Справа № 509/6054/24
13 березня 2025 року смт. Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Панасенка Є.М.,
при секретарі судового засідання Степанової Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу № 509/6054/24 за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Орган опіки та піклування в особі Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області про позбавлення батьківських прав, призначення опікуна та піклувальника над дітьми, стягнення аліментів
Неповнолітня дитина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із позовною заявою, у якій просять позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно доньок відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначити ОСОБА_2 опікуном над ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначити ОСОБА_2 піклувальником над ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказують, що 19 серпня 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 уклали шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_4 у шлюбі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 народилась спільна донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у ОСОБА_3 та ОСОБА_5 народилась спільна донька ОСОБА_4 .
У 2011 році ОСОБА_3 та ОСОБА_5 припинили сумісне проживання та спілкування, будь-які відносини підтримувати перестали.
Після припинення відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , їх спільні діти залишились проживати разом з матір'ю ОСОБА_5 .
З 2011 року біологічний батько дітей ОСОБА_3 з 2011 року із дітьми ОСОБА_1 та ОСОБА_4 жодних відносин не підтримує, не піклується про них, від участі у вихованні і утриманні дітей ухиляється, не цікавиться їх навчанням, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не надавав дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяв засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не проявляв інтересу до внутрішнього світу своїх доньок, не сприяв отриманню освіти. Крім того, відповідач ухиляється від утримання дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , аліменти не сплачує, та взагалі жодної матеріальної допомоги дітям не надає.
ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 померла. До момента смерті ОСОБА_5 її доньки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 постійно проживали разом з нею, вона займалась їх вихованням та утриманням. Допомагав із вихованням дітей ОСОБА_5 її рідний брат - ОСОБА_2 .
На підставі Наказу Служби у справах дітей Овідіопольської селищної ради від 29.08.2024 року діти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , власштовані на тимчасове проживання, у родину дядька ОСОБА_2 . На теперішній час діти ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживають разом із своїм дядьком ОСОБА_2 , який займається їх вихованням та утриманням.
Після смерті ОСОБА_5 будь-які питання щодо дітей, які вимагають погодження із батьками як законними представниками (що стосуються у тому числі оформлення пенсії по втраті годувальника, спадщини, питання щодо отримання медичної допомоги, здобуття освіти, оформлення паспорта, картки платника податків та інших документів тощо), вирішити неможливо, оскільки формально виключно ОСОБА_3 вважається законним представником дітей.
Враховуючи вищевикладене, позивачі просять позбавити ОСОБА_3 позбавлений батьківських прав щодо доньок, оскільки на теперішній час наявність у нього батьківських прав істотно порушує їх права та суперечить їх інтересам, та зазначають, що встановлення піклування над ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та опіки над ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 саме їх дядьком ОСОБА_2 відповідатиме найкращим інтересам дітей.
Крім того, позивач ОСОБА_2 вказує, що оскільки після смерті сестри з ним проживають діти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , він у повній мірі займається їх вихованням та утриманням, а тому вимушений звернутися до суду з метою стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до досягнення дітьми повноліття.
21 жовтня 2024 року судом було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі. Зобов'язано Орган опіки та піклування в особі Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області підготувати висновок щодо розв'язання спору за позовними вимогами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Орган опіки та піклування в особі Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області про позбавлення батьківських прав, призначення опікуном, піклувальником та стягнення аліментів, та подати його до суду.
До суду подано висновок Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_3 відносно доньок відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначення ОСОБА_2 опікуном над ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначення ОСОБА_2 піклувальником над ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Ухвалою суду від 13.01.2025 року підготовче провадження по справі закрито, призначено судовий розгляд по суті.
Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити.
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Суворова В.В. в поданій заяві до суду позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі, справу розглядати за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки до суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Органу опіки та піклування Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області, Назарова Т.В. у судове засідання не зявилася, подала до суду заяву, в якій просить проводити судове засідання за відсутності їх представника, задовольнити позовну заяву у повному обсязі, взявши до уваги висновок про доцільність позбавлення батьківських прав підтримують.
Таким чином, судом встановлено, що учасники провадження про час та місце слухання справи повідомлені, позивач та третя особа звернусь на адресу суду з заявами про слухання справи за їх відсутності, а відтак, суд дійшов висновку щодо розгляду справи за відсутності сторін, підстав для відкладення слухання справи передбачених ст. 223 ЦПК України не встановлено.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані письмові докази в їх сукупності, дійшов висновку щодо можливості задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено наступні обставини:
19 серпня 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 уклали шлюб, зареєстрований 19 серпня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 119 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_3 та ОСОБА_5 народилась спільна донька ОСОБА_1 , про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області 06 жовтня 2009 року зроблено відповідний актовий запис №1655, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серія НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 у ОСОБА_3 та ОСОБА_5 народилась спільна донька ОСОБА_4 , про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області 03 вересня 2011 року зроблено відповідний актовий запис №140, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серія НОМЕР_2 .
З 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 припинили сумісне проживання, відносини підтримувати перестали. Після припинення відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , їх спільні діти залишились проживати разом з матір'ю ОСОБА_5 .
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 лютого 2012 року у справі № 2-2401/11 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 було стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини усіх видів його місячного заробітку (на обох дітей), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку помісячно (на кожну дитину), починаючи з 13.12.2011року і до повноліття дітей.
17 листопада 2016 року рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області було розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , доньок ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишено на виховання матері.
Тривалий час діти ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_3 жодних відносин не підтримують.
ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 28 серпня 2024 року, виданим Чорноморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) серія НОМЕР_3 .
До моменту смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 постійно проживали разом з матір'ю, вона займалась їх вихованням та утриманням. Допомагав із вихованням дітей ОСОБА_5 її рідний брат - ОСОБА_2 , який проживає у тому ж житловому будинку (що підтверджується довідкою про склад сім'ї від 19.09.2024 р.).
Після смерті ОСОБА_5 , Службою у справах дітей Овідіопольської селищної ради було складено Акт обстеження умов проживання дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які залишились без батьківського піклування. Із зазначеного Акта вбачається, що батько дітей перебуває за кордоном, проживати з ним діти не бажають так як взагалі його не знають, батьки розійшлись ще до народження ОСОБА_4 , коли ОСОБА_1 було 2 роки.
На підставі Наказу Служби у справах дітей Овідіопольської селищної ради від 29.08.2024 року було влаштовано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на тимчасове проживання, до подальшого влаштування, у родину дядька ОСОБА_2 .
На теперішній час діти ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживають разом із своїм дядьком ОСОБА_2 .
Біологічний батько дітей ОСОБА_3 з 2011 року із дітьми ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відносин не підтримує, від участі у вихованні і утриманні дітей ухиляється, не проявляє заінтересованості у подальшій долі доньок, не цікавиться їх навчанням, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування тощо.
Крім того, матеріалами справи підстверджено, що відповідач ухиляється і від утримання дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Зазначене підтверджується Розрахунком заборгованості зі сплати аліментів ВП № НОМЕР_6, за яким розмір заборгованості у ОСОБА_3 зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 складає 263684,00 гривень.
Факт ухилення ОСОБА_3 від здійснення своїх батьківських обов'язків підтверджується наданими письмовими поясненнями ОСОБА_9 (який є рідним дідусем дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ), та письмовими поясненнями ОСОБА_10 (близькою особою для сім'ї). У зазначених поясненнях вказано, що виховання та утримання дітей здійснює ОСОБА_2 .
У характеристиках учениць ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з навчального закладу - Овідіопольського ліцею імені Т. Шевченка вказано, що дядько ОСОБА_2 займається вихованням дітей, цікавиться їх навчанням.
Судом встановлено, що наданий органом опіки та піклування в особі Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області висновок щодо роз'яснення спору, є повним, органом опіки встановлені всі обставини щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача, а також встановлені та досліджені документи щодо доцільності призначення позивача ОСОБА_2 опіком та піклувальником на дітьми.
Відповідно до основних сформованих принципів, задекларованих у національному та міжнародному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
Відповідно до ст.6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно зі статтею 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов'язків з виховання дитини.
Положенням ч. 1 статті 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають особи, в сім'ї якої проживає дитина.
Судом встановлено, що зараз діти проживають та перебувають на повному утриманні позивача у справі, який створює для дітей необхідні умови для проживання, зростання та виховання.
Згідно п. 15 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, що не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» визнає, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
При цьому, Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.
Суд, дослідивши обставини справи, надавши оцінку наявним у ній доказам, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, відповідач як батько дітей виявив ознаки стійкого небажання підтримувати особисті відносини з доньками, не піклується про дітей, не цікавиться їх життям та розвитком, не забезпечує матеріально, не цікавиться фізичним та духовним розвитком, та загалом самоусунувся від виконання батьківських обов'язків. Вказане свідчить про свідоме ухилення відповідача від виховання дітей та нехтування своїми обов'язками.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав відносно його дітей, в першу чергу буде відповідати інтересам дітей.
Щодо призначення позивача ОСОБА_2 опікуном над ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та піклувальником над ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 статті 14 Сімейного кодексу України якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.
Статтею 243 СК України передбачено перелік дітей, над якими встановлюється опіка, піклування. Опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.
Положенням стаття 244 СК України передбачено перелік осіб, які можуть бути опікуном, піклувальником дитини: опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.
Частиною 3,4 статті 60 ЦК України передбачено, що суд встановлює опіку/піклування над малолітньою/неповнолітньою особою якщо при розгляді справи буде встановлено що вона позбавлена батьківського піклування і призначає опікуна/піклувальника за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до ст. 55 ЦК України, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих майнових та немайнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Положеннями ст. 58-59 ЦК України передбачено, що піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.
Згідно п.п. 2, 3, 4 ст. 63 ЦК України, опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою; опікун або піклувальник призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що особисті якості позивача відповідають вимогам, викладеним у п.п. 2, 3, 4 ст. 63 ЦК України, що також підтверджується матеріалами справи.
Обставин, передбачених ст. 64 ЦК України, з урахуванням яких ОСОБА_2 не може бути опікуном малолітньої дитини та піклувальником неповнолітньої дитини, судом не встановлено.
Враховуючи добрі відносини дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з рідним дядьком ОСОБА_2 , проживання дітей разом з ним у одному житловому будинку з моменту їх народження і на теперішній час, суд приходить до висновку про можливість задоволення вимог щодо встановлення опіки та піклування над дітьми ОСОБА_2 .
Крім того, враховуючи, що після смерті матері дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , як особа, із якою проживають діти, займається їх вихованням та утриманням, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до досягнення ними повноліття, підлягає задоволенню у повному обсязі. Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_1 аліменти у розмірі однієї третьої частки від всіх доходів (заробітку) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви до суду й до досягнення найстаршою дитиною - ОСОБА_1 повноліття, в подальшому після досягнення найстаршою дитиною повноліття стягувати з відповідача аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі однієї четвертої частки від всіх доходів (заробітку) щомісячно, до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ і набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України 15.05.2006 N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову
Аналізуючи в сукупності досліджені докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позивачами доведені обставини, на які вони посилається як на підставу своїх вимог, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно положень ст.430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
У відповідності до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 2422,40 грн. за позовні вимоги про позбавлення батьківських прав та про стягнення аліментів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 55, 58, 60, 63, 64 ЦК України, ст.ст. 150, 155, 164-166 СК України, статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, Постановою Пленуму Верховного Суду "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ст. ст. 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 200, 263-265, 268, 273, 430 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Призначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_5 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), опікуном над ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Призначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_5 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), піклувальником над ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_5 (зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ), аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частин з усіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення повноліття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,- ІНФОРМАЦІЯ_10, а починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_12 стягнути аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі однієї четвертої частини всіх видів заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення повноліття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ІНФОРМАЦІЯ_11.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 2422 дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Є. М. Панасенко