Справа № 302/232/25
2/302/160/25
Номер рядка звіту 60
13 березня 2025 року селище Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Готри В. Ю., за участю секретаря судового засідання Царь О. В., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця - адвокатка Гренджа Вікторія Юріївна, до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця - адвокатка Гренджа В. Ю., звернувся до суду з позовом до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом.
Позов обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Торун (Торунь) Міжгірського (теперішнього Хустського) району Закарпатської області померла його матір ОСОБА_2 , 1935 року народження, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Його батько ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
Його батьки перебували між собою в зареєстрованому шлюбі з 02 червня 1956 року по час смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу від 08.08.2024.
Зазначав, що після смерті його матері ОСОБА_2 відкрилася спадщина на її нерухоме майно, а саме: - житловий будинок у АДРЕСА_1 , який побудований орієнтовно в 1959 році на земельній ділянці площею 0,14 га, однак свідоцтво про право власності на цей житловий будинок за життя ОСОБА_2 не видавалось, що підтверджується випискою з погосподарської книги, виданою старостою Торунського старостинського округу ОСОБА_4 за № 681 від 04.07.2024; - земельну ділянку загальною площею 0,5082 га, яка розташована на території колишньої Торунської сільської ради народних депутатів (на даний час Міжгірська селищна рада), та була передана у приватну власність його матері ОСОБА_2 , мешканці АДРЕСА_2 , на підставі рішення 5-ої сесії 22-го скликання Торунської сільської ради народних депутатів від 13.06.1995 № 20, цільове призначення земельної ділянки для будівництва й обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства /державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 036051, виданий 26.07.1995 Торунською сільською радою та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5/.
Однак ще за життя, його матір ОСОБА_2 склала заповіт, який посвідчений 07.05.1996 секретаркою Торунської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області Форос Г. І. за реєстровим № 13. Згідно з цим заповітним розпорядженням ОСОБА_2 розпорядилася після її смерті передати належне їй майно, а саме один житловий будинок із надвірними будовами, що знаходиться у АДРЕСА_3 і земельну ділянку в розмірі 0,50 га, та все інше майно де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла йому (позивачу). Даний заповіт не змінено та не скасовано.
Стверджував, що в листопаді 2024 року його представниця ОСОБА_5 звернулася до приватного нотаріуса Дунаєва Ю. М. із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 матері ОСОБА_2 , проте нотаріус установив, що він прийняв спадщину до майна померлої матері ОСОБА_2 , однак родинні відносини між спадкодавцем та ним як спадкоємцем не підтверджені із-за розбіжності дати народження, зазначеної в його свідоцтві про народження та паспорті громадянина України виданого на його ім'я. Так, згідно зі свідоцтва про народження, за яким установлюються родинні стосунки з матір'ю, його дата народження вказана ІНФОРМАЦІЯ_5 , а відповідно до паспортних даних його дата народження зазначена як ІНФОРМАЦІЯ_6 , що унеможливило встановлення нотаріусом його родинних відносин з померлою ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 .
За цих підстав приватний нотаріус Дунаєв Ю. М. надав письмову відмову та рекомендував звернутися до суду .
Указував, що він є єдиним належним спадкоємцем за заповітом та за законом до майна померлої матері ОСОБА_2 , однак не може оформити спадщину в позасудовому порядку з-за розбіжностей його дати народження у свідоцтві про народження та паспорті громадянина України виданого на його ім'я, оскільки така помилка щодо написання його дати народження сталася при видачі йому паспорта громадянина СРСР у зв'язку з досягненням 18-ти річного віку (паспорт серії НОМЕР_3 , дата видачі 26.05.1975, про що свідчить відмітка у його свідоцтві про народження), а в подальшому аналогічну помилку (описку) було допущено і в паспорті громадянина України серії НОМЕР_4 від 25.04.1998, хоча в дійсності він народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_5 , його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , але свідоцтво про народження заповнено російською мовою і місяць його народження вказаний «июля», тобто «липня», тоді як особа, що заповнювала в 1975 році паспорт громадянина СРСР на його ім'я сплутала місяці «июнь» та «июль» і відповідно неправильно вказала місяць його народження, зазначивши, що він народився у червні, що російською прочитується як «июня».
Посилаючись на наведені вище обставини просив суд:
1)установити факт родинних відносин, а саме те, що він ІНФОРМАЦІЯ_8 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
2)визнати за ним у порядку спадкування за заповітом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , право власності на нерухоме майно: - житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельну ділянка загальною площею 0,5082 га, цільове призначення для будівництва й обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, яка складається з трьох автономних земельних ділянок: в урочищі «Берег за млакою» площею 0,2888 га, урочищі «Біля хати» площею 0,1490 га, урочищі «Пискачова ораниця» площею 0,0704 га, які зазначені в державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 036051, виданого 26 липня 1995 року Торунською сільською радою народних депутатів на підставі рішення Торунської сільської ради народних депутатів 5-ої сесії 22-го скликання від 13.06.1995 № 20 на ім'я ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 18 лютого 2025 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с.45,46).
Своїм правом подати відзив на позовну заяву ОСОБА_1 відповідач Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області не скористалася.
У підготовче засідання позивач ОСОБА_1 та його представниця - адвокатка Гренджа В.Ю. не з'явилися, хоча про дату, час та місце проведення підготовчого засідання були належним чином повідомлені. Водночас представницею позивача ОСОБА_1 - адвокаткою Гренджа В.Ю. подано до суду 11.03.2025 заяву, в якій вона просила розглянути цю справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити (а.с.51).
Представниця відповідача Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області Печкан В. В. у підготовче засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце проведення підготовчого засідання була належним чином повідомлена, проте подала до суду 03.03.2025 заяву, в якій зазначила, що Міжгірська селищна рада визнає позовні вимоги, додаткових доказів і клопотань не має та просила у порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України розглянути дану справу за її відсутності за наявними у справі матеріалами(а.с.47, 48).
За положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Як кореспондує ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
З огляду на наведене вище суд уважає за можливим розглянути цю справу за відсутності сторін за наявними матеріалами, які є достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини у даній справі та об'єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.
Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 у селі Торунь Міжгірського району Закарпатської області, батьком якого є ОСОБА_3 , а матір'ю - ОСОБА_6 (а.с.14).
Відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_4 , картки платника податків позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_11 (а.с.38, 39).
Як видно з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого із подружжя за №00046405588 від 08.08.2024, то ОСОБА_3 та ОСОБА_7 зареєстрували між собою шлюб 02 червня 1956 року за актовим записом № 1 (а.с.13).
Батько позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що повторним свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Торунської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 08.08.2024, актовий запис про смерть № 10 від 06.08.1967 (а.с.12).
Матір позивача ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про її смерть серії НОМЕР_6 , виданим виконавчим комітетом Торунської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 16.05.2008 за актовим записом №10 (а.с.11).
Також як убачається з матеріалів справи ОСОБА_2 за життя склала заповіт, який посвідчений 07.05.1996 секретаркою Торунської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області Форос Г. І. за реєстровим № 13, відповідно до якого ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження, а саме один жилий будинок із надвірними будовами, що знаходяться в АДРЕСА_3 і земельна ділянка у розмірі 0,50 га та все інше майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося та взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 (а.с.15).
Як видно з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) за № 79330826, виданої 28.11.2024 приватним нотаріусом Хустської районного нотаріального округу Закарпатської області Дунаєвим Ю. М., то у Спадковому реєстрі інформація щодо спадкових справ та виданих на їх підставі свідоцтва про право на спадщину до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 відсутня (а.с.16).
Як слідує з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 79330748, виданої 28.11.2024 цим же приватним нотаріусом Дунаєвим Ю. М., то у Спадковому реєстрі наявний заповіт ОСОБА_2 за № 37256175 (а.с.17).
Листом приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу в Закарпатській області Дунаєва Ю.М за вих. № 258/01-16 від 28.11.2024 було роз'яснено, що спадкова справа за майном померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , 1935 р. н., не заводилася, оскільки в свідоцтві про народження ОСОБА_1 дата народження вказана як ІНФОРМАЦІЯ_10 , а у паспорті громадянина України дата народження ОСОБА_1 вказана як ІНФОРМАЦІЯ_8 , що унеможливлює встановлення родинних стосунків з померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с.18).
Відповідно до довідки, виданої Торунським старостинським округом Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області від 28.06.2024 № 676, померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 була постійною мешканкою АДРЕСА_1 та разом із нею на день її смерті у зазначеному будинку проживали: ОСОБА_1 , 1957 р. н., - її син; ОСОБА_8 - її невістка; ОСОБА_3 - її внук; ОСОБА_9 - її онучка; ОСОБА_10 - її внук; ОСОБА_9 - її внук, ОСОБА_10 - її внучка (а.с.19).
Згідно з довідкою № 678 від 28.06.2024, виданою Торунським старостинським округом Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, перенумерації житлових будинків номер житлового будинку, який знаходиться в селі Торун Хустського району Закарпатської області змінено з номера «486» на «545» (а.с.20).
Як видно з довідки № 797 від 18.09.2024, виданою Торунським старостинським округом Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, то в державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ -ЗК № 036051, виданого на ім'я ОСОБА_2 , жительки села Торун Міжгірського району Закарпатської області допущено помилку в номері житлового будинку. Замість номера « АДРЕСА_3 » в державному акті на право приватної власності на землю помилково записано номер будинку «507». Згідно з перенумерацією житлових будинків проведеної в 2000 році, номер житлового будинку «486» змінено на номер «545» (а.с.21).
Із виписки з погосподарської книги, яка видана Торунським старостинським округом Хустського району Закарпатської області вбачається, що згідно з погосподарської книги № 6 за житловим будинком АДРЕСА_1 , який належав померлій ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно закріплений особовий рахунок НОМЕР_7 . Житловий будинок знаходиться у селі Торун № 545 та розташований на земельній ділянці площею 0.14 га, яка знаходиться в межах населеного пункту села Торун. Зазначений житловий будинок побудований орієнтовно в 1959 році, свідоцтво на право власності на даний житловий будинок не видавалось (а.с.22).
Відповідно до довідки № 11 від 08.10.2024, виданою КП «Міжгірське БТІ», то станом на 21.12.2012 право власності на буд. АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с.23).
З технічного паспорту від 25.08.2024 на будинок садибного типу з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 видно, що цей будинок має загальну площу 96,10 кв. м (а.с.24-28).
Як убачається зі звіту про оцінку житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96,01 кв. м, складеного ПП «Експерт-Сервіс», то станом на дату оцінки 28.11.2024 вартість указаного об'єкту нерухомого майна становить 164 466 гривень (а.с.29-33).
Як слідує з Державного акту про право приватної власності на землю серії ІІ-3К № 036051 від 26.07.1995, на підставі рішення Торунської сільської ради № 20 від 13.06.1995 ОСОБА_2 передано у приватну власність три земельні ділянки загальною площею 0,5082 га, що розташовані на території Торунської сільської ради, цільове призначення для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства (а.с.34).
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Положеннями ст. 1217 ЦК Україна передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до приписів статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України).
Частиною першою статті 1221 ЦК України регламентовано, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Як кореспондує ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частини 1, 5 ст. 1268 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно зі ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Положеннями ч. 1 ст. 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Відповідно до підпунктів 4.12, 4.16, 4.19 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальний дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Відмова нотаріуса у видачі відповідного свідоцтва не припиняє права спадкоємця на отримання спадщини та його право в такому випадку підлягає судовому захисту.
Відповідно до пункту «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
За приписами пункту «а» ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.
Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом у погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи, до яких, зокрема законодавцем віднесено визнання права. Право на обрання способу захисту своїх прав та законних інтересів (нотаріальний чи судовий) належить виключно особі і не може бути обмежене з формальних міркувань.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).
Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey, заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).
Також суд на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03 листопада 2021 у справі № 691/1237/20, що вимоги про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування можуть розглядатися судом разом у межах позовного провадження.
Отже, беручи до уваги те, що розбіжності у документах, що підтверджують родинні відносини унеможливлюють їх використання позивачем для реалізації свого права на спадкування та оформлення права на спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , а також ураховуючи на визнання позову відповідачем, не порушення прав інших осіб, суд доходить висновку, що позивач довів поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв'язку між собою достатніми доказами свої вимоги, а відтак позов підлягає до задоволення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Понесені у справі судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 369,87 грн (а.с.1) покласти на позивача ОСОБА_1 , відповідно до його прохання, зробленого у позовній заяві.
Керуючись статтями 76-81, 89, 200, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця - адвокатка Гренджа Вікторія Юріївна, до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом задовольнити.
Установити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у порядку спадкування за заповітом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , право власності на нерухоме майно: - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельну ділянка загальною площею 0,5082 га, цільове призначення для будівництва й обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, яка складається з трьох автономних земельних ділянок: в урочищі «Берег за млакою» площею 0,2888 га, урочищі «Біля хати» площею 0,1490 га, урочищі «Пискачова ораниця» площею 0,0704 га, що зазначені в державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 036051, виданого 26 липня 1995 року Торунською сільською радою народних депутатів на підставі рішення Торунської сільської ради народних депутатів 5-ої сесії 22-го скликання від 13.06.1995 за № 20 на ім'я ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 13 березня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ;
Відповідач Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, місце знаходження: вул. Шевченка, буд. 97, селище Міжгір?я Хустського району Закарпатської області, ідентифікаційний код в ЄРДПОУ 04350910.
Суддя В. Ю. Готра