79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
06.03.2025 Справа № 914/75/25
За позовом: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів,
до відповідача: Комунального підприємства Лопатинської селищної ради, смт Лопатин Львівської області,
про: стягнення заборгованості у розмірі 71 517,99 грн
Суддя Н.Є. Березяк
Секретар судового засідання Р.Р. Волошин
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Левицький М.Б. - керівник
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Державної екологічної інспекції у Львівській області до Комунального підприємства Лопатинської селищної ради про стягнення заборгованості у розмірі 71 517,99 грн.
Ухвалою суду від 09.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Рух справи відображено в ухвалах та протоколах судових засідань.
В судове засідання 06.03.2025 представник позивача не з'явився. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Інспекційною перевіркою дотримання вимог природоохоронного законодавства Комунального підприємства Лопатинської селищної ради (акт №812/04/1031 від 20.10.2021) встановлено порушення законодавства про охорону та раціональне використання відповідачем водних ресурсів, а саме: самовільне використання Комунальним підприємством Лопатинської селищної ради водних ресурсів із свердловини №1, №2 та №3, яка розташована у селищі Лопатин Львівської області, при відсутності дозвільного документа - спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) внаслідок чого державі було завдано збитки у розмірі 71 517,99 грн.
Представник відповідача в судове засідання 06.03.2025 з'явився, проти задоволення позову заперечив з підстав наведених у письмових поясненнях (вх.№5761/25 від 05.03.2025), в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що відповідно до ст. 23 Кодексу України про надра №132/94-ВР землевласники і землекористувачі в межах земельних ділянок, які перебувають у їх власності або користуванні, мають право без спеціального дозволу та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб, не пов'язаних із відчуженням видобутих корисних копалин, корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до 2 метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 метрів кубічних на добу.
В судовому засіданні 06.03.2025 була проголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Львівській області від 01.03.2023 № 42, Інспекція є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища на території Львівської області, зокрема, щодо дотримання вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів.
Інспекційною перевіркою дотримання вимог природоохоронного законодавства Комунального підприємства Лопатинської селищної ради (акт №812/04/1031 від 20.10.2021 р.) встановлено порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, а саме самовільне використання Комунальним підприємством Лопатинської селищної ради водних ресурсів із свердловини № 1 №2, та №3, які розташовані у селищі Лопатин Львівської області, при відсутності дозвільного документа - спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).
Актом планової перевірки №812/04/1031 від 20.10.2021 в розділі «Опис виявлених порушень» п. 1 зафіксований факт здійснення відповідачем забору водних ресурсів із свердловини №1, №2, та №3, які розташовані у селищі Лопатин Львівської області, що є порушенням вимог ч.1 ст.19 та ч.1 23 Кодексу України про надра.
Забір підземних вод Комунальним підприємством Лопатинської селищної ради із свердловини №1, №2, та №3, які розташовані у селищі Лопатин Львівської області здійснювався самовільно, при відсутності спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням вимог статей 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра та порушенням права державної власності на надра.
Згідно наданої довідки Комунального підприємства Лопатинської селищної ради від 20.10.2021 року №41, в період відсутності спеціального дозволу на користування надрами з 12.05.2018 року по 01.02.2021 року, підприємством самовільно було піднято та використано із Свердловини №1 - 38973 м3 підземних вод; в період відсутності спеціального дозволу на користування надрами з 12.05.2018 року по 23.06.2019 року, підприємством самовільно було піднято та використано із Свердловини №2 - 38973 м3 підземних вод, а зі Свердловини №3 - 14747 м3
Позивач зазначає, що в результаті самовільного користування водними ресурсами із свердловин №1, №2, та №3, які розташовані у селищі Лопатин Львівської області спричинені збитки у загальному розмірі 71 517,99 грн.
Розрахунок вказаних збитків проведений у відповідності із Методикою розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів п. 9.1, затвердженої наказом Мінприроди України №389 від 20.07.2009 та зареєстрованої Мін'юстом України №767/16783 від 14.08.2009.
Розмір відшкодування збитків за здійснення відповідачем забору водних ресурсів із Свердловини №1 становить 49 333,97 грн, із Свердловини №2 - 3516,53 грн, із Свердловини №3 - 18 667,49 грн.
Позивач звернувся до відповідача із претензіями №186, №187 та №188 від 02.11.2021, в яких було зазначено про необхідність перерахувати кошти в доход місцевого бюджету в сумі 71 517,99 грн, однак відповіді не отримав.
Доказів про перерахування відповідачем в доход місцевого бюджету коштів в сумі 71 517,99 грн суду не надано.
Враховуючи наведене позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із матеріально-правовою вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 71 517,99 грн.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища, земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством».
Приписами ст. ст. 149, 151 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
Положення аналогічного змісту містяться також у ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", яка передбачає, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 3 Водного кодексу України підземні води та джерела належать до водного фонду України, а згідно з приписами ст. ст. 1, 6 Кодексу України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 №827).
Таким чином, підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра. Відповідно до положень ст. ст. 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Спеціальне водокористування здійснюється лише на підставі дозволу на спеціальне водокористування (п. 9 ч.1 ст. 44, ч.1 ст. 49 Водного кодексу України).
Згідно із ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра, право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами.
На час дії дозволу, статтею 21 Кодексу України про надра було передбачено, що надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23 Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністрації, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Абзацом 2 п. 21 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615 встановлено, що після зупинення дії дозволу надрокористувач зобов'язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр робіт, передбачених дозволом.
Статтею 65 Кодексу України про надра передбачено, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у тому числі у самовільному користуванні надрами.
Згідно ст. 67 Кодексу України про надра підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду.
Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: протиправна поведінка боржника, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Натомість відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 26.05.2022 у справі №922/2317/21, від 03.11.2021 у справі № 922/1705/20, від 18.12.2020 у справі 922/3414/19).
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Судом встановлено, що наявними у справі доказами, підтверджується факт порушення відповідачем вимог законодавства.
У діях відповідача наявні всі підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду:
- протиправна поведінка, яка полягає у здійсненні забору підземних вод за відсутності спеціального дозволу на користування надрами;
- шкода, яка обрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389;
- причинний зв'язок, що виражений у заподіяні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача;
- вина, яка полягає у тому, що відповідач, у якого був відсутній спеціальний дозвіл на користування надрами, здійснюючи забір (видобування) підземних вод усвідомлював або повинен був усвідомлювати факт порушення відповідними діями вимог чинного законодавства.
Суд також зазначив, що з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами, у користувача надр виникають права та обов'язки, передбачені Кодексом України про надра.
Так, зі змісту частини другої статті 24 Кодексу України про надра вбачається, що користувачі надр зобов'язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 4-1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.
Згідно із п. 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету міністрів України № 615 від 30.05.2011 року дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері здійснення державного гірничого нагляду, епідеміологічного нагляду (спостереження), державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, органів місцевого самоврядування, органів державної фіскальної служби, зокрема, у разі порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр.
Після зупинення дії дозволу надрокористувач зобов'язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр робіт, передбачених дозволом. При цьому, зупинення дії дозволу не звільняє надрокористувача від обов'язку проводити на ділянці надр роботи, пов'язані із запобіганням виникненню аварійної ситуації або усуненням її наслідків. Також, зупинення дії дозволу не є підставою і для переривання строку його дії.
Відповідач зазначає, що він є стратегічно важливим підприємством, є єдиним надавачем послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення на відповідній території і відповідно не мав правових підстав для припинення видобування питних підземних вод.
Частиною 5 ст. ст.16 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачається, що у разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.
Тобто на відповідача, як на особу, яка забезпечує споживачів питною водою для певних потреб, вимогами Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» покладено обов'язок здійснювати відповідне водопостачання на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому, норми вказаного Закону носять імперативний, а не альтернативний характер.
Наведений Закон не містить виключень стосовно можливості надавати відповідні послуги без дозволу, як не передбачає і надання відповідних послуг за принципом мовчазної згоди.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 09.11.2018 у справі № 908/1593/17.
Відповідач не надав суду доказів отримання ним дозволу, а отже здійснював самовільне користування надрами.
Зважаючи на викладене, у діях відповідача наявний склад всіх чотирьох умов, необхідних для відшкодування спричиненої державі шкоди внаслідок порушення законодавства про охорону надр.
Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок збитків, заподіяних державі, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), стягнення яких є предметом спору по цій справі, здійснено позивачем на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за №767/16783 (далі - Методика) в редакції від 04.06.2021 , яка діяла на момент виявлення правопорушення та здійснення розрахунку.
Позивачем проведено розрахунок розмірів збитків, заподіяних відповідачем державі за здійснення відповідачем забору водних ресурсів із Свердловини №1 становить 49 333,97 грн, із Свердловини №2 - 3516,53 грн, із Свердловини №3 - 18 667,49 грн, на загальну суму 71 517,99 грн.
Як вже зазначено судом вище, на законодавчому рівні визначені чотири окремі підстави визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема, підставою для визначення розміру заподіяних державі збитків є самовільне використання надр (підземних вод) без спеціального дозволу накористування надрами.
З огляду на викладене вище, з урахуванням п. п. 9.1., 9.2. розділу ІХ Методики, ст. ст. 255.5.2. Податкового кодексу України розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів обумовлених здійсненням відповідачем забору водних ресурсів із Свердловин №1, №2 та №3 які розташовані у селищі Лопатин Львівської області становить 71 517,99 грн.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення на користь держави з відповідача 71 517,99 грн заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір у справі покладається на відповідача в розмірі 3028,00 грн.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 247-252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задоволити.
2. Стягнути з Комунального підприємства Лопатинської селищної ради (80261, Шептицький р-н, Львівська обл., смт Лопатин, вулиця Центральна, будинок, 33; код ЄДРОПОУ: 30124106) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 98; код ЄДРПОУ 38057086) збитки у сумі 71 517,99 грн та 3028,00 грн відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.03.2025.
Суддя Березяк Н.Є.