"23" листопада 2010 р. Справа № 12/160/10
За позовом : Приватного підприємства “Софіївка-Агро” (55321, Миколаївська
область, Арбузинський район, с.Новогригорівка, вул. Степова, 25,
адреса для листування: 18000, м.Черкаси, вул. Паризької комуни,
65-А),
До відповідача: Фермерського господарства “АСИАН” (55321, Миколаївська об-
ласть, Арбузинський район, с.Новогригорівка, вул. Степова, 25).
про визнання договору купівлі-продажу № 15/02 від 15.02.2010 року
недійсним та повернення майна.
Суддя Семенов А.К.
Представники:
Від позивача: Якшин С.О., довіреність № б/н від 01.01.10р.
Від відповідача: Смельняк О.М., довіреність № б/н від 18.10.10р.,
Позов поданий про визнання договору купівлі-продажу № 15/02 укладеного 15.02.2010 р. між приватним підприємством «Софіївка - Агро»та Фермерським господарст-вом «АСИАН»недійсним та спонукання до повернення майна.
Позовні вимоги обґрунтовуються не відповідністю договору вимогам законодавст-ва.
Відповідач відзив надав, проти позову заперечує.
Згідно з вимогами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 23.11.2010 року оголо-шені вступна та резолютивна частини рішення.
Обставини справи.
15 лютого 2010 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 15/02 (а.с. 10). За умовами п. 1.1 Договору Позивач зобов'язався передати, а Відповідач прийняти та оплатити майно визначене в додатку №1 до Договору. В Додатку до Договору сторони за-значили, що таким майном є :
- Трактор МТЗ-82.1.5, 2005 року випуску, заводський номер 80802339, Двигун № 633667, ціна з ПДВ -31734 грн. 50 коп.;
- Трактор МТЗ-82.1, 2004 року випуску, заводський номер 08100863, Двигун № 596197, ціна з ПДВ -31734 грн. 50 коп.;
- Трактор МТЗ-82.1, 2004 року випуску, заводський номер 08101600, Двигун № 597451, ціна з ПДВ -31734 грн. 50 коп.
- Трактор МТЗ-82.1, 2004 року випуску, заводський номер 08101213, Двигун № 596857, ціна з ПДВ -31734 грн. 50 коп.
- Культиватор (3 шт.) марка - КРН-5,4, ціна з ПДВ -11938 грн. 86 коп.;
- Культиватор марка КПС-4, ціна з ПДВ -3359 грн. 04 коп.;
- Плуг марка - ПЛНЗ-35-А, ціна з ПДВ -10229 грн. 58 коп.;
- Зерноочисна машина марка - ЗМ60, ціна з ПДВ -17379 грн. 78 коп.;
- Оприскувач марка -ОПШ 2000, ціна з ПДВ -8391 грн. 72 коп.;
- Сіялка марка - С3-3.6:АБ/С С/П, ціна з ПДВ -47333 грн. 35 коп.; -
- Сіялка марка - СЗ-36А-04, ціна з ПДВ -23844 грн. 50 коп.;
- Сцепка марка СПУ -11.2, ціна з ПДВ -1420 грн. 14 коп.;
- Вологомір ціна з ПДВ -2580 грн.; Компресор ціна з ПДВ -2904 грн.;
- Автопокривало (3 шт) ціна з ПДВ -2175 грн.;
- Прінтер ціна з ПДВ -1455 грн. 48 коп.;
- Системний блок ціна з ПДВ -594 грн. 70 коп.;
- Комп'ютер ціна з ПДВ -1711 грн. 98 коп.;
- Борона облегчена (16 шт.) ціна з ПДВ -4736 грн.;
- Розкидач марка МВУ-0.5, ціна з ПДВ -1925 грн. 88 коп.,
Всього складає 268918 грн. 67 коп.
У квітні 2010 року новопризначеному директору Приватного підприємства “Софіївка-Агро” стало відомо про наявність вказаного договору, укладеного колишнім директором під-приємства ОСОБА_1
Позивач просить:
- договір купівлі-продажу № 15/02 від 15.02.2010 року визнати недійсним;
- зобов'язати відповідача повернути сільськогосподарську техн., яка була отримана
ним.
Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним.
При проведенні службової перевірки, були виявлені порушення директором ОСОБА_1 службових обов'язків та встановлено факти зловживання ним службовим станови-щем. Рішенням засновника від 26 березня 2010 року №10/03/26 Артеменка Г.О. було звільне-но з посади директора ПП «Софіївка - Агро»(а.с. 30).
ПП «Софіївка - Агро»є сільськогосподарським підприємством, основним видом ді-яльності якого є вирощування зернових та технічних культур.
В своїй діяльності ПП «Софіївка - Агро»використовує земельні ділянки, які є основ-ним засобом виробництва, для обробки яких і застосовувалась продана за вищевказаним до-говором техніка.
Згідно з п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ко-лишній директор підприємства Позивача (ОСОБА_1) та голова Фермерського госпо-дарства «Асиан»( ОСОБА_2.) Відповідач, є пов'язаними особами, як чоловік і дружина.
Пов'язаними особами відповідно до ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибут-ку підприємств»зокрема є фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дру-жини).
На підставі п. 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ціна договору повинна була визначатись виходячи із договірної ціни, але не меншої за зви-чайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.
Ціна Договору не відповідає звичайним цінам на сільськогосподарську техніку, зазна-чену в позові, та є явно заниженою.
Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 Цивільного ко-дексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу України, інших актів цивільного за-конодавства, звичаїв ділового обігу, вимог розумності та справедливості.
Сторонами при укладанні договору не були дотримані вище наведені вимоги, договір прямо передбачає настання явно негативних наслідків для підприємства Позивача.
Укладення договору купівлі - продажу сільськогосподарської техніки ОСОБА_1 про-вадив за попередньою злочинною домовленістю з потенційними контрагентами - ФГ «АСИ-АН».
Фактами, які свідчать про злочинну домовленість між ОСОБА_1. та ФГ «АСИ-АН»з метою настання для ПП «Софіївка - Агро»несприятливих наслідків при укладенні спірного договору є:
- сам факт продажу сільськогосподарської техніки ФГ «АСИАН»в період розпалу по-сівної кампанії;
- ціна спірного договору -75755 грн. 52 коп., яка не є адекватною оплатою за дану с/г техніку вартість якої становить в середньому 35000 грн. за одиницю;
- оспорювана угода укладена на вкрай невигідних для позивача умовах, така угода не відповідає меті і цілям діяльності підприємства, а саме отримання прибутку, а не збитків.
В обґрунтування позову позивач посилається на ст.ст. 203, 215, 216, Цивільного ко-дексу України.
Відповідач, як вже вище вказано, проти позову заперечує з наступного:
- до компетенції директора підприємства у відповідності до п.6.3 статуту належить
розпорядження майном та укладання угод від імені підприємства.
- При укладенні договорів відповідно до ст. 179 ГК України сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
- ціна товару що є предметом Договору, не була нижчою за ціну придбання вказаного товару, тому підприємству не могло бути завдано збитків саме від вказаної господарської операції, тобто, безпідставним є твердження позивача, що товар продано за завідомо заниженою ціною, внаслідок чого позивачу завдано збитків.
- в лютому місяці не проводяться агротехнічні роботи. позивач не мав і не має в користуванні земельних ділянок, а, відповідно не має потреби у наймі техніки для збирання врожаю.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов до висновку про відмову в позові з нижченаведеного.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обста-вини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встанов-люються такими засобами:
- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому про-цесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Частина 1 статті 215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно приписів статті 203 ЦК України, зміст правочину (його умови) насамперед не повинен суперечити вимогам як Цивільного кодексу, так і інших актів цивільного законодав-ства, прийнятих на основі Конституції України.
Господарський суд, вирішуючи спір зобов'язаний встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а саме:
- невідповідність змісту угоди вимогам закону;
- недодержання встановленої форми угоди;
- неправоздатність сторін за угодою;
- неправомірність дій сторін.
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки вини-кають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші пра-вочини та інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обо-в'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та за-кону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документа-ми та законом.
Згідно ст. 65 ГК України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського викорис-тання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відпо-відно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господар-ською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.
Згідно п. 6.1. Статуту ПП «Софіївка-Агро» управління підприємством здійснюється засновником або призначеним ним директором. До компетенції директора, відповідно до п. 6.3. Статуту належить розпорядження майном підприємства та укладення угод від імені під-приємства. Договір від імені ПП «Софіївка-Агро»підписано директором ОСОБА_1, який мав необхідний обсяг цивільної дієздатності на вчинення вказаного правочину.
Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контр-агента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивіль-ного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони мо-жуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодек-сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленіс-тю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або орга-нами місцевого самоврядування.
Посилання позивача в обґрунтування позову на не відповідність ціни Договору зви-чайній ціні на товари, які є предметом оскарженого договору, безпідставно з наступного:
Поняття звичайної ціни наведено в п. 1.20 Закону України «Про оподаткування при-бутку підприємств».
Тобто, вказаний закон направлений на регулювання правовідносин саме в сфері опо-даткування.
Отже, звичайні ціни застосовуються виключно з метою оподаткування (п. 7.4. Зако-ну). Застосування вказаних цін при укладенні господарських договорів чинним законодав-ством не передбачено.
Невідповідність ціни договору звичайній ціні не є підставою для визнання договору недійсним.
Посилання позивача в обґрунтування позову на ту обставину, що продаж сільського- подарської техніки відбувся в сезон проведення сільськогосподарських робіт і внаслідок цієї продажі позивач, який активно використовує вказану техніку для обробки земельних діля-нок, вимушений був наймати сільськогосподарську техніку при збиранні врожаю без під-ставно, оскільки в лютому місяці не проводяться жодні агротехнічні роботи.
Посилання позивача в обґрунтування позову на ту обставину, що колишній директор підприємства позивача (ОСОБА_1) та голова Фермерського господарства «Асиан»(ОСОБА_2.) є пов'язаними особами, як чоловік і дружина та те, що договору купівлі - продажу сільськогосподарської техніки ОСОБА_1 провадив за попередньою злочинною домовленістю з потенційними контрагентами - ФГ «АСИАН»необгрунтовано з наступного.
Зловмисна угода - це умисна змова представника однієї сторони з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої укладено договір.
Ст. 232 ЦК передбачено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовле-ності представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Представник має діяти в інтересах особи, яку він представляє. Тому якщо він вступив у зловмисну домовленість з другою стороною і діяв при цьому у власних інтересах, нехтую-чи інтересами особи, яку він представляв, і це доведено в суді, правочини мають визнаватися судом недійсними.
Посилання позивача на злочинну домовленість колишнього директора підприємства ОСОБА_1 з представником іншої сторони по договору № 15/02 від 15.02.2010 року купівлі -продажу з метою настання для приватного підприємства “Софіївка-Агро” неспри-ятливих наслідків, а саме факт продажу сільськогосподарської техніки в період розпалу по-сівної компанії, неадекватна оплата за техніку та укладення угоди на вкрай невигідних умова для підприємства, необґрунтовано з наступного.
Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до приписів ст. 124 Конституції України та ст. 15 КПК України правосуд-дя в Україні здійснюється виключно судами, а отже, лише суд встановлює доведеність наяв-ності чи відсутності обставин, в тому числі і в кримінальній справі. Такі обставини як наяв-ність неправомірних (злочинних) дії, якщо вони дійсно мали місце, наявність вини, умислу фізичної особи мають доводитись у встановленому порядку тільки певними засобами доказу-вання. Доказом щодо доведення вини та протиправності (злочинності) дій фізичної особи відповідно до статті 15 Кримінального процесуального Кодексу України є вирок суду.
Відповідно до ст. 35 ГПК України лише вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішення спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Позивачем не доведено, що зміст оскарженого договору суперечить діючому законо-давству.
Позивачем не доведено, що при укладені оскарженого договору директор ОСОБА_1 перевищив свої повноваження.
Позивачем не доведено, що оскаржений договір вчинений в результаті зловмисної до-мовленості представника однієї сторони з другою стороною.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 22,44,49,75,82,84,85 ГПК України, господар-ський суд
1. В позові відмовити у повному обсязі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеля-ційним господарським судом.
Оформлене відповідно до статті 84 цього Кодексу рішення підписано 26.11.2010 року.
Суддя