Справа № 465/5665/24 Провадження № 2/450/558/25
12 березня 2025 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Мусієвського В.Є.
при секретарі Расяк С.М.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Ел Ар Львів» про захист прав споживачів, -
В провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТзОВ «Джі Ел Ар Львів» про захист прав споживачів.
Ухвалою від 11 листопада 2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
07 січня 2025 року представником ТзОВ «Джі Ел Ар Львів» Прощенко Д.В. подано заяву про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України в частині позовних вимог ОСОБА_1 з мотивів наявності судового рішення, яке набрало законної сили, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Вказав, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.01.2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТзОВ з іноземними інвестиціями «Віннер Імпортс Україна», ТзОВ «ВІДІ ПАУЕР», ТзОВ «ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ» про захист прав споживачів відмовлено. У вказаній справі предметом спору між ОСОБА_1 та ТзОВ «ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ» було стягнення неустойки за протермінований ремонт транспортного засобу марки "Land Rover" моделі "Range Rover" номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 у розмірі 198425,5 Євро, що еквівалентно 7937020 грн. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 09 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2024 року без змін.
04 лютого 2025 року від позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшли заяви про участь у судовому засіданні 12 березня 2025 року о 15 год. 00 хв. в режимі відеоконференції, у задоволенні яких відмовлено ухвалою від 19 лютого 2025 року, а також відвід головуючого судді.
В підготовче судове засідання 12 березня 2025 року не з'явились всі учасники судового розгляду, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили. 11 березня 2025 року представником відповідача ТзОВ «Джі Ел Ар Львів» Прощенко Д.В. подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю вирішення заяв позивачів про відвід судді. Крім цього вказав, що подані заяви є явно надуманими, необґрунтованими та свідчать про зловживання позивачами своїми правами з метою затягування і унеможливлення розгляду ініційованої ними судової справи.
Ухвалою від 12 березня 2025 року заяви позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Мусієвського В.Є. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТзОВ «Джі Ел Ар Львів» про захист прав споживачів - залишено без розгляду.
Щодо поданого клопотання про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що причини неявки представника ОСОБА_3 з підстав необхідності вирішення заяв позивачів про відвід судді є неповажними, оскільки за п. 1 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу.
Згідно положень ст. 223 ЦПК України суд приходить до висновку про розгляд справи за відсутності сторін, які не з'явилися в підготовче судове засідання, та з врахуванням ст. 247 ЦПК України, розглядає справу без фіксування судового засідання технічними засобами.
Розглянувши подану заяву та матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.
Зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц зазначено, що необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України (2004 року) зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України).
За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 вказано, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/9380/19, від 15 листопада 2021 року у справі № 428/9280/20, від 21 грудня 2021 року у справі № 295/983/21.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 25 липня 2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" та від 28 жовтня 199 року у справі "Брумареску проти Румунії" зазначив, що існує установлена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Як вбачається з рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.01.2024 року, яке залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 09 травня 2024 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТзОВ з іноземними інвестиціями «Віннер Імпортс Україна», ТзОВ «ВІДІ ПАУЕР», ТзОВ «ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ» про захист прав споживачів відмовлено.
У вказаній вище справі предметом спору між ОСОБА_1 та ТзОВ «ДЖІ ЕЛ АР ЛЬВІВ» було стягнення неустойки за протермінований ремонт транспортного засобу марки "Land Rover" моделі "Range Rover" номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 у розмірі 198425,5 євро, що еквівалентно 7937020 грн.
Як вбачається із позовної заяви в межах розгляду даної справи, предметом спору між ОСОБА_1 та ТзОВ «Джі Ел Ар Львів» є стягнення неустойки за протермінований ремонт транспортного засобу марки "Land Rover" моделі "Range Rover" номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 у розмірі 162640 євро та моральної шкоди у розмірі 124000 грн.
Враховуючи те, що в межах розгляду справи № 607/19725/23 ухвалено рішення, яке набрало законної сили, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, провадження у справі № 465/5665/24 в частині позовних вимог позивача ОСОБА_1 слід закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Крім цього, суд зазначає, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від вимоги про стягнення неустойки за протермінований ремонт транспортного засобу, у задоволенні якої відмовлено рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.01.2024 року.
Зі змісту п. 13 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Пунктом 5 ч. 5 ст. 12 ЦПК України визначено, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
За ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 44 ЦПК України суд може визнати зловживанням процесуальними правами подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Частиною 4 ст. 44 ЦПК України визначено, що суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
За ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
У відповідності до ст. 144 ЦПК України заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 148 ЦПК України передбачено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Згідно п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 під час подання позовної заяви не зазначив про наявність судового рішення, яке набрало законної сили, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що спрямовано на поставлення під сумнів рішення суду, яке вступило в законну силу, а також штучного створення повторного судового процесу з приводу вимог, які вже вирішені судом, суд приходить до висновку про свідоме зловживання ОСОБА_1 своїми процесуальними правами та необхідністю у зв'язку із цим накладення на останнього штрафу у розмірі 1 (одного) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3028 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 44, 143, 144, 148, 197, 223, 247, 255, 259, 260 ЦПК України, суд, -
Заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Ел Ар Львів» Прощенко Дениса Володимировича про закриття провадження у справі - задовольнити.
Закрити провадження у цивільній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Ел Ар Львів» про захист прав споживачів.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації проживання АДРЕСА_1 , штраф в розмірі 1 (одного) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 3028 грн.
Боржник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації проживання АДРЕСА_1 .
Стягувач: Державна судова адміністрація України, місцезнаходження 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, Код ЄДРПОУ 26255795.
Ухвала в частині стягнення штрафу може бути пред"явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного суду протягом п"ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Мусієвський В.Є.