Справа №591/5319/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сибільов О. В.
Номер провадження 33/816/204/25 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
24 січня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши, у залі суду в місті Суми, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Струць Т.І. на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 15 серпня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 15 серпня 2024 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік за те, що 19 травня 2024 року о 18 год. 04 хв., керував транспортним засобом Peugeot Landtrek, н.з. НОМЕР_1 , в м. Суми по площі Покровській, в районі будинку № 5, в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки із застосуванням технічних засобів відеозапису за допомогою приладу газоаналізатор алкотест «Drager», показник 1,70% проміле, з яким був згоден, чим порушив п. 2.9.а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з таким судовим рішенням захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Струць Т.І. звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 15 серпня 2024 року скасувати, а провадження по справі закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог, апелянт посилається на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, захищає Батьківщину та нас з вами, вносить свій вагомий внесок в боротьбі з агресором та звільненні територій від російської окупації, бере участь безпосередньо в бойових діях в Донецькій та Луганській областях, що підтверджується довідкою, яка була долучена до матеріалів справи. Даних, що ОСОБА_1 притягувався раніше за адміністративні правопорушення матеріали справи не містять. За умов, що правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за яке ОСОБА_1 притягають до адміністративної відповідальності, виходячи з його фактичних обставин, не завдало збитків державним або суспільним інтересам та безпосередньо громадянам, наявні підстави для звільнення останнього від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, у відповідності до ст. 22 КУпАП, із закриттям провадження у справі в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 284 цього Кодексу.
Крім того, як вказує апелянт, своєї вини ОСОБА_1 не визнає, та вважає, що провадження у даній справі підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративної правопорушення, оскільки суть правопорушення, зазначена в протоколі, складеному відносно нього, не грунтується на фактична обставинах справи та зібраних доказах. В матеріалах справи немає жодного документального підтвердження правомірності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а тому, всі подальші вимоги поліції до особи, зокрема й проходження огляду на стан сп'яніння, він не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, сам протокол не містить вказівки на ознаки алкогольного сп'яніння, хоча кількість алкоголю, яка була вказана поліцейським - 1,70 проміле, є значною, а тому, якщо б це дійсно мало місце, у протоколі були б зазначені ознаки сп'яніння, крім того, Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, не містить дату та час його складання, а також, у ньому не зазначено, що він відноситься до протоколу про адміністративне правопорушення.
Також, як вказує апелянт, працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 пройти медичне освідування на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі. Окрім того, ОСОБА_2 є військовослужбовцем, його посада - водій, і проведення такого огляду за відсутності уповноваженого співробітника ВСП призводить до недійсності результатів такого огляду, і у даному випадку, поліцейськими порушено порядок проведення огляду водія-військовослужбовця на стан сп'яніння. При цьому, протокол у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено не уповноваженою на те особою - поліцейським замість уповноваженою особою Військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що робить зазначений протокол недопустимим доказом у справі. Крім того, того ж дня, після складення протоколу, ОСОБА_1 був направлений все ж таки уповноваженою особою ВСП в медичний заклад - КНП Сумської обласної ради «Обласний клінічний центр соціально небезпечних захворювань» для огляду на стан сп'яніння, і в результаті огляду було встановлено що ознак сп'яніння у ОСОБА_1 не виявлено. Оскільки ОСОБА_1 пройшов огляд в медичному закладі на стан сп'яніння, то акт огляду, шо долучений до протоколу та інші результати огляду із використанням алкотестеру «Драгер» слід визнати недопустимими та таким, що не можуть бути покладені в основу обвинувачення особи. Дійсно, огляд був проведений через 2,5 години, однак через об'єктивні причини, а саме, час дороги та перебування особи в черзі на проходження тесту на стан сп'яніння.
Таким чином, як зазначає апелянт, наявні у справі докази, які безпосередньо були дослідженні в судовому засіданні, не підтверджують факт порушення ОСОБА_1 вимог ПДР України, а отже, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі згідно п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Про призначення даної справи до апеляційного розгляду особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Струць Т.І. були повідомлені завчасно, у передбачений законом спосіб.
У свою чергу, захисник Струць Т.І., яка є апелянтом у даному провадженні, у поданому до суду клопотанні, яке було задоволено, просла проводити судове засідання призначене на 09 год. 30 хв. 24 січня 2025 року, за її участі, у режимі відеоконференції у програмному забезпеченні EASYCON з використанням власних технічних засобів, однак, у подальшому, остання звернулась до суду з заявою, в якій просила здійснити апеляційний розгляд даної справи без її та ОСОБА_1 участі, з зазначенням того, що апеляційні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
За таких обставин, наявні підстави для проведення судового засідання без особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Струць Т.І., а тому, перевіривши матеріали даної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Так, ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення в межах поданої захисником апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме, протоколу про адміністративне правопорушення від 19 травня 2024 року серії ААД № 747103, висновку приладу газоаналізатор алкотест «Drager», показник 1.70% проміле, акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, розпискою ОСОБА_1 про зобов'язання не керувати транспортним засобом Peugeot Landtrek, н.з. НОМЕР_1 , довідки відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції від 20 травня 2024 року, з якої вбачається, що відповідно до відомостей інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції», останній отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 від 30 березня 2012 року, посвідчення водія вилучено у відповідності до ст. 265-1 КУпАП та знаходиться в управлінні патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції, а також відеозапису, який було долучено да вказаного адміністративного матеріалу працівниками поліції.
Зазначені докази зібрані у передбаченому законом порядку і обставин, за яких можливо було б дійти висновку про їх неналежність чи недопустимість, апеляційним судом не встановлено.
При цьому, на спростовування доводів захисника щодо незаконної зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , апеляційний суд зауважує, що саме відеозаписом, який був проглянутий під час підготовки даної справи до апеляційного розгляду, підтверджується порушення останнім ПДР - рух на перехресті на заборонений сигнал світлофора. При спілкуванні з водієм, працівники поліції виявили у нього ознаки сп'яніння, а саме, запах з порожнини рота, млява мова, крім того, сам ОСОБА_1 не заперечив вживання алкоголю. Зазначене стало підставою для пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер, а також, у разі незгоди з його показником, пройти такий огляд у медичному закладі.
ОСОБА_1 пройшов огляд на місці зупинки шляхом продуття газоаналізатору і його результат виявився позитивним - 1,70 проміле, з яким був згоден, своїх заперечень не висловлював, і їхати до лікарні для проходження огляду не бажав, у зв'язку з чим, відносно нього і було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що відповідно до ст.15 КУпАП, військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки правил дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Крім того, ст. 256 КУпАП детально регламентує питання, що пов'язані зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення. Також ці питання врегульовані і галузевими нормативно-правовими актами, органу які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, у даному випадку Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року №1395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853.
Також, положеннями ст.255 КУпАП встановлено, що складання протоколів про адміністративні правопорушення за ст.130 КУпАП, віднесено до компетенції, зокрема, органів Національної поліції, а тому, з огляду на вищезазначене, посилання апелянта на те, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, то протокол мав бути складений представниками ВСП, є надуманими та безпідставними.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що у Рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» зазначено, що особа, яка володіє чи керує автомобілем (транспортним засобом), підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, за своїм характером, є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку для самого водія та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп'яніння пов'язано саме з необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров'я громадян, і, відсутність, у даному випадку, збитків державним, суспільним інтересам та громадянам, на що посилається захисник в апеляційній скарзі, не свідчить про неправомірність складання відносно ОСОБА_1 протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння було встановлено суддею суду першої інстанції за результатом повного, всебічно та об'єктивно розгляду справи, з врахуванням належних та допустимих доказів, з наданням їм правової оцінки, і доводами апеляційної скарги правильність висновків, викладених в оскаржуваній постанові, жодним чином не спростовано.
При цьому, апеляційний суд зауважує на безпідставність посилань захисника щодо наявності підстав для закриття провадження відносно ОСОБА_1 за малозначністю, оскільки положення ст.22 КУпАП не застосовуються до адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а обставин, за яких дане провадження підлягало б закриттю, за відсутності в діях останнього складу вказаного адміністративного правопорушення, під час апеляційного перегляду не встановлено.
З огляду на вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що вказана справа була розглянута повно, всебічно та об'єктивно, За таких обставин, всупереч доводів апелянта, апеляційний суд вважає оскаржувану постанову законною, обґрунтованою та вмотивованою, не вбачає підстав для її скасування, а тому, вказане рішення судді суду першої інстанції слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294,295 КУпАП, апеляційний суд -
Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 15 серпня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника Струць Т.І. цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.