"29" листопада 2010 р.Справа № 10-31-23/6-10-51
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»
до відповідачів 1)Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована Компанія «Техфлот»
про зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Смелянець Г.Є.
за участю представників сторін
від позивача: Зімін Л.О. за довіреністю від 11.10.2010р. №02-04/632
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: Мачинський Д.В. за довіреністю від 08.02.2010р. №0802/1
Суть спору: Акціонерний-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» звернувся до господарського суду Одеської області з позовом, в якому просить суд зобов'язати ТОВ «Спеціалізована Компанія «Техфлот»повернути ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»судно «Азовське море»отримане в бербоут-чартер (фрахт) на умовах нікчемного договору бербоут-чартеру №100Р/08 від 27.08.2008р. та зобов'язати ТОВ «Спеціалізована Компанія «Техфлот»здійснити повний розрахунок з ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» за використання судна «Азовське море»на умовах, передбачених нікчемним договором бербоут-чартеру №100Р/08 від 27.08.2008р. до моменту повернення майна, шляхом зарахування грошових коштів на рахунок №37391660990021 в Одеській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 328016.
За вказаним позовом господарським судом Одеської області у складі судді Степанової Л.В. порушено провадження у справі №23/6-10-51, про що 18.01.2010р. винесено відповідну ухвалу.
Під час розгляду справи позивач надав до суду заяву про забезпечення позову від 09.03.2010р. за вх.№5725 (т.1, а.с. 113-115), згідно з якою, позивач просить суд накласти арешт у вигляді затримання на судна «Азовське море», судновласником якого є ДП «Чорноморсько-Азовське виробниче експлуатаційне Управління морських шляхів», м. Одеса, вул. Приморська, 7 код 01125637, тип судна - землеснаряд/грунтовіз, номер в Державному судновому реєстрі №140 від 05.02.1999р. реєстровий номер 01538 від 05.02.1999р., порт приписки Одеса, прапор судна Україна, рік та місце побудови 1975, Нідерланди; заборонити капітану Одеського морського торгівельного порту (65026, м. Одеса, Митна площа, 1), посадовим особам Інспекції Головного державного реєстратора флоту вносити будь-які зміни до Державного суднового реєстру України, пов'язані з переходом прав на судно «Азовське море», судновласником якого є Державне підприємство «Чорноморсько-Азовське виробниче експлуатаційне Управління морських шляхів»м. Одеса, вул. Приморська, 7 код 01125637, тип судна - землеснаряд/грунтовіз, номер в Державному судновому реєстрі № 140 від 05.02.1999 року реєстровий номер 01538, від 05.02.1999р., порт приписки Одеса, прапор судна Україна, рік та місце побудови 1975, Нідерланди; заборонити Інспекції портового нагляду Одеського морського торгівельного порту, Південній регіональній митниці (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21 А), Південному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України (65121, м. Одеса, вул. Жуковського, 1) вчиняти будь-які дії стосовно: - надання дозволу (погодження на вихід з акваторії Одеського морського торгівельного порту) судна «Азовське море», судновласником якого є ДП «Чорноморсько-Азовське виробниче експлуатаційне Управління морських шляхів» м. Одеса, вул. Приморська, 7 код 01125637, тип судна -землеснаряд/грунтовіз, номер в Державному судновому реєстрі № 140 від 05.02.1999 року реєстровий номер 01538 від 05.02.1999р., порт приписки Одеса, прапор судна Україна, рік та місце побудови 1975, Нідерланди; при арешті забезпечити затримання судна «Азовське море», судновласником якого є Державне підприємство «Чорноморсько-Азовське виробниче експлуатаційне Управління морських шляхів», м. Одеса, вул. Приморська, 7 код 01125637, тип судна - землеснаряд/грунтовіз, номер в Державному судновому реєстрі №140 від 05.02.1999р., з посиланням при цьому на те, що предметом позову є визнання недійсним договору бербоут-чартеру №100/08 від 27.08.2008р., за умовами якого ДП «Чоразморшлях»передало на фрахтування ТОВ «Техфлот»морський транспортний засіб -судно «Азовсье море»землесноряд/грунтовіз без згоди АКБ «Укрсоцбанк»і невжиття заході щодо забезпечення позову може зробити неможливим повернення цього судна його власнику.
Відповідач-1 надав до суду відзив на позовну заяву, який залучений судом до справи 24.03.2010р. (т.1, а.с. 118-121), та згідно з яким, відповідач-1 просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, з посиланням при цьому на неправомірність заявлених позовних вимог, а саме, відповідач -1 вважає, що в силу вимог ст.58 Конституції України, ст.5 ЦК України, ст.56 Закону України «Про заставу», положення Закону України «Про іпотеку», якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, що виникають з договору застави, який укладений між позивачем і відповідачем-1 25.07.2003р., та відповідно до умов п.2.1.4. якого, відповідач-1 зобов'язаний без письмової згоди позивача не здійснювати дій, пов'язаних із зміною права власності на предмет застави, його обтяження будь-якими зобов'язаннями, в тому числі: передача в оренду, лізинг, спільну діяльність і т.п., оскільки Закон України «Про іпотеку»від 05.06.2003р. набрав законної сили лише 01.01.2004р., а під час укладення між позивачем і відповідачем-1 договору застави діяв Закон України «Про заставу». Окрім того, відповідач-1 посилається на те, що у позовні заяві не міститься будь-якого правового обґрунтування щодо того, які саме права або охоронювані законом інтереси позивача порушуються укладенням договору бербоут-чартеру.
Відповідач -2 також надав до суду відзив на позовну заяву за вх. №5380 від 03.03.2010р. (т.1, а.с.76-78), згідно з яким, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, з посиланням при цьому на те, що договір застави судна «Азовське море»укладений між судновласником та позивачем 25.07.2003р. і на момент укладення цього договору правовідносини щодо застави майна регулювалися Законом України «Про заставу», а Закон України «Про іпотеку»прийнятий лише 05.06.2003р. та набрав чинності 01.01.2004р. і тому відповідно до вимог ст.5 ЦК України норми Закону України «Про іпотеку»могли би розповсюджуватися на договір застави від 25.07.2003р. лише при наявності відповідної домовленості між сторонами, або прямої вимоги закону, і лише щодо прав та обов'язків, що виникли згодом. Окрім того, відповідач-2 посилається на те, що положення ст.9 Закону України «Про іпотеку», якими встановлений обов'язок заставодавця отримувати згоду іпотекодержателя на передачу предмету іпотеки в оренду, не можуть застосовуватися до договору застави від 25.07.2003р., як такі, що погіршують становище заставодавця, а умовами п.5.2. договору застави встановлено відповідальність Судновласника у вигляді обов'язку сплатити на користь позивача штраф у розмірі п'яти відсотків від вартості предмету застави у разі порушення цього обов'язку.
Позивач надав до суду письмові пояснення до позовної заяви, із врахуванням відзиву на позов, які залучені судом до справи 24.03.2010р. (т.1, а.с.136-128), та згідно з якими, позивач посилається на те, що з моменту втрати чинності положень Закону України «Про заставу»щодо іпотеки, застосовуються положення Закону України «Про іпотеку», оскільки у ч.3 ст.5 ЦК України встановлено, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулюються актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовуються до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності; що положеннями Закону України «Про іпотеку»жодним чином не погіршується ані становище заставодавця, ані становище заставодержателя, оскільки до моменту набрання чинності Законом України «Про іпотеку»умовами договору пп.2.1.4., 2.1.11. вже був встановлений обов'язок заставодавця без письмової згоди Банку не здійснювати дій пов'язаних із зміною права власності на судно «Азовське море», його обтяження будь-якими зобов'язаннями в тому числі передача в оренду, лізинг, спільну діяльність і т.п.; що відповідно до вимог ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку», правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотеко держателя є недійсним, а відповідно до вимог ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) і у цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; що в силу вимог ст.216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
На підставі розпорядження голови суду від 07.07.2010р. №151-р «Про передачу справ», у зв'язку із перебуванням судді господарського суду Одеської області Степанової Л.В. на лікарняному, справу №23/6-10-51 передано для подальшого розгляду судді господарського суду Одеської області Лєсогорову В.М.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.07.2010р. справу №23/6-10-51 прийнято до провадження суддею Лєсогоровим В.М. з присвоєнням цій справі №31-23/6-10-51, а на підставі розпорядження в.о. голови господарського суду Одеської області №283-р від 30.09.2010р. «Про передачу справ» у зв'язку із відрахуванням зі штату суддів господарського суду Одеської області судді Лєсогорова В.М. відповідно до наказу в.о. голови суду від 30.09.2010р. №5-к згідно постанови Верховної Ради України від 09.09.2010р. №2515-VI «Про звільнення суддів», справу №31-23/6-10-51 передано для подальшого розгляду судді господарського суду Одеської області Смелянець Г.Є.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.10.2010р. справу №31-23/6-10-51 прийнято до провадження суддею Смелянець Г.Є., з присвоєнням цій справі №10-31-23/6-10-51.
Під час розгляду справи позивач надав до суду заяву за вх. №30007 від 10.11.2010р., в якій просив суд вважати Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»належним позивачем у справі, та яку задоволено господарським судом, про що 10.11.2010р. винесено відповідну ухвалу.
Також під час розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, з підстав, що викладені у позові та у письмових поясненнях.
Представники відповідачів - 1,2 у судовому засіданні просили суд відмовити у задоволені позовних вимог, з підстав, що викладені у відзиві на позов.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників позивача та відповідача-2 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
18.06.2003р. між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк»(Кредитор, позивач), яке 09.03.2010р. перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»та ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»(Позичальник, відповідач-1) укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії №2003/172, згідно з яким, Кредитор зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (надалі за тестом -кредит), надання якого буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - «Транш», а у сукупності -«Транші», зі сплатою 15% (п'ятнадцять) процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному Тарифами на послуги по наданню кредиту, які містяться в Додатку №1 до цього договору, що є невід'ємною складовою частиною цього Договору, надалі за текстом -«Тарифи»в межах загального ліміту заборгованості до 1 500 000 доларів США, з наспаним графіком зниження ліміту кредитування: рівними частинами починаючи з третього місяця строку дії кредитної угоди, та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом 17.12.2004р. на умовах визначених цим Договором.
Відповідно до умов п.1.2. договору, Кредит надається Позичальнику на наступні цілі: на поповнення обігових коштів, виплати заробітної плати, погашення позичкової заборгованості перед ПУМБ в сумі 774,5 тис. доларів США та перед АКБ «Південний»- 202,5 тис. доларів США та інші витрати, пов'язані з введенням статутної діяльності.
Згідно з умовами п.1.3. п.1.3.1. договору, в якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов'язань, щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги Кредитор укладає з Позичальником нотаріально посвідчений договір застави морських транспортних засобів -землеснарядів -«Чорне море», заставною вартістю 4638104,93 грн. та «Азовське море», «Херсонес»по факту погашення заборгованості перед ПУМБ, за умови обов'язкового страхування суден згідно міжнародних норм на користь АКБ «Укрсоцбанк».
25.07.2003р. між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк»(Іпотечний заставодержатель, позивач) та ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»(Іпотечний заставодавець, відповідач-1) укладений договір застави майна (морської іпотеки), який тією ж датою посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Носенко О.В. та зареєстровано в реєстрі №5674, та згідно з яким, відповідач-1 передає в заставу позивачу у якості забезпечення виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №2003/172 від 18.06.2003р., укладеного між відповідачем-1 та позивачем, наступне майно: морський транспортний засіб: Найменування Судна: «Азовське море». Судновласник: Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів (Управління «Чоразморшлях», Ідентифікаційний код 01125637, адреса: Україна, Одеська область, м. Іллічівськ, смт. Олександрівка, вул. Судноремонтна, 35); призначення та тип Судна: землеснаряд/ грунтовіз; номер у Державному судновому реєстрі: №140 від 05 лютого 1999р.; порт приписки: Одеса; прапор судна: Україна; рік та місце побудови: 1975, Голландія; довжина (м): 86,90 м; ширина (м): 16 м; осадка: 5,8 м; валова місткість: 4007 кг; чиста місткість: 1202 т; тип, кількість та потужність головних двигунів: ДВЗ, 2; 3400 кВт; позивний сигнал: UWPX, заставною вартістю 5256441,97 грн., що знаходиться, станом на момент підписання цього договору в порту Іллічівськ -далі «предмет застави».
Згідно з п.1.4. договору суть та розмір забезпечених заставою зобов'язань: виконання відповідачем-1 перед позивачем зобов'язань, зокрема: повернення кредиту в розмірі загального ліміту кредитування 1 500 000 доларів США, з наступним графіком зниження ліміту кредитування: рівними частинами починаючи з третього місяця строку дії кредитної угоди; та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом 17.12.2004р., а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором кредиту; сплата процентів за користування кредитом, у розмірі 15% річних та комісій, визначених договором кредиту; сплата можливих штрафних санкцій визначених Договором кредиту; інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.
Згідно з п.1.5 договору предмет застави належить відповідачу-1 на праві повного господарського ведення, що підтверджується наступними документами: Свідоцтвом про право власності на судно, виданим Капітаном Одеського морського торговельного порту №01538 від 05.02.1999р., при цьому передача в заставу Предмету застави погоджена з ДО «Укрморпорт»; реєстрація Судна у Державному судновому реєстрі України засвідчується Свідоцтвом про право плавання під Державним прапором України (судновим патентом), виданим Капітаном Одеського морського торговельного порту за №01556 від 05.02.1999р.; Судно знаходиться у відповідності з існуючими в Україні технічними нормами та нормативами, що дозволяють його нормальну експлуатацію згідно з призначенням, а також Судно відповідає всім міжнародним стандартам, яким повинні відповідати морські Судна, що підтверджується Свідоцтвом про придатність плавання, виданим Регістром України 15.05.2001 року. Свідоцтво зберігає силу до 15.05.2006р.
Згідно з умовами п. 2.1. договору відповідач-1 зобов'язаний без письмової згоди позивача не здійснювати дій, пов'язаних із зміною права власності на Предмет застави, його обтяження будь-якими зобов'язаннями, в тому числі: передача в оренду, лізинг, спільну діяльність і т.п. (пп.2.1.4. п.2.1. договору); щомісячно, до 5 числа надавати позивачу інформацію про місцезнаходження Предмету застави (пп.2.1.11. п.2.1. договору).
Відповідно до умов п. 5.2. договору, у разі порушення відповідачем -1 вимог пп. 2.1.1., 2.1.3, 2.1.4., 2.1.5, 2.1.6., 2.1.8., 2.1.9 цього Договору, відповідач-1 сплачує позивачу штраф у розмірі 5% від заставної вартості Предмету застави.
Згідно з умовами п.3.1. договору право застави виникає з моменту підписання цього Договору повноважними представниками сторін та його нотаріального посвідчення, а відповідно до умов п.3.2. договору право застави припиняється виконанням відповідачем-1 забезпечених заставою зобов'язань за договором кредиту, а також в інших випадках, передбачених приписами статей 28 і 29 Закону України «Про заставу».
28.07.2003р. у Державний реєстр застав нерухомого майна внесено відповідний запис №307-1002 про заставу в т.ч. морського транспортного засобу, серійний номер ІМО 7365784, рік 1975, модель Землеснаряд «Азовське море», держ. номер 140 №307-1002.
13.11.2003р. між позивачем і відповідачем-1 укладено Додаткову угоду №1 до договору про надання відновлювальної кредитної лінії №2003/172 від 18.06.2003р. про внесення змін до пп.1.1.1. п.1.1. ст.1 договору та доповнення п.1.3. ст.1, а саме пп.1.1.1. п.1.1. ст.1 договору викладено в наступній редакції: «Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо -«Транш», а у сукупності -«Транші», зі сплатою 15 (п'ятнадцять) процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку №1 до цього договору, що є невід'ємною складовою частиною цього Договору, надалі за текстом -«Тарифи», в межах загального ліміту заборгованості до 1 820 000 доларів США, з наступним графіком погашення заборгованості: листопад 2003р. - 93750 доларів США, грудень 2003р. - 93750 доларів США, січень 2004р. - 93750 доларів США, лютий 2004р. - 122841 доларів США, березень 2004р. -122841 доларів США, квітень 2004р. -122841 доларів США, травень 2004р. -122841 доларів США, червень 2004р. -122841 доларів США, липень 2004р. -122841 доларів США, серпень 2004р. -122841 доларів США, вересень 2004р. -122841 доларів США, жовтень 2004р. -122841 доларів США, листопад 2004р. -122841 доларів США, грудень 2004р. -122840 доларів США, та кінцевим терміном повернення заборгованості за Кредитом 17.12.2004р. на умовах визначених цим Договором».
Тією ж датою відповідні зміни внесено і у договір застави майна (морської іпотеки) від 25.07.2003р., про що між сторонами укладено Додаткову №1 до договору застави майна (морської іпотеки) від 25.07.2003р.
Окрім того судом встановлено, що 27.08.2008р. на підставі договору бербоут-чартеру «Barecon-2001», який укладений між відповідачем-1 (судновласник) і відповідачем -2 (фрахтувальник), з відповідними Додатковими угодами до цього договору №1 від 15.07.2008р., №2 від 16.07.2009р., відповідач-1 передав відповідачу -2 у бербоут-чартер судно «Азовське море», що знаходилося у заставі позивача на підставі договору застави майна (морської іпотеки), який укладений між позивачем і відповідачем-1 25.07.2003р., з відповідною додатковою угодою №1 до цього договору від 13.11.2003р.
При цьому договір бербоут-чартеру укладений відповідачем-1 за відсутністю письмової згоди позивача, наявність якої передбачена умовами пп.2.1.4. п.1.2. договору застави майна (морської іпотеки).
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову, виходячи з наступного:
Як вище встановлено господарським судом, договір застави майна, в якому встановлено зобов'язання відповідача -1, як Іпотечного Заставодавця без письмової згоди позивача, як Іпотечного Заставодержателя не здійснювати дій, пов'язаних із зміною права власності на Предмет застави, його обтяження будь-якими зобов'язаннями, в тому числі: передача в оренду, лізинг, спільну діяльність і т.п. (пп.2.1.4. п.2.1.) та відповідальність відповідача-1, як Іпотечного Заставодавця сплачувати позивачу, як Іпотечному Заставодержателю штраф у розмірі 5 (п'ять) процентів від заставної вартості предмету застави у випадку порушення відповідачем-1 в т.ч. вимог пп.2.1.4. договору, укладений між сторонами 25.07.2003р.
Також судом встановлено, що на момент укладення цього договору застави діяли положення Закону України «Про заставу»від 02.10.1992р. №2654 -ХІІ, із змінами, що внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 15.05.2003р. N 762-IV. При цьому Закон України «Про заставу»в такій редакції містив положення щодо іпотеки (розділ ІІ Закону).
Так відповідно до вимог ст.ст.34,35 розділу ІІ Закону України «Про заставу», якщо інше не передбачено законом або договором, іпотечний заставодавець має право в т.ч. передавати за письмовою згодою заставодержателя предмет застави в оренду та іпотечний затаводавець зобов'язаний в т.ч. одержати згоду заставодержателя на вчинення дій, пов'язаних із зміною прав власності на предмет застави.
Згідно з вимогами ст. 36 Закону України «Про заставу», в якій встановлені положення щодо наслідків порушення обов'язків іпотечним заставодавцем, за порушення заставодавцем обов'язків щодо вжиття заходів, необхідних для збереження предмета іпотеки, заставодержатель має право вимагати дострокового виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання, звернувши при необхідності стягнення на предмет іпотеки. За порушення заставодавцем обов'язків щодо страхування предмета іпотеки заставодержатель має право вимагати дострокового виконання основного боргу або застрахувати предмет іпотеки за свій рахунок, але в інтересах заставодавця із стягненням з нього витрат по страхуванню. Наслідки, вказані в частинах першій та другій цієї статті, настають незалежно від того, знаходиться предмет іпотеки у заставодавця чи у третьої особи. Заставодавець за дії такої третьої особи несе відповідальність перед заставодержателем як за свої власні.
Отже, із вищевстановлених обставин справи випливає, що в укладеному між позивачем і відповідачем-1 договорі застави право останнього, як Іпотечного Заставодавця передавати за письмовою згодою заставодержателя предмет застави в оренду встановлено, як обов'язок Іпотечного заставодавця і доповнено обмеженнями щодо лізингу, спільної діяльності і т.п.
Поряд з цим, 01.01.2004р. із Закону України «Про заставу»виключені положення щодо іпотеки (розділ ІІ) у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про іпотеку»від 05.06.2003р. №№898-IV, у п.2 Прикінцевих та перехідних положеннях якого, встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про іпотеку», із змінами, внесеними згідно із Законом №3273-ІV від 22.12.2005р., Іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу). Іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки продукцію, плоди і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним договором. Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Іпотекодавець має право заповідати передане в іпотеку нерухоме майно. Правочин, який обмежує право іпотекодавця заповідати передане в іпотеку нерухоме майно, є нікчемним.
Поряд з цим, згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про іпотеку», в якій встановлені положення щодо правових наслідків порушення обов'язків іпотекодавця, у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може скористатися правами, визначеними згідно з частиною першою цієї статті, або вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт (ч.1). Іпотекодавець зобов'язаний негайно на вимогу іпотекодержателя відшкодувати останньому всі витрати, понесені у зв'язку з вжиттям заходів щодо збереження та страхування предмета іпотеки (ч.2). Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним (ч.3).
Відповідно до ст.5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ч.1). Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи (ч.2). Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч.3).
З огляду на вищевикладене, господарський суд не приймає до уваги доводи позивача про нікчемність укладеного між відповідачами договору бербоут-чартеру, оскільки положення ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку», якими встановлено недійсність правочину щодо передання в оренду майна предмету іпотеки без згоди іпотекодавця набрали чинності 01.01.2004р., а зобов'язання відповідча-1, передбачені умовами пп.2.1.4. п.2.1. договору застави майна, вникли раніше 05.07.2003р. і тому в силу вимог ч.3 ст.5 ЦК України положення ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку»не можуть бути застосовані в даному випадку. Окрім того, господарський суд вважає, що положення ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку»щодо недійсності правочину фактично стосуються відповідальності Іпотекодавця за порушення останнім такого зобов'язання як відчуження переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди Іпотекодержателя. При цьому положення ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку»жодним чином не пом'якшують та не скасовують відповідальності відповідача-1 за порушення зобов'язань, встановлених умовами пп.2.1.4. п.2.1. договору застави.
За таких обставин господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову ПАТ «Укрсоцбанк», оскільки позовні вимоги останнього фактично стосуються правових наслідків недійсності правочину, в т.ч. правових наслідків недійсності нікчемного правочину, що передбачені вимогами ст.216 ЦК України, а відтак є похідними від встановлення обставин щодо нікчемності договору бербоут-чартеру. Більш того, господарський суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав та інтересів не відповідає способу захисту цих прав, що встановлені умовами укладеного між сторонами договору застави майна (морської іпотеки), а саме, умовами п.5.2., згідно з яким, у разі порушення відповідачем -1 вимог пп. 2.1.4. цього Договору, відповідач-1 сплачує позивачу штраф у розмірі 5% від заставної вартості Предмету застави.
Клопотання позивача про забезпечення позову від 09.03.2010р. за вх.№5725 відхилено господарським судом, оскільки позивачем жодним чином не обґрунтовані його припущення про неможливість повернення судна його власнику (відповідачу-1)у випадку невжиття судом заходів щодо забезпечення позову. Більш того, позивачем взагалі не визначено на існування якої морської вимоги останнім заявлено клопотання про забезпечення позову, а відповідно до вимог ст.42 Кодексу торгівельного мореплавства України судно може бути арештоване тільки на морські вимоги.
На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача. Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк»у задоволені позову.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Суддя
Повне рішення складено 30 листопада 2010 року.