про залишення позовної заяви без руху
12 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/22510/24
категорія 105000000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович І.Е., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання дискримінаційними дії, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) , в якому просить:
- визнати дискреційними дії відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) щодо вибіркового винесення вимог по виконанню рішень судів здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з урахуванням її зміни на відповідний календарний рік не всім пенсіонерам-чорнобильцям, а окремій групі громадян, в т.ч, вимоги по ВП №69043672;
- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) скасувати вимогу б/н по ВП №69043672 державного виконавця Корнєєва М.М, як дискримінаційну.
На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) перебуває виконавче провадження №69043672 з примусового виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі №240/14090/21, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 07.05.2021 нарахування та виплату їй підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Вказує, що у межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем була винесена вимога від 04.01.2024, після отримання якої Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, посилаючись на правові норми статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" зменшило їй присуджену судовим рішенням у справі №240/14090/21 доплату до пенсії з 13400,00 гривень на місяць до 3200,00 гривень. Позивач вказує, що згідно інформації, озвученої 16.02.2024 державним виконавцем Катериною Пономарьовою на засіданні робочої групи у м. Коростень, на виконання у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області знаходиться близько 45000 виконавчих проваджень по виплаті підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Разом з тим, вимог державного виконавця, на підстав яких пенсійний орган зменшив стягувачам розмір підвищення до пенсії з 13400,00 гривень до 3200,00 гривень, було надіслано лише 2700 шт. Такі дії щодо вибіркового надіслання вимог не у всіх виконавчих провадження, які перебувають на виконання у відповідача, ОСОБА_1 вважає дискримінаційними, а винесену в її виконавчому провадженні №69043672 вимогу державного виконавця - протиправною. У зв'язку з цим, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.
Ухвалою від 26.11.2024 відкрито провадження у справі №240/22510/24 за позовом ОСОБА_1 за правилами спрощеного позовного провадження.
Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, серед іншого вказав, що ОСОБА_1 зверталась до Житомирського окружного адміністративного суду із позовною заявою (справа №240/3224/24), в якій оскаржувала вимогу, винесену державним виконавцем Корнєєвим М.М. у виконавчому провадженні №69043672.
Враховуючи обставини, вказані у відзиві на позовну заяву, суд вважає за необхідне перевірити питання дотримання ОСОБА_1 процесуальних строків на звернення з даним позовом до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Статтею 287 КАС України визначені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Так, ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, встановлений статтею 287 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд зазначає, що доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Із матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження в даному позові є дії відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) щодо вибіркового винесення вимог по виконанню рішень судів здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), не всім пенсіонерам-чорнобильцям, а окремій групі громадян. При цьому, позивач вважає, що такі дії є дискримінаційними, а по відношенню до неї вони вчинені шляхом прийняття вимоги у виконавчому провадженні №69043672, де вона є стягувачем, та мали своїм наслідком зменшення присудженого їй судовим рішенням у справі №240/14090/21 підвищення до пенсії з 13400,00 гривень на місяць до 3200,00 гривень.
Враховуючи вказані обставини, суд зазначає, що фактично отримавши копію вимоги державного виконавця, прийнятої у виконавчому провадженні №69043672, або ж отримавши інформацію про наявність такої вимоги, ОСОБА_1 дізналась/мала реальну можливість дізнатись про порушення відповідачем її прав, яка на переконання позивача полягає у вчиненні по відношенню до неї дискримінаційних дій.
Із інформації, яка міститься в КП "ДСС" судом встановлено, що в провадженні судді Житомирського окружного адміністративного суду Романченка Є.Ю. перебувала адміністративна справа №240/3222/24 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) та до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в якому вона просила:
- визнати протиправною і як такою, що не відповідає вимогам ДСТУ 4163:2020 та скасувати вимогу б/н по ВП №69043672 державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Корнєєва М.М. щодо здійснення нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- визнати протиправними дії начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Ковальського М.Р. щодо відмови скасувати незаконну вимогу державного виконавця ОСОБА_2 та вказати начальнику Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Ковальському М.Р. та начальнику відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Корнєєву М. М. на недопустимість порушення норм ст. 24 Конституції України та заборонити дискримінаційність у питанні винесення вимог державними виконавцями.
З наведеного вбачається, що предметом судового оскарження в адміністративній справі №240/3222/24 була вимога державного виконавця, прийнята у ВП №69043672 з примусового виконання рішення суду у справі №240/14090/21.
Вказане свідчить, що станом на дату звернення ОСОБА_1 до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом у справі №240/3222/24, тобто станом на 15.02.2024, їй було достеменно відомо про наявність вимоги державного виконавця у ВП №69043672, оскільки ця вимога була предметом судового оскарження в даній справі.
Відтак, суд вважає, що найпізніше із 15.02.2024 для ОСОБА_1 розпочався перебіг процесуального строку на звернення до суду із позовом у даній справі (справі №240/22510/24), оскільки станом на цю дату позивач була обізнана про існування вимоги державного виконавця у ВП №69043672, та відповідно й дізналась про порушення своїх прав цією вимогою, а тому вважаю дії щодо прийняття цієї вимоги - дискримінаційними мала змогу звернутися до суду.
Водночас, із даним адміністративним позовом до суду ОСОБА_1 звернулась 03.10.2024.
З наведеного слідує, що позивачем пропущено визначений у статті 287 КАС України десятиденний строк на звернення з даним позовом до суду щодо оскарження, дискримінаційних на її переконання, дії відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), які відносно неї полягають у прийнятті вимоги державного виконавця у ВП №69043672.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частинами 1 та 2 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати ОСОБА_1 строк для подання до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 122, 169, 171, 243, 248, 256, 287 КАС України, суд,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки та надати клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та докази поважності причин його пропуску протягом п'яти днів з дня вручення їй ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде залишено без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя І.Е.Черняхович