1Справа № 335/1320/25 3/335/599/2025
05 березня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Макаров В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли із Бердянського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
03.02.2025 о 15 год. 05 хв., в м. Запоріжжі, по пр. Соборному, біля будинку 214, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом KIA RIO, державний номерний знак НОМЕР_2 ,
при цьому 04.07.2024 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя був позбавлений права керування транспортними засобами строком на 5 років. Правопорушення вчинене повторно протягом року.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1а ПДР України, у зв'язку з чим працівниками Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення ААД № 179494 від 03.02.2025 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
ОСОБА_1 у судові засідання призначені на 17.02.2025 року та 05.03.2025 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, будь-яких клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи від останнього на адресу суду не надходило.
Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, неприбуття у судове засідання правопорушника не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на те, що судом вжиті необхідні заходи для забезпечення участі у судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від якої не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим причини неявки правопорушника до суду визнані неповажними, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, суддя вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, та наявні в ній докази у сукупності, суддя встановив наступні обставини.
Частина 5 статті 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Відповідно до загальних положень ПДР, ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху.
Пунктом 2.1а ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.п. 67, 68 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 9901/159/19, водій зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним з таких розпоряджень поліцейського є вимога надати посвідчення водія на право керування транспортним засобом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується дослідженими доказами у їх сукупності, а саме:рапортом інспектора ВРПП Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області, старшого лейтенанту поліції Проценко Р.О.; довідкою про повторність скоєння адміністративного правопорушення, старшого інспектора САП Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області, капітана поліції Надолоб О., відповідно до якої ОСОБА_1 протягом року за порушення ст. 130 КУпАП піддавався адміністративному стягненню, а саме: рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.07.2024, ЄУН 335/6559/24 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, накладено на нього стягнення у розмірі 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років; оптичним диском з відеозаписом з камери працівника поліції.
Аналізуючи докази в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин адміністративного провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, відповідно до положень ст.ст. 251, 252 КУпАП, вважаю, що у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а його вина у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення повністю доведена.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно зі ст. 17 КУпАП України у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі.
Оскільки, адміністративне правопорушення передбачене ст. 126 КУпАП відноситься до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Отже, стягнення є засобом впливу на свідомість правопорушника і головна його мета виховання порушника, стимулювання його до правомірної поведінки, у зв'язку із чим своєчасне застосування заходів стягнення за адміністративні правопорушення є засобом запобігання суспільно небезпечних діянь.
Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає накладення штрафу у розмірі в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Відповідно до положень частини першої ст. 29 КУпАП конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.
При призначенні виду та розміру стягнення враховується характер і обставини вчиненого діяння, характер допущених порушень Правил дорожнього руху, який систематично здійснює порушення правил дорожнього руху даного виду, жодних висновків не робить, особа порушника та приходить до висновку про наявність підстав для застосування до особи адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк сім років, не знаходячи підстав для застосування додаткового стягнення у виді конфіскації транспортного засобу, так як транспортний засіб, яким керувала особа не є приватною власністю порушника.
Згідно довідки старшого інспектора САП Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області, капітана поліції Надолоб О., транспортний засіб на якому ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення на праві приватної власності належить іншій особі.
З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, вважаю за необхідне застосувати до особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Що стосується додаткової міри покарання у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу, то вважаю неможливим його застосування, оскільки автомобіль, яким керував ОСОБА_1 належить іншій особі, а саме ОСОБА_2 .
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір на користь Держави, в сумі 605 грн. 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 33, 40-1, 126, 280, 283, 284, 291 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним і піддати стягненню за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 (сім) років, без конфіскації транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн. на користь Держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно з ч. 2 ст. 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Строк пред'явлення до виконання 3 (три) місяці.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.О. Макаров