36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
26.10.2010р. Справа № 14/198
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_2
про стягнення 10978,65 гривень
Суддя Іваницький О.Т.
Представники:
від позивача: ОСОБА_3, дов. № 923577 від 25.10.2010 р.
від відповідача: не з'явився (належним чином повідомлений)
СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна про стягнення суми боргу, пені і збитків в сумі 11066,44 гривень, з яких сума основного боргу 8806,45 гривень, пеня 895,59 гривень та збитки в розмірі 1364,40 гривень, а також заява про уточнення позовних вимог до суми 10978,65 гривень, з яких сума основного боргу 8806,45 гривень, пеня 807,80 гривень та збитки 1364,40 гривень.
В судовому засіданні 26.10.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 ГПК України (а. с. 31). Повне рішення складене відповідно до вимог ч. 1 - ч. 2, ч. 6 ст. 84 ГПК України 02.11.2010 р.
Представником позивача в судовому засіданні 26.10.2010 р. заявлена Заява про уточнення позовних вимог (вхід. № 12853д канцелярії суду) (а. с. 26) до суми 10978,65 гривень, з яких сума основного боргу 8806,45 гривень, пеня 807,80 гривень та збитки 1364,40 гривень. Суд заяву прийняв, розглянув по суті та задовольнив, залучивши до матеріалів справи.
Позивач та його повноважний представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримують, вважають їх обґрунтованими, підтвердженими наданими по справі матеріалами та доказами і просять суд їх задовольнити з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.
Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, особисто не з'явився чи свого представника в судове засідання не направив, поважності причин неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до ч. 4 п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами і доповненнями), у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на вищевикладене та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представника позивача, суд встановив, що 10 липня 2009р. між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, с. Кротенки (надалі Позивач) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2, м. Полтава (надалі Відповідач) було укладено Договір оренди будинку, споруди (надалі Договір) (а. с. 8 - 10).
Об'єктом оренди було приміщення кафетерію з літнім майданчиком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також обладнання, меблі та посуд. Зазначене приміщення належить Позивачу на праві власності згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 29.12.2007 р. Кротенківською сільською радою (а. с. 11).
11.07.2009 р. на виконання умов Договору приміщення та майно фактично було передане в користування Відповідачу, що підтверджується Актом прийняття-передачі (а. с. 13-15).
Відповідно до п. 4.1.Договору, розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується, у цілому складає: за липень місяць 2009 року 1000,00 грн., а з серпня 2009 року розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується, у цілому складає 5000,00 грн. за місяць.
Всупереч умовам Договору взятих на себе зобов'язань в частині оплати за користування орендованим приміщенням Відповідач належним чином не виконав - за період з жовтня по грудень ним не було здійснено оплати по орендним платежам, що підтверджується Актом приймання-передачі від 16.12.2009 р. (а. с. 19).
Крім того, Відповідач не повернув Відповідачу частину отриманого в користування майна на загальну суму 1364,40 гривень, що підтверджується Актом приймання-передачі від 16.12.2009 р. (а. с. 16 - 18).
16.12.2009 р. Договір був розірваний.
Відповідач оплату за оренду не провів, відсутнє на момент передачі Позивачу майно на суму 1364,40 гривень не повернув.
Позивач просить стягнути на свою користь суму боргу в розмірі 8806,45 гривень, пеню в сумі 807,80 гривень та завдані збитки в сумі 1364,40 гривень.
Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі матеріалами і доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Статтею 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно із ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 9.1.1. Договору, у випадку прострочення по сплаті орендних платежів Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення. Позивачем Відповідачу нарахована пеня в сумі 807,80 гривень. Вказані вимоги підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Пунктом 7.1. Договору передбачено, що ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди чи його частини протягом строку оренди несе Орендар. Враховуючи той факт, що Відповідачем Позивачу не повернуто майно на суму 1364,40 гривень, Позивач правомірно вимагає відшкодування завданої шкоди (збитків) в сумі 1364,40 гривень.
Згідно із статтею 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити частково - провадження у справі в частині стягнення пені в розмірі 87,79 гривень та витрат на послуги адвоката припинити на підставі ч. 1 ст. 78 ГПК України та п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Стягнути з Відповідача на користь Позивача суму боргу в розмірі 8806,45 гривень, пеню 807,80 гривень та завдані збитки в сумі 1364,40 гривень.
Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 5 цієї ж статті визначено, що при частковому задоволені позову суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 109,78 гривень та 234,13 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) “Про судове рішення”, у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, ч. 1 ст. 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Провадження у справі в частині стягнення пені в розмірі 87,79 гривень та витрат на послуги адвоката припинити на підставі ч. 1 ст. 78 ГПК України та п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
3. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2 (АДРЕСА_1; р/р НОМЕР_3) суму боргу в розмірі 8806,45 гривень, пеню 807,80 гривень, завдані збитки в сумі 1364,40 гривень, судові витрати, що складаються з державного мита в сумі 109,78 гривень та 234,13 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу..
Видати наказ після набрання рішенням законної сили
СУДДЯ Іваницький О.Т.
Повне рішення складено 02.11.2010 р.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.