про залишення позовної заяви без руху
11 березня 2025 року справа № 580/2443/25
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаврилюк В.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання юридично нікчемним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУ ПФУ в Черкаській області, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача, включаючи третіх осіб - ВПП-2, ВОГ-8; порушення ст. 32 Конституції України, ст. ст. 6, 10 ЗУ “Про захист персональних даних»;
- визнати юридично-нікчемним рішення ВПП-2 (м. Умань) № 971030130916 від 13.02.2024р.;
- зобов'язати відповідача виконати рішення суду № 697/459/23 від 10.10.2023р. та відшкодувати збитки відповідно до ст. 625 ЦК України.
Під час вивчення позовної заяви суддя з'ясував, що вона не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з пунктами 7, 9 частини 1 статті 4 КАС України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Форма та зміст позовної заяви закріплені у статті 160 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Зміст адміністративного позову - це адресоване адміністративному суду прохання позивача процесуально-правового характеру задовольнити його вимогу до відповідача. За своєю суттю це бажаний для позивача спосіб захисту адміністративним судом прав, свобод чи інтересів, які він вважає порушеними. При цьому такий спосіб захисту має відповідати КАС України.
Суддя з'ясував, що вимоги позивача про визнання протиправними дій та бездіяльності стосуються не лише відповідача, якого позивач зазначає у вступній частині адміністративного позову - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, а й третіх осіб - ВПП-2, ВОГ-8, тобто зміст адміністративного позову не відповідає вимогам КАС України.
Також, вимога позивача про визнання юридично-нікчемним рішення ВПП-2 (м. Умань) № 971030130916 від 13.02.2024 не відповідає способу захисту права, визначеного у ст. 5 КАС України.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача виконати рішення суду № 697/459/23 від 10.10.2023р. та відшкодувати збитки відповідно до ст. 625 ЦК України, суддя зазначає таке.
За приписами статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Частиною першою статті 383 КАС України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Так, зазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
З огляду на викладене суддя вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Під час розгляду позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, а також в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 11.12.2020 у справі № 826/13146/18.
Таким чином, окреслена вимога позивача також не відповідає способу захисту порушеного права, визначеного у ст. 5 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 160, 169, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк з дня отримання копії ухвали, протягом якого можуть бути усунуті недоліки шляхом:
- приведення позовної заяви у відповідність до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, зазначивши в ній зміст позовних вимог до відповідача (відповідачів) та спосіб захисту порушеного права, який визначений КАС України;
- надання копій приведеної у відповідність до вимог Кодексу адміністративного судочинства України позовної заяви відповідно до кількості учасників справи.
Ухвала набирає законної сили після її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяВасиль ГАВРИЛЮК