Справа № 206/4371/24
Провадження № 2/932/3084/24
заочне
07 лютого 2025 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Ярощук О.В.,
за участі секретаря - Кирилішиної В.Д.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -
установив:
короткий опис справи
Позивач 21.08.2024 року звернувся до суду із позовом у якому прохав суд:
- стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (ІКЮО40340222, місцезнаходження: площа Солом'янська, будинок 2, місто Київ,03035) заборгованість у сумі 66 565 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят п'ять гривень) 17 коп.
- стягнути з ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.07.2017 між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії для особисти потреб у розмірі 200 000,00 грн., з відсотковою ставкою 26 % річних, процентна ставка фіксована, обов'язків мінімальний платіж встановлено у розмірі 7 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50,00 грн.
Договір кредитної лінії укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», який має силу договору, укладеного в письмовій формі та підписаний сторонами.
20.12.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 19.07.2017, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем.
Позивач зазначає, що станом на 20.12.2021 заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем становить 66 565,17 грн.
Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі та не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с.58-59).
процесуальні дії по справі
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02.10.2024 суддю Ярощук О.В. визначено головуючою суддею (а.с.51).
Суддею 08.10.2024 винесено ухвалу про прийняття та відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін (а.с.52-53).
Судом 07.02.2025 винесено ухвалу про розгляд справи заочно на підставі наявних доказів (а.с.67).
У силу приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
щодо належного повідомлення відповідача
Із метою належного повідомлення відповідача щодо наявного цивільного провадження стосовно нього, судом скеровано запит до Судом зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру.
Згідно із відповіддю № 755981 від 27.08.24 відповідач має зареєстроване місце проживання (а.с.44).
Суд у судові засідання двічі викликав відповідача:
- ухвалою суду про відкриття провадження у справі та призначення судового засідання на 12.11.2024 (а.с.52-53).
- повісткою про виклик від 21.10.2024 на 12.11.2024 та від 12.11.2024 на 07.02.2025 (а.с.56, 63).
Окрім того, судом розміщено публікацію на веб-сторінці Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська повістку про виклик відповідачва в судове засідання (а.с.57, 64, 65).
Рекомендовані повідомлення із викликом повернулися до суду як не вручене (а.с. 60, 66).
Тобто суд вжив доступні і розумні заходи для повідомлення ОСОБА_1 щодо розгляду справи, яка стосується його безпосередньо.
Хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов'язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему.
Іншими словами, органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів.
Суд виходить із того, що відповідач хоч і не отримав кореспонденцію, надіслану йому неодноразово судом за місцем реєстрації, само по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для того, щоб стверджувати про те, що права відповідача за статтею 6 § 1 Конвенції могли були порушені.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
На підставі ч. 8 ст. 179, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у зв'язку із тим, що відповідач, повідомлений належним чином про судове засідання, не з'явився до суду і не повідомив про причини неявки, не подав відзив на позовну заяву та представник позивача висловив згоду на заочне вирішення справи, суд ухвалив здійснити заочний розгляд і вирішення справи на підставі наявних у ній доказів.
судом встановлено
19 липня 2017 між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії для особисти потреб у розмірі 200 000,00 грн., з відсотковою ставкою 26 % річних, процентна ставка фіксована, обов'язків мінімальний платіж встановлено у розмірі 7 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50,00 грн.
20 грудня 2021 року між АТ «Альфа-банк» як клієнтом та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» як фактором було укладено Договір факторингу №4, відповідно до якого АТ «Альфа-банк» передало (відступило) ТОВ «ФК «Еліт фінанс» свої права вимоги, а Фактор набув права вимоги Клієнта за Кредитними договорами та сплачує Клієнту за відступлення права вимоги грошові кошти в сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та строки встановлені цим Договором (а.с.8-12)
Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором №630689162 від 19.07.2017 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем.
Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджено випискою по особовому рахунку за період з 19.07.2017 року по 08.04.2024 року (а.с.18-34).
Як вбачається з розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 630689162 від 19.07.2017 року, станом на 20.12.2021 року ОСОБА_1 мав заборгованість у розмірі 66 565,17 грн (а.с.35)
Відповідно до Додатку № 1-1 до договору факторингу № 4 від 20.12.2021 року, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №630689162 від 19.07.2017 (а.с.13-14).
релевантне законодавство
Згідно ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно зі ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цьогоКодексу України.
Ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно ст. 611ЦК України однією з форм відповідальності за порушення зобов'язання є сплата неустойки, у вигляді штрафу або пені.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч. 1ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
висновок суду
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом позовних вимог є стягнення заборгованості за кредитним договором №630689162 від 19.07.2017 року. У банку виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжної картки згідно з тарифами та повернути кредит.
Позивач надав детальний розрахунок заборгованості по картці ОСОБА_1 із зазначенням сум та дат погашення кредиту позичальником, який підтверджений залишком заборгованості.
У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБ України від 04.07.2018 року № 75.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, що узгоджується із висновками у Постанові Верховного Суду від 22.04.2024 у справі № 559/1622/19 провадження № 61-12049св23.
Власного розрахунку відповідачем не надано та доказів погашення заборгованості до суду не надано також. Належних та допустимих доказів того, що заборгованість в цій частині вимог розрахована невірно та має менший розмір, ніж зазначено позивачем, відповідачем не надано.
Таким чином, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитом у розмірі 66 565,17 грн.
розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до ч.1 та п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
З платіжної інструкції №3434 від 17.07.2024 року (а.с.4) вбачається, що при пред'явленні позову ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатило судовий збір у розмірі 3028 грн. Позовні вимоги ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» задоволені, тому, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 3028 грн.
Окрім того, встановлено, що представництво інтересів позивача здійснював адвокат Макєєв В.М. на підставі договору про надання правничої допомоги №05-10/23 від 05.10.2023 року (а.с.36). Зазначений договір має тривалий характер, зі строком дії до 05.10.2026 року, тобто правова допомога надається на постійній основі.
Зі змісту Акту №1 від 07.03.2024 року, до загальної вартості послуг 7 100 грн. входить: первинна консультація - 1000 грн., правовий аналіз наявних документів - 3000 грн., підготовка та подання позовної заяви - 3 100 грн (а.с. 38).
У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов'язані з розглядом справи.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження№ 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.
У той же час, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦПК України, принципу захисту прав працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
Отже, судом встановлено, що адвокатом Макєєвим В.М. надаються послуги на постійній основі, тобто складання позову в інтересах позивача - підготовка типового позову, що не потребує постійного додаткового часу на його підготовку і проведення первинної консультації по кожному новому боржнику.
У платіжній інструкції №349 від 26.01.2024 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатило адвокату Макєєву В.М. 7100 грн за договором №02-10/23, який у матеріалах справи відсутній.
Тому суд вважає, що співмірний розмір витрат на правничу допомогу є 500 грн.
Керуючись ст. 3, 4, 12, 13, 80, 81, 89, 141, 263-266, 273 ЦПК України, суд -
постановив:
Позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі № 630689162 від 19.07.2017 року в розмірі 66 565 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят п'ять гривень) 17 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відомості сторін:
Позивач: «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (ІКЮО 40340222, місцезнаходження: 03035,м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя О.В. Ярощук