Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
12 березня 2025 р. справа № 520/4463/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі - головуючого судді Марини Лук'яненко, розглянувши за правилами письмового провадження у порядку ст. 287 КАС України адміністративну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування постанови,-
Позивач, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі - позивач, боржник, Головне управління), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд визнати рішення Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про винесення постанови про накладення штрафу протиправним та постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про накладення штрафу від 17.02.2025 ВП №75553821 (виконавчий лист № 520/2341/24 виданий 12.07.2024, Стягувач - ОСОБА_1 ) - скасувати.
В обґрунтування позову зазначено, що рішення Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про винесення постанови про накладення штрафу та постанова Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про накладення штрафу від 17.02.2025 ВП №75553821, є протиправними та такими, що порушують права позивача. Зазначив, що наданий час рішення суду по справі №520/2341/24 перебуває в стані виконання, проведено оновлений розрахунок та подано запит до головного розпорядника бюджетних коштів, про виділення відповідного фінансування, наразі очікується находження коштів, за приблизними оцінками фінансового підрозділу Головного управління, орієнтовано виплата буде здійснена у березні - квітні, що підтверджує добросовісність та наявність поважних причини, які перешкоджають або роблять неможливим виконати дане рішення суду самостійно силами виключно боржника. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідач, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач, Відділ), з поданим позовом не погодився, надав до суду відзив на позов, в якому проти заявленого позову заперечував з підстав його необґрунтованості та недоведеності. Надав копії матеріалів виконавчого провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про розгляд даної справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2025 по справі №520/2341/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8, м. Харків, 61013, код ЄДРПОУ 38631015) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо не проведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті грошового забезпечення з 29.01.2020 по 27.04.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 27.04.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше сплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2024 по справі №520/2341/24 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 по справі № 520/2341/24 - змінено, викладено другий та третій абзац резолютивної частини цього рішення в наступній редакції: "Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті грошового забезпечення з 01.01.2020 по 27.04.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2020 по 27.04.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше сплачених сум." В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 по справі №520/2341/24 - залишено без змін.
Отже, рішення суду по справі №520/2341/24 набрало законної сили 07.06.2024.
Виконавчий лист по справі №520/2341/24 видано представнику позивача 12.07.2024.
17.07.2024 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №75553821.
17.07.2024 року державним виконавцем винесено відповідні постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.
30.07.2024 за вх.№5861 на адресу Відділу надійшла відповідь від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, згідно якої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області в добровільному порядку, до відкриття виконавчого провадження, на виконання рішення суду здійснено перерахунок та вжито заходи для підготовки виплати даних грошових коштів (з урахуванням раніше сплачених сум) відповідно до довідки-розрахунку №464/1 від 26.06.2024).
16.04.2024 листом №65050-3570/65151 Головне управління повідомило представника позивача - Коломойцева М.М. про необхідність надати банківські реквізити для добровільного виконання рішення суду.
13.06.2024 листом №65010-5567/65151 Головне управління подало заявку на замовлення відповідних коштів у головного розпорядника ДСНС України з метою виконання рішення суду.
25.07.2024 листом № 65050-7127/65190 Головне управління повідомило позивача про необхідність надання банківських реквізитів для добровільного виконання рішення суду.
29.07.2024 листом № 65050-7240/65190 Головне управління просило Відділ витребувати банківські реквізити у позивача та його представника або надати розрахунковий рахунок Відділу з метою перерахування коштів.
23.08.2024 листом вх.№65/12013 представник стягувача надав Відділу банківські реквізити стягувача.
07.11.2024 за вх.№9001 на адресу Відділу надійшла заява від представника стягувача, згідно якої останній просить не вважати перерахунок та сплату грошового забезпечення, проведеного боржником на рівні 50,95 грн. фактичним виконання рішення по справі №520/2341/24, відтак, питання про закінчення виконавчого провадження не вирішувати як таке, що є передчасним через неповне виконання, оскільки повним виконанням, на думку стягувача, ОСОБА_1 , є сплата стягувачеві 8328,06 грн., а не 50,95 грн., як зазначив боржник, про що у своєму зверненні стягувач навів докладний розрахунок.
17.02.2025 року, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн. та зобов'язано виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Судом встановлено, що в межах справи №520/2341/24 стягувачем було подано до Харківського окружного адміністративного суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій просив суд встановити судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/2341/24 з урахуванням доповнень, внесених Другим апеляційним адміністративним судом в частині позовного періоду, у спосіб зобов'язання ГУ ДСНС України у Харківській області подати у строк, встановлений судом, звіт про виконання у спосіб вчинення належного перерахунку та виплати грошового забезпечення позивача в розрізі збереження відсоткового розміру премії, правильного математичного обрахунку грошового забезпечення за весь позовний період та правильного математичного обрахунку підсумку до видачі, з наданням суду та позивачу в особі представника, підтверджуючих доказів.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 року по справі №520/2341/24, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2024, відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Не погодившись із рішенням Відповідача про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зміст та обсяг повноважень державного виконавця з приводу виконання рішень судів, а також спосіб та порядок реалізації цих повноважень визначені, насамперед, приписами Закону України Про виконавче провадження, у розумінні ч.1 ст.1 якого виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
05.10.2016р. набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VIII (далі за текстом - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Як передбачено положеннями ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Як передбачено приписами ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
При цьому, приписами ст.13 Закону України “Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Положеннями ч.1 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Положеннями ч.6 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження» визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно із частинами 1, 2 статті 63 Закону України “Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону України “Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Частинами першою та другою статті 75 Закону України “Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду при розгляді справи № 821/1568/16 у п.п. 17-23 постанови від 12 грудня 2018 року наголосила, що «...відповідно до статті 75 Закону № 606-ХІV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав. Відповідно до статті 89 Закону № 606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподаткованих мінімумів доходів громадян; на боржника юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржника без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності. Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення)».
Крім того, Верховний Суд при розгляді справи № 818/348/18 у постанові від 31 жовтня 2018 року звернув увагу на те, що «... пункт 16 частини 3 статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження»: виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Частини 1 та 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»: за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Стаття 75 Закону України «Про виконавче провадження»: у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. З системного аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» випливає, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов'язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з вищезазначеним Законом. Інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру законодавством не визначено».
Аналогічна правова позиція була викладена і в постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду при розгляді справи № 822/1079/17 від 20 березня 2019 року.
Враховуючи позицію Верховного Суду, суд зазначає, що накладення штрафу на боржника за невиконання судового рішення є мірою юридичної відповідальності, яка має стимулювати останнього негайно здійснити дії задля його виконання. У випадку, коли боржник ігнорує ці вимоги без поважних причин, він на законних підставах притягується до відповідальності у вигляді накладення на нього штрафних санкцій. Такі дії держави в особі відповідних органів є виправданими та мають легітимну мету - відновлення прав стягувача. Тому, за кожне повторне невиконання судового рішення боржник притягується до юридичної відповідальності.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (стаття 19 Конституції України). Зазначена норма дає підстави стверджувати, що суб'єкти державного управління мають діяти за принципом «заборонено те, що прямо не дозволено Законом», в свою чергу будь-які інші особи, які не мають владних повноважень діють за принципом «дозволено все, що прямо не заборонено Законом».
Загально-дозвільний принцип поширюється на поведінку людини, всіх інститутів громадянського суспільства й гарантує можливість діяти будь-яким чином та у будь-який спосіб, не порушуючи права інших осіб чи заборони, які встановлені законом.
Спеціально-дозвільний принцип закріплений у конституційній нормі - ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нормативна дія спеціально-дозвільного принципу поширюється також на органи публічної влади, межі повноважень та діяльності яких визначаються відповідними Законами України.
Суд зазначає, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N 11-рп/2012).
Зі змісту позовної заяви встановлено доводи представника позивача стосовно того, що Головне управління не є головним розпорядником бюджетних коштів, відповідно залежить від центрального апарату ДСНС, що у свою чергу прямо впливає на виділені кошти.
Як встановлено судом, що 16.04.2024 листом №65050-3570/65151 Головне управління повідомило представника позивача - Коломойцева М.М. про необхідність надати банківські реквізити для добровільного виконання рішення суду.
13.06.2024 листом №65010-5567/65151 Головне управління подало заявку на замовлення відповідних коштів у головного розпорядника ДСНС України з метою виконання рішення суду.
25.07.2024 листом № 65050-7127/65190 Головне управління повідомило позивача про необхідність надання банківських реквізитів для добровільного виконання рішення суду.
29.07.2024 листом № 65050-7240/65190 Головне управління просило Відділ витребувати банківські реквізити у позивача та його представника або надати розрахунковий рахунок Відділу з метою перерахування коштів.
23.08.2024 листом вх.№65/12013 представник стягувача надав Відділу банківські реквізити стягувача.
Окрім того, матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням проведено оновлений розрахунок та подано запит до головного розпорядника бюджетних коштів, про виділення відповідного фінансування.
Згідно довідки-розрахунку №164/1 від 07.02.2025 перерахунку грошового забезпечення виходячи з розміру прожиткового станом на 01.01.2020 р. за період з 01.01.2020 по 27.04.2020 р. стягувачу було нараховано 9003,06 грн.
У додаткових поясненнях представник позивача зазначив, що наразі очікується находження коштів, за приблизними оцінками фінансового підрозділу Головного управління, орієнтовано виплата буде здійснена у березні - квітні.
Отже, на даний час, рішення суду по справі №520/2341/24 перебуває в стані виконання.
Як вже зазначалось судом, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Тобто, на час прийняття відповідачем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання позивачем судового рішення без поважних причин.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позивач при виконанні судового рішення діяв добросовісно і своєчасно вжив всіх заходів задля його виконання, зокрема: направив відповідачу лист про добровільне виконання рішення суду, у якому зазначив заходи, які здійснив та вказав на необхідність надання йому додаткового часу для отримання фінансування, здійснив перерахунок грошового забезпечення стягувачу, що підтверджується довідкою-розрахунком №164/1 від 07.02.2025 та направив на адресу заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій лист про додаткове фінансування, перерозподіл видатків.
Суд вважає, що причина несвоєчасного невиконання судового рішення у відведений строк - необхідність отримання позивачем відповідного додаткового фінансування. З матеріалів справи вбачається що це потребує певного часу, а тому накладення штрафу відповідачем на позивача було передчасним.
Отже відповідач прийняв оскаржуване рішення без врахування всіх обставин справи, не діяв добросовісно і розсудливо, що свідчить про невідповідність його рішення вимогам ст. 2 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, суд оцінює причини несвоєчасного виконання рішення позивачем як поважні, а саме виконання як добровільне, а тому до позивача не можуть бути застосовані несприятливі наслідки процедури примусового виконання судового рішення у вигляді штрафу.
З урахуванням вищенаведеного, суд доходить до переконання про те, що постанова Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про накладення штрафу від 17.02.2025 ВП №75553821 є протиправною та підлягає скасуванню, а тому позов в цій частині підлягаю задоволенню.
В частині позовних вимог про визнання протиправним рішення Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про винесення постанови про накладення штрафу, суд відмовляє, оскільки визнання протиправним та скасування оскаржуваної постанови є достатнім способом захисту порушеного права позивача.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про накладення штрафу від 17.02.2025 ВП №75553821.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Ярослава Мудрого, 26, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 43316700) на користь Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8, м. Харків, 61013, код ЄДРПОУ 38631015) частину витрат по сплаті судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 коп.
Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дня їх проголошення.
Суддя Марина Лук'яненко