Справа № 462/1224/25
12 березня 2025 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:
головуючого судді Іванюк І.Д.
з участю секретаря судового засідання Деми К.С.
представника позивача Романчук М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Романчук Марія Святославівна до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Романчук М.С. 19.02.2025 року звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ББА №133458 від 07.02.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності, якою її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю складу та події адміністративного правопорушення. Свої вимоги мотивує тим, що 07.02.2025 року відносно неї винесено постанову серії ББА №133458, якою її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. Згідно із оскаржуваною постановою серії ББА №133458 від 07.02.2025 року вона начебто вчинила адміністративне правопорушення, а саме 07.02.2025 року о 16.19 год у м.Львові на вул. Кульпарківській, 93, ОСОБА_1 здійснювала рух на транспортному засобі SOK MOTO/2024 (електроскутер), при цьому не мала права керування транспортним засобом, чим порушила вимоги п. 2.1 ПДР України. Однак вважає, що дана постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки вона не є суб'єктом даного адміністративного правопорушення, так як не є водієм механічного транспортного засобу, адже електроскутер має потужність двигуна 2000 Вт та не є механічним транспортним засобом, для керування якого вимагається посвідчення водія. У зв'язку з наведеним, позивач звернулася до суду з позовом з метою захисту порушеного права та просить його задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 20.02.2025 року позовну заяву прийнято до свого провадження у справі з визначенням дати і часу розгляду, про що повідомлено сторони.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, додатково зазначила, що у ОСОБА_1 загалом відсутнє посвідченням водія транспортного засобу будь-якої категорії, однак для керування скутером таке посвідчення не вимагається. Просила позов задовольнити.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву суду не скерував.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Із змісту ст. 5 КАС України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справи в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З матеріалів справи, а саме з постанови серії ББА №133458 від 07.02.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 07.02.2025 року о 16.19 год у м. Львові на вул. Кульпарківській, 93, здійснювала рух на транспортному засобі SOK MOTO/2024 (електроскутер), при цьому не мала права керування транспортним засобом, чим порушила вимоги п. 2.1 ПДР України, за що її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн /а.с.11/.
Відповідно до технічної характеристики транспортного засобу SOK MOTO/2024 (електроскутер), яким керувала ОСОБА_1 потужність електродвигуна становить 2000 Вт /а.с.12/.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють ПДР України.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР.
Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 1.10. ПДР України: водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, мопед двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см. або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Відповідно до п. 2.13 ПДР України транспортні засоби належать до таких категорій: зокрема, до категорії А1 належать мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см. або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Із наведених положень слідує, що законодавець розрізняє загальне поняття "транспортний засіб" та його різновид - "механічний транспортний засіб", який відзначається наявністю двигуна внутрішнього згорання, а також вищою потужністю електродвигуна. Транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №278/3362/15-к від 01.03.2018 року.
Водночас, Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Правилами дорожнього руху, зокрема п. 2.4 визначено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1, в тому числі і згідно із п. а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 9 статті 15 Закону України «Про дорожній рух» 30.06.1993 року №3353-XII кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.
Право на керування транспортними засобами відповідної категорії може бути надано, зокрема: мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії A1, A) - особам, які досягли 16-річного віку (ч. 2 ст. 15).
Особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов'язана пройти медичний огляд, відповідну підготовку в акредитованому закладі або самостійно опанувати зміст теоретичного модуля типової навчальної програми з урахуванням категорій транспортних засобів та пройти відповідну підготовку з практичного керування в акредитованому закладі або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.
Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» 30.06.1993 року №3353-XII водій зобов'язаний, зокрема, мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред'являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також інші документи, передбачені законодавством.
Порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами врегульовано Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року №340 (надалі Положення).
Так, відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року №340, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.
У пункті 3 Положення від 08.05.1993 року №340 передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються, зокрема, на категорії: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Таким чином, керувати мопедами, моторолерами та іншими двоколісними (триколісними) транспортними засобами, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт, дозволяється за наявності посвідчення водія категорії А1.
Слід зазначити, що за правилами частини 2 статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності доказування свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, транспортний засіб SOK MOTO/2024, яким керувала позивач, хоч і не є механічним, адже обладнаний електродвигуном потужністю менше 3 кВт, проте являється двоколісним транспортним засобом, який за своїми технічними характеристиками прирівняний до мопеда. При цьому, водіями вважаються не лише особи, які керують механічними транспортними засобами, тобто, які обладнані електродвигуном потужністю понад 3 кВт, а й тими транспортними засобами, які не перевищують таких параметрів потужності, в той час як ч. 2 ст. 126 КУпАП поширює свою дію на водіїв усіх транспортних засобів (в тому числі і тих, для керування якими встановлено обов'язок мати посвідчення водія на право керування ТЗ відповідною категорією, зокрема категорії А1), а не лише механічних транспортних засобів. Диспозиція ч. 2 ст. 126 КУпАП не є бланкетною чи відсильною та навпаки у ній безпосередньо перераховані усі ознаки вказаного адміністративного правопорушення.
З огляду на вищевикладене, суд критично оцінює твердження позивача про те, що скутер не є механічним транспортним засобом та відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки відповідно до п. 2.13. Правил дорожнього руху та п. 3 Положення, позивач для керування транспортним засобом, обладнаним електродвигуном потужністю до 4 кВт, зобов'язана мати посвідчення водія категорії «А1» та, у відповідності до п. 2.4. «а» Правил дорожнього руху, ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія відповідної категорії (Аналогічна позиція наведена у постановах П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2024 року у справі № 489/7485/23, від 17 грудня 2024 р. № 523/6237/24, а також Третього апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року м. у справі № 216/6817/24).
Доказів того, що позивач отримувала водійське посвідчення, у тому числі категорії А1, суду не надано.
Водночас суд зазначає, що відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП, за якою позивачка до адміністративної відповідальності не притягалась.
За наведеного, проаналізувавши зміст оскаржуваної постанови серії ББА №133458 від 07.02.2025 року про накладення адміністративного стягнення, суд доходить висновку, що така складена відповідно до вимог законодавства.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що позивачем в ході судового розгляду справи не спростовано факту наявності в її діях адміністративного правопорушення, зафіксованого у постанові серії ББА №133458 від 07.02.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, суд відповідно до приписів ч. 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України вважає, що вищезгадану постанову про накладення адміністративного стягнення слід залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 - без задоволення, а тому у позові слід відмовити.
Керуючись ст. 2, 5-10, 73-77, 90, 134, 139, 241-246, 271, 272, 286 КАС України, суд
У позові ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Романчук Марія Святославівна до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ББА №133458 від 07.02.2025 року - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів, який обчислюється з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП, ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження: вул. Перфецького, 19, м. Львів, 79053.
Суддя Іванюк І.Д.