79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.11.10 Справа№ 32/185 (2010)
Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом: Приватного підприємства «Форвард-Прінт», м.Львів.
До відповідача: Благодійного фонду допомоги інвалідам гірських районів Львівської області, м.Львів.
Про стягнення 3 886,47 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача: Костенко І.В. -директор, ОСОБА_1. -представник (довіреність від 01.10.2010р.)
Від відповідача: не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Приватним підприємством «Форвард-Прінт», м.Львів до Благодійного фонду допомоги інвалідам гірських районів Львівської області, м.Львів про стягнення 3 486,00 грн. основного боргу, 208,26 грн. пені, 21,24 грн. інфляційних нарахувань, 36,97 грн. 3% річних.
Ухвалою суду від 08.10.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 02.11.2010р. Розгляд справи було відкладено на 23.11.2010р.
Представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій вказав, що сума основного боргу становить 3600,00 грн., а не 3 486,00 грн. як було помилково вказано у позовній заяві, крім того просить стягнути судові витрати -держито в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. та 1 200,00 грн. витрат на юридичні послуги, в іншій частині позовні вимоги залишені без змін (36,67 грн. 3% річних та 21,24 грн. інфляційні нарахування). Позовні вимоги з врахування заяви про їх уточнення підтримав, просив позов задоволити в сумі заявленій у заяві.
Відповідач в судове засідання повторно не з»явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення № 79018 0669266 5 від 10.11.2010р., вручено -13.11.2010р.
Станом на 23.11.2010р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.
В судовому засіданні 23.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст якого виготовлено та підписано 29.11.2010р.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-
встановив:
18.05.2010р. між ПП «Форвард-Прінт»(постачальник) та Благодійним фондом допомоги інвалідам гірських районів Львівської області (покупець) було укладено договір поставки № 24.03-1 (далі по тексту -договір), згідно умов якого постачальник зобов»язується передати у власність чи надати покупцю певну продукцію чи послуги (надалі товар) за ціною та в асортименті визначеному специфікацією, яка являється невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар, передбачений специфікацією та своєчасно здійснювати його оплату відповідно до умов даного договору. У випадках відсутності специфікації - такою визнається узгоджений сторонами рахунок-фактура.
Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар (ноутбук Lenovo IdealPad G530) на суму 3 818,00 грн. згідно видаткової накладної № П-00000825 від 18.05.2010р.
Відповідач оплатив отриманий товар частково на загальну суму 218,00 грн., відтак основний борг становить 3600,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією № 11 від 21.07.2010р., яка отримана останнім наручно та залишена без відповіді та задоволення.
Позивач, на підставі п.9.1. договору, нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 208,26 грн.
Крім того, позивач нарахував інфляційні в сумі 21,24 та 3% річних в сумі 36,97 грн.
Відтак, позивач згідно поданої ним заяви про уточнення позовних вимог просить стягнути з відповідача 3 866,47 грн. з яких 3 600,00 грн. основний борг, 208,26 грн. пеня, 21,24 грн. інфляційні, 36,97 грн. 3% річних.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного:
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).
За умовами ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Факт поставки позивачем товару підтверджується видатковою накладною № П-00000825 від 18.05.2010р. на суму 3 818,00 грн. Товар був отриманий представником відповідача п.Павлишиним Ю.Є. згідно довіреності № 27 від 18.05.2010р.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В п.5.2. договору сторони передбачили, що покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 14 календарних днів з дати поставки товару.
Факт часткової сплати боргу в сумі 218,00 грн. підтверджується виписками банку від 11.06.2010р. та 16.06.2010р. Борг становить 3600,00 грн.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З вищенаведеного випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача залишку боргу за поставлений товар в сумі 3 600,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно позивачем правомірно нараховано відповідачу 21,24 грн. інфляційних втрат та 36,97 грн. 3% річних.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В п.9.1. договору сторони передбачили, що покупець за несвоєчасну оплату згідно п.5.2. даного договору виплачує постачальнику пеню в подвійному розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня від суми заборгованості за кожен день протермінування.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 02.06.2010р. по 04.10.2010р., яка згідно поданого позивачем розрахунку становить 208,26 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача 1200,00 грн. судових витрат на юридичні послуги.
Із долученого до матеріалів справи договору № 1/09/2010 про надання юридичних послуг укладеного 27.09.2010р. між ПП «Форвард-Прінт»та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, вбачається, що останній діє лише на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.
Відповідно до ст.44 ГПК України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.
Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.
З договору про надання юридичних послуг укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1 не вбачається, що він укладений з адвокатом. Крім того, представник позивача ОСОБА_1. доказів того, що він є адвокатом не представив.
Відтак, вимога позивача про стягнення 1 200,00 грн. витрат на юридичні послуги задоволенню не підлягає.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи положення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач не подав належних та допустимих доказів, які б підтвердили відсутність у нього заборгованості.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.
Судові витрати згідно ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.11, 525, 530, 549, 612, 629, 627, 655, 663, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов, згідно заяви про уточнення позовних вимог, задоволити частково.
2. Стягнути з Благодійного фонду допомоги інвалідам гірських районів Львівської області, 79013, м.Львів, вул.К.Левицького, 73/2, (код ЄДРПОУ 23891602, р/р 26003620060271 в Личаківському відділенні ЛФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 325019) на користь Приватного підприємства «Форвард-Прінт», 79012, м.Львів, вул.Остроградських, 20/58 (ЄДРПОУ 34521621, р/р 26002600360431 в ЛФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 325019) 3600,00 основного боргу, 208,26 грн. пені, 36,97 грн. 3% річних, 21,24 грн. інфляційних нарахувань, 102,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
4. В задоволенні позовних вимог про стягнення 1 200,00 грн. витрат на юридичні послуги відмовити.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Суддя