11 березня 2025 рокусправа № 380/5959/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої-судді Потабенко В.А. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказу про призов та наказу про зарахування до списків особового складу,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , далі - ОСОБА_1 , позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач 1), військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , далі також - відповідач 2), у якій просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у незаконному призові ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) № 253, про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації в частині призову ОСОБА_1 на військову службу;
- визнати протиправним та скасувати п. 80.4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №81 від 12.12.2023 року, в частині, щодо зарахування на військову службу та до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідно до положень ч. 5 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації до досягнення 25-річного віку військовозобов'язані, які пройшли базову загальновійськову підготовку відповідно до ст. 10-1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» чи базову військову службу. Отже, позивач, який є ІНФОРМАЦІЯ_4 , не підлягає призову, оскільки на момент його проведення не досяг 25-річного віку. Проте відповідач 1 всупереч вимогам ч. 2 ст. 39, п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» видав наказ про призов на військову службу ОСОБА_1 , будучи обізнаним про вік позивача. При цьому позивач згоди щодо мобілізації на військову службу не давав.
Ухвалою суду від 25.03.2024 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та відповідачу встановлено строк для подання відзиву до суду протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.
Відповідач 2 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві від 15.05.2024 вх. № 37261. Вказав, що в законодавчому розумінні призову під час мобілізації підлягають військовозобов'язані, тобто громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років, придатні до військової служби за станом здоров'я, за відсутності передбачених нормами ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підстав для відстрочки. ОСОБА_1 згідно з довідкою ВЛК від 11.12.23 № 14394 визнаний придатним до військової служби. Крім того, зазначив, що у позовній заяві відсутні вказівки на те, що військовою частиною НОМЕР_1 при прийнятті оскаржуваного наказу про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 порушено які-небудь норми законодавчі норми.
Відповідач 1 правом на подання відзиву, передбаченим ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не скористався, свою позицію стосовно позову не висловив. Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 25.03.2024, отримано відповідачем 26.03.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
Станом на момент відкриття провадження у справі ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Так, 11.12.2023 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по особовому складу) № 253 про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації було призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації ОСОБА_1 .
Згідно з довідкою ВЛК від 11.12.23 № 14394 ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.
Відповідно до поіменного списку №14395 від 11.12.2023 військовозобов'язаних (резервістів), які призвані та відправлені ІНФОРМАЦІЯ_5 у складі команди № НОМЕР_1 - зазначено позивача, ОСОБА_1 .
Позивач стверджує, що з відповідним наказом він ознайомлений не був. У зв'язку з цим, 15.01.2024 було надіслано адвокатський запит у ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо надання копію наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
Листом від 29.01.2024 №1206 у відповідь на запит був надісланий витяг з наказу ІНФОРМАЦІЯ_5 №253 від 11.12.2023.
В подальшому, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №81 від 12.12.2023 оголошено з 12.12.2023 зарахувати на військову службу за призовом у воєнний час, на всі види забезпечення солдата ОСОБА_1 , НОМЕР_5 , призваного на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 12.12.2023 зарахувати до списків особового складу.
Вважаючи дії щодо мобілізації та наказ про призов на військову службу протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (частина 1).
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України (частина 2).
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України (частина 1).
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону (частина 2).
Пунктом 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-ХІІ (далі - Закон №1932-ХІІ) у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Згідно з положенням ст. 17 Закону №1932-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (частина 1).
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством (ч. 2).
Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов'язок у запасі відповідно до законодавства (ч. 3).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до сьогодні.
Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Згідно з ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) відповідно до повноважень, визначених Конституцією України, Президент України: приймає рішення про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію та про демобілізацію із внесенням їх на затвердження Верховною Радою України.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Пунктами 1, 4 Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 передбачено, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1,17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президентом України постановлено: оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - мобілізація); мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва; мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом; призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII). Також Закон №2232-XII визначає загальні засади проходження військової служби в Україні.
Статтею 1 Закону №2232-XII встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Громадяни України мають право на заміну виконання військового обов'язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу". Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Військовий обов'язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно із ч. ч. 3, 4, ст. 2 Закону №2232-XII громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частина 6 ст. 2 Закону №2232-XII передбачає види військової служби, зокрема, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 18 Закону №2232-XII від призову на строкову військову службу звільняються громадяни України, які, зокрема, визнані особами з інвалідністю або за станом здоров'я непридатними до військової служби в мирний час.
Згідно з положеннями ст. 27 Закону №2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
Запас військовозобов'язаних поділяється на першу і другу категорії.
До запасу першої категорії належать військовозобов'язані, які проходили військову службу та здобули під час її проходження військово-облікову спеціальність.
До запасу другої категорії належать військовозобов'язані, які не здобули військово-облікової спеціальності під час проходження військової служби або не проходили військової служби.
Пунктом 2 ч 1 ст. 37 Закону №2232-XII передбачено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов'язаних: які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань. Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.
Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України №3543 не підлягають призову на військову службу під час мобілізації до досягнення 25-річного віку військовозобов'язані, які пройшли базову загальновійськову підготовку відповідно до статті 10-1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" чи базову військову службу. Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.
Приписами ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З матеріалів справи суд встановив, що відповідачем 1 не доведено та не надано відповідних доказів щодо того, на якій підставі та у якому статусі було мобілізовано позивача, який не досяг 25-річного віку.
А відтак, відповідачем 1 жодним чином не доведено, що на момент мобілізації позивач відносився до категорії осіб, які визначені п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наслідком розгляду справи суд висновує про протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_5 , які полягають у призові ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до досягнення ним 25-річного віку. При цьому суд зазначає, що такі дії знайшли своє відображення в наказі начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по особовому складу) № 253 від 11.12.2023.
Відтак, слід визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по особовому складу) № 253 від 11.12.2023 про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації в частині призову ОСОБА_2 на військову службу.
Крім того, як наслідок, слід визнати протиправним та скасувати п. 80.4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №81 (по стройовій частині) від 12.12.2023 в частині щодо зарахування на військову службу та до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , незважаючи на той факт, що військовою частиною НОМЕР_6 відносно ОСОБА_1 не було допущено протиправних дій/прийнято протиправних рішень.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстав для його розподілу відповідно до вимог ст. 139 КАС України немає.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) № 253 від 11.12.2023 про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації в частині призову ОСОБА_1 на військову службу.
Визнати протиправним та скасувати п. 80.4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) №81(по стройовій частині) від 12.12.2023 в частині щодо зарахування на військову службу та до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 .
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 11.03.2025.
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна