Справа № 352/2045/24
Провадження № 1-кп/352/104/25
13 березня 2025 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12024090000000283 від 13 квітня 2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Монастирчани, Богородчанського району Івано-Франківської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, на утриманні має 2 малолітніх та 1 неповнолітню дитину, директора ТОВ «ПС БУД», не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,
В провадженні Тисменицького районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого та середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілій.
В судовому засіданні 13 березня 2025 року прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 строком на 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Захисник та обвинувачений не заперечували проти клопотання прокурора, але просили визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов таких висновків.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Єропейський суд з прав людини вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Згідно з ч. 3 чт. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до обвинувального акту, затвердженого 30 липня 2024 року, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за ч. 3 ст. 286-1 КК України, за який передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років.
Також прокурором доведено наявність ризиків, які не зменшилися, та які дають певні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, злочин, який інкримінується ОСОБА_5 , є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Окрім того, ОСОБА_5 перебуваючи на волі матиме можливість впливати на потерпілу у кримінальному провадженні, оскільки остання в судовому засіданні ще не допитувались.
Жодної обставини на підтвердження зменшення вказаних ризиків, встановлених при обранні і неодноразовому продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , судом не встановлено.
При цьому, суд враховує, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема ухилятися від суду, є реальним та дійсним. А обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 при розгляді кримінального провадження. Тому жодних підстав для зміни чи скасування раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або ж обрання більш м'якого запобіжного заходу, судом не встановлено.
При цьому, не є визначальним критерієм для цього сама по собі тривалість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи об'єктивні обставини, які перешкоджають завершенню судового розгляду вказаного кримінального провадження.
Суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, стосовно того, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Окрім того, суд враховує, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого необхідно враховувати наявність конкретного суспільного інтересу, який превалює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні.
Таким чином, тримання під вартою обвинуваченого в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо обвинуваченого, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод.
Водночас, суд вважає, за можливим визначити підозрюваному ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід, оскільки при обранні та продовженні дії запобіжного заходу такий був застосований щодо нього.
Так, у рішенні «Марченко проти України» ЄСПЛ наголошує, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.
Враховуючи, що сума застави повинна визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, суд погоджується, що необхідно залишити раніше визначений розмір застави в межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На переконання суду застава в такому розмірі повинна достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, і такий розмір застави буде співмірним та доцільним у випадку її внесення для гарантування дієвості даного провадження та запобіганням згаданим ризикам.
За таких обставин, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, суд приходить до висновку про доцільність продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а також з можливістю внесення застави у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст.177,183, 194, 372, 376, 392 КПК України,
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 діб, тобто до 11 травня 2025 року, включно.
Тримання під вартою ОСОБА_5 здійснювати в ДУ «Коломийський ВК-41».
Визначити заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок: код за ЄДРПОУ 26289647, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA158201720355259002000002265.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 на строк до 11 травня 2025 року, такі обов'язки:
1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
3) утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками у даному кримінальному провадженні;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_6