Справа № 227/2192/24
(3/199/386/25)
іменем України
13.03.2025 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Воробйов В.Л. розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного працівником поліції - місцем проживання зазначена адреса: АДРЕСА_1 , у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №818610 від 02.07.2024 року слідує, що «02.07.2024 року приблизно о 13-10 годині, за адресою: Донецька область, м. Добропілля, вул. Першотравнева, 79, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21063 державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: не стійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини, звужені зіниці. Водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку та у медичному закладі, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП.»
Відповідно до супровідного листа т.в.о. заступника начальника ВП з ДП від 03.07.2024 року, вищезазначена справа була направлена на розгляд до Добропільського міськрайонного суду Донецької області, яку відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024 року, було розподілено та передано в провадження судді Притуляк С.А.
Суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області Притуляк С.А. призначив розгляд справи на 15 серпня 2024 року на 9-50 годину, з викликом особи, відносно якої було складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , при цьому, в матеріалах справи міститься клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Яценко Д.І. щодо відкладення розгляду справи на іншу дату.
Відповідно рішення Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 № 2797/0/15-24 змінена з 7 жовтня 2024 року територіальна підсудність судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.
Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, була розподілена - 30.12.2024 року та передано судді Амур-Нижньодніпровського районного суд м. Дніпропетровська Воробйову В.Л. 06.01.2025 року.
ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Яценко Д.І. до суду не з'явились.
Водночас, суд зазначає, що 13.03.2025 року . о 8 годині 55 хвилин під час судового засідання відбулась телефонна розмова між помічником судді та захисником Яценко Д.І., а саме: дзвінок був прийнятий захисником ОСОБА_2 на свій особистий номер телефону, який вказаний у матеріалах справи відносно ОСОБА_1 , та захисник Яценко Д.І. заявив, що розгляд справи може бути здійснений за його відсутністю та відсутністю ОСОБА_1 , при чому захисник не заявив клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , суд враховує те, що останній та його захисник Яценко Д.І., були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у судовому засіданні на: 17.01.2025, 23.01.2025, 31.01.2025, 11.02.2025, 24.02.2025, 13.03.2025, судовими повістками про виклик до суду та SMS- повідомленнями, які вони завчасно, 09.01.2025, 20.01.2025, 24.01.2025, 04.02.2025, 13.02.2025, 24.02.2025, отримали на свій особистий абонентський номер телефону, та на які у зазначений час та місце до суду не з'явилися.
Вважаю, що ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Яценко Д.І. були судом належним чином повідомленні на 17.01.2025, 23.01.2025, 31.01.2025, 11.02.2025, 24.02.2025, 13.03.2025 року.
Крім того, до суду не надходили заяви або клопотання Назаренко В.В. про неможливість розгляду справи за його відсутності.
Суд вважає такі дії ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Яценко Д.І., як усталену практику щодо штучного затягування часу та створення умов для спливу часу для притягнення до адміністративної відповідальності, а також намагання останнього уникнути адміністративної відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, неявка ОСОБА_1 , як особи, на яку складено протокол про адміністративне правопорушення та яка підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, свідчать про обізнаність про розгляд справи та невжиття заходів для явки до суду, що може свідчити про усталену практику щодо штучного, свідомого затягування часу розгляду справи з метою закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП, намагання уникнути адміністративної відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003.
Суд звертає увагу, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний Веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень» за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії її розгляду.
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Слід зазначити, що ОСОБА_1 не звертався до суду з заявою про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення - 17.01.2025, 23.01.2025, 31.01.2025, 11.02.2025, 24.02.2025, 13.03.2025, щодо наміру ОСОБА_1 особисто надати пояснення або докази стосовно обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Судом вжито всіх заходів із метою забезпечення дотримання процесуальних гарантій ОСОБА_1 та права ефективно будувати свій захист задля справедливого та прозорого розгляду питання щодо наявності підстав для його притягнення до адміністративної відповідальності та постановлення справедливого судового рішення.
Суд, з огляду на викладене, констатує той факт, що ОСОБА_1 і його захисник скористалися наданими їм правами на власний розсуд.
Оскільки відсутня така вищевказана заява ОСОБА_1 та його захисника, яка містить відомості про обставини, які не унеможливлюють судовий розгляд, ОСОБА_1 та його захисник були належним чином повідомлені про дату, місце та час судового засідання, тому, за вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 та його захисник не з'явилися в судове засідання, не бажають з'являтися у судове засідання, тобто добросовісно не виконали процесуальні обов'язки, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП участь ОСОБА_1 при розгляді справи не є обов'язковою, вважаю за можливе на підставі ч.1 ст. 268 КУпАП розглядати справу у відсутність ОСОБА_1 .
Окремо суд звертає увагу, що захиснику ОСОБА_2 було двічі спрямовано листа на його електрону пошту - 03.02.2025 року та 24.02.2025 року щодо дій останнього, а саме штучного затягування розгляду справи, та судом було зауважено, що відповідно до ст. 268 КУпАП участь особи при розгляді справ про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП не є обов'язковою, тому у випадку неявки учасників по справі про адміністративне правопорушення у наступне судове засідання, зазначена справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута за відсутності учасників судового розгляду.
Обставини справи підтверджуються наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №818610 від 02.07.2024 року, де викладені обставини скоєння правопорушником ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП;
- безперервним відеозаписом з нагрудних камер патрульних поліцейських, переглянутими судом, де зафіксований факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП;
- направленням ОСОБА_1 на проходження огляду водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 02.07.2024 року;
- актом прийняття-передачі транспортного засобу для зберігання від 02.07.2024 року;
- довідкою ІТС ІПНП від 03.07.2024 року відносно ОСОБА_1 ;
- постановою Котелевського районного суду Полтавської області від 25.04.2025 року, ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У зв'язку із чим, дії ОСОБА_1 мають бути кваліфіковані правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 130 КУпАП, повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Водночас суд, зауважує, що стороною захисту не було подано жодного заперечення на протокол ААД №818610 від 02.07.2024 року, де викладені обставини скоєння правопорушником ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, а також стороною захисту не надано належних та допустимих доказів, а матеріали справи не містять будь-яких відомостей, про те, що ОСОБА_1 не винний у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Окрім цього, під час ознайомлення з відеозаписами, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , у суду було достатньо доказів, що вважити останнього таким, що може перебувати у стані алкогольного сп'яніння та таким, який керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Також, суд зазначає, що під час дослідження вищезазначеного відеозапису, працівники поліції неодноразово пропонували пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою технічних приладів, на що ОСОБА_1 негативно відповідав та в продовж усього відео кудись поспішав.
Суд розцінює таку поведінку, як таку, яка не відповідає обстановці, також суд звертає увагу на порушення мови під час спілкування з працівниками поліції.
Суд зауважує, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння була зафіксована технічним засобом та міститься в матеріалах справи, у якості відеозапису.
Згідно зі ст. 251 КУпАП суду надані об'єктивні та інші безперечні докази провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, що дозволяє суду, визнати останнього винним.
Вказана відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію".
Дослідивши наявні докази, вважаю, що ОСОБА_1 винний в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Призначаючи вид адміністративного стягнення, враховую характер і міру громадської небезпеки скоєного адміністративного правопорушення, який можливо вважати найбільш тяжким, тобто, суспільну небезпеку скоєного ним правопорушення, наслідками якого могли бути завдані його діями збитки або настанням негативних тяжких наслідків.
Окрім цього, суд зазначає, що на теперішній час є великою проблемою зріст кількості водіїв, які знаходяться у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так сама відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, які керують транспортними засобами, що призводить до негативних наслідків, таких як дорожньо-транспортні пригоди, при цьому слід зазначити, що такі справи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП набули систематичного характеру та призводить до обговоренню у суспільстві.
Стан сп'яніння, як узагальнене правове поняття - це психічний стан особи в момент вчинення правопорушення, викликаний вживанням алкогольних напоїв, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, який характеризується послабленням інтелектуальної і вольової сфери психічної діяльності людини. При цьому знижуються передбачливість і обережність, зростають відхилення від нормальної поведінки та проявляються в більш широкому діапазоні небезпечна поведінка, неправильного сприйняття навколишнього та реагування на обстановку, яка склалась, втрачається реальне уявлення про те, що відбувається.
Судом встановлено, що вказані у постанові та досліджені в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, доведеність вини у його вчинені та для прийняття законного та обґрунтованого рішення в адміністративному провадженні, що дало змогу суду прийти до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, який зроблено з дотриманням вимог вищевказаного Закону на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які були досліджені та перевірені під час судового розгляду, а також оцінені відповідно до вимог КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Оскільки під час розгляду справи встановлена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення і останній підлягає адміністративній відповідальності, по справі необхідно винести постанову, передбачену п. 1) ч. 1 ст. 284 КУпАП, а саме: про накладення адміністративного стягнення.
За таких обставин слід враховувати роз'яснення, яке міститься в п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зі змісту якого слідує, що суди не вправі застосовувати таке стягнення, як позбавлення права керувати транспортними засобами, тоді, коли винна особа взагалі його не має.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, приймаючи до уваги, відсутність в матеріалах справи відомостей про настання негативних або тяжких наслідків для інших фізичних чи юридичних осіб не настало, беручи до уваги, що у минулому останній притягався до адміністративної відповідальності, в тому числі і за аналогічні правопорушення, вважаю за необхідне накласти йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Такий вид адміністративного стягнення буде відповідати завданню КУпАП щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків та відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Водночас, суд зауважує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, та не були надані відомості, що вказане правопорушення ОСОБА_1 вчинено під час перебування на військовій службі, тому, на підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП і піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі двох тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605 гривень 60 копійок судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Суддя: В.Л.Воробйов
13.03.2025