ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.03.2025Справа № 910/107/25
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна"
до Приватного акціонерного товариства"Українська транспортна страхова компанія"
про стягнення 16 484,40 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Піскунова
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна" (далі - позивач, ПрАТ "СК "Євроінс Україна") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (далі - відповідач, ПрАТ "УТСК") про стягнення суми недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 16 484,40 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 позовну заяву ПрАТ "СК "Євроінс Україна" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
21.01.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків разом із доданими до неї документами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 прийнято позовну заяву ПрАТ "СК "Євроінс Україна" до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/107/25 постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі №910/107/25.
29.01.2025 до суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист № 9-03/3015 від 29.01.2025 у відповідь на запит суду з інформацією про страхове покриття за полісом № ЕР/220918411.
06.02.2025 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 326,29 грн, 3% річних у розмірі 150,12 грн та інфляційні витрати - 2 024,78 грн.
07.02.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до якого, відповідач заперечує проти задоволення позову зазначаючи, що відповідачем у відповідь на заяву позивача від 15.10.2024 про сплату страхового відшкодування, в межах строку, було сплачено кошти у розмірі 56 326,25 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 9608 від 18.10.2024. Розмір страхового відшкодування був визначений відповідачем на підставі документів, наданих позивачем до заяви від 15.10.2024 з вирахуванням вартості робіт та матеріалів, призначених на відновлення пошкоджень, не пов'язаних із ДТП від 19.08.2024, але включених до Рахунку-фактури № 1358576_251349.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 відмовлено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Євроінс Україна" в прийнятті заяви про збільшення позовних вимог.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено подані сторонами заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань та додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу свої заперечень та дослідивши матеріали справи, суд
Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
12.09.2023 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Євроінс Україна" та ОСОБА_1 був укладений Договір № 115032-2111-1000003 добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО Класичне" (далі - Договір страхування).
Згідно з Договором страхування у позивача був застрахований автомобіль "Mazda CX-30", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії Договору страхування визначений з 13.09.2023 до 12.09.2024.
19.08.2024 у м. Києві по вулиці М.Максимовича, 26, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Mazda CX-30", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля "Skoda Fabia", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Наведене підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Європротокол) від 19.08.2024.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль "Mazda CX-30", реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахований позивачем - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Євроінс Україна".
З метою визначення пошкоджень транспортного засобу, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачем проведено його огляд, відповідно до якого складено ПРОТОКОЛ (Акт) огляду транспортного засобу від 20.08.2024
Відповідно до Рахунку-фактури № 1358576 від 28.08.2024, складеного ДП "АВТО ІНТЕРНЕШНЛ", вартість відновлювального ремонту автомобіля "Mazda CX-30", реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 76 010,65 грн з ПДВ.
Судом встановлено, що позивачем було складено Розрахунок № 216783/1 суми страхового відшкодування від 11.09.2024 та Страховий акт № 216783/1/2024 від 13.09.2024, згідно змісту яких позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийняв рішення про виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля "Mazda CX-30", реєстраційний номер НОМЕР_1 , в сумі 76 010,65 грн.
19.11.2024 складено Акт виконаних робіт № 1358576_ВН_337081 на суму 76 010,65 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ "СК "Євроінс Україна" здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 76 010,65 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 17863 від 13.09.2024.
Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у дорожньо-транспортній пригоді має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, за правилами та у порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (транспортний засіб).
Статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У постанові Верховного Суду від 02.10.2018 року в справі № 910/171/17 відображено правову позицію, згідно з якою на підставі вищевказаних правових норм до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до примітки до ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Європротокол - це спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками дорожньо-транспортної пригоди на місці аварії, потім надається страховику для підтвердження дорожньо-транспортної пригоди. Європротоколом можна скористатися при умовах, коли відсутні травмовані (загиблі) люди, водії-учасники дорожньо-транспортної пригоди мають поліси автоцивільної відповідальності, наявна згода водіїв транспортних засобів - учасників дорожньо-транспортної пригоди щодо її обставин, у водіїв відсутні ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються суду сторонами та іншими учасниками справи.
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, суд вважає за необхідне вказати про те, що в ході розгляду даного спору було встановлено, та підтверджено матеріалами справи те, що водії учасники дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 19.08.2024 року, погодилися на складання Європротоколу, потерпілий своєчасно звернувся до позивача з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.
Судом встановлено, що відповідно до полісу № ЕР/220918411, транспортний засіб марки "Skoda Fabia", реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" (відповідачем).
Відповідно до листа № 9-03/3015 від 29.01.2025 Моторного (транспортного) страхового бюро України ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 160 000,00 грн, а розмір франшизи - 3 200.00 грн. Станом на дату спірної ДТП (19.08.2024) поліс № ЕР/220918411 був чинним.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що внаслідок виплати страхового відшкодування страхувальнику пошкодженого транспортного засобу "Mazda CX-30", реєстраційний номер НОМЕР_1 І, позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
15.10.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 76 010,65 грн.
Відповідач не заперечував факт настання цивільно-правової відповідальності за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу "Skoda Fabia", реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахованого у відповідача за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 18.10.2024 відповідач сплатив на користь позивача страхове відшкодування в сумі 56 326,25 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 9608.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач виплатив страхове відшкодування не у повному обсязі, оскільки фактично сума страхового відшкодування складає 76 010,65 грн, а відповідачем частково сплачено кошти у розмірі 56 326,25 грн.
Статтею 12 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відтак позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства"Українська транспортна страхова компанія" страхове відшкодування у розмірі 16 484,40 грн (76 010,65 грн (вартість відновлювального ремонту) - 56 326,25 (часткова сплата відповідачем страхового відшкодування) - 3 200,00 грн (франшиза за полісом № ЕР/220918411).
Відповідач у відзиві зазначив, що позивачем безпідставно включено у загальний розмір вартості відновлювального ремонту вартість робіт та матеріалів призначених на відновлення пошкоджень, не пов'язаних з дорожньо-транспортною пригодою, що мала місце 19.08.2024, а саме:
- пункт 8 (послуги) - зазначено вартість робіт з ремонту правих задніх дверей, в той час як в Протоколі огляду вказано лише пошкодження лакофарбового покриття й відсутня фіксація необхідності ремонту цих дверей;
- пункт 14 (послуги) - зазначено вартість робіт з вирівнювання кольору передніх правих дверей, в той час як в Протоколі огляду взагалі відсутня фіксація пошкодження цих дверей в результаті ДТП;
- пункт -15 (послуги) - зазначено вартість робіт з вирівнювання кольору заднього правого крила, в той час як в Протоколі огляду взагалі відсутня фіксація пошкодження заднього правого крила в результаті ДТП;
- пункт 9 (запчастини) - заявлено кількість та вартість матеріалів для виконання робіт по вирівнюванню кольору на 3,5 деталі, до яких входить і вирівнювання кольору передніх правих дверей та заднього правого крила, в той час як в Протоколі огляду взагалі відсутня фіксація пошкодження цих дверей в результаті ДТП.
Щодо вказаних заперечень відповідача, суд зазначає про наступне.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами СТО, на якій проводився ремонт автомобіля.
Так, у постанові від 03.07.2019 року в справі № 910/12722/18 Верховний Суд вказав, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року в справі № 922/4013/17. Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню саме страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню саме спеціальні норми пункту 22.1 статті 22 та статті 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Норма частини 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові у справі № 910/22886/16 від 01.02.2018.
Отже, доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок СТО, який містить перелік робіт та використаних матеріалів щодо ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу.
Суд зазначає, що відповідно до п. 5.1. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна № 142/5/2092 від 24.11.2003, технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.
Відтак, Рахунок-фактура № 1358576 від 28.08.2024, складений ДП "АВТО ІНТЕРНЕШНЛ" та Акт виконаних робіт № 1358576_ВН_337081 від 19.11.2024 на суму 76 010,65 грн визнаються судом достатніми доказами, що підтверджують суму грошових коштів витрачених на відновлення транспортного засобу пошкодженого в спірній дорожньо-транспортній пригоді. Платіжна інструкція № 17863 від 13.09.2024 на суму 76 010,65 грн є доказом фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
З огляду на зазначене суд відхиляє доводи відповідача, щодо вирахування вартості робіт та матеріалів, призначених на відновлення ремонтних робіт включених до Рахунку-факти № 1358576_251349 від 28.08.2024, оскільки оцінка вартості страхового відшкодування здійснена на підставі рахунку ДП "АВТО ІНТЕРНЕШНЛ" та акту виконаних робіт.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з Приватного акціонерного товариства"Українська транспортна страхова компанія" 16 484,40 грн страхового відшкодування.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається з суми судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведені приписи ст. 129 ГПК України та задоволення позовних вимог повністю, судовий збір в сумі 2 422,40 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 233, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства"Українська транспортна страхова компанія" (Україна, 01033, місто Київ, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, будинок 77; ідентифікаційний код: 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (Україна, 03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 102; ідентифікаційний код: 22868348) 16 484,40 грн (шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят чотири гривні 40 коп.) страхового відшкодування та 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 12.03.2025.
Суддя Оксана ГУМЕГА