1Справа № 335/4024/24 1-кп/335/320/2025
11 березня 2025 р м.Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя в складі:
головуючого судді : ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
провівши в залі суду судове засідання у кримінальному провадженні № №62024080100000201 від 18.01.2024 за обвинуваченнямОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 , ч. 1 ст. 115 КК України,
У провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62024080100000201 від 18.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 , ч. 1 ст. 115 КК України.
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Прокурор зазначив, що ОСОБА_7 усвідомлюючи суворість та невідворотність покарання, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, які ще не допитані у судовому засіданні, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про те, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, прокурор просить продовжити стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. Крім того, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ч. 4 ст. 183 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, який вчинений із застосуванням насильства та який спричинив загибель людини. Вжиття більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують. Крім того вказав, що жодна із осіб не висловила бажання взяти ОСОБА_4 на поруки, ОСОБА_7 є військовослужбовцем, не має постійного місця проживання, що додатково свідчить про існування ризиків передбачених ст.177 КПК України, які станом на даний час не зменшилися.
Обвинувачений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_5 заперечували проти продовження запобіжного заходу тримання під вартою. Захисник зазначив, що забезпечити виконання процесуальних обов'язків можливо шляхом застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження щодо вказаного клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1, п.п.1,2,3,4 ч. 1, ч. 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити ці дії.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р.).
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Летельє проти Франції" від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Тобто із зазначеного рішення слідує, що у справах, де особа підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений у ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Вирішуючи клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 який у відповідності до ст. 12 КК України, віднесений до категорії особливо тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого. ОСОБА_7 раніше не судимий в ст. 89 КК України, враховується його вік, його сімейний стан- не одружений, на утриманні дітей не має, військовослужбовець, його стан здоров'я, відсутність будь-яких відомостей щодо незадовільного стану здоров'я та неможливості перебування під вартою, відсутність зареєстрованого місця проживання.
Виходячи з тяжкості інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, суд дійшов висновку про продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, про які наведено прокурором у судовому засіданні.
При цьому, перевіряючи доводи прокурора на предмет існування ризиків, суд встановив, що заявлені прокурором ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, об'єктивно існують станом на час розгляду клопотання.
З урахуванням особи обвинуваченого, зокрема того, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, обґрунтованими є й доводи сторони обвинувачення про те, що у разі незастосування до ОСОБА_4 найсуворішого запобіжного заходу, останній може переховуватись від органу досудового слідства або суду та впливати на потерпілого та свідка, який ще не допитувався у судовому засіданні та у такий спосіб істотно перешкоджати розгляду кримінальному провадженню.
При цьому, твердження сторони обвинувачення щодо того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення судом відхиляються, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Подвезько проти України» крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.
Враховуючи наявні ризики, встановлені судом, які станом на теперішній час не перестали існувати та не зменшилися, суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити ненастання цих ризиків та належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому приходить до висновку, що для запобігання ризикам, які наведено у судовому засіданні, є недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, і на переконання суду, не зможе забезпечити ненастання цих ризиків та належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого.
Судом встановлено, що запобігання наведених вище ризиків становить суспільні інтереси, які полягають в забезпеченні правопорядку, відправлення кримінального судочинства та встановлення істини у справі. Ці інтереси мають превалююче значення та переважають принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого, а тому виправдовують тримання обвинуваченого під вартою. Також це цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, є реальними станом на час судового засідання, вони виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Виходячи з інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, з урахуванням даних про його особу, при вирішенні даного клопотання, суд враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її обвинуваченим.
Застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за обставин даного кримінального провадження та серйозності висунутого проти ОСОБА_4 обвинувачення, з урахуванням встановлених ризиків, на думку суду, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не надає можливості перешкоджати інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду. Наявний ризик є дійсним та триваючим, і він виключає на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який і у судовому засіданні не встановлено даних, які б свідчили про зменшення вказаних ризиків.
Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом не встановлено та стороною захисту не доведено.
З моменту взяття обвинуваченого під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід, а тому інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби обвинуваченого ухилитися від суду, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, і суд вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу, а посилання захисту щодо можливості застосування до ОСОБА_4 іншого запобіжного заходу відхиляються.
Оскільки ОСОБА_6 інкримінується вчинення злочину із застосування насильства до потерпілого, суд відповідно до ч.4 ст.183 КПК України не визначає розмір застави.
Інші запобіжні заходи, крім тримання під вартою, на думку суду, не змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням конкретного строку і за доцільне продовжити строки дії запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_6 під вартою на умовах, визначених ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 20.01.2024 року на 60 днів до 09.05.2025 року, оскільки раніше закінчити судовий розгляд даного кримінального провадження не надається можливим.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.177, 178, 182, 183, 184, 192-194, 331 КПК України,суд,-
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч. 1 ст. 115 КК України, на умовах, визначених ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 20.01.2024 року, на 60 (шістдесят) днів, без визначення застави, до 09 травня 2025 року включно.
Ухвала діє з дня її постановлення та в межах строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , датою закінчення дії ухвали є 09 травня 2025 року.
Ухвала щодо продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду у п'ятиденний строк з дня її проголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1