Справа № 167/125/25
Номер провадження 2/167/134/25
13 березня 2025 року м. Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Сіліча І. І.,
з участю секретаря судового засідання Матвійчук Л. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив :
Стислий виклад позицій учасників справи.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (далі - ТОВ «Цикл фінанс») Дорошенко М. А. через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19 серпня 2021 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» (далі АТ «Банк Кредит Дніпро») та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №22033000528277 (далі Кредитний договір -1) у відповідності до якого останній отримав кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами зі строком кредитування до 19 серпня 2023 року (п. 1.2 Кредитного договору - 1).
Після підписання Кредитного договору відповідач власним підписом засвідчив факт взяття на себе відповідного зобов'язання, а саме повернути надані в тимчасове користування кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитними коштами та комісію, що передбачена Кредитним договором.
Позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов'язань з повернення кредиту у відповідача утворилась заборгованість за договором №22033000528277 від 19 серпня 2021 року в розмірі 62380,58 грн, з яких заборгованості по тілу кредиту 33549,89 грн; прострочена заборгованість по відсоткам 0,69 грн; прострочена заборгованість по комісії 28830,00 грн.
28 березня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладений Договір факторингу №28/03/24, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право нового кредитора до відповідача за Кредитним договором.
Позивач зазначає, що всупереч умов кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання та заборгованість не погасив ні перед первісним кредиторам, ні перед позивачем. Вказує, що на час набуття права вимоги до відповідача сума заборгованості відповідача становила 62380,58 грн. З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.
У строк, установлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Заяви, та клопотання учасників справи.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася. В прохальній частині позовної заяви представник позивача просить розгляд справи проводити у її відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, 13 березня 2025 року подав суду заяву про часткове визнання позовних вимог. Вказує, що дійсно 19 серпня 2021 року між ним та АТ «Банк Кредит Дніпро» було укладено кредитний договір на суму 37200,00 гривень. Однак, внаслідок важких життєвих обставин, не мав змоги належним чином виконати взяті на себе зобов'язання по виплаті кредиту. Суму тіла кредиту в розмірі 33549,89 грн та відсотки в розмірі 0,69 грн визнає, однак заперечує проти стягнення заборгованості по комісії, оскільки вважає протиправним таке нарахування. Крім того, відповідач заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу з огляду на те, що така справа є типовою, адвокат Дорошенко М. А. неодноразово представляє інтереси ТОВ «Цикл Фінанс» по Україні, тому сума витрат на допомогу адвоката в розмірі 6000 грн є необгрунтованою.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 17 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено 13 березня 2025 року о 09 год 00 хв.
Згідно з ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд ухвалив розглядати справу за відсутності учасників справи.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.
Судом встановлено, що 19 серпня 2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 (відповідач) укладений кредитний договір №22033000528277.
Відповідно до п.1.1 договору банк зобов'язується надати Клієнту грошові кошти (далі - Кредит) у тимчасове платне користування, а Клієнт зобов'язується повернути наданий Кредит, сплатити плату за Кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов'язання у порядку, встановленому Договором.
Пунктом 1.2 договору визначено, що за цим договором банк надає клієнту грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту 37200,00 гривень; строк кредитування 24 місяців, кінцева дата повернення кредиту: 19 серпня 2023 року, цільове призначення на споживчі потреби; процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом: 0,001% річних; щомісячна комісія за обслуговування кредиту: з 19.08.2021 по 18.03.2022 - 7% суми кредиту, з 19.03.2022 по 19.09.2022 -5,5% від суми кредиту, з 19.09.2022 по 18.03.2023 -4% від суми кредиту, з 19.03.2023 по 19.08.2023- 2,25% від суми кредиту. У разі неповернення суми кредиту в терміни, встановлені договором (в дати, передбачені Графіком платежів, в кінцеву дату повернення кредиту, або іншу дату, визначену банком у письмовій вимозі у випадку порушення клієнтом умов договору), клієнт зобов'язаний сплатити банку проценти за порушення грошового зобов'язання (згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) в розмірі 56% процентів річних від простроченої заборгованості за кредитом за кожен день прострочення, включаючи день погашення простроченої заборгованості на рахунок НОМЕР_1 .
Кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта, відкритий у АТ «Банк Кредит Дніпро» (п.1.3 договору).
Відповідно до розрахунку заборгованості сформованого первісним кредитором АТ «Банк Кредит Дніпро» за договором №22033000528277 від 19 серпня 2021 року, заборгованість відповідача по договору станом на 27 березня 2024 року становить 62380,55 грн, з яких: заборгованості по тілу кредиту 33549,89 грн; прострочена заборгованість по відсоткам 0,69 грн; прострочена заборгованість по комісії 28830,00 грн.
28 березня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» укладений Договір факторингу №28/03/24, відповідно до умов якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 22033000528277 від 19 серпня 2021 року станом на дату укладання договору факторингу між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» становить 62380,58 грн, з яких: 33549,89 грн; прострочена заборгованість по відсоткам 0,69 грн; прострочена заборгованість по комісії 28830,00 грн.
Позивач зазначає, що в порушення умов вказаного кредитного договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за договором у розмірі 62380,55 грн.
Оскільки, відповідач добровільно не погасив існуючої заборгованості ні перед первісним кредитором, ні перед позивачем після набуття права вимоги останнім, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду з даним позовом.
Щодо стягнення заборгованості за кредитом та процентами.
Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.
З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, судом встановлено, що за умовами договору сторонами було погоджено тип кредиту сума/ліміт/кредиту, строк кредитування, процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту.
Відповідач власним підписом підтвердив, що отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування.
За таких обставин суд дійшов висновку, що сторони обумовили у письмовому вигляді істотні умови договору у тому числі ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами.
Суд встановив, що відповідач з умовами договору був ознайомлений, підписав кредитний договір, однак умови договору порушив. Зворотнього відповідачем не доведено.
Факт отримання кредитних коштів відповідачем також підтверджено у судовому засіданні.
Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як встановлено судом та не спростовано відповідачем право грошової вимоги заборгованості за кредитним договором перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» (позивач).
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, що становить 33549,89 грн - заборгованості по тілу кредиту та 0,69 грн простроченої заборгованості по відсоткам є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення комісії.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на момент укладення договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
За обставин цієї справи пунктом 1.2 договору визначено, що щомісячна комісія за обслуговування кредиту становить з 19.08.2021 по 18.03.2022 - 7% суми кредиту, з 19.03.2022 по 19.09.2022 -5,5% від суми кредиту, з 19.09.2022 по 18.03.2023 -4% від суми кредиту, з 19.03.2023 по 19.08.2023- 2,25% від суми кредиту, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 ЗУ «Про споживче кредитування».
Враховуючи наведене, оскільки відповідачу було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку, що положення договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними.
При цьому у постанові ВС від 25.01.2023 у справі №752/4008/20, в якій надавалася оцінка дійсності положень кредитного договору з АТ «ПУМБ», аналогічно як у цій справі, вказано про те, що відповідно до частин першої та другої статті 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
Враховуючи вищевикладене вимога позивача про стягнення з відповідача 28830,00 грн заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.
За таких обставин, враховуючи викладене, наявність заборгованості у ОСОБА_1 перед ТОВ «Цикл Фінанс» за кредитними договорами, суд приходить до висновку про достатність обґрунтованих підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в загальному розмірі 33550,58 грн: по сумі кредиту 33549,89 грн, заборгованість за відсотками 0,69 грн.
В частині позовних вимог щодо стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості необхідно відмовити за їх безпідставністю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки задоволено 53,78 % позову (33550,58 грн х 100 % : 62380,58 грн), а сплачено 2422,40 грн. судового збору, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1302,77 грн судових витрат (53,78 % х 2422,40 грн : 100 %).
Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми в рахунок відшкодування за правничу допомогу.
Статтею 133 ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, Позивачем надано: Договір про надання правової допомоги № 43453613 від 02 січня 2025 року, укладений між адвокатом Дорошенко М. А. та ТОВ «Цикл Фінанс»; додаткову угоду № 22033000528277 від 27 січня 2025 року до Договору про надання правової допомоги; акт від 27 січня 2025 року, виконаних адвокатом по справі про стягнення заборгованості, а саме: правовий аналіз 2250 грн; складання позовної заяви 3000 гривень; формування додатків 750 грн, всього 6000 гривень; платіжна інструкція №8737 від 27 січня 2025 року.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України».
Також у постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Враховуючи викладене, з урахуванням складності справи, виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, заявленої у справі ціни позову та значення справи для сторін, а також часткового задоволення позову, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. 12, 81, 82, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, суд,
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №22033000528277 від 19 серпня 2021 року в розмірі 33550 (тридцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят) гривень 58 копійок, з яких: 33549 (тридцять три тисячі п'ятсот сорок дев'ять) гривень 89 копійок заборгованість за тілом кредиту та 0,69 копійок заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» 1302 (одну тисячу триста дві) гривні 77 копійок судового збору та 4000 (чотири тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного заочного рішення 13 березня 2025 року.
Сторони у справі :
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», Код ЄДРПОУ 43453613, місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.
Представник позивача: Дорошенко Марина Анатоліївна, робоча адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Суддя І. І. Сіліч