Справа № 462/1454/25
07 березня 2025 року м.Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого-судді Боровкова Д.О.
при секретарі Данилович Н.В.
за участю заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові в окремому проваджені цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,
встановив:
Заявник звернулася до суду із заявою, у якій просить звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису у вигляді заходів тимчасового обмеження прав строком на 6 місяців, в якій просить заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувати у місці проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; наближатися на відстань ближче 300 метрів до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та інших місць частого відвідування та перебувати одночасно з нею в цих місцях; вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, а також переслідувати її. Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_2 є її сином. Він проживає окремо, проте протягом тривалого часу вчиняє стосовно неї фізичне, психологічне та економічне насильство. Нею декілька разів викликалися працівники поліції за її заявами про вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства. Постановами Залізничного районного суду м. Львова від 18 червня 2021 року, 21 лютого 2022 року та 14 січня 2025 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2, 173 КУпАП. Окрім цього, вироком Залізничного районного суду м. Львова від 10 грудня 2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України та вироком Залізничного районного суду м. Львова від 03 грудня 2021 року його визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. Він зловживає алкогольними та наркотичними речовинами протягом тривалого часу, наслідком чого є його агресивна та неадекватна поведінка. Він неодноразово проходив лікування в наркологічних центрах, проте це не допомагає. ОСОБА_2 часто бігає під її вікнами, неодноразово їх розбивав, зламував дверні замки, ламав двері. Окрім цього, неодноразово застосовував відносно неї фізичне насильство, а саме бив її, шарпав, кидав різноманітні предмети. Також, часто погрожує їй фізичною розправою. Через його поведінку вона перебуває у постійному стресі та боїться за свою безпеку. В зв'язку з наведеним, просить заяву задовольнити.
У судовому засіданні заявник заяву підтримала, дала пояснення аналогічні вищенаведеному, додатково пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 під час чергового конфлікту ОСОБА_2 знову погрожував її вбити, що зафіксовано на її мобільний телефон.
Заінтересована особа ОСОБА_2 , який будучи належним чином повідомленим про час і місце судового засідання, зокрема телефонограмою про виклик в судове засідання, до суду не з'явився, проте його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Згідно з ч. 1 ст. 350-5 ЦПК України, справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису. Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.
З урахуванням викладеного і ст. ст. 128-131, 223, 350-5 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності заінтересованої особи.
Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 /а.с.13/.
ОСОБА_1 проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить їй на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 23 жовтня 2003 року /а.с.16/.
ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 /а.с.30/.
Зі заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису убачається, що ОСОБА_2 неодноразово вчинялось фізичне, психологічне та економічне насильство щодо заявника.
Відповідно до довідки Львівського обласного державного клінічного наркологічного диспансеру №1424 від 27 квітня 2016 року, ОСОБА_2 перебував з 31 березня 2016 року по 05 квітня 2016 року на стаціонарному лікуванні в стаціонарному відділенні №1 ОКЗ ЛОР «Львівський обласний державний клінічний наркологічний диспансер» з діагнозом: «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання кількох лікарських засобів та інших психоактивних речовин. Стан абстиненції». 05 квітня 2016 року був виписаний з відділення за порушення режиму (поведінка агресивна, позривав відеокамери, погрожував медичному персоналу). Лікування не завершив. Рекомендовано продовжити лікування в реабілітаційному центрі /а.с.20/.
31 грудня 2024 року заявником було подано заяву начальнику ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області щодо вжиття заходів для припинення вчинення щодо неї та її родини домашнього насильства зі сторони ОСОБА_2 /а.с.17-18/.
За період з 2015 року по 2025 рік ОСОБА_2 неодноразово було притягнуто до адміністративної та кримінальної відповідальності, зокрема вже у 2025 році постановою Залізничного районного суду м. Львова від 18 лютого 2025 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2, ст.173 КУпАП та визнано винним у вчиненні домашнього насильства відносно матері ОСОБА_1 /а.с.36/.
Окрім цього, судом встановлено, що у провадженні Залізничного районного суду м. Львова знаходиться протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД №688793 складений працівниками відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області відносно ОСОБА_2 за ст. 173 КУпАП /а.с.37/.
Як убачається з фотокопій, долучених заявником до матеріалів справи, ОСОБА_2 вчинялось економічне насильство відносно заявника, зокрема він неодноразово за її місцем проживання розбивав вікна та ламав двері /а.с.26,27,28/.
Окрім цього, з аудіозапису, який був зафіксований на мобільний телефон ОСОБА_1 , чітко убачається, що під час конфлікту, який відбувся 02 березня 2025 року, ОСОБА_2 погрожував вбити заявницю та інших членів сім'ї. Копія даного аудіозапису долучена заявником до матеріалів справи під час розгляду справи /а.с.38,39/.
У ст.3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Ст. 27 Конституції України встановлено, що кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Положеннями ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом N 475/97-ВР від 17.07.97, встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать обмежувальний припис стосовно кривдника.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають постраждала особа або її представник.
Приписами частин 2, 3, 4 ст. 26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього певних обов'язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи). Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених в КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Судом достовірно з'ясовано, що 18 лютого 2025 року заінтересовану особу ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно заявника.
Верховний Суд у постанові від 26 вересня 2019 року у справі № 452/317/19-ц зробив висновок, що притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства (правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП ) може бути підставою для застосування заходів обмежувального припису.
Таким чином, враховуючи принцип пропорційності, відповідність вимог заявника щодо застосування заходів тимчасового обмеження прав кривдника ч.2 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису у вигляді заходів тимчасового обмеження прав щодо заборони ОСОБА_2 перебувати у місці проживання - перебування заявника, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 та заборони йому наближатися на відстань ближче 300 метрів за цією адресою та інших місць частого відвідування заявника, вести листування, телефонні переговори з заявником або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, а також переслідувати її підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши всі докази у сукупності та в їх взаємозв'язку між собою, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою і тому підлягає задоволенню у спосіб, який просить заявник, а, отже, є необхідність в ухваленні судового рішення про видачу обмежувального припису шляхом встановлення заходів тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього обов'язків, зокрема, встановлених ст. 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Керуючись Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст. ст. 81, 89, 263, 264, 265, 350-5, 350-6, 350-8, п. 10 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - задовольнити.
Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 6 (шість) місяців, в якому визначити наступні тимчасові обмеження його прав відносно ОСОБА_1 , а саме заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
1) перебувати у місці проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) наближатися на відстань ближче 300 метрів до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та інших місць частого відвідування та перебувати одночасно з нею в цих місцях;
3) вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб;
4) переслідувати ОСОБА_1 .
Про видачу обмежувального припису повідомити відділ поліції №1 ЛРУП № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області - для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.
Заявник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКП: НОМЕР_2 ).
Заінтересована особа: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_3 ).
Повний текст рішення складений 12 березня 2025 року.
Суддя:
Оригінал рішення.