11 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 903/821/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Баранця О. М., Студенця В. І.,
розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Грязнов В. В., судді: Павлюк І. Ю., Розізнана І. В.)
від 05.02.2025
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго"
про стягнення 982 376,65 грн втрат від інфляції та 3 % річних,
1. У вересні 2024 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Компанія, скаржник) звернулося з позовом до Господарського суду Волинської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньобленерго" (далі - Товариство) 671 068,47 грн втрат внаслідок інфляції та 311 308, 18 грн - 3 % річних за прострочення сплати суми основної заборгованості.
2. 20.11.2024 Господарський суд Волинської області ухвалив рішення, яким позов задовольнив повністю, стягнув з Товариства на користь Компанії 671 068,47 грн збитків, завданих інфляцією, 311 308,18 грн процентів річних та 11 788,52 грн витрат зі сплати судового збору.
3. Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки повне погашення Товариством боргу в сумі 63 825 620,13 грн відбулось лише 30.11.2023, то до задоволення підлягає вимога про стягнення 311 308,18 грн процентів річних за період з 17.09.2023 по 29.11.2023 та 671 068,47 грн збитків, завданих інфляцією, за період жовтень-листопад 2023 року. Крім того, місцевий господарський суд виснував, що Товариство не дотримало передбачених умовами договору та Правилами ринку порядку повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин; не довело причинно-наслідкового зв'язку між форс-мажором та неможливістю виконати грошове зобов'язання за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 04.06.2019 № 0509-02041 у спірний період; не довело, що саме у спірний період надання послуг для Товариства діяли обставини непереборної сили. Щодо порушення послідовності математичного ланцюга розрахунку для нарахування інфляційних втрат суд першої інстанції вказав, що перерахунок судом інфляційних втрат та включення до розрахунку іншого періоду з 01.07.2023 по 16.09.2023 суперечило б принципу диспозитивності, передбаченого пунктом 5 частини третьої статті 2 ГПК України, приписам частини другої статті 14 ГПК України та частини другої статті 237 ГПК України.
4. 05.02.2025 Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував у частині стягнення 671 068,47 грн втрат внаслідок інфляції та 3 735,70 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та ухвалив у цій частині нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін; стягнув з Компанії на користь Товариства 12 079,23 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Суд апеляційної інстанції здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, дійшов висновку, що при обчисленні інфляційних втрат враховано періоди часткового погашення Товариством 63 825 620,13 грн заборгованості з 01.07.2023 до 28.09.2023, в яких мала місце дефляція, розмір якої становив: 99,4% в липні 2023 р.; 98,6% в серпні 2023 р.; 100,5% в вересні 2023 р., тому, за вказаний період сума втрат від інфляції склала (мінус!) - 958 374,71 грн, отже заявлені позивачем до стягнення 671 068,47 грн не є інфляційними втратами, оскільки підсумкова сума нарахувань складає (мінус!) - 287 310,24 грн.
6. Апеляційний господарський суд зазначив, що диспозиція статті 625 Цивільного кодексу України передбачає нарахування інфляційних втрат за весь період існування заборгованості, оскільки даний вид відповідальності полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. Крім того, стягнення втрат, завданих внаслідок інфляції є лише компенсацією знецінення коштів, якими користується боржник, тому така компенсація не є збитками, як зазначає місцевий суд і не може бути джерелом збагачення кредитора. Оскільки періодом прострочення виконання грошового зобов'язання є період з 01.01.2023 по 29.11.2023 включно, то нарахування інфляційних втрат повинно відбуватися за весь період існування боргу і не може бути перервано або використано вибірково за бажанням кредитора.
7. Крім того, суд вказав, що безперервність математичного ланцюга нарахування інфляційних втрат не може нівелюватись існуванням двох окремих позовів, оскільки база для нарахування додаткових вимог є однією і тією самою, проте, зазначені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою, що призвело до безпідставного задоволення вимоги про стягнення інфляційних втрат у цій справі.
8. 21.02.2025 Компанія подала до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити рішення суду першої інстанції в силі.
9. 27.02.2025 Товариство подало до Верховного Суду заперечення проти відкриття касаційного провадження, в яких просить відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на те, що сума позовних вимог не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а касаційна скарга не містить жодних належних обґрунтувань, які могли б підпадати під дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
10. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
11. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
12. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
13. Позов у зазначеній справі подано у 2024 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3 028,00 грн.
14. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
15. Предметом позову у цій справі є стягнення 982 376,65 грн, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 684,00 грн = 1 342 000, 00 грн) станом на час звернення з позовною заявою.
16. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
17. Отже, у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом.
18. Зокрема, за загальним правилом судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню (пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), і лише у визначених законом випадках такі рішення підлягають касаційному оскарженню, а саме:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
19. За підпунктом "с" пункту 7 Рекомендації № R(95)5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію й поліпшення функціонування систем і процедур оскарження в цивільних і торговельних справах, ухваленої на його 528-му засіданні 7 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають подавати щодо тих справ, третій судовий розгляд яких доцільний, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають загальне суспільне значення; від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування підстав, за яких розгляд її справи сприятиме досягненню таких цілей.
20. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України).
21. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статті 625 Цивільного кодексу України та порушив норми пункту 5 частини третьої статті 2, частини другої статті 14, частини другої статті 237 ГПК України, і не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові 11.07.2024 від у справі № 910/5349/22.
22. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави і суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
23. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
24. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що виключна правова проблема як така має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників.
25. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
26. З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що суди допустили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; суди допустили явну й грубу помилку в застосуванні норм процесуального права, у тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанції таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.
27. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки скаржник належним чином не обґрунтував існування зазначених якісних та кількісних показників щодо наявності виключної правової проблеми; у касаційній скарзі відсутні посилання на справи та їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформовано різну правову позицію щодо вирішення справ з аналогічними обставинами справи.
28. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
29. Верховний Суд звертає увагу, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
30. З огляду на зазначене Верховний Суд вважає, що подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ.
31. Отже, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умови допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 982 376, 65 грн, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
32. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
33. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Компанії згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 903/821/24 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча І. Кондратова
Судді О. Баранець
В. Студенець