ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.03.2025Справа № 910/16066/24
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 9) до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» (04070, місто Київ, вулиця Набережне Шосе, будинок 2) про стягнення 56 889,06 грн,
Без виклику сторін
26.12.2024 в системі «Електронний суд» представником Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» сформовано позовну заяву до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» про стягнення 56 889,06 грн та 28.12.2024 передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.08.2023 року, відбулась дорожньо-транспортна пригода, а саме водій ОСОБА_1 , керуючи Тролейбусом, № 3375, скоїв зіткнення з транспортним засобом «SCANIA», реєстраційний № НОМЕР_1 . Відповідно до Постанови суду, ОСОБА_1 визнано винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди.
З огляду на викладене позивач просить стягнути з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» завдані збитки у розмірі 56 889,06 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
14.01.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано відзив на позовну заяву відповідно до якого представник просив відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду зокрема на наступне:
- серед переліку документів долучених до позовної заяви відсутній складений звіт про вартість матеріального збитку, що підтверджує розмір відшкодування у сумі 56 889, 06 грн.;
- розмір завданого збитку при настанні страхового випадку повинен визначатися виключно звітом (актом) про оцінку майна, а не рахунком СТО;
- огляд транспортного засобу проводився з порушенням вимог п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 24 листопада № 1074/8395 9, без залучення представника Відповідача, що позбавило останнього надавати свої зауваження та забезпечити об'єктивність проведення огляду;
- відповідно до інформації, яка зазначена у заяві від 06.11.2023 про виплату страхового відшкодування, одержувачем виплати страхового відшкодування Страхувальник зазначив - ПП «Автотранском», при цьому, фактична виплата страхового відшкодування була здійснена на рахунок ТОВ «Сканія Україна»;
- матеріали справи не місять розширеної довідки про факт ДТП, із зазначенням дати, часу, місця та пошкоджень ТЗ, а також довідки про реєстрацію і обставини ДТП (схема ДТП), виданої уповноваженим на те державним органом, із зазначенням обставин, наслідків пригоди (пошкоджень ТЗ, додаткового обладнання), П.І.Б. та адреси учасників ДТП, їх стану та технічного стану ТЗ, крім того, дані обставини стали причиною відмови у задоволені позовних вимог у судових справах №910/11886/22 та №910/15908/21.
17.01.2025 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано відповідь на відзив, відповідно до якого представник просить позовні вимоги задовольнити повністю з огляду на наступне:
- в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, зазначено, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу;
- щодо присутності заінтересованих осіб при огляді пошкодженого транспортного засобу то вона не є обов'язковою. Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів не вимагає присутності винуватця при огляді, а передбачає лише його бажане повідомлення про час та місце огляду. Якщо ж його не було при проведені огляду, то оцінка не може бути поставлена під сумнів з цих підстав. До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові № 643/10751/16-ц від 23.11.2020 року;
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
23.12.2022 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» (далі - позивач) як страховиком та АТ «Концерн Галнафтогаз» як страхувальником укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №3015/215/010663, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом зокрема "SCANIA G450", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2022 року випуску.
Строк дії договору встановлено з 24.12.2022 по 23.12.2023.
21.08.2023 о 17:00 в місті Києві по бульвару Чоколівському (під мостом Індустріальний), відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу "SCANIA G450", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та тролейбусом №3375 під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 27.10.2023 у справі №760/20317/23 встановлено порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
06.11.2023 страхувальник звернувся до позивача із заявою про сплату страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту.
Актом огляду транспортного засобу від 23.08.2023 зафіксовано характер пошкоджень автомобіля марки "SCANIA G450", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Згідно рахунку на передоплату №SK-2305383 від 31.10.2023 вартість ремонту автомобіля марки "SCANIA G450", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 56 889,06 грн.
Позивачем на підставі заяви від 06.11.2023 про сплату страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту складений та підписаний страховий акт від 14.11.2023 акт №G-15603-1, згідно якого прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 56 889,06 грн.
Страховиком на виконання умов договору страхування на підставі платіжної інструкції №14998 від 15.11.2023 перераховано суму страхового відшкодування в розмірі 56 889,06 грн.
25.04.2024 за вих. №15603/ІНС позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Проте як вказує позивач станом на дату подання позовної заяви відповідач відшкодування здійсненої позивачем страхової виплати не здійснив.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Отже, з огляду на положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" підставою для набуття позивачем права вимоги щодо виплати страхового відшкодування (в порядку заміни кредитора в зобов'язанні) є факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
У Постанові Солом'янського районного суду м. Києва від 27.10.2023 у справі №760/20317/23 встановлено порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, в результаті чого транспортний засіб "SCANIA G450", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.
Доказів того, що ОСОБА_1 не мав права керування транспортним засобом Тролейбусом № 3375 матеріали справи не містять, а відтак, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 на законних підставах керував вказаним транспортним засобом.
Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_1 встановлена в судовому порядку, та доказів наявності вини інших осіб в ДТП, що відбулася 21.08.2023 суду не надано.
При цьому, з аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Так, ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1172 Цивільного кодексу України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
При цьому, під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
У той же час, не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у справі № 910/14685/17 від 05.05.2018.
Відповідно до відповіді від НПУ власником Тролейбуса № 3375 є «КИЇВПАСТРАНС» ТРЕД №3, яке відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є філією Комунального Підприємства "КИЇВПАСТРАНС".
Відповідачем не заперечувалось, що останній є власником Тролейбуса № 3375 (відповідно до відповіді від НПУ), а також те, що водій ОСОБА_1 не перебув на дату спірного ДТП з відповідачем у трудових відносинах.
Відтак, оскільки власником транспортного засобу Тролейбус № 3375 на момент ДТП було Комунальне підприємство "КИЇВПАСТРАНС" та ОСОБА_1 експлуатував вказаний транспортний засіб на законних підставах, що встановлено судом вище, відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля, несе відповідач.
Стосовно заперечень відповідача, що серед переліку документів долучених до позовної заяви відсутній складений звіт про вартість матеріального збитку, що підтверджує розмір відшкодування у сумі 56 889, 06 грн., а також розмір завданого збитку при настанні страхового випадку повинен визначатися виключно звітом (актом) про оцінку майна, а не рахунком СТО, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до п. п. д) п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 (далі - Методика) Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.
Норма ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
При цьому, звіт про оцінку є лише попереднім оціночним документом, який показує можливу вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ, тоді як реальна (фактична) вартість відновлювального ремонту автомобіля визначається, виходячи з реальної вартості ремонту, необхідного для відновлення транспортного засобу, що вказується, зокрема, в рахунку на виконані роботи.
Таким чином, належним та допустимим доказом вартості відновлювального ремонту автомобіля марки "SCANIA G450", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є рахунок на передоплату №SK-2305383 від 31.10.2023 на суму 56 889,06 грн.
Відповідно до пункту 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
У п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, вказано, що значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
Таким чином, оскільки відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу "SCANIA G450", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , роком його випуску є 2022 рік, підстав для застосування значення коефіцієнта фізичного зносу при визначенні вартості відновлювального ремонту вказаного ТЗ відсутні.
Стосовно заперечення відповідача в частині того, що огляд транспортного засобу проводився з порушенням вимог п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 24 листопада № 1074/8395 9, без залучення представника Відповідача, що позбавило останнього надавати свої зауваження та забезпечити об'єктивність проведення огляду, суд зазначає наступне.
Виклик зацікавлених осіб на огляд пошкодженого транспортного засобу не є обов'язковим, а здійснюється у разі потреби (п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів), а тому присутність останнього під час проведення огляду пошкодженого транспортного засобу не впливає на його об'єктивність.
Стосовно заперечень відповідача, що відповідно до інформації, яка зазначена у заяві від 06.11.2023 про виплату страхового відшкодування, одержувачем виплати страхового відшкодування Страхувальник зазначив - ПП «Автотранском», при цьому, фактична виплата страхового відшкодування була здійснена на рахунок ТОВ «Сканія Україна», суд зазначає, що в матеріалах справи наявна платіжна інструкція №14998 від 15.11.2023 за якою позивачем перераховано суму страхового відшкодування в розмірі 56 889,06 грн.
В частині заперечень відповідача, що матеріали справи не місять розширеної довідки про факт ДТП, із зазначенням дати, часу, місця та пошкоджень ТЗ, а також довідки про реєстрацію і обставини ДТП (схема ДТП), виданої уповноваженим на те державним органом, із зазначенням обставин, наслідків пригоди (пошкоджень ТЗ, додаткового обладнання), П.І.Б. та адреси учасників ДТП, їх стану та технічного стану ТЗ, крім того, дані обставини стали причиною відмови у задоволені позовних вимог у судових справах №910/11886/22 та №910/15908/21, суд зазначає наступне.
Відповідач посилається на практику у справах №910/11886/22 та №910/15908/21, однак остання не є релевантною до справи, що розглядається з огляду на те, що у згаданих справах не було надано рахунку вартості відновлювального ремонту та/або акту виконаних робіт, а також позивачами були особи яким заподіяно шкоду, у даній же справі наявний рахунок, а також відповідно до норм статті 993 Цивільного кодексу України (ЦК) та статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як зазначалося вище, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Отже, визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Вказані норми Закону не передбачають обов'язкового проведення суб'єктами оціночної діяльності незалежної професійної оцінки шкоди, завданої транспортному засобу внаслідок ДТП, тобто необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки, а під оціненою шкодою в ньому розуміється передусім шкода, оцінена страховою компанією.
За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 56 889,06 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» (04070, місто Київ, вулиця Набережне Шосе, будинок 2, код ЄДРПОУ 31725604) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 9, код ЄДРПОУ 20113829) суму страхового відшкодування у розмірі 56 889 (п'ятдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 06 коп. судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено та підписано 12.03.2025.
Суддя Владислав ДЕМИДОВ