Справа № 607/3623/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/64/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ухвала слідчого судді
12 березня 2025 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю - прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 та підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 лютого 2025 року,-
Вказаною ухвалою слідчого судді клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_6 , про зміну застосованого запобіжного заходу у кримінальному провадженні №12025211040000166 від 19.01.2025 стосовно ОСОБА_7 у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою задоволено. Застосовано щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 год. 59 хв. 19.03.2025 року без визначення розміру застави. Взято ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під варту в залі суду.
Задовольняючи клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області слідчий суддя виходив з того, що виникли нові обставини, а саме встановлено та належним чином підтверджено порушення ОСОБА_7 покладених на нього ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 січня 2025 року обов'язків. А тому, вказані обставині свідчать про те, що застосований відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту не зміг запобігти ризикам, визначеним у ст.177 КПК України.
В апеляційних скаргах:
захисник підозрюваного ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 лютого 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою залишити дію застосованого до ОСОБА_7 попереднього обраного запобіжного заходу у вигляді арешту у період доби з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. згідно ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 20 січня 2025 року.
Свої вимоги мотивує тим, що під час досудового розслідування 28.02.2025 року були додатково допитані потерпілий ОСОБА_10 свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , їхній допит здійснено із застосуванням технічних засобів фіксації, які в подальшому були відкопійовано на оптичний носій ДВД-Р диск, про що значиться у протоколах допитів.
Також звертає увагу на те, що:
зазначені диски підозрюваному не вручались, а лише вказане клопотання із додатками;
24.02.2025 року не залучався захисник для надання ОСОБА_7 правничої допомоги при розгляді клопотання;
після заявленого ОСОБА_7 клопотання у судовому засіданні про залучення до справи захисника, суд звернувся з ухвалою до Центру з надання БПД на підставі якої 25.02.2025 року адвокату видано доручення прибути до суду 26.02.2025 року о 10 год. 30 хв. для участі в про веденні окремої процесуальної дії;
йому також не вручались ні клопотання, ні зазначені диски із текстом допитів.
Вважає, що це є порушенням прав підозрюваного на захист від застосування запобіжного заходу та права на захист.
Захисник вказує на те, що: допит свідка ОСОБА_14 проводив головуючий суддя, а не прокурор; долучено протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 19.01.2025 року у письмовому вигляді, в якому зазначаються події, які відбувались до обрання запобіжного заходу 20.01.2025 року.
Також вказує на подану до апеляційного суду заяву потерпілого ОСОБА_10 від 10.02.2025 року у якій зазначено, що належний йому мобільний телефон повернули у той же день, а тому ніяких претензій до ОСОБА_7 він не має. Зазначене може бути підставою для укладення надалі мирової угоди між потерпілим і обвинуваченим.
підозрюваний ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 лютого 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, що не пов'язана із позбавленням волі.
Свої вимоги мотивує тим, що дана ухвала є незаконною, необгрунтованою, і такою що не відповідає вимогам КПК України.
Також вказує, що наявність ризиків впливати на свідків і здійснювати на них тиск та погрози з метою дачі неправдивих показів або відмови від них та переховуватись від слідства прокурор обґрунтовував виключно твердженнями, які не підтверджені доказами.
Вважає, що пред'явлені йому ризики є недопустимими, недоведеними та необґрунтованими.
Також вказує, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є дуже суворим та несправедливим, оскільки прокурором не доведено існування ризиків та просить змінити даний запобіжний захід на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного та доводи його захисника, які підтримали вимоги апеляційних скарг з викладених у них мотивів, думку прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційних скарг, вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою та просить залишити її без змін, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону в повній мірі дотримано судом при розгляді клопотання.
Встановлено, що слідчим відділом Тернопільського РКП здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025211040000166 щодо ОСОБА_7 за ч.4 ст.186 КК України.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 січня 2025 року щодо ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання у період доби з 22 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв., строком до 19.03.2025 року та покладені обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, в тому числі - утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Під час розгляду клопотання слідчого встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 порушив умови застосованого щодо нього запобіжного заходу. Зокрема в судовому засіданні 28.01.2025р. свідок ОСОБА_11 повідомила, що підозрюваний ОСОБА_7 , після обрання йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_12 , який також являється свідком у даному кримінальному проваджені. Крім того, підозрюваний ОСОБА_7 здійснює тиск на свідків та потерпілого з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду.
Крім того, працівниками ПОГ Тернопільського РУП двічі 19.02.2025 о 03:33 год та 19.02.2025 о 22:14 год здійснювалась перевірка перебування ОСОБА_7 за місцем домашнього арешту і виявлено, що останній був відсутній за місцем свого проживання, що підтверджується поданими рапортами (а.к.п.50-55).
Відповідно до ст.200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (п. 79 рішення ЄСП у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року).
Мотивуючи своє рішення щодо необхідності зміни раніше обраного запобіжного заходу та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , слідчий суддя врахував ступінь тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення за ч.4 ст.186 КК України, яке згідно ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, та наявність передбаченого ч.1 ст.177 КПК ризику того, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконного впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Про існування вказаних ризиків свідчать обставини цього кримінального правопорушення та поведінка обвинуваченого, зокрема те, що він порушив покладені на нього ухвалою суду зобов'язання, а саме спілкувався зі свідками в і по місцю проживання був відсутній.
Така процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_7 стала підставою звернення прокурором до суду з клопотанням про застосування відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В апеляційних скаргах сторони захисту не наведено обставин, які би спростовували правильність висновків суду першої інстанції про порушення підозрюваним покладених на нього обов'язків та існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_7 порушив встановлену заборону на спілкування зі свідками.
Таким чином, враховуючи неналежну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 , відомості про його особу (неодружений, тимчасово не працює, раніше судимий), а також те, що раніше застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід не забезпечив належного виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, слідчий суддя дійшов правильних висновків про необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому, слідчий суддя слушно зазначив про те, що інші більш м'які запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт, на чому наполягають захисник та обвинувачений, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не зможуть запобігти встановленому ризику.
Колегія суддів також звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду про необхідність застосування запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованого останньому кримінального правопорушення, а тому вважає, що інший вид запобіжного заходу обвинуваченому, з великою вірогідністю, не зможе запобігти існуючим ризикам, та унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, що в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК.
Доводи сторони захисту про порушення права на захист, яке на їх думку проявилось в тому, що не були вручені підозрюваному і захиснику копії відеозаписів допиту свідків, на які посилався слідчий у клопотанні, колегія суддів відхиляє, оскільки згідно журналу судового засідання вказані відеозаписи були продемонстровані під час судового розгляду. Цей факт також підтвердили підозрюваний і захисник в судовому засіданні апеляційного суду. Також, зі змісту журналу судового засідання під час розгляду клопотання слідчого сторона захисту не заявляла клопотань про відкладення розгляду через неналежне ознайомлення з доданими до клопотання слідчого матеріалами. Більше того, в матеріалах справи наявні письмові заперечення захисника на клопотання слідчого щодо зміни застосованого запобіжного заходу, із якого вбачається що сторона захисту не вказує на будь-які процесуальні порушення.
Крім того, доводи захисника щодо неповноти даних у наданих стороні захисту копіях протоколів допиту свідків не є істотними, оскільки свідок ОСОБА_11 була допитана безпосередньо у судовому засіданні за участю підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника.
Доводи захисника про те, що потерпілий ОСОБА_10 подав заяву в якій вказує на відсутність у нього претензій до ОСОБА_7 , не спростовують наведених в оскарженій ухвалі висновків слідчого судді.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК, а також про недоведеність існування підстав для обрання стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність будь-яких обґрунтувань того, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого, є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
Порушень вимог КПК України, які б могли стати підставою для скасування ухвали суду, по справі не встановлено.
Аналізуючи всі викладені вище обставини в своїй сукупності, враховуючи наявність в зазначеному кримінальному провадженні доведених ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а також враховуючи особу підозрюваного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги захисника та підозрюваного ОСОБА_7 не підлягають задоволенню, а ухвала суду є законною, вмотивованою і обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 та підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 лютого 2025 року відносно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді