36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
28.10.2010 Справа № 3/107
По позову Відкритого акціонерного товариства “Обласне виробничо-заготівельне підприємство “Полтававторресурси”, 36022, м. Полтава, проспект Миру, 10
Представник позивача -Курилко Олександр Іванович, 36021, АДРЕСА_1
До відповідача: Територіальна громада в особі Полтавської міської ради, 36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 36
Про визнання за Відкритим акціонерним товариством “Обласне виробничо-заготівельне підприємство “Полтававторресурси” право власності на будівлю приймального пункту -магазину А-1 та здійснені самовільно переплановані приміщення в наступному складі: тамбур-1 площею 1,8 кв. м, торгівельна зала-2 площею 34,3 кв. м, підсобне приміщення-3 площею 13,6 кв. м, підсобне приміщення-4 площею 17,8 кв. м, а всього загальною площею 67,5 кв. м, що знаходиться в м. Полтаві по вул. Великорогізнянська, 40.
С у д д я БУНЯКІНА Ганна Іванівна
Представники:
від позивача -Курилко О.І., Карнаух Т.І. (див. протокол)
від відповідача -Новіков Є.С. (див. протокол)
Рішення прийняте після перерви, оголошеної в судовому засіданні 12.10.2010р. в порядку ст.. 77 ГПК України в реагування на клопотання позивача щодо перенесення слухання справи, про що зафіксовано в протоколі судового засідання.
Суть спору: Розглядається позовна заява Відкритого акціонерного товариства “Обласне виробничо-заготівельне підприємство “Полтававторресурси”, м. Полтава про визнання за позивачем право власності на будівлю приймального пункту -магазину А-1 та здійснені самовільно переплановані приміщення в наступному складі: тамбур-1 площею 1,8 кв. м, торгівельна зала-2 площею 34,3 кв. м, підсобне приміщення-3 площею 13,6 кв. м, підсобне приміщення-4 площею 17,8 кв. м, а всього загальною площею 67,5 кв. м, що знаходиться в м. Полтаві по вул. Великорогізнянська, 40.
Свої доводи позивач мотивує тим, що:
(1) На час здійснення приватизації державного майна, до складу якого входило приміщення приймального пункту з магазином, єдиним правовстановлюючим документом, що підтверджував набуття права власності було свідоцтво про право власності №224 від 20.02.1997р. Однак, з невідомих причин державна реєстрація нерухомості по вул. Великорогізянській, 40 здійснена не була.
(2) Приміщення в початковому вигляді складалося із торгівельної зали площею 48 м. кв., тамбуру площею 1,8 м. кв. та підсобного приміщення площею 17,7 м. кв. За виробничою необхідністю позивач здійснив внутрішнє перепланування та розділив торгову залу на два приміщення: торгову залу площею 34,3 м. кв. та підсобне приміщення - площею 13,6 м. кв.
(3) 30 жовтня 2009 року ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації „Інвентаризатор" на замовлення позивача здійснило поточну інвентаризацію всього об'єкту нерухомості по вул. Великорогізнянська, 40, при цьому зазначивши в технічному паспорті про самовільне перепланування торгівельної зали площею 34,3 м. кв. та підсобного приміщення площею 15.6 м. кв.
Резюмуючи наведене, позивач приходить до висновку, що оскільки переплановані приміщення самочинно введені в експлуатацію, а сам об'єкт нерухомості в цілому не зареєстровано, як власність позивача, то він позбавлений можливості вільно розпоряджатися своїм майном, а саме : відчужувати за договором купівлі-продажу чи будь-яким іншим способом, оскільки не має можливості провести державну реєстрацію приміщення, що позбавляє його законного права, передбаченого ст. 319 ЦК України.
Відповідач вимоги позивача відхилив за мотивами відзиву від 12.10.2010р. №02-17/1/8806 на позовну заяву, посилаючись на необґрунтованість вимог позивача, оскільки останнім не надано жодного належного доказу щодо порушення прав останнього з боку Полтавської міської ради.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та надані докази, суд
в с т а н о в и в, що вимоги позивача про визнання за ним на право власності на будівлю приймального пункту -магазину А-1 та здійснені самовільно переплановані приміщення в наступному складі: тамбур-1 площею 1,8 кв. м, торгівельна зала-2 площею 34,3 кв. м, підсобне приміщення-3 площею 13,6 кв. м, підсобне приміщення-4 площею 17,8 кв. м, а всього загальною площею 67,5 кв. м, що знаходиться в м. Полтаві по вул. Великорогізнянська, 40.
задоволенню не підлягають за наступного.
Право власності на майно регулюється відповідно до розділу І книги 3 "Право власності та інші речові права" Цивільного кодексу України. Набуття права власності регулює глава 24 цього розділу ЦК України.
За приписами ст. 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
У відповідності до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», рішення Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області №84 від 29.08.1995р. та наказу цього ж відомства №56-АТ від 11.02.1997р. про завершення приватизації (продажу державних акцій) ВАТ «Полтававторресурси» за актом передачі державного майна від 14.02.1997р. передано у власність об'єкти нерухомості, в складі яких і приймальний пункт вторинної сировини по вул. Соціалістична, 40, що в м. Полтава. Ця обставина закріплена свідоцтвом про право власності, реєстраційний номер №224 від 26.02.1997р., виданим РВ ФДМУ по Полтавській області.
Рішенням дванадцятої сесії двадцять третього скликання Полтавської міської ради від 26.03.2001р. назву вулиці Соціалістична змінено на Великорогізянська. З огляду на останню обставину спірний приймальний пункт позивача з магазином зареєстровано за адресою: вул. Великорогізянська, 40, що в м. Полтава; виготовлено і видано БТІ технічний паспорт на цей об'єкт з зазначенням цієї адреси.
За наведеного, Відкрите акціонерне товариство “Обласне виробничо-заготівельне підприємство “Полтававторресурси”, м. Полтава є власником спірного об'єкту нерухомості, право щодо якого набуте в процесі приватизації.
Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до вимог частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації мають право звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України). Аналогічне положення міститься у ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.
Права та законні інтереси захищаються, зокрема, шляхом визнання або відсутності прав.
Позивачем до господарського суду подано позов про захист права власності шляхом його визнання.
Згідно ст. 33, ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не подано жодних доказів, як і не приведено в позові, порушення з боку відповідача -Полтавської міської ради прав власності позивача, набутих останнім в процесі приватизації так і інших речових прав.
За зазначеного та виходячи зі змісту позовної заяви, порушеним правом позивача є: (1) не вчинення з боку БТІ державної реєстрації спірного об'єкту нерухомості, з огляду на внутрішні переобладнання, які не є окремими об'єктами нерухомості, що потребують держреєстрації, і (2) отримання реєстраційного посвідчення на право власності, тобто похідні права власника майна, які не є предметом спору у цій справі, тому суд дійшов висновку, що право позивача не є порушеним (оспореним, невизнаним) а тому не підлягає судовому захисту, що є підставою для відмови у позові.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1.В позові відмовити.
2. Копію цього рішення надіслати сторонам, за адресами зазначеними в її вступній частині.
СУДДЯ БУНЯКІНА Г.І.