Рішення від 12.03.2025 по справі 910/16129/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2025Справа № 910/16129/24

За позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нонбіз»

про стягнення 64 160,10 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нонбіз» (далі - відповідач, ТОВ «Нонбіз») про стягнення 64 160,10 грн неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, передбачених укладеним між сторонами Договором № 188/СЗ про закупівлю товарів від 03.07.2024, в частині своєчасної поставки товару у встановлений цим правочином строк, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/16129/24 та справу передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою суду від 15.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Також вказаною ухвалою попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина друга ст. 178 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною п'ятою ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною одинадцятою ст. 242 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Відповідно до п. 2 частини шостої ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно з повідомленням суду про доставлення процесуального документу до електронного кабінету особи, документ в електронному вигляді «ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін)» від 15.01.25 по справі № 910/16129/24 було надіслано одержувачу ТОВ «Нонбіз» та доставлено до його електронного кабінету 15.01.2025 о 22:11.

Таким чином, приймаючи до уваги вимоги процесуального законодавства, ухвала суду про відкриття провадження у справі (без виклику сторін) від 15.01.2025 вважається врученою відповідачу 16.01.2025.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев'ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 2521 цього Кодексу.

Згідно з частиною восьмою ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев'ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.07.2024 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Замовник) та ТОВ «Нонбіз» (далі - Постачальник) був укладений Договір № 188/СЗ про закупівлю товарів (далі - Договір) відповідно до Указу Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275 «Про затвердження особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану».

Згідно з п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується у визначені Договором строки передати Замовникові - товар, в кількості та за цінами, зазначених у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а Замовник - прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до умов Специфікації, що є Додатком № 1 до Договору, загальна вартість товару становить 2 566 400,00 грн з ПДВ.

Ціна цього Договору становить 2 566 400,00 грн, у т.ч. ПДВ - 427 733,33 грн. Загальна сума Договору (вартість одиниці товару) може бути зменшена за взаємною згодою Сторін (п. 3.1. та п. 3.2. Договору).

Згідно з п. 4.1.-4.2. Договору, розрахунки за товар, що передається Замовником, проводяться шляхом оплати за фактично переданий товар з відстрочкою платежу до 10 календарних днів з дати передачі товару. До товару що передається, Постачальник обов'язково надає Замовнику накладну (у трьох примірниках) та рахунок-фактуру, підписану особою Постачальника, уповноваженою на підписання господарських та фінансових документів.

Відповідно до п. 5.1. п. 5.2. Договору, передача товару здійснюється до 15 липня 2024 року. Місце поставки товару - м. Київ.

Датою передачі товару вважається дата отримання його Замовником і підписання уповноваженими представниками Сторін накладної (пп. 5.3.1. п. 5.3. Договору).

Умовами пп. 6.2.7. п. 6.2. Договору передбачено, що Замовник має право сплату неустойки (штрафу, пені) у випадку невиконання або неналежного виконання Постачальником своїх зобов'язань за цим Договором.

Постачальник зобов'язаний забезпечити передачу товару у строки та на умовах, передбачених цим Договором (пп. 6.3.1. п. 6.3. Договору).

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання щодо передачі товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення передачі понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непереданого товару. У випадку порушення строку передачі Замовник має право відмовитись від цього Договору у повному обсязі або частково.

Сторони домовилися, що строк позовної давності три роки застосовується для вимог про стягнення з Постачальника штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) (п. 7.6. Договору).

Згідно з п. 7.7. Договору, Сторони домовилися, що за прострочення виконання Постачальником зобов'язань за Договором, нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) припиняється через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2024, а в частині оплати за переданий товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань (п. 10.1. Договору).

Пунктом 11.8. Договору передбачено, що в разі неможливості виконання зобов'язань щодо поставки за даним Договором, Постачальник повинен в 3-х денний термін письмово повідомити Замовника про обставини, що заважають належному виконанню обов'язків.

Відповідно до п. 13.1. та п. 13.2. Договору, всі додатки та додаткові угоди до даного Договору, підписані у встановленому порядку обома сторонами, складають його невід'ємну частину. Невід'ємною частиною договору є: Додаток № 1 - «Специфікація» та Додаток № 2 - «Технічний опис».

13.08.2024 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, згідно з умовами якої, у зв'язку із наданням пільг з оподаткування, Сторони погодились зменшити ціну договору пропорційно пільгам та викласти п. 3.1, у наступній редакції: « 3.1. Ціна Договору становить 2 138 666,70 грн без ПІДВ.». Усі інші умови Договору, залишаються без змін.

Відповідно до умов Специфікації, що є Додатком № 1 до Додаткової угоди № 1 від 13.08.2024 до Договору, вартість товару становить 2 138 666,70 грн без ПДВ.

На виконання умов Договору, відповідачем була здійснена поставки товару на загальну суму 2 138 666,70 грн без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 41 від 14.08.2024, копія якої надана в матеріали справи.

Оскільки товар було поставлено з порушенням строку, визначеного п. 5.1. Договору, позивач звернувся до відповідача з претензією від 21.08.2024 № 60/3-2241 про сплату пені за порушення строку поставки згідно умов п. 7.2. Договору у розмірі 64 160,10 грн. Докази направлення вказаної претензії в матеріалах справи відсутні.

Однак, відповідачем в добровільному порядку не було здійснено оплату пені, нараховану позивачем за порушення строків поставки товару згідно умов Договору, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.

Частиною першою ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга ст. 712 ЦК України).

Положеннями ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5.1. п. 5.2. Договору, передача товару здійснюється до 15 липня 2024 року. Місце поставки товару - м. Київ.

Частиною першою ст. 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Умовами пп. 5.3.1. п. 5.3. Договору передбачено, що датою передачі товару вважається дата отримання його Замовником і підписання уповноваженими представниками Сторін накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була здійснена поставки товару на загальну суму 2 138 666,70 грн без ПДВ, що підтверджується підписаною сторонами та скріпленою їх печатками видатковою накладною № 41 від 14.08.2024.

Отже, відповідачем було прострочено поставку товару за період з 16.07.2024 по 13.08.2024.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша ст. 612 ЦК України).

В силу приписів ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини першої ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною другою ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання щодо передачі товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Згідно з частиною четвертою ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов'язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов'язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов'язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються. Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 03.03.2020 у справі № 922/2220/19, від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі № 910/1972/20.

В силу положень частини шостої ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, наведений позивачем у позовній заяві за період з 16.07.2024 по 14.08.2024, судом встановлено, що позивачем помилково нараховано пеню на 14.08.2024 - день, в якій було здійснено поставку товару, оскільки, враховуючи частину третю ст. 549 ЦК України та ст. 253 ЦК України, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов'язання, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені (постанова Верховного Суду від 08.05.2019 у справі № 910/9078/18).

Судом здійснено власний розрахунок пені за період з 16.07.2024 по 13.08.2024 (29 днів), згідно з якими позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 62 021,33 грн.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За приписами ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Частинами першою та другою ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, відповідно до положення ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, позивачем у позовній заяві було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести в зв'язку із розглядом справи становить 3 028,00 грн за пред'явлення однієї позовної вимоги майнового характеру..

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нонбіз» (01013, місто Київ, вулиця Промислова, будинок 3-Г, офіс 205, ідентифікаційний код 41714536) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) пеню у розмірі 62 021 (шістдесят дві тисячі двадцять одна) грн 33 коп. та судовий збір у розмірі 2 927 (дві тисячі дев'ятсот двадцять сім) грн 06 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М. Смирнова

Попередній документ
125768037
Наступний документ
125768039
Інформація про рішення:
№ рішення: 125768038
№ справи: 910/16129/24
Дата рішення: 12.03.2025
Дата публікації: 13.03.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (12.03.2025)
Дата надходження: 27.12.2024
Учасники справи:
суддя-доповідач:
СМИРНОВА Ю М