Справа № 185/11930/24
Провадження № 2/185/1570/25
іменем України
03 березня 2025 року суддя Павлоградськогоміськрайонного суду Дніпропетровської області Головін В.О. ,за участю секретаря судового засідання Преображенської К.О., представника позивача адвоката Пономаренко В.Л., позивача ОСОБА_1 , розглянувшиу відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про зобов'язання вчинити дії (виплатити одноразову допомогу відповідно до пункту 12.13 Колективного договору у розмірі трьох середньомісячних заробітків)
04 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про зобов'язання вчинити дії.
08 листопала 2024 року ухвалою суду відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про зобов'язання вчинити дії (виплатити одноразову допомогувідповідно до пункту 12.13 Колективного договору у розмірі трьох середньомісячних заробітків).
Розгляд справи проводити у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Призначено судове засідання на 15 січня 2025 року о 13.15 годині в приміщенні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 135.
03.12.2024 року представник відповідача ОСОБА_2 надала відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в кому надала пояснення, що доводи, якими позивач обґрунтовує власну правову позицію, керуючись ст. ст. 178, 278 ЦПК України, ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» не може погодитися з заявленими позовними вимогами та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
ОСОБА_1 був прийнятий до ВСП «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ТЕРНІВСЬКЕ» ПрАТ ДТЕК «ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» 31.05.2022 року гірником очисного забою 4 розряду на дільницю з видобутку вугілля №3 згідно наказу № 102/5 від 30.05.2022р.
06.08.2024 року відповідачем отримано рекомендованим поштовим відправленням заяву ОСОБА_1 про звільнення його за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію 10.08.2024р., відповідно до якої Позивача було звільнено у відповідності до ст. 38 КЗпП України згідно наказу №160/13 від 09.08.2024р.
Згідно п.12.13.Колективного договору «Робітник, який має право на пенсію за віком, інвалідністю та стажем, при першому звільненні з підприємства (незалежно від статті та причин звільнення, крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та Правил техніки безпеки), виплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи у галузі…».
Під час прийому на роботу Позивачу оформлено нову трудову книжку, в зв'язку з тим, що діяльність підприємства на якому він працював раніше - АТ «Лисичанськвугілля», зупинена наказом №126 від 01.07.2022р., а отже у Відповідача відсутня інформація про звільнення ОСОБА_1 з вищезазначеного підприємства.
З огляду на викладене Відповідач не мав інформації щодо звільнення ОСОБА_1 вперше з моменту настання права на пенсію.
Під час ознайомлення з наказом про звільнення ОСОБА_1 не зауважив про невиконання п. 12.13 Колективного договору ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ».
Крім того, на адресу Відповідача надійшов адвокатський запит від 22.08.2024р. щодо отримання інформації про виплату одноразової допомоги, у відповідь на який ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» повідомило, що Позивач не звертався безпосередньо на підприємство для отримання інформації та безкоштовної правової допомоги, що було рекомендовано його адвокату зробити.
ОСОБА_1 до Відповідача з питання виплати згідно п. 12.13 Колективного договору після свого звільнення не звертався.
Тому твердження в позовній заяві: (мовою оригіналу) «Самостійно мій клієнт намагався з'ясувати причину такого не нарахування та не виплати допомоги, однак пояснити правову підставу мені не змогли..» не відповідає дійсності.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст.178, 278 ЦПК України, просила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЯ» про зобов'язання вчинити дії (виплатити одноразову допомогу відповідно до пункту 12.13 Колективного договору у розмірі трьох середньомісячних заробітків).
13.01.2025 року представник відповідача та представник позивача надали до суду клопотання про перенос слухання справи на іншу дату та час.
Призначено судове засіданняна 03 березня 2025 року на 13.30 годину.
В судове засідання 03.03.2025 року представник відповідача Мойсеєнко Г.В. не з'явилася, надала до суду клопотання про розгляд справи за її від сутності.
В судовому засідання представник позивача адвокат Пономаренко Вікторія Леонідівназ метою ухвалення об'єктивного та правомірного рішення суду заявила клопотання про долучення до матеріалів справи додатковий письмовий доказ: довідку від 16.05.2024 року № 42-4, надану ОСОБА_1 саме директором ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» Д.С. Забєліним в якій чітко відповідач вказує на те, що ОСОБА_1 має стаж роботи у вугільній промисловості 21 рік 06 місяців на підземних роботах з повним робочим днем у шахті 20 років 10 місяців.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав повністю заявлені позовні вимоги з урахуванням всіх наведених обставин у позовній заяві та зазначив, що письмові докази подано разом з позовною заявою.
Представник позивача адвокат Пономаренко Вікторія Леонідівна надала пояснення по суті заявлених позовних вимог та пояснила, що:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має більше 20 років стажу у шкідливих підземних умовах праці.
31.05.2022 року прийнятий гірником очисного забою 4 розряду на дільницю з видобутку вугілля на повний робочий день під землею в виробничо-структурний підрозділ підприємства ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» .
До цього часу, тобто до 31.05.2022 року позивач працював теж у вугільній промисловості (базова галузь економіки України, що здійснює розвідування й видобування кам'яного та бурого вугілля) в Луганській області. У зв'язку в військовою агресією рф позивач вимушений був переїхати до Дніпропетровської області в місто Павлоград та влаштуватися працювати надалі в виробничо-структурний підрозділ підприємства ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
Посилалася на те, що 10.08.2024 року позивач був звільнений з підприємства відповідача за власним бажанням саме, у зв'язку з виходом на пенсію.
При звільненні йому не була виплачена сума одноразової допомоги, передбачена пунктом 12.13 колективного договору, укладеного між адміністрацією ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та профспілками робітників вугільної промисловості.
Стаж його роботи у вугільній промисловості складає більше 20 років, тому йому має бути виплачена одноразова допомога у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат.
Тримісячний строк для звернення до суду він не пропустив, незважаючи на те, що самостійно робив спроби врегулювати спір у добровільному порядку.
Згідно пункту 12.13 Колективного договору ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» при першому звільненні з підприємства працівнику, який має право на пенсію за віком, інвалідністю або стажем, виплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі. Така допомога виплачується незалежно від причини звільнення, окрім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки.
Тому, просила задовольнити позовну заяву повністю та зобов'язати Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразову допомогу при першому звільненні з підприємства, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі, передбачену пунктом 12.13 Колективного договору ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
Фактичні обставини, встановлені судом.
Позивачем не було допущено порушення вимог нормативних актів з охорони праці, а значить те, що у такому випадку згідно з Колективним договором одноразова допомога при звільненні виплачується.
ОСОБА_1 працював у галузі вугільної промисловості України з 29.03.2005 року по 10.08.2024 року, що підтверджується записами у трудовій книжці серія НОМЕР_1 та серія НОМЕР_2 .
Має загальний страховий стаж з 12.03.1996 року по 10.08.2024 року.
Наказом директора Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» № 160/13 від 09 серпня 2024 року звільнено за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (стаття 38 КЗпП України) ОСОБА_3 , машиніста гірничих виїмкових машин 6 розряду бригади № 1 дільниці з видобутку вугілля № 3.
У цьому ж наказі вказано про здійснення остаточного розрахунку, виплату компенсації за невикористані дні відпустки.
ОСОБА_1 отримав у день звільнення наказ та відразу звернувся на підприємстві до свого керівника , в бухгалтерію та до юридичного відділу шахти з питанням, чому йому е нараховано та не виплачена одноразова сума при звільненні, відповідно до вимог Колективного договору.
Як передбачено Колективним договором ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (пункт 12.13), працівнику, який має право на пенсію за віком, інвалідністю чи за стажем, при першому його звільненні з підприємств ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (незалежно від статті та причини звільнення, окрім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки) виплачується одноразова допомога (фінансова допомога), розмір якої залежить від стажу роботи в галузі і середнього заробітку.
ОСОБА_1 має стаж роботи на підприємствах вугільної промисловості, однак при першому звільненні з підприємства ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» йому не була виплачена одноразова допомога, передбачена пунктом 12.13 Колективного договору.
Порушення позивачем вимог нормативних актів з охорони праці не допускались, він має нагороди, як заслужений шахтар.
Про що свідчать посвідчення, видані Міністерством енергетики та вугільної промисловості України.
Причиною звільнення позивача, згідно наказу № 160/13 від 09.08.2024 року було звільнення на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію.
За змістом пункту 12.13 Колективного договору одноразова допомога не виплачується у разі звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки. Тобто працівник втрачає право на отримання одноразової допомоги у разі його звільнення з підстав порушення ним законодавства.
Тому ОСОБА_1 , зважаючи на підстави його звільнення та наявність стажу роботи у вугільній промисловості, має право на отримання одноразової допомоги при першому звільненні з підприємства, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі.
Як передбачено частинами 1, 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Виходячи зі змісту цієї норми, важливо розрізняти початок перебігу строку для звернення до суду залежно від виду позовних вимог. Про це зауважив Верховний Суд у постанові від 03 лютого 2021 року по справі № 682/2782/18.
Позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача виплатити йому одноразову допомогу відповідно до пункту 12.13 Колективного договору у розмірі трьох середньомісячних заробітків.
Тобто позивач просить захистити своє порушене право на отримання у день звільнення всіх належних від підприємства сум. Про порушення свого права позивач мав дізнатися у день звільнення, коли отримав копію наказу про звільнення та письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні.
Позивач підтверджує той факт, що він отримав письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні.
Тому у даному випадку перебіг позовної давності для звернення до суду з позовом про зобов'язання відповідача виплатити одноразову допомогу при звільненні починається з 10.08.2024 року та спливає 10.11.2024 року.
У постанові від 05 липня 2017 року у справі №758/9773/15-ц Верховний Суд України вказав, що установлені статтею 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються.
Відповідно до статті 234 КЗпП у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском зазначеного строку.
У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.
Передбачені у положеннях статей 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.
У справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
З урахуванням фактичних обставин справи суд прийшов до висновку, що трудові права позивача були порушені, починаючи з 10.08.2024 року, про що позивач достовірно знав, позовна заява подана до суду до 10.11.2024 року без пропущення тримісячного строку, визначеного частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України.
В своєму відзиві представник відповідача вказує на те, що під час ознайомлення з наказом про звільнення ОСОБА_1 не зауважив про невиконання п. 12.13 Колективного договору ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» - цей факт не відповідає дійсності взагалі. Адже ОСОБА_1 намагався самостійно з'ясувати причину такого відношення, однак йому не вдалося.
Крім того, на адресу Відповідача надійшов адвокатський запит від 22.08.2024р. щодо отримання інформації про виплату одноразової допомоги, у відповідь на який ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» повідомило, що Позивач не звертався безпосередньо на підприємство для отримання інформації та безкоштовної правової допомоги, що було рекомендовано його адвокату зробити.
Перша відповідь на запит адвоката взагалі мала формальну відписку та трактування норм та вимог Законів України.
Другий запит від 07.10.2024 року так і не дочекався відповіді Відповідача.
Той факт, що ОСОБА_1 до Відповідача з питанням щодо виплати згідно п. 12.13 Колективного договору після свого звільнення не звертався також не відповідає дійсності, оскільки всі ці переписки, звернення адвоката були вже після звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з виходом на пенсію.
Тому твердження позивача проте, що він самостійно намагався з'ясувати причину таких неправомірних дій з боку відповідача та причину не нарахування та не виплати допомоги, однак пояснити правову підставу йому на підприємстві так і не змогли -відповідає дійсності.
22.08.2024 року та 07.10.2024 року представник позивача звернувся до керівника ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з проханням виконати умови Колективного договору та виплатити одноразову допомогу, але відповіді отримано не було на друге звернення взагалі, а на перше звернення надійшла, з порушеннями всіх термінів на надання відповіді адвокату, як формальна відписка, а не відповідь по суті питання.
07.10.2024 року представник позивача звернулася до генерального директора ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з метою досудового врегулювання спору. Однак керівництво відповідача фактично відмовилося виконувати умови колективного договору та просто проігнорували всі запити адвоката.
Тримісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпП України, відраховується з 10.08.2024 року і закінчувався 10.11.2024 року.
В межах цього строку позивачем були вчинені дії, які свідчили про намір вирішити спір у досудовому порядку, а саме він звернувся до адвоката за юридичною допомогою, адвокат в свою чергу звернувся з листом - вимогою до керівника ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», однак порушене право позивача не було поновлено.
Адже, розмір одноразової допомоги (фінансової допомоги) якої залежить від стажу роботи в галузі, в тому числі на підприємствах колишнього ССР та середнього заробітку, але не менше:
при стажі роботи в галузі для чоловіків 10 - один середньомісячний заробіток, 15 - два середньомісячних заробітки, 20 років - три середньомісячних заробітки.
Позивач має більше аніж 20 років роботи в галузі, однак при звільнені не отримав одноразову допомогу в розмірі три середньомісячних заробітки, що суперечить Колективному договору, зокрема п. 12.13.
Роботодавцем не булавиплачена три середньомісячних заробітки, що суперечить Колективному договору, зокрема п. 12.13.
Фактичні обставини, встановлені судом
ОСОБА_1 працював у галузі вугільної промисловості України з 29.03.2005 року по 10.08.2024 року, що підтверджується записами у трудовій книжці серія НОМЕР_1 та серія НОМЕР_2 .
Маєзагальнийстраховий стаж з 12.03.1996 року по 10.08.2024 року.
Наказом директора Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» № 160/13 від 09 серпня 2024 року звільнено за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (стаття 38 КЗпП України) ОСОБА_3 , машиніста гірничих виїмкових машин 6 розряду бригади № 1 дільниці з видобутку вугілля № 3.
У цьому ж наказі вказано про здійснення остаточного розрахунку, виплату компенсації за невикористані дні відпустки.
ОСОБА_1 отримав у день звільнення наказ та відразу звернувся на підприємстві до свого керівника , в бухгалтерію та до юридичноговідділушахти з питанням, чому йому не нараховано та не виплачена одноразова сума при звільненні, відповідно до вимогКолективного договору.
Як передбаченоКолективним договором ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (пункт 12.13), працівнику, який має право на пенсію за віком, інвалідністючи за стажем, при першому його звільненні з підприємств ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (незалежно від статті та причини звільнення, окрім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки) виплачується одноразова допомога (фінансова допомога), розмір якої залежить від стажу роботи в галузі і середнього заробітку.
ОСОБА_1 має стаж роботи на підприємствах вугільної промисловості, однак при першому звільненні з підприємства ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» йому не була виплачена одноразова допомога, передбачена пунктом 12.13 Колективного договору.
Порушення позивачем вимог нормативних актів з охорони праці не допускались, він має нагороди, як заслужений шахтар.
Про що свідчать посвідчення, видані Міністерством енергетики та вугільної промисловості України.
Причиною звільнення позивача, згідно наказу № 160/13 від 09.08.2024 року було звільнення на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію.
Представник відповідача у відзиві послалася на відсутність правових підстав щодо виплати одноразової допомоги.
Однак зазначене не відповідає дійсності, оскільки причиною звільнення позивача, згідно наказу про ОСОБА_4 його за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію 10.08.2024р., відповідно до якої Позивача було звільнено у відповідності до ст. 38 КЗпП України згідно наказу №160/13 від 09.08.2024р.
А за змістом пункту 12.13 Колективного договору одноразова допомога не виплачується у разі звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки.
Тобто працівник втрачає право на отримання одноразової допомоги у разі його звільнення з підстав порушення ним законодавства.
Тому ОСОБА_1 , зважаючи на підстави його звільнення та наявність стажу роботи у вугільній промисловості, має право на отримання одноразової допомоги при звільненні з підприємства, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі.
Норми права, якізастосував суд
Як передбаченочастинами 1, 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплаченійому при звільненні.
Виходячи зі змісту цієї норми, важливо розрізняти початок перебігу строку для звернення до суду залежно від виду позовних вимог. Про цезауважив Верховний Суд у постанові від 03 лютого 2021 року по справі № 682/2782/18.
Позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача виплатити йому одноразову допомогу відповідно до пункту 12.13 Колективного договору у розмірі трьох середньомісячних заробітків. Тобто позивач просить захистити своє порушене право на отримання у день звільнення всіх належних від підприємства сум. Про порушення свого права позивач мав дізнатися у день звільнення, коли отримав копію наказу про звільнення та письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні.
Позивач підтвердив, що отримав письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні 10.08.2024 року.
Тому у даному випадку перебіг позовної давності для зверненнядо суду з позовом про зобов'язання відповідача виплатити одноразову допомогу при звільненні починається з 10.08.2024 року.
У постанові від 05 липня 2017 року у справі №758/9773/15-ц Верховний Суд України вказав, що установлені статтею 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються. Відповідно до статті 234 КЗпП у разі пропуску з поважних причин строків, установленихстаттею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновитиці строки. Разом з тим, якщо строк зверненнядо суду, установлений статтею 233 КЗпП, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском зазначеного строку. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачені у положеннях статей 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.
У справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
З урахуванням фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що трудові права позивача були порушені, починаючи з 10 серпня 2024 року, про що позивач достовірно знав, позовна заява подана до суду 04.11.2024 року без пропущення тримісячного строку, визначеного частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України.
Позивач в позовній заяві зазначає, що він не пропустив строк зверненнядо суду, оскільки робив спроби врегулювати спір в добровільному порядку. Зокрема позивач вказує на те, що двічі офіційно його представник звернувся до керівника ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з проханням виконати умови Колективного договору та виплатити одноразову допомогу, але відповіді отримано не було на останнє звернення.Тобто, керівництво відповідача фактично відмовилося виконувати умови колективного договору.
Копії зазначених письмових звернень адвоката, які були отримані відповідачем, наявні у матеріалах справи.
Тримісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпП України, відраховується з 10.08.2024 року і закінчується 10.11.2024 року. В межах цього строку позивачем були вчинені дії, які свідчили про намір вирішити спір у досудовому порядку, а саме він звернувся до адвоката за юридичною допомогою, адвокат в свою чергу звернувся з листом-вимогою до керівника ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», однак порушене право позивача не було поновлено.
Позивачем та його представником в межах тримісячного строку я до так і після початку перебігу позовної давності вчинялися дії щодо добровільного вирішення спору шляхом направлення письмових звернень до відповідача, що підтверджується матеріалами справи.
Тобто, суд визнає, що строк позовної давності не пропущено про вирішення трудового спору.
Порушене право позивача на отримання одноразової допомоги при звільненні підлягає задоволенню шляхом зобов'язання відповідача нарахувати на виплатити позивачу одноразову допомогу, передбачену пунктом 12.13 Колективного договору, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі.
При цьому суд у рішенні не визначає розмір одноразової допомоги у кратному співвідношенні до середньомісячного заробітку, оскількиобрахування стажу роботи позивача в галузі та розміру його середнього заробітку має бути здійснено відповідачем (роботодавцем) при виконанні вимог пункту 12.13 Колективного договору.
Розподіл судових витрат
Позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру у розмірі 1211 грн 20 коп, що підтверджується квитанцією. У зв'язку з задоволенням позовних вимог, судові витрати на сплату судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 264-265 ЦПК України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 .
Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу при першому звільненні з підприємства, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі, передбачену пунктом 12.13 Колективного договору ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1211 (тисячадвісті одинадцять три) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у Дніпровський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця роживання та реєстрації, як ВПО: АДРЕСА_1 .
- Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», 51400 Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Соборна, будинок 76, ЄДРПОУ 00178353.
Суддя: В. О. Головін