вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" березня 2025 р. Справа№ 910/10819/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Сітайло Л.Г.
За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.
та представників сторін:
позивача - Пихтіної Ю.А.;
відповідача - Літвінова Є.В.;
третьої особи - не з'явилися.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Полтавського обласного комунального виробничого підприємства "Полтаватеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024
у справі №910/10819/24 (суддя - Карабань Я.А.)
за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства "Полтаватеплоенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
про стягнення грошових коштів.
Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство "Полтаватеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про стягнення грошових коштів у сумі 3000000,00 грн.
Позовні вимоги, з посилання на ст. ст. 11, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), мотивовані тим, що позивачем помилково перераховано на рахунок відповідача грошові кошти, а тому вони мають бути повернуті останнім, як безпідставно отримані.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 відкрито провадження у справі №910/10819/24, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 (повне рішення складене 05.12.2024) у справі №910/10819/24 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство "Полтаватеплоенерго" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права.
В обґрунтування своєї позиції апелянт відмічає, що оскільки Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство "Полтаватеплоенерго" перебувало в реєстрі підприємств, що беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих підприємств централізованого водопостачання та водовідведення», то відповідно, постачальником газу для позивача було Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", як визначено договором №6705-ТКЕ(23)-24 від 29.03.2024. Отже, судом було неправильно застосовано норми ст. 11 Законом України «Про ринок природного газу».
Водночас скаржник стверджує, що не має укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" договору на спірний період з 01.04.2024 по 31.08.2024, підтвердженням чого слугує факт повернення на адресу відповідача договорів, актів за період з квітні по серпень 2024 року. До 15.04.2024 постачальником природного газу для позивача, на умовах Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробником теплової енергії та бюджетним установам, було визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг". А тому автоматичне включення позивача до реєстру споживачів «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" є безпідставним. Оскільки між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини, то в Полтавського обласного комунального виробничого підприємства "Полтаватеплоенерго" не виникло жодних обов'язків по відношення до відповідача, а відтак спірні грошові кошти набуті відповідачем без правової підстави.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 апеляційну скаргу у справі №910/10819/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги Полтавського обласного комунального виробничого підприємства "Полтаватеплоенерго", суддею-доповідачем виявлено її недоліки, а саме відсутність доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 апеляційну скаргу у справі №910/10819/24 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2025 задоволено заяву скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства "Полтаватеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у справі №910/10819/24, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у справі №910/10819/24, справу призначено до розгляду на 11.03.2025 та встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзивів на апеляційну скаргу.
31.01.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого відповідач заперечує проти доводів скарги, просить залишити без змін оскаржуване рішення суду.
Відповідач зазначає, що між позивачем та третьою особою було укладено три договори постачання природного газу на період постачання: - з 01.01.2024 по 31.01.2024; з 01.02.2024 по 29.02.2024; - з 01.03.2024 по 31.03.2024. Строк дії договорів складав всього один місяць. Продовження або припинення дії договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди. Однак, відповідна додаткова угода підписана не була, отже строк дії договорів не було продовжено.
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об'єми природного газу, спожитого позивачем в періоди з 01.04.2024 до 30.05.2024, з 01.06.2024 до 30.07.2024 та з 01.08.2024 до 29.09.2024, автоматично включено до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених відповідачем. Отже, між позивачем та відповідачем укладено договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» шляхом приєднання до нього. На виконання зазначеного договору відповідачем було поставлено позивачу природний газ та виставлено рахунки на оплату. В подальшому позивач здійснив часткову оплату за рахунком №16005 від 10.05.2024 за поставлений природний газ на суму 3000000,00 грн, а тому в даному випадку відсутні підстави для застосування положень ст. 1212 ЦК України.
На електронну адресу суду 22.01.2025 від представника Полтавського обласного комунального виробничого підприємства "Полтаватеплоенерго" надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 задоволено заяву представника Полтавського обласного комунального виробничого підприємства "Полтаватеплоенерго" про участь у судовому засіданні 11.03.2025 у справі №910/10819/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
В судове засідання 11.03.2025, яке відбулося в режимі відеоконференції, з'явилися представники позивача та відповідача, натомість представник третьої особи не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документа.
Представники сторін вказали за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника третьої особи.
Враховуючи, що явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторін, зважаючи на належне повідомлення третьої особи про дату, час та місце розгляду справи, а також на строки розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників третьої особи за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.
Присутні представники сторін надали пояснення по суті спору. Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позов. Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав їх необґрунтованості, просив залишити без змін оскаржуване рішення суду.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши думку представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржниками доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.
Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством "Полтаватеплоенерго" 17.06.2024 за платіжною інструкцією №28182 здійснено платіж на рахунок відповідача в розмірі 1000000,00 грн з призначенням платежу: «Часткова оплата за газ природний за 04.2024р. згідно рахунку №16005 від 10.05.2024 без тендеру ПДВ (20%) 166666,67 ПДВ 20% - 166666,67 грн».
19.06.2024 за платіжною інструкцією №286910 Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством "Полтаватеплоенерго" здійснено платіж на рахунок відповідача в розмірі 2000000,00 грн з призначенням платежу: «Часткова оплата за газ природний за 04.2024р. згідно рахунку №16005 від 10.05.2024 без тендеру ПДВ (20%) 333333,33 ПДВ 20% - 333333,33 грн».
16.08.2024 позивач звернувся до відповідача з листом №05-32/4557, в якому просив повернути помилково перераховані за газ грошові кошти в загальній сумі 3000000,00 грн у термін до 21.08.2024. Відповіді на вказаний лист матеріали справи не містять.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 3000000,00 грн, як помилково перерахованих. Позивач вказав на відсутність заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та наявність постачальника природного газу, визначеного постановою Кабінету Міністрів України №812 від 19.07.2022. При цьому позивач відмітив, що мав намір сплатити вказані кошти на погашення заборгованості за спожитий з 01.01.2024 по 31.03.2024 природний газ на користь постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", тоді як помилково перерахував їх на рахунок відповідача. Оскільки перерахування грошових коштів на рахунок відповідача відбулося помилково, позивач вважає, що грошові кошти у розмірі 3000000,00 грн підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України.
Відповідач заперечував проти позовних вимог зазначивши, що вказані кошти не є помилково перерахованими, а сплачені позивачем на підставі рахунку на оплату №16005 від 10.05.2024 за поставлений відповідачем газ, як постачальником «останньої надії» в період квітня 2024 року.
За результатами розгляду спору суд першої інстанції встановивши, що в квітні 2024 року постачальником природного газу позивачу було Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", як постачальник «останньої надії», спірні грошові кошти сплачені на підставі виставленого відповідачем рахунку №16005 від 10.05.2024 за спожитий в квітні природний газ, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
З наведеними висновками місцевого господарського суду в їх сукупності погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, наслідком події; застосовуються також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Втім, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадання достатньої правової підстави (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).
На підставі цього колегія суддів зауважує, що для виникнення зобов'язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої воно відбулося.
Водночас майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому виникнення певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.10.2024 у справі №916/3575/23, основна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін договірного зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання такого зобов'язання не вважається безпідставним. У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.08.2018 у справі №334/2517/16-ц, від 13.01.2021 у справі №539/3403/17, від 27.01.2021 у справі №910/16334/19, від 04.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.12.2021 у справі №910/13182/20 та від 10.02.2022 у справі №918/339/21.
У контексті даного спору суду слід з'ясувати наявність / відсутність правової підстави перерахування позивачем відповідачу грошових коштів у розмірі 3000000,00 грн.
Згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень №28182 від 17.06.2024 на суму 1000000,00 грн та №286910 від 19.06.2024 на суму 2000000,00 грн, в призначенні платежу вказано: «Часткова оплата за газ природний за 04.2024р. згідно рахунку №16005 від 10.05.2024 без тендеру ПДВ (20%) 166666,67 ПДВ 20% - 166666,67 грн» та «Часткова оплата за газ природний за 04.2024р. згідно рахунку №16005 від 10.05.2024 без тендеру ПДВ (20%) 333333,33 ПДВ 20% - 333333,33 грн».
Так, 10.05.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" виставлено Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству "Полтаватеплоенерго" рахунок на оплату (природний газ) №16005 (розрахунковий період з 1-30 квітня 2024 року).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №917-р від 22.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу строком на три роки як переможця конкурсу.
Постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу").
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.2023 №793-р виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" обов'язків постачальника "останньої надії" продовжено на період воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.
Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ) постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу» у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника «останньої надії», постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника «останньої надії», та на умовах типового договору постачання постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс ГТС).
Пунктом 1 Розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015, передбачено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501 (далі - Типовий договір ПОН), який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Внесення до реєстру постачальника «останньої надії» здійснюється автоматично у випадках, передбачених правилами постачання природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 та з підстав, визначених Кодексом ГТС.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника (п. 1 розділу VI Правил).
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу ГТС.
Матеріалами справи підтверджується, що Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство "Полтаватеплоенерго" неодноразово було включено до реєстру споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", як постачальника «останньої надії», а саме: з 01.04.2024 до 30.05.2024, з 01.06.2024 до 30.07.2024 та з 01.08.2024 до 29.09.2024. Вказані обставини підтверджується листом оператора ГТС №ТОВВИХ-24-14025 від 12.09.2024 та інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ, відомостями з інформаційної платформи оператора ГТС щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XQ0000XAK0U00A в Реєстрі споживачів.
Відповідно до п. 2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної локації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Відтак, визначення умов постачання природного газу постачальником «останньої надії» шляхом приєднання до нього сторін пов'язане із внесенням відповідних даних про споживача до інформаційної платформи Оператора ГТС, якими постачальник «останньої надії» керується при виконанні обов'язку щодо постачання природного газу.
З урахуванням наведеного, між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством "Полтаватеплоенерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" було укладено договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» шляхом приєднання до нього сторін. При цьому є неспроможними твердження позивача про не укладення з відповідачем договору, оскільки Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством "Полтаватеплоенерго" було акцептовано оферту відповідача через факт споживання газу.
На виконання умов договору відповідачем поставлено позивачу протягом квітня 2024 року 1964901,00 м. куб. природного газу на загальну вартість 40478168,47 грн та направлено рахунок на оплату (природний газ) №16005 від 10.05.2024 на загальну вартість 40478168,47 грн.
Як було зазначено, згідно платіжних інструкцій №28182 від 17.06.2024 та №286910 від 19.06.2024 позивачем було сплачено на рахунок відповідача грошові кошти у загальному розмірі 3000000,00 грн з призначенням платежу: «Часткова оплата за газ природній згідно рахунку №16005 від 10.05.2024…». Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про необґрунтованість посилань позивача на помилковість перерахування вказаних грошових коштів, оскільки такі кошти були сплачені на підставі рахунку на оплату (природний газ) №16005 від 10.05.2024 за спожитий в квітні 2024 року за типовим договором природний газ, а тому грошові кошти у розмірі 3000000,00 грн не є безпідставно отриманими відповідачем.
Крім того не знайшли свого підтвердження доводи скаржника про те, що в квітні 2024 року постачальником природного газу позивачу було Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (третя особа), оскільки в письмових поясненнях від 31.10.2024 третя особа зазначила, що в спірний період нею не поставлявся позивачу природній газ, а постачальником газу останньому з 01.04.2024 був саме відповідач, як постачальник «останньої надії».
Поряд з цим колегія суддів відмічає, що станом на час апеляційного перегляду даної справи набрало законної сили рішення у справі №910/9976/24 за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавська компанія «Нафтогаз Трейдинг» про: - визнання протиправними дій відповідача по виключенню позивача з реєстру постачальників Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на інформаційній платформі Оператора ГТС з 01.04.2024; - визнання за позивачем права на споживання природного газу в обсягах Обсяг І (фіксований) 9167,01734 тис. куб. м. та Обсяг ІІІ (фіксований) 319,67700 тис. куб. м. у період квітень-серпень 2024 року газу, а також починаючи з 01.09.2024 від постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на умовах, визначених Положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам; - визнання укладеним між позивачем та відповідачем з 01.04.2024 договору постачання природного газу в редакції позивача, що направлений відповідачу листом від 26.07.2024; - зобов'язання відповідача внести зміни до реєстру споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК «Нафтогаз Трейдинг» шляхом включення позивача як споживача з 01.04.2024 до реєстру постачальників Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Так, за результатами розгляду вказаного спору, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025, у задоволенні позову відмовлено повністю.
При цьому у справі №910/9976/24 позивач вказував, що за період з 01.04.2024 по 01.06.2024 його постачальником було Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", як постачальник останньої надії.
Наведеним ще раз підтверджується наявність між позивачем та відповідачем договірних відносин та відповідно, отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 3000000,00 на виконання умов договору, а не безпідставно, як вказує скаржник, що в свою чергу виключає можливість стягнення з відповідача вказаних грошових коштів в силу приписів ст. 1212 ЦК України.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
З урахуванням наведеного доводи апелянта по суті його скарги свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування вірного по суті рішення суду.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, Північний апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у справі №910/10819/24 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Полтавського обласного комунального виробничого підприємства "Полтаватеплоенерго" не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства "Полтаватеплоенерго" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у справі №910/10819/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у справі №910/10819/24.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 13.03.2025.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В. Андрієнко
Л.Г. Сітайло