36000, м. Полтава, вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
12.03.2025 Справа № 917/77/25
Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою TOBAPИCTBА 3 OБMEЖEHOЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «IHBECTABIAOIЛ» (код ЄДРПОУ 40702582, місцезнаходження: 39600, Полтавська обл., м. Кременчук вул. Кагала Старшого Лейтенанта, 52Б, офіс, 303А)
до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОЛАМ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 43787889, місцезнаходження: 39097, Полтавська обл., Глобинський р-н, с. Погреби, вул. Гагаріна, 1)
про стягнення 203 040,00 грн.,
без виклику представників сторін,
TOBAPИCTBО 3 OБMEЖEHOЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «IHBECTABIAOIЛ» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОЛАМ ПЛЮС» про стягнення заборгованості за Договором поставки № 21/06/24-1 від 21.06.24 у розмірі 203 040,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.
Ухвала була надіслана в електронний кабінет відповідача. Згідно довідки про доставку електронного листа документ доставлено до електронної кабінету 13.01.25.
Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзив на позов не надав.
Суд враховує, що згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/77/25.
Судом враховано, що за ч.13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
21.06.2024 між ТОВ «IHBECTABIAOIЛ» та ТОВ «ОЛАМ ПЛЮС» було укладено договір поставки № 21/06/24-1 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується передати в погоджені з Покупцем строки, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі нафтопродукти: паливо для реактивних двигунів, дизельне паливо, бензини марки А-92, А-95 та інше, найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.
Згідно п. 2.2. Договору поставка Товару здійснюється партіями на підставі Заявки Покупця, в якій визначається вид нафтопродукту, його кількість та умови відвантаження. Заявка може бути надана як в усній так і в письмовій формі. Підтвердженням факту направлення Заявки є оплата товару та/або його відвантаження. Поставка Товару підтверджується видатковими накладними на Товар, які підписані представниками обох Сторін. Поставка Товару здійснюється партіями протягом 3 (трьох) робочих днів з дня подачі Заявки постачальнику (п. 2.5. Договору).
Згідно п. 3.6. Договору право власності на Товар переходить до Покупця з дати поставки Товару (з врахуванням обраного базису поставки товару), що вказана в накладних документах на товар (видаткова накладна та/або акт приймання-передачі).
Відповідно до п. 3.1. Договору ціна Товару є договірною та узгоджується Сторонами в рахунках на оплату Товару. Вартість кожної окремої партії Товару зазначається Постачальником в рахунках на оплату Товару та накладних документах.
Пунктом 3.2. Договору визначено, що Покупець зобов'язаний оплатити вартість партії Товару в розмірі 100% (в т.ч. ПДВ) передоплати на підставі рахунку Постачальника. У випадку отримання Товару з відстрочкою оплати, оплата здійснюється впродовж 2 (двох) банківських днів з дати поставки Товару.
Згідно п. 3.7. Договору за бажанням однієї з Сторін, Сторони підписують акт звірки взаєморозрахунків. Підписання акту взаєморозрахунків або направлення іншій Стороні вмотивованих зауважень до акту звірки здійснюється Сторонами протягом 3 (трьох) робочих днів.
Позивач вказує, що:
- на виконання зазначених норм Договору та у відповідності до отриманої від ТОВ «ОЛАМ ПЛЮС» усної заявки, Позивач передав у власність Відповідача дизельне паливо на загальну суму 203 040,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними, підписаними сторонами Договору: № 333 від 02.12.2024 - 1 337 кг на суму 75 435,00 грн.; № 339 від 05.12.2024 - 982 кг на суму 54 990,00 грн.; № 347 від 16.12.2024 - 1 296 кг на суму 72 615,00 грн.
- поставка у власність Відповідача зазначених нафтопродуктів підтверджується, у т.ч. товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти), підписаними сторонами Договору: № 02/12-1 від 02.12.2024 - 1 337 кг (1 605 л) дизельного палива; № 05/12-1 від 05.12.2024 - 982 кг (1 170 л) дизельного палива; № 16/12-3 від 16.12.2024 - 1 296 (1 545 л) дизельного палива;
- разом з видатковими накладними Відповідачу були передані рахунки на оплату: № 378 від 02.12.2024 на суму 75 435,00 грн.; № 384 від 05.12.2024 на суму 54 990,00 грн.; № 392 від 16.12.2024 на суму 72 615,00 грн.
Як стверджує позивача, відповідач як Покупець товару, належним чином його умов не виконав, а саме в порушення п. 3.2. Договору Відповідач не здійснив оплату отриманих за вищевказаними видатковими накладними нафтопродуктів. Заборгованість в сумі 203 040,00 грн. станом на 31.12.2024 підтверджена Відповідачем у акті звірки взаємних розрахунків за Договором за період 2024 рік.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки № 21/06/24-1 від 21.06.24 у розмірі 203 040,00 грн.
Відповідач в ході розгляду спору відзиву на позов не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.
Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом було встановлено, що позивач належним чином та в повному обсязі виконав перед відповідачем взяті на себе зобов'язання за договором поставки товару №№ 21/06/24-1 від 21.06.2024 року. Так, позивач здійснив поставку товару відповідачу, про що представниками сторін були підписані наступні накладні: № 333 від 02.12.2024 - 1 337 кг на суму 75 435,00 грн.; № 339 від 05.12.2024 - 982 кг на суму 54 990,00 грн.; № 347 від 16.12.2024 - 1 296 кг на суму 72 615,00 грн.
В даному випадку, у п.3.2 Договору сторони узгодили, що Покупець зобов'язаний оплатити вартість партії Товару в розмірі 100% (в т.ч. ПДВ) передоплати на підставі рахунку Постачальника. У випадку отримання Товару з відстрочкою оплати, оплата здійснюється впродовж 2 (двох) банківських днів з дати поставки Товару.
Відтак суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 612 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
В порушення умов договору, відповідач станом на дату звернення з позовом не здійснив оплату вартості поставленого товару по вказаним накладним повністю або частково, у зв'язку із чим має заборгованість перед позивачем у розмірі 203 040,00 грн.
При розгляді даної справи відповідач не спростував факту прострочення оплати товару та не надав належних, вірогідних та допустимих доказів на спростування обставин, зазначених у позові.
Крім того, факт наявності заборгованості у розмірі 203 040,00 грн. відображено у акті звірки взаємних розрахунків за Договором за період 2024 рік. Акт звірки підписаний Відповідачем без зауважень.
Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Отже, акт звірки взаємних розрахунків, підписаний уповноваженою особою боржника є доказом, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед кредитором грошового зобов'язання щодо повернення грошових коштів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду № 910/1389/18 від 05.03.2019).
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2436,48 грн.
Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОЛАМ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 43787889, місцезнаходження: 39097, Полтавська обл., Глобинський р-н, с. Погреби, вул. Гагаріна, 1) на користь TOBAPИCTBА 3 OБMEЖEHOЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «IHBECTABIAOIЛ» (код ЄДРПОУ 40702582, місцезнаходження: 39600, Полтавська обл., м. Кременчук вул. Кагала Старшого Лейтенанта, 52Б, офіс, 303А) заборгованість в сумі 203040,00 грн., а також 2436,48 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Киричук О.А.