Справа № 320/17340/23 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
26 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Кузьмишина О.М.
за участі:
секретар с/з Рожок В.В.
пр-к позивача Невмержицький С.І.
пр-к позивача Лазаренко А.С.
пр-к відповідача Міхед О.В.
пр-к відповідача Захарченко Я.В.
пр-к третьої особи Омельченко А.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження), Чернівецької обласної прокуратури, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження) та Чернівецької обласної прокуратури, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження №48 дп-23 від 15.03.2023, відносно прокурора Чернівецької окружної прокуратури Чернівецької області ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Керівника Чернівецької обласної прокуратури «Про застосування дисциплінарного стягнення до прокурора ОСОБА_1 » №152-к від 28.03.2023, відносно прокурора Чернівецької окружної прокуратури Чернівецької області ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в рамках об'єднаного дисциплінарного провадження спірним наказом до позивача застосовано дисциплінарне стягнення. Позивач наголошує, що однією з підстав застосування до нього дисциплінарного стягнення є вручення позивачу повідомлення про підозру від 20.06.2022, яке скасовано ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08.09.2022 у справі №757/21950/22-к у кримінальному провадженні №52021000000000618 від 17.12.2021. Позивач також зазначає, що відповідачами не враховано ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10.04.2023 у справі №727/1864/23 про закриття кримінального провадження №52021000000000618. Позивач зазначив, що головні підстави, на яких ґрунтувалося спірне рішення Комісії, нівельовано.
Крім того, позивач посилається на процесуальні порушення його прав під час дисциплінарного провадження, серед яких не оголошення на засіданні Комісії 15.03.2023 його пояснень, чим порушено пункт 117 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (із змінами, прийнятими всеукраїнською конференцією прокурорів 21 грудня 2018 року), прийнятого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 (далі по тексту також Положення). Також позивач зазначає про порушення пункту 57 Положення, оскільки членом Комісії ОСОБА_3 було підписано висновок від 07.02.2023 №07/3/2-528дп-22 та прийнято участь у голосуванні щодо розгляду питання порядку денного за відсутності позивача, та у голосуванні щодо розгляду клопотання прокурора Ковальчука О.Л. про долучення до матеріалів дисциплінарного провадження додаткових матеріалів. Позивач зауважує, що витяг з протоколу від 15.03.2023 взагалі не містить відомостей про розгляд означеного клопотання Ковальчука О.Л .. Натомість, в подальшому такі матеріали протиправно, на думку позивача, були враховані Комісією при прийнятті спірного рішення №48 дп-23 від 15.03.2023. У витягу з протоколу засідання зазначено, що ОСОБА_3 не брав участі в обговоренні та голосуванні.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі.
Зокрема в апеляційній скарзі зроблено акцент на те, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за у зв'язку з вчиненням кримінального правопорушення. Наразі, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.09.2022 року у справі №757/21950/22-к скасовано повідомлення про підозру ОСОБА_1 за ч. 3 ст.368 КК України у кримінальному провадженні №52021000000000618 від 17.12.2021. Крім того, вказує на чисельні порушення процедури розгляду дисциплінарної справи Комісією.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 19 вересня 2024 року.
Відповідачами та третьою особою подано відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначають про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Також, 06 вересня 2024 року представником апелянта подано на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду додаткові пояснення по справі №320/17340/23.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року справу на підставі ч. 2 ст. 311 КАС України призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року призначено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року до розгляду в судовому засіданні на 05 лютого 2025 року.
Так, 05 лютого 2025 року у судовому засіданні задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи. Наступне судове засідання призначено на 26 лютого 2025 року.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та просили апеляційну скаргу задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні повністю заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач працював в органах прокуратури з червня 2019 року. З листопада 2021 року обіймав посаду прокурора Чернівецької окружної прокуратури Чернівецької області.
Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів( далі - Комісія, або відповідний орган), що здійснює дисциплінарне провадження, від 15.03.2023 №48 дп-23 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
Наказом Чернівецької обласної прокуратури від 28.03.2023 №152-к на підставі пункту 8 частини першої статті 11, пункту 3 частини першої статті 49 Закону України «Про прокуратуру», до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення прокурора Чернівецької окружної прокуратури Чернівецької області ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункти 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру») у перший робочий день після завершення відпустки для догляду за дитиною. Підстава: рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 15.03.2023 №48дп-23.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачами цих рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі діяли на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов'язки прокурора визначено Законом України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» (далі по тексту також Закон № 1697-VII).
Загальні права та обов'язки прокурора визначенні статтею 19 Закону №1697-VII, відповідно частин третьої, четвертої до якої прокурор зобов'язаний неухильно додержуватися присяги прокурора. За порушення присяги прокурор несе відповідальність, передбачену законом.
Прокурор зобов'язаний:
1) виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень;
2) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом;
3) діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
4) додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Згідно частини першої статті 36 Закону №1697-VII особа, призначена на посаду прокурора, набуває повноважень прокурора після складення Присяги прокурора такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я, по батькові), вступаючи на службу в прокуратуру, присвячую свою діяльність служінню Українському народові і Україні та урочисто присягаю: неухильно додержуватися Конституції та законів України; сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства і держави; постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов'язки, з гідністю нести високе звання прокурора».
Основні принципи, моральні норми та правила прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов'язків та поза службою, визначені Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженим Всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 (далі по тексту також - Кодекс).
Дія цього Кодексу поширюється на прокурорів органів прокуратури України (стаття 2 Кодексу).
Відповідно до статті 4 Кодексу професійна діяльність прокурорів ґрунтується, зокрема, на принципах: верховенства права та законності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; прозорості службової діяльності, конфіденційності; доброчесності, зразковості поведінки та дисциплінованості.
Принцип верховенства права та законності в силу положень статті 5 Кодексу полягає у тому, що професійна діяльність прокурора має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності. При здійсненні повноважень він зобов'язаний діяти відповідно до закону, своєчасно вживати вичерпних заходів для їх належного виконання.
Відповідно до статті 10 Кодексу принцип справедливості, неупередженості та об'єктивності полягає у тому, що прокурор зобов'язаний діяти справедливо, неупереджено, додержуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації повноважень прокуратури в межах її функцій. Він має бути об'єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством.
Згідно статті 16 Кодексу при виконанні службових обов'язків прокурор має дотримуватись загальноприйнятих етичних норм поведінки, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури.
Прокурор може публічно роз'яснити мотиви прийняття рішень та вчинення дій, які можуть викликати значний суспільний інтерес.
Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимим для прокурора.
Прокурор повинен використовувати ввірене йому службове майно бережливо та лише за призначенням.
Положеннями статті 19 Кодексу визначено, що прокурор має виконувати вимоги та суворо дотримуватись обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції, не допускати будь-яких проявів корупції, у тому числі:
- вступати у позаслужбові стосунки з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб;
- використовувати службові повноваження або службове становище у своїх приватних інтересах чи в інтересах третіх осіб, у тому числі використовувати свій статус та інформацію про місце роботи з метою неправомірного впливу на службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи суддів, інших фізичних та юридичних осіб;
- вимагати та одержувати неправомірну вигоду, а також отримувати подарунки у випадках, не передбачених законодавством, а в разі надходження таких пропозицій зобов'язаний діяти відповідно до вимог законодавства у сфері запобігання корупції.
Прокурор, якому стала відома інформація про порушення вимог частини першої цієї статті іншим працівником прокуратури, зобов'язаний негайно повідомити про це відповідного керівника органу прокуратури.
В силу вимог статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.
Прокурору слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, дискредитувати його як представника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.
Поза службою поводитися коректно і пристойно. При з'ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення прокурора з метою впливу на посадових осіб.
Не допускається вжиття висловів принизливого та образливого характеру, а також розміщення, поширення та коментування через засоби масової інформації, у тому числі у мережі Інтернет, службової інформації і службових документів, використання яких може зашкодити авторитету прокуратури, у тому числі публічних висловлювань стосовно рішень чи дій інших прокурорів поза межами органів прокуратури.
В свою чергу, згідно статей 32, 33 Кодексу оцінка дотримання норм професійної етики та поведінки прокурора може проводитися під час дисциплінарного провадження та проведення службового розслідування.
Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» прокурори зобов'язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов'язків прокурорів, прийнятими 23.04.1999 Міжнародною Асоціацією прокурорів, прокурори зобов'язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.
Кожен прокурор повинен дотримуватися високих стандартів професійної підготовки та етичної поведінки як під час виконання службових обов'язків, так і у повсякденному житті. Робота на посадах в органах прокуратури передбачає підвищену відповідальність перед державою та суспільством, а тому вимоги щодо обов'язків працівників прокуратури є більш суворими і вимагають від них додержуватись та поважати вимоги закону.
Це зумовлюється статусом прокурора та необхідністю сприяти підвищенню авторитету прокуратури у суспільстві.
Положеннями статті 43 Закону №1697-VII визначено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:
1) невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків;
2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;
3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;
4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;
6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;
7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;
8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;
9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.
Притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом.
Виправдання особи або закриття стосовно неї судом кримінального провадження не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, який здійснював процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та/або підтримання державного обвинувачення у цьому провадженні, крім випадків умисного порушення ним вимог законодавства чи неналежного виконання службових обов'язків.
Дисциплінарне провадження здійснюється відповідним органом (стаття 44 Закону №1697-VII).
Відповідно до частин першої, другої статті 45 Закону №1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
Рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.
Право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Рекомендований зразок дисциплінарної скарги розміщується на веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Положеннями частин першої четвертої статті 46 Закону №1697-VII визначено, що секретаріат відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, у день надходження дисциплінарної скарги реєструє її та за допомогою автоматизованої системи визначає члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, для вирішення питання щодо відкриття дисциплінарного провадження.
Член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, своїм вмотивованим рішенням відмовляє у відкритті дисциплінарного провадження, якщо: дисциплінарна скарга не містить конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора; дисциплінарна скарга є анонімною; дисциплінарна скарга подана з підстав, не визначених статтею 43 цього Закону; з прокурором, стосовно якого надійшла дисциплінарна скарга, припинено правовідносини у випадках, передбачених статтею 51 цього Закону; дисциплінарний проступок, про який зазначено у дисциплінарній скарзі, вже був предметом перевірки і щодо нього відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, прийняла рішення, яке не скасовано в установленому законом порядку.
За відсутності підстав, передбачених частиною другою цієї статті, член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення про відкриття дисциплінарного провадження щодо прокурора.
Заява за результатами проведеної перевірки доброчесності прокурора, внаслідок якої встановлено вчинення дисциплінарного проступку, є обов'язковою підставою для відкриття дисциплінарного провадження щодо прокурора.
Після відкриття дисциплінарного провадження член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки.
Положеннями частини шостої статті 46 Закону №1697-VII члену відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, під час здійснення перевірки надано право ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки, отримувати їх копії, опитувати прокурорів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян, громадських об'єднань необхідну для проведення перевірки інформацію. Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, має право надавати пояснення або відмовитися від їх надання стосовно себе.
Згідно з частинами десятою, одинадцятою статті 46 Закону №1697-VII член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.
Висновок та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, та мають бути отримані його членами не пізніш як за п'ять днів до засідання, на якому такий висновок розглядатиметься.
В силу положень статті 47 Закону №1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.
Висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор: повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності; не з'явився на засідання, не повідомивши про причини неявки; не з'явився на засідання повторно.
Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймає відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження.
Прокурор, який не братиме участі в засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, вправі надіслати письмові пояснення щодо висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, які оголошуються на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження.
Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, заслуховуються пояснення члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб.
Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право давати пояснення, відмовитися від їх надання, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання, а також за наявності сумнівів у неупередженості та об'єктивності члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, подавати заяву про його відвід.
Відповідно до положень статті 48 закону №1697-VII відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.
Член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, який проводив перевірку та готував висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора, не має права брати участі у голосуванні при прийнятті рішення за результатами розгляду зазначеного висновку та бути присутнім під час проведення такого голосування.
При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.
Рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.
Рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, викладається в письмовій формі, підписується головуючим і членами відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, які брали участь у розгляді висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, і оголошується на засіданні цього органу. Рішення у дисциплінарному провадженні має містити: прізвище, ім'я, по батькові та посаду прокурора, який притягається до дисциплінарної відповідальності; обставини, встановлені під час здійснення провадження; мотиви, з яких відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, ухвалила рішення; суть рішення за наслідками розгляду із зазначенням виду дисциплінарного стягнення в разі його накладення; порядок і строк оскарження рішення.
Копія рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, вручається прокуророві, стосовно якого воно прийнято, або у семиденний строк надсилається йому поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення. У цей же строк копія рішення надсилається керівникові органу прокуратури, в якому прокурор, стосовно якого воно прийнято, обіймає посаду.
Рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийняте за результатами розгляду дисциплінарного провадження, оприлюднюється на її веб-сайті у семиденний строк.
Частиною першою статті 49 Закону №1697-VII визначено, що на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: догана; заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); звільнення з посади в органах прокуратури.
За результатами дисциплінарного провадження може бути прийнято рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора (крім Генерального прокурора) у разі: якщо дисциплінарний проступок, вчинений прокурором, має характер грубого порушення; якщо прокурор вчинив дисциплінарний проступок, перебуваючи у статусі прокурора, який притягувався до дисциплінарної відповідальності (частина четверта статті 49 Закону №1697-VII).
Підстави та порядок проведення службового розслідування стосовно прокурорів Офісу Генерального прокурора, у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а також прокурорів обласних, окружних, спеціалізованих на правах обласних, окружних прокуратур (далі - прокурори), оформлення результатів та прийняття рішень, а також компетенцію структурних підрозділів, службових та посадових осіб органів прокуратури при його проведенні визначені Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань стосовно прокурорів, затвердженою наказом Генерального прокурора України від 16.06.2021 №202 (далі по тексту також - Інструкція №202).
Отже, виходячи з системного аналізу наведених правових норм, службовими обов'язками працівника прокуратури слід вважати нормативно визначені види та міру необхідної поведінки, котрі забезпечують реалізацію завдань, постановлених перед прокуратурою суспільством і державою, та повноважень, наданих для ефективного здійснення професійних обов'язків.
Тобто поняттям «службові обов'язки» охоплюються обов'язки прокурора при виконанні покладених на прокуратуру функцій, що пов'язані зі статусом прокурора.
Неналежним виконанням службових обов'язків є здійснення прокурором покладених на нього обов'язків із порушенням законів та підзаконних актів (не такою мірою, як того вимагають інтереси служби), що призвело чи може призвести до суспільно негативних наслідків.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.06.2022 позивачу оголошено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, а саме: у висловленні службовою особою, яка займає відповідальне становище, прохання надати неправомірну вигоду для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища та одержання неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища.
20 червня 2022 року позивача було затримано, про що складено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
Наказом Чернівецької обласної прокуратури від 21.06.2022 №41 призначено службове розслідування щодо фактів, які можуть свідчити про вчинення прокурором Чернівецької окружної прокуратури Чернівецької області ОСОБА_1 дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, чесності та непідкупності органів прокуратури, грубе порушення правил прокурорської етики.
19 серпня 2022 року в.о. керівника Чернівецької обласної прокуратури затверджено висновок про результати службового розслідування щодо фактів, які можуть свідчити про вчинення позивачем дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у ного об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, грубе порушення правил прокурорської етики. У висновку вказано, що відомості, що стали приводом для призначення службового розслідування, знайшли своє підтвердження та запропоновано визнати, що в діях позивача можуть вбачатися порушення вимог пункту 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», тобто одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, статей 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції», статті 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, Присяги прокурора, що є підставами для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до частини другої статті 45 Закону України «Про прокуратуру» запропоновано звернутися до відповідною органу, що здійснює дисциплінарне провадження із дисциплінарною скаргою про вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Листом Чернівецької обласної прокуратури від 22.08.2022 позивача повідомлено про завершення службового розслідування.
07.09.2022 Чернівецькою обласною прокуратурою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів подано дисциплінарну скаргу на вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Рішенням Комісії від 14.09.2022 №07/3/2-528дс-177дп-22 за наслідками розгляду дисциплінарної скарги керівника Чернівецької обласної прокуратури про вчинення прокурором Чернівецької окружної прокуратури Чернівецької області ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, відкрито дисциплінарне провадження .
Листами від 15.09.2022 відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження позивач повідомлявся про відкриття відносно нього дисциплінарного провадження з пропозицією надати у строк до 14.10.2022 деталізовані пояснення щодо доводів, зазначених у дисциплінарній скарзі.
Крім того, Офісом Генерального прокурора до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, подано скаргу від 19.10.2022 №17/1-22269-21 про вчинення позивачем дисциплінарного проступку з проханням відкрити дисциплінарне провадження про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та притягнути останнього до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення.
Скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 20.06.2022 було затримано в порядку статті 208 КПК України та в подальшому йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України. Під час проведеного Чернівецькою обласною прокуратурою службового розслідування установлено, що ОСОБА_1 вступив в позаслужбові стосунки з адвокатом ОСОБА_4 з метою одержання неправомірної вигоди в сумі 3 тисячі доларів США за укладення угоди на користь підзахисного цього адвоката, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України.
Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 24.10.2022 №07/3/2-620дс-190дп-22 відкрито дисциплінарне провадження відносно позивача.
Листами Комісії від 25.10.2022 позивача повідомлено про відкриття відносно нього дисциплінарного провадження та запропоновано у строк до 07.11.2022 надати деталізовані пояснення щодо доводів, зазначених у дисциплінарній скарзі.
Рішенням Комісії від 26.10.2022 №186/дп-22 об'єднано дисциплінарні провадження №07/3/2-528дс-177дп-22 та №07/3/2-620дс-190дп-22 стосовно прокурора ОСОБА_1 в одне провадження за №07/3/2-528дс-177дп-22.
07 лютого 2023 року членом Комісії складено висновок №07/3/2-528дс-177дп-22 про наявність дисциплінарного проступку прокурора (далі - Висновок).
У Висновку зокрема зазначено, що «…зібраними доказами, які узгоджуються між собою, встановлено, що позивач неодноразово спілкувався з адвокатом ОСОБА_4. стосовно перспективи вирішення справи про обвинувачення ОСОБА_5 , зокрема, стверджував про можливість її завершення угодою про визнання винуватості. Незважаючи на дійсність чи хибність тверджень скаржників про злочинну мету такого спілкування, дії ОСОБА_1 , поза всяким сумнівом, створили враження корупційних, порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості чи незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури».
Щодо правової оцінки, членом комісії, що складав висновок ураховувалося лише вчиненням дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості чи незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури. Оцінюючи всі наявні в дисциплінарній справі докази, член комісії вважав, що прокурора належить притягнути до дисциплінарної відповідальності за правилами пункту 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» без кваліфікації діяння ще за пунктом 6 частини першої цієї статті, як одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, оскільки позаслужбові спілкування мали системний характер, а неетична поведінка, у цьому конкретному випадку, охоплюється саме пунктом 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру». Вилучений у позивача проект про визнання винуватості є лише проектом, а тому може підтверджувати наміри позивача укласти угоду в майбутньому чи в інший спосіб використати викладене у ній, однак не може вважатися порушенням наказу Генерального прокурора від 30.09.2021 №309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні», як то стверджується у скаргах.
На час складання висновку прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, правом надавати пояснення не скористався.
Листом Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 16.09.2022 позивача повідомлено, що 01.03.2023 на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження розглядатиметься Висновок про наявність в його діях дисциплінарного проступку прокурора від 07.02.2023 року. Роз'яснено про можливість надіслати письмові пояснення щодо висновку, які оголошуються на засіданні та вказано про необхідність повідомлення про участь у засіданні або про згоду на розгляд висновку за його відсутності.
01 березня 2023 року відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, зареєстровано клопотання представника позивача від 21.02.2023 про відкладення розгляду висновку від 07.02.2023.
Листами відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 02.03.2023 представника позивача та позивача повідомлено, що на засіданні 15.03.2023 розглядатиметься висновок про наявність дисциплінарного проступку у діях позивача у дисциплінарному провадженні №07/3/2-528дс-177дп-22.
15 березня 2023 року відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження зареєстровано заяву позивача від 14.03.2023 про неможливість прибуття на засідання у зв'язку з перебуванням на амбулаторному лікуванні з 13.03.2023 та про бажання приймати участь у засіданні органу, при розгляді відповідного висновку, незважаючи на направлення письмових пояснень.
Крім того, 15.03.2023 відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження зареєстровано письмові пояснення позивача.
Рішенням відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, від 15.03.2023 №48 дп-23 притягнуто прокурора Чернівецької окружної прокуратури Чернівецької області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
В означеному рішенні вказано, що прокурор повторно не прибув на засідання Комісії, надіслав інформацію про перебування на амбулаторному лікуванні. Просив відкласти розгляд висновку, зняти це питання з порядку денного та забезпечити його особисту участь у засіданні дисциплінарного органу. Крім того, ОСОБА_1 надіслав пояснення за змістом яких заперечив доводи висновку члена Комісії стосовно себе та зазначив, що у позаслужбових стосунках із адвокатом ОСОБА_4. не перебував. Здійснюючи підтримання обвинувачення стосовно ОСОБА_5 керувався виключно вимогами законодавства, з метою досягнення завдань кримінального провадження. До своїх пояснень прокурором долучено пояснення ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , копію протоколу допиту свідка ОСОБА_7 , копію вироку стосовно ОСОБА_4 у справі №724/1395/21.
З урахуванням вимог частини третьої статті 47 Закону України «Про прокуратуру» Комісією прийнято рішення про розгляд висновку за відсутності прокурора .
Комісія дійшла висновку про підтвердження фактів вчинення прокурором ОСОБА_1 неправомірних дій, які стали підставою для призначення розслідування. Констатовано порушення прокурором вимог статті 19 Закону №1697-VII, статей 19, 21 Кодексу, Присяги працівника прокуратури, статей 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції» та дійшла висновку про наявність порушення прокурором приписів чинного законодавства, що є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за правилами пунктів 5, 6 частини першої статті 43 Закону №697-VII, оскільки зібраними доказами, які узгоджуються між собою, встановлено, що прокурор ОСОБА_1 неодноразово спілкувався із адвокатом ОСОБА_4. з приводу перспектив вирішення справи про обвинувачення ОСОБА_5 , зокрема стверджував про можливість її завершення угодою про визнання винуватості.
Комісія констатувала, що незважаючи на дійсність чи хибність тверджень скаржників про злочинну мету такого спішування, дії ОСОБА_1 , поза всяким сумнівом, створили враження корупційних, порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
Комісія зазначала, що ОСОБА_1 проігноровані етичні норми які є основоположними для поведінки прокурора. Наведена поведінка підриває як авторитет самого прокурора, органів прокуратури, так і держави в цілому. Своїми діями прокурор допустив одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, наслідком чого є наявність підстав для застосування до прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури є пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку.
Надаючи правову оцінку правомірності оскаржуваного рішення Комісії, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень статті 22 Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі по тексту також Закон № 1700-VII) особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
Відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1700-VII суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є, зокрема, посадові та службові особи органів прокуратури.
Колегія суддів наголошує на тому, що статус підозрюваного у кримінальному провадженні не змінює правової кваліфікації дій прокурора в межах дисциплінарного провадження.
Так, Верховний Суд у постанові від 18.08.2022 у справі №640/18269/20 виснував, що повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй за провину діяння може бути змінена. З часу оголошення цієї підозри особа набуває статусу підозрюваного, однак її вину у вчиненні злочину ще потрібно довести, принаймні на цій стадії кримінального провадження твердити про її винуватість як доконаний факт не можна.
Дисциплінарна відповідальність є окремим/самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того яку кримінально-правову кваліфікацію ті самі дії працівника прокуратури отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали чи можуть настати для такої особи.
Суд наголошує на тому, що правила професійної етики та поведінки прокурорів, є обов'язковими для прокурорів при виконанні своїх службових обов'язків та поза службою. Прокурор зобов'язаний не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі: вступати у позаслужбові стосунки з метою використання службових повноважень або службового становища. Прокурор зобов'язаний уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури.
До дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать, зокрема, протиправні позаслужбові стосунки - використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов'язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.
Аналогічна позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 18.02.2019 у справі №9901/721/18.
Колегія суддів підкреслює, що рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, хоча і прийнято на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження № 52021000000000618 стосовно позивача, проте ґрунтується на самостійних правових підставах.
Так, протиправні позаслужбові стосунки - використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов'язаних з цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб, допущення прокурором проявів, які можуть створити враження корупційних, правильно кваліфіковані як дисциплінарні проступки прокурора, передбачені у пунктах 5, 6 частини першої статі 43 Закону України «Про прокуратуру», оскільки такі дії дійсно порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та грубо порушують правила прокурорської етики, які є основоположними нормами поведінки прокурора.
Дотримання вимог щодо недопущення протиправних позаслужбових стосунків та заборони вчинення дій, які можуть викликати сумнів у об'єктивності, неупередженості та незалежності прокурора, у чесності та непідкупності органів прокуратури, є очевидним та обов'язковим і порушення таких вимог не може бути виправдано ніякими обставинами.
Допущення подібної поведінки підриває як авторитет прокурора, органів прокуратури, такі і держави в цілому, тому що прокурори при здійсненні своїх повноважень представляють державу. Такі дії мають своїм наслідком зростання обурення в суспільстві діями органів влади, провокують соціальні конфлікти. Вчинення прокурором зазначених дисциплінарних проступків, як виразилися в описаних у оскаржуваному рішенні діях, є несумісним з подальшим зайняттям цим прокурором будь-якої посади в органах прокуратури і не може мати наслідком накладення більш м'якого стягнення ніж звільнення з посади в органах прокуратури.
Зважаючи на те, що відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, приймав рішення, використовуючи інформацію, яка свідчить про допущення прокурором поведінки, яка підриває як авторитет прокурора, органів прокуратури, такі і держави в цілому, та є несумісною з подальшим зайняттям цим прокурором будь-якої посади в органах прокуратури і не може мати наслідком накладення більш м'якого стягнення ніж звільнення з посади в органах прокуратури, а також на те, що відповідач 2 у спірному рішенні зазначив пункти 5, 6 частини першої статті 43 Закону «Про прокуратуру», що передбачають конкретні дисциплінарні проступки, суд вважає, що доводи позивача про те, що ним у рішенні не вказано, який саме дисциплінарний проступок вчинено позивачем, в чому полягає незаконність дій та чому до позивача застосовано найсуворіше дисциплінарне стягнення, не зазначено обставин щодо встановлених негативних наслідків, зумовлених дисциплінарним проступком, не можуть бути достатніми підставами для визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо протиправності спірних наказу та рішення з огляду на скасування повідомлення про підозру від 08.09.2022 ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08.09.2022 у справі №757/21950/22-к, оскільки означена підозра не слугувала підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Посилання апелянта на неприйняття судом першої інстанції до уваги факту закриття кримінального провадження №52021000000000618 ухвалою Печерського районного суду міста Чернівці від 10.04.2023 є безпідставними, оскільки спірні рішення та наказ прийняті відповідачами до дати постановлення означеної ухвали, що має наслідком неможливість прийняття її до уваги під час дослідження матеріалів дисциплінарного провадження та прийняття спірних рішення та наказу.
Крім того, як вже неодноразово зазначалось судом, відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, у межах своїх повноважень вирішив питання щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку шляхом дослідження висновку про наявність дисциплінарного проступку, а також матеріалів, зібраних під час засідання, використання інформації, відображеній у висновку службового розслідування, кримінальних провадженнях та дійшов висновку про те, що позивачем вчинено дисциплінарний проступок, передбачений у пунктах 5, 6 частини першої статі 43 Закону України «Про прокуратуру» без встановлення вини цієї особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Колегія суддів звертає увагу, що правила професійної етики та поведінки прокурорів є обов'язковими для прокурорів при виконанні своїх службових обов'язків та поза службою. Прокурор зобов'язаний не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі: вступати у позаслужбові стосунки з метою використання службових повноважень або службового становища.
Прокурор зобов'язаний уникати особистих зав'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури.
До дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать, зокрема, протиправні позаслужбові стосунки - використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов'язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.
Аналогічна позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 18.02.2019 у справі №9901/721/18.
Колегія суддів враховує, що склавши Присягу, зміст якої наведено у статті 36 Закону № 1697-VII, позивач серед іншого, взяв на себе обов'язок додержуватися Конституції, чинного законодавства України, нормативно-правових актів Генерального прокурора, вказівок керівництва, що прямо стосуються реалізації прокурором функцій прокуратури, виданих в письмовій формі в межах повноважень, визначених законом.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №48 дп-23 від 15.03.2023 прийнято компетентним органом на підставі об'єктивних даних, з дотриманням визначеної законом процедури прийняття такого рішення.
Щодо тверджень апелянта про допущення Комісією процесуальних порушень під час дисциплінарного провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Так, ОСОБА_1 зазначає, що в ході засідання Комісією не вирішено питання щодо долучення до матеріалів дисциплінарного провадження його пояснень та відповідно до витягу з протоколу, пояснення апелянта не оголошувались.
Наразі, частинами п'ятої та шостої статті 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, заслуховуються пояснення члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб.
Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право давати пояснення, відмовитися від їх надання, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання, а також за наявності сумнівів у неупередженості та об'єктивності члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, подавати заяву про його відвід.
Пунктами 110, 111 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятим всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі - Положення), визначено що прокурор, який не братиме участі в засіданні органу, має право надіслати письмові пояснення щодо висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку. Такі пояснення подаються до секретаріату органу та після їх реєстрації долучаються до матеріалів справи.
Письмові пояснення прокурора оголошуються на засіданні органу представником прокурора, а за його відсутності - членом органу, який проводив перевірку щодо такого прокурора.
На засіданні органу заслуховуються пояснення члена органу, який проводив перевірку, особи, яка подала дисциплінарну скаргу, та/або її представника, прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника. В разі необхідності заслуховуються пояснення інших осіб та досліджуються інші матеріали дисциплінарного провадження.
Пунктом 66 Положення встановлено, що на засіданні органу ведеться протокол та здійснюється повне фіксування технічними засобами (відео- та звукозапису), за винятком частини засідання, що проводиться в окремому приміщенні, з обговорення питання та прийняття рішення.
Судом першої інстанції встановлено, що 15 березня 2023 року на засіданні Комісії в ході розгляду дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 , розглянуто питання та долучено до матеріалів дисциплінарного провадження пояснення позивача, що зафіксовано технічними засобами (хронометраж 15:19:25-15:20:48) та оголошено пояснення ОСОБА_1 (хронометраж 15:30:44-15:31:14).
В матеріалах дисциплінарного провадження містяться письмові пояснення позивача, що свідчить про їх долучення до матеріалах дисциплінарного провадження.
Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Стосовно доводів апеляційної скарги про порушеннями пункту 57 Положення щодо участі члена Комісії ОСОБА_3 у голосуванні і обговоренні питань пов'язаних з прийняттям оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктами 63, 112 Положення у рішенні органу зазначаються дата і місце його прийняття, члени органу, які брали участь у засіданні, питання, що розглядалися, мотиви прийнятого рішення, а також порядок і строк оскарження рішення, в тому числі дозвіл особі, яка подала дисциплінарну скаргу, на оскарження рішення, якщо він наданий.
Рішення підписується головуючим та членами органу, які брали участь у засіданні.
Рішення викладається в письмовій формі, підписується головуючим і членами органу, які брали участь у розгляді висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, і оголошується на засіданні цього органу.
Згідно пункту 57 Положення член органу, який проводив перевірку та готував висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора, не має права брати участі у голосуванні при прийнятті рішення за результатами розгляду зазначеного висновку та бути присутнім під час проведення такого голосування.
З наявного в матеріалах справи витягу з протоколу засідання Комісії від 15.03.2023 вбачається, що ОСОБА_3 член органу, який проводив перевірку та готував висновок про наявність дисциплінарного проступку позивача, не приймав участі в обговоренні та голосуванні під час розгляду висновку та прийняття рішення у дисциплінарному провадженні.
При цьому, наявність підпису ОСОБА_3 у спірному рішенні, на переконання суду, не може свідчити про прийняття ним участі у голосуванні при прийнятті рішення за результатами розгляду висновку чи присутності під час проведення такого голосування.
Водночас, суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що Положенням не обмежено участь такого члена Комісії у голосуванні щодо процедурних питань засідання Комісії, які не пов'язані з прийняттям рішення, як то розгляд клопотань, долучення до матеріалів дисциплінарного провадження тощо.
Відповідно до зазначених вимог Положення, членом Комісії ОСОБА_3 дотримано вимоги пункту 57 Положення, а саме, він не брав участь у голосуванні при прийняті рішення.
Щодо доводів апеляційної скарги по неврахуванню Комісією поважності причин неприбуття позивача у засідання, колегія суддів зауважує.
Згідно із частиною третьою статті 47 Закону № 1697-VII висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор: 1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності; 2) не з'явився на засідання, не повідомивши про причини неявки; 3) не з'явився на засідання повторно.
Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймає відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження.
Відповідно до пункту 40 Положення у разі неявки на засідання його учасника, належним чином повідомленого (запрошеного), або за відсутності у представника відповідних повноважень головуючий виносить на обговорення органу пропозицію щодо можливості розгляду питання без такого учасника засідання.
Розгляд питання може бути відкладено у разі поважних причин неявки учасника засідання. Причини неявки учасника засідання та їх поважність орган з'ясовує в кожному окремому випадку.
Водночас, клопотання ОСОБА_1 про перенесення розгляду висновку від 07 лютого 2023 року Комісіє розглянуто, у зв'язку з повторною неявкою позивача та відповідно до статті 47 Закону № 1697-VII прийнято рішенні про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора.
Установлені судом обставини на підставі безпосередньо досліджених доказів свідчать, що засідання Комісії призначалося двічі: на 01 березня 2023 року, яке відкладалось через неявку позивача, та 15 березня 2023 року.
Можливість розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора без цього прокурора, належним чином повідомленого, за умови його повторної неявки, передбачена у частині третій статті 47 Закону № 1697-VII.
З огляду на зазначене Комісія, розглядаючи питання про наявність дисциплінарного проступку прокурора за його відсутності, діяла у відповідності до вимог цієї норми Закону та не порушувала право позивача на участь у процесі.
Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи ОСОБА_1 щодо неврахування поважності причин його неприбуття 15 березня 2023 року на засідання Комісії з огляду на можливість розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора без цього прокурора, належним чином повідомленого, за умови його повторної неявки, передбачена у частині третій Закону № 1697-VII.
Щодо доводів позивача про залишення без розгляду і надання відповіді на клопотання про закриття дисциплінарного провадження.
За приписами частини п'ятої статті 48 Закону № 1697-VII у разі відсутності підстав для накладення на прокурора дисциплінарного стягнення відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, своїм рішенням закриває дисциплінарне провадження.
Тобто, за наслідками здійснення дисциплінарного провадження Комісія може прийняти одне із двох рішення: притягнути до дисциплінарної відповідальності; закрити дисциплінарне провадження.
Виходячи з цієї норми, в першу чергу мають встановлюватись підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності та лише за їх відсутності приймається рішення про закриття дисциплінарного провадження.
Представником позивача 13 жовтня 2022 року подано клопотання про закриття дисциплінарного провадження, тобто по суті дисциплінарного проступку, який неможливо вирішити без розгляду висновку.
Наразі, вказане клопотання розглянуто Комісією під час вирішення питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, однак, зважаючи на відсутність законодавчо закріпленого обов'язку щодо оформлення відмови у закритті дисциплінарного провадження у формі окремого процесуального документа - без додаткового ухвалення окремого процедурного рішення з даного приводу.
Тобто, таке клопотання розглядалось в межах здійснення дисциплінарного провадження, однак, в силу відсутності законодавчо закріпленого обов'язку оформлення відмови у задоволенні клопотання про закриття дисциплінарного провадження відповідним рішенням Комісії, приймаючи рішення про накладення дисциплінарного стягнення, фактично відмовив у його задоволенні.
З огляду на вказане, твердження апелянта про залишення поза увагою клопотання про закриття дисциплінарного провадження не відповідають дійсності.
Щодо доводів апелянта, що оскаржуване рішення Комісії ґрунтується на матеріалах службового розслідування, яке проведено з порушенням Закону № 1697-VII.
Колегія суддів вважає вказані доводи безпідставними враховуючи наступне.
Так, пунктом 1 розділу VIII Інструкції визначено, що посадові особи, визначені у пункті 1 розділу III цієї Інструкції, у встановленому Законом № 1697-VII порядку за наявності підстав уживають адміністративних та організаційних заходів, у тому числі ініціюють питання про звільнення прокурора з адміністративної посади чи притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.
Тобто, матеріали і висновки службового розслідування є передумовою для звернення посадовим особам органів прокуратури до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
Поряд із цим, відповідно до частини другої статті 45 Закону № 1697-VII право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.
Частиною шостою статті 46 Закону № 1697-VII визначено, що під час здійснення перевірки член Комісії, має право ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки, отримувати їх копії, опитувати прокурорів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян, громадських об'єднань необхідну для проведення перевірки інформацію. Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, має право надавати пояснення або відмовитися від їх надання стосовно себе.
З резолютивної частини висновку службового розслідування за фактам можливого використання прокурором ОСОБА_1 своїх службових повноважень і службового статусу та пов'язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб, вчинення інших дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів в їх об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності, затвердженого 19 серпня 2022 року виконувачем обов'язків керівника Чернівецької обласної прокуратури вбачається лише підстави для спрямування до Комісії дисциплінарної скарги щодо можливого вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
При цьому, колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду у чисельних постановах (від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 29 січня 2019 року у справі №9901/728/18, від 10 березня 2020 року у справі № 9901/740/18, від 14 квітня 2021 року у справі № № 9901/508/19, від 19 травня 2021 року у справі № 9901/997/18 та інші), правовідносини у яких є подібними, неодноразово викладала висновок щодо можливості використання матеріалів службового розслідування, кримінального провадження, у тому числі негласних слідчих (розшукових) дій у дисциплінарному провадженні щодо прокурора.
У цих постановах Верховний Суд лише наголошував, що відомості, необхідні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів для здійснення своїх повноважень, можуть бути отримані з будь-яких джерел у порядку, встановленому законодавством, а члени Комісії мають право ознайомлюватися з документами, що стосуються перевірки на підставі частини шостої статті 46 Закону № 1697-VII. У цьому контексті
Висновок службового розслідування лише фіксує певні обставини та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Висновок службового розслідування, не породжує певних правових наслідків, його результати не мають обов'язкового характеру для відповідача, а є лише передумовою для прийняття уповноваженим суб'єктом відповідного рішення, а саме можливості спрямувати дисциплінарну скаргу до відповідного органу. Висновок службового розслідування не є документом, який містить норми права загальної або індивідуальної дії. Він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не має обов'язкового характеру для суб'єкта по відношенню, до якого він винесений.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі № 420/2228/21, від 31 травня 2022 року у справі № 280/5247/20 та від 02 жовтня 2019 року у справі № 821/2137/15-а.
Так, службове розслідування хоч і розпочато на підставі кримінального провадження, в рамках якого ОСОБА_1 повідомлено про підозру, проте рішення Комісії про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення прийнято за результатами розгляду дисциплінарної скарги керівника Чернівецької обласної прокуратури Ковальського А.А. та виконувача обов'язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Дзюби І.І., а не за результатами розгляду висновку службового розслідування та ґрунтується на самостійних правових підставах та доказах. Зазначене свідчить про безпідставність посилання позивача на порушення приписів Закону № 1697-VII.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 821/2137/15-а, від 16 січня 2019 року у справі №826/3102/17, від 22 жовтня 2020 року у справі № 826/3499/18.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Комісією у межах своїх повноважень вирішено питання щодо вчинення прокурором дисциплінарного проступку шляхом дослідження висновку про наявність дисциплінарного проступку, а також матеріалів, зібраних під час засідання, використання інформації, відображеній у висновку службового розслідування, кримінальних провадженнях та дійшов висновку про те, що позивачем вчинено дисциплінарний проступок, передбачений у пунктах 5, 6 частини першої статті Закону №1697-VII.
Щодо тверджень апелянта про необхідність застосування до даних правовідносин «принципу невинуватості», а також стандарту доказування «поза всякий розумний сумнів», колегія суддів зазначає, що висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 03 липня 2018 року у справі № 800/549/17, від постанові від 18.06.2019 у справі № 9901/699/18 тощо, про те, що презумпція невинуватості не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод охоплюють поняття спору щодо прав і обов'язків цивільного характеру.
Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97.
Однак, колегія суддів зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення Комісія не надавала оцінку обґрунтованості підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а лише перевірила відповідність поведінки позивача вимогам Закону України «Прокуратуру» та Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.
У зв'язку з цим, при вирішенні даного спору слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 18.06.2019 по справі № 9901/699/18, про те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v.the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).
Обираючи стандарт доказування, який має використовуватися в дисциплінарних провадженнях, і беручи до уваги публічно-правову природу дисциплінарної відповідальності, стандарту «поза всяким розумним сумнівом» слід віддати перевагу перед стандартом «баланс ймовірностей». Він означає, що в достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів: це не означає, що у його достовірності взагалі не має сумнівів, але означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними. Підґрунтям стандарту «поза всяким розумним сумнівом» є фундаментальна цінність суспільства гірше осудити невинного, ніж дозволити винному уникнути покарання; відповідно суспільство, яке цінує добре ім'я і свободу кожного, не повинно засуджувати людину, коли є розумні сумніви в її винуватості.
Жодне законодавче положення не підштовхує КДКП до того вибору такого стандарту, радше навпаки: що Конституція (стаття 62), що КПК України (стаття 17), пов'язують стандарт переконанню «поза розумним сумнівом» (beyond a reasonable doubt) винятково з кримінальним провадженням.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (рішення від 17 грудня 2019 року у справі № 9901/413/19) вказала на помилковість застосування Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів вказаного принципу, оскільки останній характерний для кримінального провадження, що узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 55 рішення Європейського суду з прав людини від 15 лютого 2012 року у справі «Гриненко проти України» зазначається, що при оцінці доказів Європейський Суд зазвичай застосовує стандарт доведення «поза всяким розумним сумнівом» (рішення у справі «Ireland v. The United Kinqdom» від 18 січня 1978 року, серія A №25, пункти 64-65, §161). Однак доведення повинно будуватися на сукупності досить надійних, чітких і послідовних припущень або аналогічних неспростовних презумпцій фактів.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №9901/508/19 суд погодився з позицією КДКП щодо надання переваги стандарту «баланс ймовірностей» над стандартом «поза всяким розумним сумнівом».
Крім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що статус підозрюваного у кримінальному провадженні не змінює правової кваліфікації дій прокурора в межах дисциплінарного провадження.
Верховний Суд у постанові від 18 серпня 2022 року у справі №640/18269/20 виснував, що повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй за провину діяння може бути змінена. З часу оголошення цієї підозри особа набуває статусу підозрюваного, однак її вину у вчиненні злочину ще потрібно довести, принаймні на цій стадії кримінального провадження твердити про її винуватість як доконаний факт не можна.
Дисциплінарна відповідальність є окремим/самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того яку кримінально-правову кваліфікацію ті самі дії працівника прокуратури отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали чи можуть настати для такої особи.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у рішенні від 18.02.2019 у справі №9901/721/18, «…У разі установлення обставин, що свідчать про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів має повноваження прийняти рішення у дисциплінарному провадженні про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності. Так, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів має повноваження притягувати прокурора до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, та/або за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики і накладати на нього дисциплінарні стягнення, зокрема, у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
Розглядаючи дисциплінарну скаргу, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку - вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та/або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів має надавати оцінку фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність в діях прокурора складу зазначеного дисциплінарного проступку, використовуючи відомості, отримані з будь-яких джерел у порядку, встановленому законодавством. При цьому Комісія не може вирішувати питання вини особи у вчиненні кримінальних правопорушень та не може вдаватися до оцінки доказів, отриманих під час кримінального провадження, оскільки згідно з конституційним принципом презумпції невинуватості особа вважається невинною в скоєнні злочину, поки її вина не буде доведена в законному порядку і встановлена обвинувальним вироком суду (стаття 62 Конституції України)...».
В свою чергу, з матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що Комісією не вирішувалося питання обґрунтованості обвинувачення позивача, яке здійснюється в межах кримінального провадження №52021000000000618, вини цієї особи у вчиненні кримінального правопорушення та не вдавалася до оцінки доказів, отриманих під час кримінального провадження.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, хоча і прийнято на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження № 52021000000000618 стосовно позивача, проте ґрунтується на самостійних правових підставах.
Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що за наслідками здійснення дисциплінарного провадження Комісією було повно та об'єктивно з'ясовано всі обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку, встановлено причини і умови його вчинення, а також вину позивача у його вчиненні.
Отже, під час розгляду питання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, Комісія діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України, а тому позовні вимоги стосовно визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 15 березня 2023 року № 48дп-23, про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону №1697-VII та наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності задоволенню не підлягають.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та ухвалив рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 243, 287, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
О.М. Кузьмишина
(повний текст постанови складено 10.03.2025р.)