ЄУН: 336/1722/25
Провадження №: 3/336/1664/2025
іменем України
12 березня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Людмила Василівна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП не відомий, який тимчасово не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
за статтею 173 КУпАП,-
встановив:
19 лютого 2025 року начальник ВАП УПП в Запорізькій області ДПП подав до суду адміністративний матеріал щодо ОСОБА_1 за статтею 173 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АА № 090417, який складено 03 лютого 2025 року в м. Запоріжжі поліцейським взводу 2 роти 2 батальйону 3 УПП в Запорізькій області ДПП рядовим поліції Романовим Володимиром Володимировичем про те, що 03 лютого 2025 року о 13 год. 20 хв. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тимирязєва, 229 гр. ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою внаслідок чого порушив громадський порядок і спокій громадян, чим вчинив правопорушення передбачене статтею 173 КУпАП.
В протоколі в графі свідки зазначено - б/к 474988, 474446, в графі потерпілі - міститься запис - відсутні.
До протоколу про адміністративне правопорушення додано: копія протоколу, копія протоколу про адміністративне правопорушення серії АА № 090418 від 03 лютого 2025 року за ст. 185 КУпАП, протокол затримання, рапорт, дані щодо особи в таблиці з системи Адмінпрактика, диск з відеозаписом.
ОСОБА_1 не доставлений до суду на розгляд справи про адміністративне правопорушення одночасно з поданням адмінматеріалу, а справа даної категорії розглядається протягом доби ч. 2 ст. 277 КУпАП. В протоколі про адміністративне правопорушення працівник поліції про час та місце розгляду справи особу повідомив, що розгляд справи відбудеться 17 лютого 2025 року з 09-00 год. до 17-00 год., однак протокол до суду надійшов 19 лютого 2025 року.
На виконання вимог ст. ст. 268, 277, 277-2 КУпАП щодо забезпечення явки особи, що притягається до адміністративної відповідальності у судове засідання, судом направлялася судова повістка за адресою проживання зазначеною в протоколі, проте вказана особа до суду не з'явилася.
Суд вважає зазначити, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов'язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».
За таких обстави, у зв'язку з введенням воєнного стану на території України, з урахуванням того, що суд вживав заходів, щодо явки особи в судове засідання, особа яка склала протокол не забезпечила явку ОСОБА_1 в судове засідання, за таких обставин, суддя дійшов висновку про розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами.
Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов до такого висновку.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Враховуючи вимоги ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 251, 254 КУпАП обов'язок надання доказів покладено на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.
На підставі цих вимог закону, а також ст. 251, 252 КУпАП суд у постанові повинен навести докази вини особи у вчиненні правопорушення та дати їм належну оцінку в їх сукупності.
Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Відповідно до п. 9 розділу 2 Документування адміністративних правопорушень Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 р. за № 1496/27941 (далі - Інструкція) при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема:
- у графі «місце складання протоколу» - населений пункт або географічна точка;
- у графі «посада, найменування органу поліції, звання, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол» - прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка склала протокол (повністю, без скорочень);
- у графі «склав цей протокол про те, що громадянин(ка)» - прізвище, ім'я та по батькові особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (повністю, без скорочень);
- у графі «назва документа, серія, №, ким і коли виданий» - документ, що посвідчує особу (серія, номер паспорта, дата видачі і назва органу, що його видав, або серія, номер іншого документа, що посвідчує особу, яка вчинила правопорушення (службове чи пенсійне посвідчення, студентський квиток тощо), дата видачі і найменування органу (установи, підприємства, організації), що його видав(ла));
- у графі «чи притягався(лася) до адміністративної відповідальності» - інформація щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності впродовж року (за наявності);
- у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол);
- у графі «до протоколу додається» - пояснення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, викладені на окремому аркуші, рапорти посадових осіб органів поліції, довідки, акти тощо (у разі складення).
В протоколі в графі свідки зазначено - вела відеофіксація на боді камеру, в графі потерпілі міститься запис - відсутні.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за статтею 173 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що 03 лютого 2025 року о 13 год. 20 хв. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тимирязєва, 229 гр. ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою внаслідок чого порушив громадський порядок і спокій громадян.
Доданий до протоколу відеозапис не підтверджує обставини викладені в протоколі, а тому суддя не бере його до уваги.
Рапорт працівника поліції наявний в матеріалах справи суд не бере до уваги, оскільки поліцейські є зацікавленими особами, а тому їх рапорти не можуть бути доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Копія протоколу, копія протоколу про адміністративне правопорушення серії АА № 090418 від 03 лютого 2025 року за ст. 185 КУпАП, протокол затримання, дані щодо особи в таблиці з системи Адмінпрактика, не є доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Сам протокол про адміністративне правопорушення не може слугувати доказом в даній справі в розумінні вимог ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Обставини зазначені в протоколі не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Суд, будучи органом що здійснює правосуддя, не може брати на себе функцію збирання доказів та документальну законну фіксацію правопорушення, котра в даному випадку не була виконана належним чином. Також, суд не вправі самостійно змінювати фабулу викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Згідно з диспозицією ст. 173 КУпАП дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими нормами та іншими соціальними (моральними) нормами система відносин, що складаються в громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ, організацій.
Громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.
Не відносяться до громадських місць, де громадський порядок може бути порушений: житло (приватні будинки, квартири, місця загального користування в багатоповерхівках), виробничі приміщення, приміщення закритого типу тощо. Правильне розуміння громадського місця має практичне значення для юридичної кваліфікації правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони адміністративного правопорушення є місце його вчинення, а саме громадське місце. Без встановлення цієї ознаки відсутній склад даного правопорушення.
В протоколі не зазначено, чи є місце вчинення правопорушення громадським.
В протоколі зазначено, що події відбувалися 03 лютого 2025 року о 13 год. 20 хв. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тимирязєва, 229.
Доказів того, що це є громадським місцем до матеріалів справи не надано.
Структура складу адміністративного правопорушення містить: 1) об'єкт правопорушення суспільні відносини в тій чи іншій сфері, на нормальний розвиток яких посягає правопорушення; 2) об'єктивну сторону конкретні дії, що виразилися в порушені встановлених правил; 3) суб'єкт правопорушення конкретна осудна фізична особа, що досягла 16-річного віку; 4) суб'єктивну сторону складу ставлення особи до вчиненого нею діяння, тобто вину у формі умислу чи необережності.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян (формальний склад).
Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
Так, з аналізу змісту ст. 173 КУпАП слідує, що однією з обов'язкових ознак суб'єктивної сторони дрібного хуліганства є наявність в діянні правопорушника хуліганського мотиву - явної неповаги до суспільства. Тобто вчинені правопорушником дії можуть кваліфікуватись як хуліганство лише, якщо викликані прагненням правопорушника показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоствердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Вказана неповага має бути явною як для самого хулігана, так і для очевидців його дій.
Згідно протоколу та доданих матеріалів потерпілих не має, свідків правопорушення не має.
За наслідками розгляду даного провадження не можливо констатувати факт хуліганського мотиву поведінки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, як і факт образливого чіпляння, або ж знаходження у момент подій відображених у протоколі інших осіб (перехожих).
Іншою формою цього правопорушення є образливе ставлення до громадян, під яким необхідно розуміти докучливу поведінку, пов'язану з образливими діями, що зневажають честь і гідність людини та утискають будь-чию волю, до того ж у грубій розв'язній манері. Це може бути: хапання за одяг, насильницьке утримання за руки, демонстративне зривання головного убору, вимога дати цигарку або пускання в обличчя диму від неї, непристойна пропозиція дівчині та інші подібні дії.
Однак, для всіх цих випадків характерним є ігнорування волі та бажання оточення, прагнення нав'язати свою волю, а точніше свавілля.
Також, слушним буде зауважити, що при хуліганстві об'єктом захисту є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших позаюридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров'я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об'єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.
Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством, і призводять до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
За зовнішнім виявом (набором фактів) хуліганство певним чином схоже на ряд інших діянь, зокрема найбільше на ті з них, які посягають на здоров'я, честь та гідність людини, її майно. Однак схожість цих діянь не завжди може бути підставою для визнання їх однаковими (рівнозначними).
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені вище об'єкти захисту. Зміст та спрямованість цього діяння висновуються із характеру дій особи, яка їх вчиняє, а також із стосунків, які склалися між такою особою та потерпілим.
Особливість мотиву хуліганства полягає у причинній зумовленості. Спонуки вчинити такі дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов'язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки.
Цих обставин у даній справі не встановлено.
В матеріалах справи доказів, які були б належними та допустимими, та підтверджували дані вказані у протоколі, не має.
Стаття 62 Конституції України визначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
При таких обставинах, враховуючи засади законності та презумпції невинуватості, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю, що діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 173, 245, 247, 251, 252, 254, 280 283-285 КУпАП суддя, -
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя Л.В. Петренко
Постанова набрала законної сили "___"_____________ 20___рік
Дата видачі постанови "___"_____________ 20___рік