печерський районний суд міста києва
Справа № 757/1741/25-к
пр. 1-кс-1186/25
17 січня 2025 року Печерський районний суд міста Києва у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 62024000000000892 від 10.10.2024,-
Слідчий Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 за погодженням прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні № 62024000000000892 від 10.10.2024 року на майно, шляхом позбавлення права на його відчуження та розпорядження ним, яке належить на праві приватної власності підозрюваному у кримінальному провадженні № 62024000000000892 від 10.10.2024, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , з номером кузова НОМЕР_2 ; земельна ділянка кадастровий номер 6522188500:04:001:0389 площею 2 га; приватний будинок площею 55,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1.
Метою накладення арешту є забезпечення конфіскації майна, так як особа, яка ним володіє може здійснити відчуження, продаж, дарування, міну.
З наданих в обґрунтування матеріалів вбачається, що Слідчими Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000892 від 10.10.2024 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України.
Матеріали досудового розслідування у даному кримінальному провадженні виділено з кримінального провадження № 62024100140000134 від 07.03.2024 за ч. 2 ст. 111 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Херсонської області (точне місце вчинення кримінального правопорушення досудовим розслідуванням не встановлено), достовірно знаючи, що на території України введено режим воєнного стану, з метою переходу на бік ворога, наказом «начальника главного управления мвд херсонской области» № 2-Г л/с від 20.05.2022 на підставі власної заяви від 13.05.2022 був призначений на посаду «временно исполняющего обязанности помощника начальника дежурной части генического районного отдела полиции главного управления мвд херсонской области». Тим самим ОСОБА_5 добровільно вступив на службу до незаконного окупаційного правоохоронного органу «генического районного отдела полиции Главного управления мвд херсонской области»».
Так, ОСОБА_5 , зрадивши Українському народові, діючи зі злочинним умислом, направленим на співпрацю з представниками збройних сил російської федерації та з метою надання допомоги ворожій державі, спрямованої на заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України розпочав свою діяльність в інтересах ворога, а саме вступивши на службу до незаконного правоохоронного органу, створеного окупаційною адміністрацією та виконуючи обов'язки представника незаконного правоохоронного органу за займаною посадою.
Таким чином, за викладених вище обставин ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, - державній зраді, тобто діянні умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану.
Обставинами, що дають підстави підозрювати вказану особу у вчиненні кримінального правопорушення є:
- рапорт оперативного підрозділу про виявлене кримінальне правопорушення, а саме відомості щодо осіб, які на момент переходу на бік ворога займали посади в правоохоронних органах;
- наказ про призначення та звільнення ОСОБА_5 в ГУНП Херсонської області;
- протоколи допитів свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (яким відома така особа ОСОБА_5 ), які повідомили, що ОСОБА_5 разом з іншими особами, перебуваючи на посаді в правоохоронному органі України, перейшли на бік ворога та зайняли посади в незаконно створених органах та які додатково надали проекти наказів про призначення ОСОБА_5 та інших осіб;
- інформація отримана в порядку тимчасового доступу до операторів мобільного зв'язку, відповідно до якої ОСОБА_5 станом на 30.05.2022 перебував на тимчасово окупованій території Херсонської області;
- копія паспорту громадянина України ОСОБА_5 ;
- інші матеріали кримінального провадження, які у своїй сукупності підтверджують обґрунтованість підозри.
Таким чином, є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
19.09.2024 складено та погоджено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, яке 21.09.2024 вручене у передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України спосіб.
Постановою слідчого від 10.10.2024 підозрюваного оголошено у розшук, проведення якого доручене оперативному підрозділу Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Києві.
Згідно повідомлення оперативного підрозділу та інформації з реєстрів речових прав, ОСОБА_5 має у приватній власності наступне майно:
- автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , з номером кузова НОМЕР_2 ;
- земельна ділянка кадастровий номер 6522188500:04:001:0389 площею 2 га;
- приватний будинок площею 55,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки, санкція ч. 2 ст. 111 КК України, окрім іншого, передбачає конфіскацію майна, а підозрюваний може відчужити зазначене майно, з метою забезпечення цього виду покарання на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України воно підлягає арешту.
Такий арешт необхідно накласти у формі позбавлення права на відчуження та розпорядження зазначеним майном.
Незастосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на вказане майно може призвести до його приховування, зникнення, втрати, використання, пересування чи передачі, тобто фактично позбавить можливості конфіскації майна як можливого виду додаткового покарання.
Слідчий ОСОБА_3 направила на адресу суду заяву про розгляд клопотання за її відсутності, клопотання підтримала у повному обсязі, просив його задовольнити.
Слідчий суддя розглянув клопотання за відсутності власника майна на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання, виходячи з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до частини 2 цієї статті арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном в цьому випадку є виправданим, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, здійснюється на підставі закону, з метою задоволення суспільного інтересу, з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.
Позбавлення права розпоряджатися та/або користуватися майном, тобто накладення принаймні однієї із зазначених заборон, є неодмінним юридичним наслідком арешту майна, зумовленим самою правовою природою цього заходу забезпечення кримінального провадження.
Зазначене узгоджується з вимогами чинних для України міжнародно-правових актів. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 19 Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173) (набрала чинності для України 1 березня 2010 року), частини першої статті 31 Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції (набрала чинності для України 1 січня 2010 року), частини першої статті 2 Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом (набрала чинності для України 1 травня 1998 року), кожна сторона цих конвенцій зобов'язується вживати необхідних заходів для забезпечення можливості конфіскації чи вилучення в інший спосіб майна осіб, винних у корупційних та інших злочинах, що охоплюються сферою дії відповідних конвенцій, у тому числі власності, вартість якої відповідає отриманим від злочинів доходам.
Враховуючи зазначені обставини, з метою забезпечення конфіскації майна існує необхідність накладення арешту на майно, що належить підозрюваному.
Згідно із частиною першою статті 7 Директиви 2014/42/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 3 травня 2014 року «Про замороження та конфіскацію засобів та доходів, отриманих злочинним шляхом, у Європейському Союзі», держави-члени повинні вживати необхідних заходів для забезпечення заморожування та збереження майна з метою його подальшої конфіскації.
Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
Так, згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Зважаючи на обставини кримінального правопорушення, яке розслідуються у межах цього кримінального провадження, доводи прокурора про існування ризиків відчуження, знищення, спотворення речових доказів у кримінальному провадженні є цілком обґрунтованими.
Викладене в клопотанні слідчого переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов'язане з накладенням арешту на належне їй майно.
У зв'язку з викладеним, слідчий суддя доходить висновку про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, що належить підозрюваному з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України,-
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 62024000000000892 від 10.10.2024 року, на майно, шляхом позбавлення права на його відчуження та розпорядження ним, яке належить на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , з номером кузова НОМЕР_2 ; земельна ділянка кадастровий номер 6522188500:04:001:0389 площею 2 га; приватний будинок площею 55,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1