ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04 березня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3967/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ»: Саєвська Т.П.,
від Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс Флекс Компані»: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ»
на рішення Господарського суду Одеської області від 09.12.2024 року, суддя в І інстанції Мостепаненко Ю.І., повний текст якого складено 09.12.2024, в м. Одесі
у справі №916/3967/24
за позовом: Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс Флекс Компані»
про стягнення 627 083, 51 грн
У вересні 2024 року Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс Флекс Компані», в якій просило суд стягнути з відповідача основний борг - 411 546,55 грн, 27 060,21 грн 3% рчних, 93 400,73 грн інфляційне збільшення, 95 076,02 грн - пеню, а також суму судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про перевантаження імпортної автотехніки № 124/и від 16.07.2021 в частині здійснення повної та своєчасної оплати.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.12.2024 у справі №916/3967/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
За висновками місцевого господарського суду, умовами укладеного між сторонами договору №124/и від 16.07.2021 передбачено обов'язок підприємства виконати вимоги п.2.1.3 та 2.1.5 договору, а саме - здійснити відвантаження вантажу по нарядам клієнта (відповідача) та по закінченні вивантаження судна направити клієнтові або його представникові інформацію про результати вивантаження вантажу із судна і стану вантажу. Поряд з цим, згідно з п.2.2.5 договору клієнт видає підприємству не пізніше, ніж за 48 годин до підходу судна наряди на відвантаження вантажу.
Між тим, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні видані відповідачем позивачу наряди на відвантаження вантажу). Крім того позивачем не надано доказів направлення ним інформації відповідачу про результати вивантаження відповідного вантажу із судна та його стану, як то передбачено вище зазначеними умовами договору.
Отже, у даному випадку відсутні належні первинні документи, оформлені у відповідності до умов договору, які були б доказом того, що за наданням певної послуги за встановлену плату у встановлений період часу звертався відповідач. А за відсутності вищевказаних доказів у справі, додані акти здачі-прийняття робіт не можуть бути оцінені як достатні, допустимі та належні докази виконання сторонами умов договору. Рахунок-фактура взагалі не є доказом надання послуг і не може бути оцінений судом як доказ виконання такої господарської операції, як послуга.
Також суд зазначив, що позивачем те на надано доказів звернення відповідача з заявкою на виконаних робіт з використання відповідної інфраструктури порту у відповідності до п.3.2 договору, а також те, що окремі рахунки та акти здачі-прийняття робіт складені після закінчення строку дії договору.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Державне підприємство “Морський торговельний порт “Чорноморськ» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 09.12.2024 у справі №916/3967/24 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що умовами Договору передбачено, що Акт наданих послуг підтверджує одержання Клієнтом послуг в об'ємі та за змістом, які зазначені в Акті наданих послуг. Відповідач отримав Акти здачі-приймання робіт, рахунки та розрахунок послуг, що є додатком до рахунку у якому зазначаються вартість послуг порту по перевалці, зберіганню, використанню інфраструктури та іншим послугам. Відповідач, отримавши від позивача рахунки та акти здачі-приймання робіт, будучи добросовісним контрагентом повинен був, якщо вважав, що для цього є підстави, надіслати позивачу свої заперечення щодо обсягу або вартості наданих послуг. Однак, відповідачем зазначеного здійснено не було, що в силу пункту 3.5. договору свідчить про прийняття відповідачем наданих послуг за договором, відсутність претензій зі сторони відповідача.
Відтак, на переконання скаржника, вважаючи надані ним послуги прийнятими зі сторони відповідача, позивач правомірно звернувся до суду з позовом, в якому, посилаючись на прийняття відповідачем послуг, однак, їх неоплату, просив стягнути заборгованість. При цьому, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження надсилання актів та рахунків відповідачу.
Разом з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про приєднання нових документів, що підтверджують надання послуг до кожного рахунку, а саме: копія Розпорядження Одеської обласної військової (державної) адміністрації №51/А-2022 від 02.03.2022, наряди Відповідача №9/2058 від 10.02.2022р., №8/2063 від 10.02.2022р., №15/2057 від 10.02.2022р., №44/143 від 17.04.2022р., №13/2061 від 10.02.2022р., №134/9486 від 02.12.2021р., №136/9487 від 02.12.2021р., №38/90 від 18.12.2022р., №155/10150 від 02.12.2021р., №138/9491 від 02.12.2021р., №133/9485 від 02.12.2021р., №30/98 від 18.02.2022р., №135/9484 від 02.12.2021р., №32/96 від 18.02.2022р., №130/142 від 02.12.2021р., №37/91 від 18.02.2022р., №36/92 від 18.02.2022р., №156/10151 від 02.12.2021р., №118/9502 від 02.12.2021р., №34/94 від 18.02.2022р., №116/9500 від 02.12.2021р., №137/9492 від 02.12.2021р., №115/9495 від 02.12.2021р., №33/95 від 18.02.2022р., №43/144 від 17.04.2022р., №16/2202 від 09.02.2022р., №28/2053 від 09.02.2022р., №29/2052 від 09.02.2022р., №17/2203 від 09.02.2022р., №55/626 від 20.04.2022р., №50/621 від 20.04.2022р., №53/624 від 20.04.2022р., №41/615 від 20.04.2022р., №54/625 від 20.04.2022р., №51/622 від 20.04.2022р., №46/617 від 20.04.2022р., №52/623 від 20.04.2022р., №48/619 від 20.04.2022р., №49/620 від 20.04.2022р., №47/618 від 20.04.2022р., №45/616 від 20.04.2022р., №153/10052 від 10.12.2021р.; коносаменти №GMTINCCHR211001 від 13.10.2021, №GMTMASCHR211001 від 09.10.2021р., №70 від 25.10.2021р., №HSNMASCHR211101 від 14.11.2021р., №YHSMASCHR211221 від 21.12.2021р., №YHSINCCHR211223 від 23.12.2021р., №2 від 06.12.2021р. Копія акту виконаних робіт з використання інфраструктури порта №991 від 20.04.2022р. Копія акту виконаних робіт з використання інфраструктури порта №1047 від 09.06.2022р. Копія листа №1312/2021-TG07 від 13.12.2021р. Копія наказу №2234 від 16.06.2023р. Копія листа-відмови №25951/2 від 21.04.2022р. Копія листа №21/04-03 від 21.04.22р. Копія листа №32/1334 від 22.06.2022р. Копія акту приймання-передачі майна (транспортного засобу) №32/1321 від 21.06.2022р.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ» та розгляд справи №916/3967/24 призначено на 04.03.2025 об 11:00.
В судовому засіданні 04.03.2025 брав участь представник позивача, від відповідача участі не брали, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.
Стосовно клопотання представника позивача про приєднання на стадії апеляційного провадження до матеріалів справи нових доказів, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції, судова колегія зазначає таке.
За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.
Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Статтею 80 ГПК України унормовано, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Отже, докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена учасником справи та належним чином обґрунтована. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Відповідні висновки щодо розподілу тягаря доказування та добросовісності поведінки сторони/учасника при вчиненні процесуальної дії з надання доказів у господарському процесі, викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 913/317/18, від 22.05.2019 у справі № 5011-15/10488-2012 та від 16.07.2020 у справі № 908/2828/19, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19 та від 12.01.2021 у справі № 924/1103/19.
Відповідно до частини третьої статті 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
При поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає (постанова Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 918/237/20).
Разом із тим надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції (додані до апеляційної скарги) без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції є порушенням вимог статей 80 та 269 ГПК України.
Наведені положення ГПК України пов'язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи". При цьому тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів. Подібні висновки викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603.
Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №873/228/23, від 05.07.2023 у справі №910/19369/15, від 18.07.2023 у справі №914/3143/21, від 11.05.2023 у справі №910/17285/21.
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність (постанова Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 910/18264/20).
Отже, у розумінні наведених процесуальних норм саме суд апеляційної інстанції має оцінити винятковість випадку прийняття додаткових доказів на стадії апеляційного провадження.
Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.
Судова колегія наголошує, що нові докази, які додані позивачем разом з апеляційною скаргою, подані із порушенням норм Господарського процесуального кодексу, без посилання на неможливість подання останніх до суду першої інстанції в порядку встановленому ч. 3 ст. 269 ГПК України.
Як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і при поданні апеляційної скарги, позивач не повідомляв суд про неможливість надання доказів до матеріалів справи, які останній намагається наразі долучити на стадії апеляційного перегляду справи.
Позивачем не доведено винятковості випадку неможливості подання цих доказів до та/або під час розгляду справи в суді першої інстанції, з урахуванням того, що у сторін, які зацікавлені в позитивному вирішенні справи на свою користь, не було перешкод в представленні суду усіх доказів, які, як вони вважають, підтверджують обґрунтованість їх вимог та заперечень.
Судова колегія зауважує, що позивач повинен був подати докази разом з поданням позовної заяви.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції а саме ч. 3 ст. 269 ГПК України, що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки таким доказам (аналогічна позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №904/3582/18, від 04.04.2019 у справі №918/329/18).
З огляду на викладене, судова колегія не приймає до розгляду вищенаведені докази, як такі, що подані до суду апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 16.07.2021 між Державним підприємством "Морський торговельний порт “Чорноморськ» (Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фенікс Флекс Компані» (Клієнт) було укладено договір про перевантаження імпортної автотехніки № 124/и, згідно п. 1.1 якого сторони узгодили, що підприємство вивантажує із суден типу РО-РО завезену клієнтом, у погоджених з підприємством об'ємах, кількість вантажу, виділяє складську площу для зберігання вантажу клієнта, навантажує в залізничні вагони і/або автотранспорт та документально оформляє імпортну і транзитну автотехніку, а клієнт планує до перевантаження 55 одиниць автотехніки та зобов'язується оплатити надані йому підприємством послуги в погодженому цим договором порядку. Поквартальна розбивка: найменування вантажу авто техніка; ІІІ квартал 20 од.; ІV квартал 35од.
Згідно розділу 2 договору встановлено обов'язки сторін.
Серед обов'язків підприємства визначені наступні обов'язки: здійснює вивантаження вантажу із суден типу РО-РО і його прийом відповідно до діючих правил, звичаїв самотужки та по фактично витраченому часу обробки судна; здійснює складування і зберігання вантажу на відкритих складських площах підприємства, без права користування вантажем, і приймає всі залежні від нього заходи щодо забезпечення схоронності вантажу при його перевалці і зберіганні. Квоти на зберігання автотехніки будуть розраховуватися щомісяця на кожний наступний місяць за результатами попереднього; здійснює відвантаження вантажу по нарядам клієнта; веде облік руху вантажів клієнта по коносаментам і судновим партіям; по закінченні вивантаження судна направляє клієнтові або його представникові інформацію про результати вивантаження вантажу із судна і стану вантажу; здійснює вантажні операції відповідно до Правил надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013 року № 348 (п. 2.1. договору: пп.2.1.1-2.1.6).
Серед обов'язків клієнта у п.п. 2.2.1, 2.2.5, 2.2.15 договору передбачені наступні обов'язки: направляє підприємству інформацію про фактичний підхід судна за 10 діб, 72 години, 48 годин, 24 години. Інформація повинна містити: найменування судна, його характеристики та осадку; дату подачі судна; найменування, кількість, особливості вантажу, порядок його приймання і перевантаження, і характеристики вантажних місць по кожному виду вантажу. Забезпечує подачу суден у погоджені з підприємством строки. Відповідальність за їхнє порушення несе клієнт. Вручає підприємству нотис готовності судна до вантажних операцій з 8 години 00 хвилин понеділка до 17 години 00 хвилин у суботу незалежно від того чи перебуває судно на зовнішньому рейді або в акваторії підприємства. Своєчасно надає підприємству попередню інформацію в електронному вигляді (інформація наряду, інформація коносаменту) по вантажах, які плануються до вивантаження; видає підприємству не пізніше, ніж за 48 годин до підходу судна наряди на відвантаження вантажу.
П. п. 2.2.16 договору передбачено, що клієнт зобов'язаний отримати у підприємства (особисто, факсом або електронною поштою на електронну адресу експедитора, вказану в розділі 8 договору) попередній (авансовий) та остаточний рахунки для здійснення оплат у строки визначені розділом 3 договору, акти приймання-здачі виконаних робіт на підпис та засвідчення власною печаткою (п. 2.2 договору).
Згідно з п.п.2.3.4 договору клієнт ознайомлений з вільними тарифами підприємства, що існують на день укладання цього договору та застосовуються підприємством в процесі виконання цього договору і згодний з їхнім застосуванням.
Розділом 3 договору сторони передбачили порядок розрахунків.
Відповідно до п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди від 30.12.2021), клієнт оплачує послуги підприємства за діючими у підприємстві тарифами, у тому числі: вартість вивантаження автотехніки із суден, і її навантаження на автотранспорт, залізничні вагони своїм ходом або буксируванням за діючими вільними тарифами підприємства на виконання НРР, а саме:
Найменування вантажу: Автомобілі легкові; Імпортна автотехніка 18,8 дол. США/од.; Транзитна автотехніка 18,8 дол. США/од.; Автомобілі вантажні та спеціальні з номінальною масою: до 5 тонн; Імпортна автотехніка 37,3 дол. США/од.; Транзитна автотехніка 37,3 дол. США/од.; з 5 до 10 тонн; Імпортна автотехніка 45,5 дол. США/од.; Транзитна автотехніка 45,5 дол. США/од.; з 10 до 20 тонн; Імпортна автотехніка 82,8 дол. США/од.; Транзитна автотехніка 82,8 дол. США/од.; з 20 до 30 тонн; Імпортна автотехніка 113,9 дол. США/од.; Транзитна автотехніка 113,9 дол. США/од.; понад 30 тонн; Імпортна автотехніка 155,3 дол. США/од.; Транзитна автотехніка 155,3 дол. США/од.; Ролл-трейлери навантажені; Імпортна автотехніка 46,6 дол. США/од.; Транзитна автотехніка 46,6 дол. США/од.
Тариф діє до 09.01.2022 включно.
Найменування вантажу роботи (послуги): виконання вантажних робіт вантажу автотехніка, що навантажується на судна або розвантажується з суден своїм ходом або буксируванням: Автомобілі легкові; од виміру дол. США/од; тариф 47,00; Автомобілі вантажні та спеціальні з номінальною вагою: до 5 т; од виміру дол. США/од; тариф 63,41; з 5 до 10 т; од. виміру дол. США/од; тариф 72,8; 1.5.) з 10 до 20 т; од. виміру дол. США/од; тариф 132,48; з 20 до 30 т; од. виміру дол. США/од; тариф 182,24; понад 30 т; од. виміру дол. США/од; тариф 245,28; навантажувально-розвантажувальні роботи навантажених ролл-трейлерів; од. виміру дол. США/од; тариф 74,56.
Тариф діє з 10.01.2022.
У разі, якщо автотехніка, що навантажується на судна або розвантажується з суден своїм ходом або буксируванням (п. 1 Таблиці) знаходиться у стані б/в (були у використанні) до тарифу застосовується коефіцієнт 1,1. (пп. 3.1.1. пункту 3.1. договору, в редакції додаткової угоди від 30.12.2021).
Згідно пп. 3.1.2. пункту 3.1. договору (в редакції додаткової угоди від 30.12.2021), вартість зберігання імпортної та транзитної автотехніки та транспортних засобів, що навантажуються на судна чи розвантажуються з суден своїм ходом або буксируванням за вільними тарифами підприємства, а саме автомобілів легкових, спеціальних, вантажних, навантажених та порожніх ролл-трейлерів, причепів та півпричепів становить: строки зберігання протягом 1 доби - технологічне зберігання; строки зберігання за кожну добу з 2 по 5 добу - 22,65 грн/од. за добу; строки зберігання за кожну добу з 6 по 15 добу - 25,29 грн/од. за добу; строки зберігання за кожну добу з 16 по 60 добу - 47,82 грн/од. за добу; строки зберігання за кожну добу з 61 доби і далі - 55,00 грн/од. за добу.
Тариф діє до 09.01.2022 включно.
Ставки тарифів на зберігання імпортної, експортної та транзитної автотехніки, що навантажується на судна або розвантажується з суден своїм ходом або буксируванням, на відкритих складах порту:
Вартість зберігання імпортної, експортної та транзитної автотехніки, що навантажується на судна або розвантажується з суден своїм ходом або буксируванням, грн./од/добу: автомобілі легкові; Термін зберігання: 1 доба 60,00, за кожну добу з 2 по 5 добу 40,00, за кожну добу з 6 по 15 добу 48,00, за кожну добу з 16 доби і далі 50,00; автомобілі вантажні та спеціальні з номінальною масою: до 5 т, Термін зберігання: 1 доба 66,00, за кожну добу з 2 по 5 добу 44,00, за кожну добу з 6 по 15 добу 52,80, за кожну добу з 16 доби і далі 55,00; з 5 до 10 т, термін зберігання: 1 доба 72,60, за кожну добу з 2 по 5 добу 48,40, за кожну добу з 6 по 15 добу 58,08, за кожну добу з 16 доби і далі 60,50; з 10 до 20 т, термін зберігання: 1 доба 79,86, за кожну добу з 2 по 5 добу 53,24, за кожну добу з 6 по 15 добу 63,89, за кожну добу з 16 доби і далі 66,55; з 20 до 30 т, термін зберігання: 1 доба 87,85, за кожну добу з 2 по 5 добу 58,56, за кожну добу з 6 по 15 добу 70,28, за кожну добу з 16 доби і далі 73,21; понад 30 т, термін зберігання: 1 доба 96,63, за кожну добу з 2 по 5 добу 64,42, за кожну добу з 6 по 15 добу 77,30, за кожну добу з 16 доби і далі 80,53; рол-трейлери навантажені, термін зберігання: 1 доба 79,86, за кожну добу з 2 по 5 добу 53,24, за кожну добу з 6 по 15 добу 63,89, за кожну добу з 16 доби і далі 66,55. Тариф діє з 10.01.2022.
Згідно пп. 3.1.3. - п.п. 3.1.7 пункту 3.1. договору (в редакції додаткової угоди від 30.12.2021), вартість транспортно-експедиторського обслуговування, що здійснюється підприємством, за вільними тарифами підприємства, а саме: 0,09 дол. СІІІА за кожну тонну переробленого вантажу. Клієнт компенсує витрати підприємства за надані експедитору послуги сторонніми організаціями згідно виставлених рахунків підприємства. Використання інфраструктури підприємства вантажним або вантажопасажирським автотранспортом з/без вантажем(у), що прямує до підприємства для здавання/отримання вантажу, за перебування однієї автомашини на підприємстві стягується плата 8,26 дол. США за автомашину за добу. При розрахунках кожна неповна доба вважається за повну. Вартість надання послуг при вивантаженні легкової автотехніки у несправному технічному стані з залученням додаткових сил та засобів 30,00 дол. США за одиницю. (тариф діє до 09.01.2022). Послуги з експедирування по виготовленню видаткового ордеру на спеціалізованому паромному комплексі 20 дол. США/ за пакет (тариф діє з 10.01.2022).
Відповідно до п. 3.4 договору (в редакції додаткової угоди від 30.12.2021), сторони дійшли згоди, що Акт приймання-здачі наданих послуг формується за результатами наданих послуг, та підтверджує факт надання підприємством послуг в повному обсязі, а з боку клієнта підтверджує факт їх належного отримання.
Згідно п. 3.5 договору встановлено, що клієнт зобов'язаний не пізніше 8-го календарного дня після відвантаження суднової партії вантажу з підприємства направити до підприємства уповноваженого представника для отримання екземплярів акту приймання-здачі наданих послуг з рахунком на оплату та повернути підприємству підписаний та засвідчений власною печаткою належний підприємству екземпляр акту. Даний акт приймання-здачі наданих послуг зокрема, але не виключно містить інформацію про господарську операцію. Прийом-передача акту для підпису та рахунку на оплату здійснюється сторонами шляхом передачі уповноваженим представникам під особистий підпис у реєстрі пред'явлених рахунків. У разі невиконання клієнтом зазначених зобов'язань акт приймання-здачі наданих послуг вважається прийнятим ним без зауважень і має силу документу, підписаного експедитором. При цьому, у разі неотримання клієнтом за його вини акту приймання-здачі наданих послуг, належний йому екземпляр акту та рахунок надсилається підприємством на адресу експедитора рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Сторони погодились, що акт приймання-здачі всіх наданих за даним договором послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін, є документом, що підтверджує факт надання підприємством послуг на користь експедитора. Остаточний розрахунок клієнт здійснює протягом 10 банківських днів з моменту надання підприємством послуг. Оплата здійснюється на банківські реквізити, вказані у рахунку підприємства. Фактичною датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок підприємства. Остаточний рахунок та Акт приймання-здачі оформляється підприємством на дату завершення обробки суднової партії відвантажувального повідомлення або іншого документу, виданого морським перевізником. Сторони мають право щомісяця проводити акти звірок. У разі, якщо протягом 10-ти календарних днів підписані клієнтом акти звірок не будуть надані, то сальдо взаєморозрахунків буде вважатися узгодженим.
Згідно п. 3.12 договору, вартість послуг підприємства, що встановлена в іноземній валюті, розраховується підприємством та оплачується Клієнтом у національній валюті України за курсом Національного банку України (НБУ) на день надання послуг (виконання робіт).
Зазначені в договорі ставки наведені без урахування ПДВ. ПДВ нараховується відповідно до діючого законодавства України (пункт 3.13. договору).
П. 6.6 договору сторони передбачили, що за порушення строків сплати, вказаних у розділі 3 даного договору, підприємство має право нарахувати експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а також інші штрафні санкції, передбачені чинним законодавством.
П. 7.1 договору встановлено, що даний договір набуває чинності від дня його укладання і діє до 31.12.2022 (в редакції додаткової угоди від 30.12.2021).
П. 7.3 сторони узгодили, що припинення дії договору не звільняє сторони від виконання всіх існуючих на день його припинення зобов'язань.
30.12.2021 сторонами було укладено додаткову угоду до договору № 124/и від 16.07.2021, якою, зокрема, внесено зміни до розділу 3, 4 та 7 договору, які наведено вище.
В матеріалах справи наявний рахунок № І/2891 від 19.04.2022 (вартість послуг порту по навантажувально-розвантажувальним роботам, транспортно - експедиторському обслуговуванню та зберіганню) та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № І/2891 від 19.04.2022 на суму 43 707,07 грн з ПДВ; рахунок № І/2889 від 20.04.2022 (вартість послуг порту по навантажувально-розвантажувальним роботам, транспортно - експедиторському обслуговуванню та зберіганню) та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № І/2889 від 20.04.2022 на суму 200 068,01 грн з ПДВ; рахунок № І/2890 від 20.04.2022 (вартість послуг порту по навантажувально-розвантажувальним роботам, транспортно - експедиторському обслуговуванню та зберіганню) та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № І/2890 від 20.04.2022 на суму 43 213,18 грн з ПДВ; рахунок № І/2892 від 20.04.2022 (вартість послуг порту по навантажувально-розвантажувальним роботам, транспортно - експедиторському обслуговуванню та зберіганню) та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № І/2892 від 20.04.2022 на суму 579,95 грн з ПДВ; рахунок № І/3285 від 09.06.2022 (вартість послуг порту по навантажувально-розвантажувальним роботам, транспортно - експедиторському обслуговуванню та зберіганню) та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № І/3285 від 09.06.2022 на суму 115 045,58 грн з ПДВ; рахунок № І/3338 від 09.06.2022 (вартість послуг порту по використанню інфраструктури 5 терміналу вантажним або вантажопасажирським автотранспортом з/без вантажем(у), що прямує до порту для здавання/отримання вантажу) та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № І/3338 від 09.06.2022 на суму 289,98 грн з ПДВ; рахунок № І/156 від 23.01.2024 (вартість послуг порту по навантажувально-розвантажувальним роботам та зберіганню) та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № І/156 від 23.01.2024 на суму 4 980,80 грн з ПДВ; рахунок № І/155 від 23.01.2024 (вартість послуг порту по навантажувально-розвантажувальним роботам та зберіганню) та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № І/155 від 23.01.2024 на суму 3 701,98 грн з ПДВ.
Вказані рахунки були надіслані позивачем на електронну адресу відповідача за допомогою програмних засобів 1С Підприємство, про що свідчать скріншоти з програмного забезпечення.
Також повторно 26.05.2024 Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю “Фенікс Флекс Компані» зазначені рахунки та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на його юридичну адресу, про що свідчать опис вкладення у цінний лист, наявний у матеріалах справи.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача за договором про перевезення імпортної техніки №124/и від 16.07.2021 заборгованості у сумі 411 546, 55 грн, 27 060, 21 грн - 3 % річних, 93 400, 73 грн інфляційного збільшення та 95 076, 02 грн - пені.
Отже, предметом апеляційного перегляду даної справи є наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 627 083, 51 грн, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про перевантаження імпортної автотехніки № 124/и від 16.07.2021 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Судова колегія зазначає, що укладений 16.07.2021 між Державним підприємством "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фенікс Флекс Компані» договір про перевантаження імпортної автотехніки №124/и фактично є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи положення ст.204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, який не був визнаний судом недійсним у встановленому порядку, договір про надання послуг є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що останнім у відповідності до умов договору №124/и від 16.07.2021 надано Товариству з обмеженою відповідальністю “Фенікс Флекс Компані» послуги по навантажувально-розвантажувальним роботам, транспортно - експедиторському обслуговуванню, зберіганню та використанню інфраструктури порту на загальну суму 411 546,55 грн.
На підтвердження вищенаведеного позивач долучив до позовної заяви копії актів здачі прийняття робіт (надання послуг) та рахунки на оплату.
З даного приводу, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.
В статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" надається визначення, згідно з яким господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.
Основними видами первинних документів, які можуть бути складені на підтвердження господарської операції поставки товару, за практикою, що склалася на ринку купівлі-продажу/поставки товарів (робіт, послуг), є видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт приймання-передачі товару тощо.
Перелік обов'язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п.3.4 договору сторони дійшли згоди, що Акт приймання-здачі наданих послуг формується за результатами наданих послуг, та підтверджує факт надання підприємством послуг в повному обсязі, а з боку клієнта підтверджує факт їх належного отримання.
Пунктом 3.5 договору встановлено, що клієнт зобов'язаний не пізніше 8-го календарного дня після відвантаження суднової партії вантажу з підприємства направити до підприємства уповноваженого представника для отримання екземплярів акту приймання-здачі наданих послуг з рахунком на оплату та повернути підприємству підписаний та засвідчений власною печаткою належний підприємству екземпляр акту. Даний акт приймання-здачі наданих послуг зокрема, але не виключно містить інформацію про господарську операцію.
Прийом-передача акту для підпису та рахунку на оплату здійснюється сторонами шляхом передачі уповноваженим представникам під особистий підпис у реєстрі пред'явлених рахунків.
У разі невиконання клієнтом зазначених зобов'язань акт приймання-здачі наданих послуг вважається прийнятим ним без зауважень і має силу документу, підписаного експедитором.
Сторони погодились, що акт приймання-здачі всіх наданих за даним договором послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін, є документом, що підтверджує факт надання підприємством послуг на користь експедитора.
Статтею 80 ГПК України унормовано, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Судова колегія наголошує, що всупереч положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивачем не було додано до позову жодного належного доказу на підтвердження надання послуг відповідачу.
Так, долучені до позовної заяви позивачем копії актів здачі прийняття робіт (надання послуг) не містять підписів та відтисків печаток підприємств ані з боку Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ», ані з боку Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс Флекс Компані».
Отже, в порушенням умов пунктів 3.4, 3.5 укладеного між сторонами договору позивачем не було долучено до матеріалів справи належних, допустимих та достовірних доказів складення та підписання обумовлених сторонами первинних документах, а саме актів здачі прийняття робіт (надання послуг).
Відсутність підписів та відтисків печаток підприємств на первинних документах, а саме актів здачі прийняття робіт (надання послуг) є істотним недоліком, який у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою для невизнання господарської операції, оскільки такий недолік перешкоджає можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.
Умовами укладеного між сторонами договору №124/и від 16.07.2021передбачено обов'язок підприємства виконати вимоги п.2.1.3 та 2.1.5 договору, а саме - здійснити відвантаження вантажу по нарядам клієнта та по закінченні вивантаження судна направити клієнтові або його представникові інформацію про результати вивантаження вантажу із судна і стану вантажу.
Згідно з п.2.2.5 договору клієнт видає підприємству не пізніше, ніж за 48 годин до підходу судна наряди на відвантаження вантажу.
Водночас, позивачем не було долучено до позовної заяви нарядів, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю “Фенікс Флекс Компані» позивачу на відвантаження вантажу (загалом на 46 місць легкових автомобілів).
Позивачем також не надано доказів направлення ним інформації Товариству з обмеженою відповідальністю “Фенікс Флекс Компані» про результати вивантаження відповідного вантажу із судна та його стану, як то передбачено вищезазначеними умовами договору, так само як і не надано до позову доказів звернення відповідача з відповідною заявкою на виконаних робіт з використання відповідної інфраструктури порту, як того вимагають умови п.3.1 договору
Отже, як було вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач взагалі звертався за наданням відповідних послуг з відвантаження вантажу до позивача на виконання умов укладеного між сторонами договору, що свідчить про недоведеність позивачем факту відвантаження вантажу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс Флекс Компані» у визначеній ним кількості та здійснення позивачем його зберігання за договором про перевантаження імпортної автотехніки № 124/и від 16.07.2021.
Судова колегія звертає увагу, що у разі дефектів первинних документів, як то відсутність підписів сторін, сторони не позбавлені можливості доводити обставини надання послуг іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення таких робіт.
При цьому, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.
Між тим, окрім не підписаних з боку сторін актів здачі прийняття робіт до позовної заяви позивачем було додано лише копії рахунків на оплату.
Разом з цим, щодо долучених до позовної заяви рахунків на оплату, судова колегія зауважує, що за своїм призначенням рахунок-фактура не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а має тільки інформаційний характер.
Форма рахунка (рахунку-фактури) не належить до типових форм, що затверджуються Держкомстатом, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено.
Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 у справі №915/641/19, відповідно до якої за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.
Проаналізувавши обставини даної справи, судова колегія дійшла висновку, що позивачем не надано належних та допустимих у розумінні статей 73-76 ГПК України доказів, які б свідчили про факт надання позивачем послуг перевантаження імпортної авто техніки за укладеним між сторонами договором № 124/и від 16.07.2021.
Натомість, вже на стадії апеляційного перегляду даної справи разом з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про приєднання нових документів, які, на думку скаржника, підтверджують надання послуг до кожного рахунку, а саме: копії нарядів відповідача, копії коносаментів та актів виконаних робіт з використання інфраструктури порта.
Як зазначено по тексту постанови вище, керуючись сталою правовою позицією Верховного Суду щодо недопустимості прийняття нових доказів вже на стадії апеляційної провадження, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, що свідчить про порушення ч. 3 ст. 269 ГПК України, та як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки таким доказам.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 09.12.2024 у справі №916/3967/24.
За таких обставин, апеляційна скарга на рішення Господарського суду Одеської області від 09.12.2024 у справі №916/3967/24 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 09.12.2024 у справі №916/3967/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 09.12.2024 у справі №916/3967/24 - залишити без змін.
Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 11.03.2025.
Головуючий суддя А.І. Ярош
судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська