Дата документу 10.03.2025
Справа № 334/10112/24
Провадження № 2/334/707/25
10 березня 2025 року місто Запоріжжя
Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді - Коломаренко К.А.,
за участю секретаря судового засідання Цілінко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
16 грудня 2024 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ», сформована в системі «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Лановим Євгеном Миколайовичем (Договір про надання правової допомоги №43657029 від 07.08.2024 р.), до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1459067 від 17.12.2019 року в загальному розмірі 19 223,81 гривень, витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 6000,00 гривень та судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень.
В обґрунтування вимог позову представник позивача посилається на те, що 17.12.2019 в особистому кабінеті на офіційному вебсайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі по тексту ТОВ «Мілоан»), відповідачем подано заявку на отримання кредиту № 1459067. ТОВ «Мілоан» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого ОСОБА_1 підтвердив прийняття умов кредитного договору № 1459067 від 17.12.2019, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному вебсайті. Таким чином, відповідач уклав кредитний договір № 1459067 від 17.12.2019 з ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного доручення відповідачу перераховано кредитні кошти на його картковий рахунок в сумі 14 999,00 гривень. 09 жовтня 2020 року згідно з умовами договору факторингу №03/10 відступлено право вимоги за Кредитним договором № 1459067 від 17.12.2019 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», яке, відповідно, набуло права вимоги до відповідача. В свою чергу, 24.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу №1/15, відповідно до умов якого та згідно додатку № 1 до договору факторингу, він набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1459067 від 17.12.2019. Згідно з договором факторингу, сума боргу перед новим кредитором становить 19 223,81 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7 434,48 гривень; заборгованість за відсотками- 10 289,43 гривень; заборгованість за комісією 1 499,90 гривень. В зв'язку з викладеним позивач просить позов задовольнити.
Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 16.12.2024 року головуючим у справі визначено суддю Коломаренко К.А.
Ухвалою суду від 19.12.2024 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
24.12.2024 року до суду надійшла заява про виконання ухвали суду від 19.12.2024 року, сформована в системі «Електронний суд» представником позивача - Подсєваловою Наталією Геннадіївною, в якій зазначено, що Кредитний договір № 1459067 від 17.12.2019 р. підписаний Відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт ТОВ «МІЛОАН» за допомогою логіна Особистого кабінету і пароля Особистого кабінету Кредитний договір між Позивачем та Відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Відповідно до інформації із офіційного веб-сайту Кредитодавця, URL: https://miloan.ua. Для оформлення кредитної заявки потрібно: 1) прорахувати суму і термін кредиту за допомогою зручного калькулятора; 2) вказати особисті дані та підписати електронний договір 3) після виконання усіх цих дій, Ви отримуєте гроші на свою банківську картку. Далі, Сервіс ТОВ «МІЛОАН» запитує персональну фотографію Клієнта для того, щоб ідентифікувати особу та запобігти виникненню шахрайських операцій, які можуть проробляти треті особи за допомогою документів Клієнта. Це можна зробити прямо на сайті ТОВ «МІЛОАН», під час заповнення заявки на кредит. У верхній частині екрана Клієнт бачить розділ "Ідентифікація з фото". Подальші дії детально описані за посиланням: https://miloan.ua/s/identifikacia-z-foto3. Для авторизації на сайті за допомогою BankID НБУ, необхідно обрати суму і термін на калькуляторі, перейти в форму заявки, натиснути на кнопку "Авторизуватись за допомогою BankID", на сайті BankID вибрати банк, клієнтом якого є особа, авторизуватись та дочекатись повернення на заявку клієнта на сайті ТОВ «МІЛОАН». Детальніше про авторизацію: https://miloan.ua/s/bankid-nbu-miloan. Електронний договір прирівнюється до звичайного паперового договору з мокрою печаткою і має точно таку ж юридичну силу. Детальніше дана інформація описана на офіційному сайті НБУ за посиланням для ознайомлення Клієнтами: https://bank.gov.ua/ua/news/all/pitannya-dnya-chi-mojna-ne-vikonuvati-dogovir-pro-kredityakscho-vi-pidpisali-yogo-onlayn-spoyler--ni. Щодо діяльності ТОВ «МІЛОАН» зазначено, що товариство має чинну ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання послуг - надання коштів та банківських металів у кредит. Початок дії ліцензії: 11.11.2016 р., Ліцензія була переоформлена 13.03.2024 р. і є безстроковою. ТОВ «МІЛОАН» є зареєстрованою у належному порядку фінансовою установою, що надає фінансові послуги, зокрема з кредитування, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи та свідоцтвом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та ліцензією Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Відповідно до ч.2 ст.29 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Фінансова компанія має право надавати фінансову платіжну послугу з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії лише за умови, що така фінансова послуга поєднується з іншими видами фінансових послуг, передбаченими пунктами 1-5 частини першої цієї статті. Отже, відповідно до норм чинного законодавства ТОВ «МІЛОАН» на підставі платіжного доручення № 5287585 (долучено до позовної заяви) Відповідачу перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 14 999.00 грн. Задля визначення Банку - емітента платіжної картки Відповідача, зазначений у платіжному документі, Позивач скористався загальнодоступним сервісом PaySpace Magazine (сервіс визначення Банку за номером картки) URL: https://psm7.com/uk/bincard для визначення Банку -емітента за BIN картки. Картковий рахунок BIN: НОМЕР_2 ; платіжна система: MASTERCARD; Видана Банком: JSC CB PRIVATBANK; Тип карти: DEBIT. Категорія карти: WORLD. Країна: UKRAINE. Зазначення номера картки замість номеру рахунку жодним чином не унеможливлює перерахування кредитних коштів Відповідачу. Повна інформація щодо проведеної операції зберігається у електронній базі платіжного сервісу, яким користується Кредитодавець за відповідним Договором при здійсненні розрахунків. Позивач не має відповідних повноважень на отримання від Банку інформації щодо виписки про рух коштів по рахунку, так як ні Позивач, ні первісний кредитор не є власником даного рахунку (ТОВ МІЛОАН лише перераховує кошти на визначений Відповідачем рахунок).
24 грудня 2024 року судом в порядку ч. 8 ст. 187 ЦПК України надіслано запит про надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі.
31 грудня 2024 року до відкриття провадження у справі надійшло клопотання позивача про витребування доказів, сформоване в системі «Електронний суд» представником - Подсєваловою Н.Г., в якому просить витребувати від у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» виписку про рух коштів по картковому рахунку № НОМЕР_1 за період з 17.12.2019 по 25.12.2019.
07.01.2025 року (13.01.2025 року повторно) на електронну пошту суду надійшла інформація про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі.
Ухвалою суду від 14.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Зобов'язано Міністерство соціальної політики України надати суду інформацію з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відносно відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , як внутрішньо-переміщеної особи. Витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» виписку про рух коштів по картковому рахунку № НОМЕР_1 за період з 17.12.2019 року по 25.12.2019 року.
16.01.2025 року до суду надійшла заява, сформована в системі «Електронний суд» представником позивача - Лановим Є.М., про розгляд справи без участі представника позивача.
20.01.2025 року на електронну пошту суду (29.01.2025 року засобами поштового зв'язку повторно) від Міністерства соціальної політики України надійшла інформація, згідно якої ОСОБА_1 на обліку як ВПО не перебуває.
29 січня 2025 року надійшов відзив на позовну заяву, сформований в системі «Електронний суд» представником відповідача - адвокатом Ємець А.Ю., в якому просять відмовити повністю в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначено, що Відповідно до Анкети-заяви на кредит № 1459067 «Строк кредиту: 30 днів з 2019-12-17»…«Погоджені умови кредитування по заяві 1459067: Замовлена сума: 14999.00 грн. Замовлений строк: 30 днів Погоджена сума: 14999.00 грн. Погоджений строк: 30 днів Комісія за надання: 10.00 % одноразово Ставка процентів: 1.50 % за кожен день користування». Таким чином строк користування кредитом скінчився через 30 днів після його видачі, тобто 30 днів після 17.12.2019 року, що є 16.01.2020 року. Позивач має право нараховувати відсотки тільки за період користування кредитом. З урахуванням того, що відповідач сплатила частину заборгованості, необхідно відняти від загальної суми вимог 21 973,54 грн сплачені грошові кошти на користь позивача і це буде вважатися заборгованістю відповідача. Оскільки позивач не надав даних у розрахунку скільки саме було сплачено відповідачем, необхідно витребувати у нього дану інформацію. Таким чином строк дії договору скінчився 16.01.2020 року відповідно після цієї дати позивач не має права на нарахування відсотків. двома пунктами 1.1 та 1.4 передбачено, що позичальник сплачує відсотки тільки за 30 календарних днів. Відповідно позивач не має права нараховувати відсотки за більший термін. Жодного разу відповідач не повідомлялася про заміну кредитора у зобов'язанні. Відповідачу не надсилалась вимога про погашення заборгованості. Досудова вимога наявна в матеріалах справи фактично відповідачу не надсилалась. Позивач у позові посилається на те, що кредитний договір був підписаний відповідно до ч. 6 та 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: з використанням одноразового ідентифікатору. По-перше, позивач не довів, на який саме номер телефону взагалі надходив одноразовий ідентифікатор, а також те, що саме цей номер телефону належить відповідачу. По-друге, позивач навіть не вказав, як саме виглядав одноразовий ідентифікатор, яким підписувався договір. По-третє, позивач взагалі не зазначив, яким чином був ідентифікований відповідач, як сторона правочину. Тобто позивач навіть не довів, що відповідач є стороною правочину, та що саме вона, а не інша особа підписала цей договір. Позивач не надав належних та допустимих доказів ідентифікації відповідача, як підписанта кредитного договору. Відповідач не отримав підтвердження вчинення електронного правочину - квитанції чи товарного чи касового чека відповідно до вимог цього пункту закону. В матеріалах справи наявне платіжне доручення № 5287585 однак з невідомих причин платником зазначений ТОВ ФК Елаєнс, код ЄДРПОУ 38905834 з яким відповідач не укладав кредитного договору. Окрім того як вбачається з цього платіжного доручення грошові кошти були зараховані на картковий рахунок НОМЕР_1 та позивачем не надано доказів, що саме цей рахунок належить відповідачу. Порядок погашення заборгованості кредитним договором не встановлений. Тобто із договору не випливає, яка саме заборгованість погашається першочергово - тіло кредиту, відсотки або комісія. Також відповідач заперечує проти стягнення витрат на правову допомогу, які по-перше є неспіввісними із складністю даної справи, а по-друге не підтверджуються належними доказами. Відповідно до п. 4.2 договору про правову допомогу: «Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання клієнтом рахунку». Тобто оплата за надані юридичні послуги здійснюється на підставі рахунку. Позивачем даний рахунок до матеріалів справи долучений не був. Також позивачем не надано доказу фактичної оплати витрат на правову допомогу, тобто не надане платіжне доручення або банківська виписка.
30.01.2025 року засобами поштового зв'язку від АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухали суду від 14.01.2025 року надійшла виписка по рахунку № НОМЕР_4 за період з 17.12.2019 року по 25.12.2019 року.
06.02.2025 року від ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» надійшли додаткові письмові пояснення, сформовані в системі «Електронний суд» представником - Виссалом В.В., в яких зазначено, що наявність одноразового ідентифікатора та доступ до нього через особистий кабінет є підтвердженням того, що відповідач мав змогу ознайомитися з умовами кредитного договору та підтвердити свою згоду на їх виконання, що в свою чергу свідчить про належне виконання всіх процедур, передбачених договором. Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер. ід час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника п. 4 ст. 22 Закону). З урахуванням наведеного вище, наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 5287585 від 17.12.2019 року є належним та допустимим доказом на підтвердження перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу на умовах визначених кредитним договором. Представником відповідача, до відзиву на позовну заяву не долучено належних та допустимих документальних доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на картковий рахунок відповідача, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок не належить відповідачу. До позовної заяви позивачем було додано відповідні документи, які підтверджують факт відступлення права вимоги за кредитним договором від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а також від ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ». Договір факторингу № 03/10 від 09 жовтня 2020 року та договір факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року не визнані недійсними у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена ст. 204 ЦК України, не спростована. Доводи представника відповідача, що відповідачу не надсилалась вимога про погашення заборгованості не заслуговують на увагу суду, оскільки досудове врегулювання спору, є правом, а не обов'язком позивача, який добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. На відміну від продовження (пролонгації) строку кредитування на пільгових умовах, продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах з процентною ставкою 1,50 % не передбачало вчинення від позичальника певних дій, окрім як самого факту продовження користування кредитними коштами. Разом з тим, згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 1459067 від 17.12.2019 вбачається, що відповідачем вчинялися дії по сплаті комісії за пролонгацію за кредитним договором. Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. Отже позичальник свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв'язку з чим за кредитним договором виникла заборгованість в загальному розмірі 19 223,81 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 7 434,48 грн. (сума отриманого кредиту в розмірі 14 999,00 грн. - сума сплаченого кредиту в розмірі 7 564,52 грн. = 7 434,48 грн.); заборгованість за процентами в розмірі 10 289,43 грн. (сума нарахованих процентів в розмірі 26 114,44 грн. - сума сплачених процентів в розмірі 5 825,01 = 10 289,43 грн.); заборгованість за комісією становить в розмірі 1 499,90 грн. (відповідачем не здійснювалося дій на погашення заборговані за комісією). Крім того, звертають увагу, що позивачем на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу було подано до суду наступні докази, а саме: копію договору № 3657029 про надання правової допомоги від 07 серпня 2024 року; копія додаткової угоди № 1459067 від 11 листопада 2024 року до договору № 43657029 про надання правової допомоги від 07 серпня 2024 року; копію детального опису робіт (надання послуг) від 11 листопада 2024 року; копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвоката (виконання робіт, надання послуг) від 11 листопада 2024 року та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Білецького Богдана Михайловича.
11.02.2025 року надійшли додаткові пояснення, сформовані в системі «Електронний суд» представником відповідача - адвокатом Ємець А.Ю., в якому зазначено, що фактично п. 2.2.3 договору встановлений інший строк користування кредитом, ніж це обумовлено п. 1.3 договору. За такою логікою на правовідносини сторін розповсюджується дія закону «Про споживче кредитування». законодавцем визначені чіткі особливості щодо розміру відповідальності споживача, яка визначена у п. 2 ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування, а саме: у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов'язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. становлений сторонами договору розмір відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочки, у розмірі 1,5% в день (547,5% річних) за 30 днів користування кредиту, що становить 6 974,54 грн., порівняно з тілом кредиту 14 999 грн., а також той факт, що позивач може в односторонньому порядку або нараховувати або не нараховувати відсотки є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», та суперечить встановленим обмеженням ст. 21 ЗУ Про споживче кредитування» та порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставки Національного банку України та становить більше ніж п'ятнадцять відсотків простроченого платежу. З урахуванням наведеного, загальна сума кредиту мала становити 14 999,00 грн. (сума кредиту) + 2 249,85 грн. (сума відсотків, яка не перевищує 15% від суми простроченого платежу) = 17 248,85 грн.
Представник позивача, будучи належним чином та завчасно повідомленим про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з'явився. Просив розгляд справи провести без участі представника ТОВ «ФК «Пінг-Понг».
Відповідач, будучи належним чином та завчасно повідомленим про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з'явився. Представник відповідача 10.03.2025 року подав заяву, сформовану в системі «Електронний суд», у якій просив розгляд справи проводити без участі сторони відповідача з врахуванням його письмових пояснень.
За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору, внаслідок чого позивач позивається про його відновлення шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.
Судом встановлено, що 17.12.2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №1459067, згідно з умовами якого кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2. Договору, а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Сума (загальний розмір) кредиту становить 14 999,00 гривень. Кредит надається строком на 30 днів з 17.12.2019. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 16.01.2020 (а.с.27-29).
Договір укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Частинами 1, 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з п. 12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію'одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Законом України "Про електронну комерцію", електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини третьої статті 11 Законом України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта)може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частиною восьмою статті 11 Законом України "Про електронну комерцію" встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, що мається у даному випадку, шляхом підписання вищевказаного кредитного договору відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.
Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20-ц, від12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.
З огляду на викладене, доводи представника відповідача щодо відсутності доказів ідентифікації відповідача, як підписанта кредитного договору, є неспроможними.
Таким чином, вказаний вище договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
ТОВ «Мілоан» виконав умови кредитного договору та перерахував шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки відповідача кошти в розмірі 14 999,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 5287585 від 17.12.2019 року, а також випискою по рахунку картки № НОМЕР_4 , відкритої на ім'я відповідача, за період з 17.12.2019 року по 25.12.2019 року.
09 жовтня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 03/10, відповідно до умов якого відбулося відступлення права грошової вимоги і за кредитним договором №1459067 від 17.12.2019 року, сума та розрахунок заборгованості було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан», що підтверджено договором факторингу № 03/10 від 09.10.2020 та витягом з додатку до Договору відступлення прав вимоги № 03/10 від 09.10.2020 (а.с.31-36).
24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» було укладено договір факторингу № 1/15 , відповідно до умов якого відбулося відступлення права грошової вимоги і за кредитним договором №1459067 від 17.12.2019 року, сума та розрахунок заборгованості було передано позивачу від попереднього кредитора ТОВ «Діджи Фінанс», що підтверджено договором факторингу № №1/15 від 24.01.2022 та витягом з додатку до Договору факторингу №1/15 від 24.01.2022 (а.с.49-53).
Згідно з Витягом з додатку до Договору факторингу №1/15 від 24.01.2022, заборгованість ОСОБА_1 за договором кредиту №1459067 від 17.12.2019 року склала 19 223,81 гривень, з яких: 7 434,48 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 10 289,43 гривень - заборгованість за відсотками, 1 499,90 гривень - борг по комісії.
Вказана сума заборгованості збігається із наданим первісним кредитором розрахунком заборгованості за кредитним договором №1459067 від 17.12.2019 року за період з 17.12.2019 по 07.06.2020 року. (а.с.39-42).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1статті 530ЦК України).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Судом встановлено, що укладаючи кредитний договір, відповідач отримав від ТОВ «Мілоан» кредит в сумі 14 999 гривень 00 копійок на строк, визначений у договорі.
Судом також встановлено, що право вимоги щодо стягнення кредитної заборгованості до ОСОБА_1 набуло ТОВ «ФК «Пінг-Понг». Ці обставини, як і отримання відповідачем кредиту у розмірі 14 999 гривень 00 копійок, останнім не оспорювалися.
Таким чином, кредитні кошти фактично передані, однак з матеріалів справи неможливо встановити, на яких саме умовах має відбуватися повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними.
Згідно з договором факторингу, сума боргу перед новим кредитором ТОВ «ФК «Пінг-Понг» становить 19 223,81 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7 434,48 гривень; заборгованість за відсотками- 10 289,43 гривень; заборгованість за комісією 1 499,90 гривень.
Разом з тим, суд не погоджується із розрахунком позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за вказаним кредитним договором.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 1048ЦК України в разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, тобто у межах погодженого сторонами кредитування.
Право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2статті 1050ЦК України.
Так, статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
За змістом частиною 1статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною 1статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц), яка в силу частини 4статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Відповідно до висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4528/16 ( пункти 81-85), проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.\
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Суд бере до уваги вищевказані висновки Верховного Суду та вважає, що нарахування відсотків за користування кредитом може здійснюватись на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України виключно протягом строку кредитування.
Так, за умовами укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитного договору № 1459067 від 17.12.2019, його сторони погодили, що строк користування кредитом становить 30 днів, з 17.12.2019 року по 16.01.2020 (п.п. 1.3,1.4 Договору), проте відповідно до складеного ТОВ «Мілоан» розрахунку, відсотки за користування кредитними коштами нараховувалися позичальнику по 07.06.2020 року.
Відповідно до п. 1.5.2 Договору №1459067 від 17.12.2019 року, проценти за користування кредитом становлять 6 749,55 грн., які нараховуються за ставкою 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Так, відповідно до п. 2.3.1 Договору, позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту. У разі, якщо на дату пролонгації кредиту за Кредитним договором існує нарахована пеня, для продовження строку кредиту позичальник має сплатити пеню у повному розмірі.
Згідно п. 2.3.2 Договору волевиявлення Позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це згідно п. 6.14 Правил підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5 Договору.
Таким чином, пролонгація строку дії Кредитного договору можлива за дотримання певних умов: наявності відповідної пропозиції Позикодавця та вчинення з боку позичальника дій, спрямованих на пролонгацію строку дії договору.
Разом з тим, матеріали справи не містять інформації про спосіб висловлення пропозиції Позикодавця Позичальнику на продовження строку користування/повернення кредиту та відповідно тексту самої пропозиції та взагалі невідомо чи надходила така пропозиція Позикодавця, відповідно чи була вона прийнята позичальником. З огляду на відсутність вказаної інформації неможливо з'ясувати дійсний зміст Пропозиції, умови, кількість днів на яку пролонговано строк дії договору.
Згідно пунктів 6.11, 6.12 Правил надання фінансових кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (в редакції від 14.11.2019 р.), для пролонгації кредиту Позичальник має сплатити комісію за пролонгацію кредиту. Змістом пропозиції Товариства про пролонгацію кредиту, що розміщена згідно п.6.10 цих Правил, також може бути передбачено умову щодо сплати Позичальником певної частки нарахованих процентів/ комісій та/або повернення певної частки суми кредиту. Загальна сума перелічених вище складових становить платіж необхідний для продовження строку користування/ повернення кредиту Позичальником. Для пролонгації кредиту Позичальник на сайті Товариства або за допомогою програмно. технічних комплексів самообслуговування, що мають відповідні функціональні та програмні можливості, самостійно обирає серед доступних можливостей найбільш вигідний/ бажаний для себе варіант, що містить суму для сплати, розраховану в порядку визначеному п.6.11 цих Правил та строк, на який продовжується період користування кредитом.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач 25.12.2019 року, тобто в межах строку дії договору (на 7 день) сплатила комісію за пролонгацію в розмірі 749,95 грн., тіло кредиту в розмірі 749,95 гривень та проценти за користування кредитом в розмірі 659,96 грн., а також 11.01.2020 року (на 26 день) сплатила комісію за пролонгацію в розмірі 712,45 грн., тіло кредиту в розмірі 712,45 гривень та проценти за користування кредитом в розмірі 1254,69 грн.
Разом з тим, позивачем не надано належних доказів того, що кошти, відображені в розрахунку як сплата комісії за пролонгацію, надійшли та були зараховані в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік»
На підтвердження наявності заборгованості відповідача за відсотками станом на час відступлення первісним кредитором прав вимоги до відповідача представник позивача склав розрахунки заборгованості, проте які данні використовувались при складенні даних розрахунків позивачем, невідомо.
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 42 розділу III Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Необхідність дослідження саме первинних документів в справах щодо стягнення кредитної заборгованості знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 30 січня 2018 року в справі № 161/16891/15-ц.
Правова позиція щодо первинних документів відображена в постанові Верховного Суду від 14 червня 2018 року в справі № 364/737/17, де зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві.
Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, повинен був отримати від ТОВ «МІЛОАН» первинні документи, які підтверджують розмір заборгованості за відсотками по кредитному договору. Але процесуального обов'язку щодо подання усіх необхідних доказів разом з позовною заявою позивачем не дотримано.
Наданий представником позивача розрахунок не є первинним документом, оскільки не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також залишається невідомим, на підставі яких первинних документів цей розрахунок взагалі було здійснено.
Таким чином, представником позивача не були надані докази, які б підтверджували вчинення позикодавцем та позичальником дій, передбачених п. 2.3.1 Договору, спрямованих на пролонгацію строку дії договору (наприклад відображення хронології дій відповідача, як зазначено в Анкеті-Заяві від 16.12.2019 року під назвою «Процес оформлення та розгляду заяви 1459067»).
З огляду на викладене, суд відхиляє посилання ТОВ «ФК «Пінг-Понг» на доведеність розміру заборгованості за відсотками відповідача перед позивачем у зазначеному в позовній заяві розмірі, оскільки суд не приймає аргументи про те, що первісний кредитор мав право нараховувати передбачені відповідним договором кредиту проценти позичальнику до повного погашення ним заборгованості.
Суд зазначає, що нарахування відповідачу відсотків поза межами дії укладеного договору суперечить вимогам закону.
Тому у вирішені справи по суті суд виходить з того, що строк кредитування у Кредитному договорі складає саме 30 днів та саме за цей період мають бути нараховані відсотки за користування кредитом, за ставкою 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відсотки за користування кредиту в межах строку дії кредитного договору, тобто в межах 30 днів, а саме з 17.12.2019 року до 17.01.2020 року, згідно розрахунку ТОВ «МІЛОАН» становлять 6 749,55 гривень.
Щодо стягнення комісії за користування кредитом, суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц дійшов висновку, що виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №666/4957/15-ц вказано, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1ст.1054 ЦК Україниє обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв'язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Відтак позов в частині стягнення з відповідача на користь ТОВ "ФК "Пінг-Понг" комісії в розмірі 1 499,90 грн за кредитним договором №1459067 від 17.12.2019 задоволенню не підлягає.
З огляду на вищевикладене, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за тілом кредиту складає 14 999,00 гривень та за відсотками за кредитом в межах строку дії договору в розмірі 6 749,55 гривень, а всього за кредитним Договором №1459067 від 17.12.2019 року - 21 748,55 гривень.
При цьому, як зазначено позивачем у додаткових поясненнях, поданих до суду 06.02.2025 року, відповідачкою ОСОБА_1 відбувалось часткове погашення кредитної заборгованості, а саме: сплачено заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7 564,52 гривень та заборгованість за відсотками за кредитом в розмірі 15 825,01 гривень. Всього ОСОБА_1 сплачено кошти в суми 23 389,53 гривень, що перевищує розмір заборгованості (23 389,53 гривень (сплачено) - 21 748,55 гривень (заборгованість) =1 640,98 гривень (переплата)).
Враховуючи викладене вище, з урахуванням погашення відповідачем ОСОБА_1 заборгованості з кредитним договором №1459067 від 17.12.2019 року в повному обсязі, в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.
Позивач просить стягнути судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 6000,00 гривень та судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови у позові покладаються - на позивача. Отже судовий збір та витрати на правничу допомогу, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст. ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд,
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Коломаренко К. А.