печерський районний суд міста києва
Справа № 757/9591/25-ц
05 березня 2025 року суддя Печерського районного суду м. Києва Соколов О.М. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про зобов'язання вчинити дії,-
На адресу Печерського районного суду м. Києва надійшов вищевказаний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про зобов'язання вчинити дії.
Перевіривши матеріали позовної заяви, вважаю, що її слід залишити без руху для усунення недоліків, з наступних підстав.
Так, позовна заява повинна відповідати вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як убачається, у даній справі предметом позову є зобов'язання відповідача вчинити дії.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлена одна вимога немайнового характеру.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем не додано доказів сплати судового збору; в додатках до позову відсутні такі докази також.
Разом з тим, представник позивача безпосередньо в позові вказує на те, що позивач є матір'ю військовослужбовця, який загинув і на підтвердження надає копію посвідчення сергії НОМЕР_1 .
З метою надання позивачу доступу до правосуддя, реалізації права на захист, гарантування принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», просив звільнити позивача від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При вирішенні питання, щодо наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору у цій справі, суду необхідні обґрунтовані доводи або документи, що підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону.
Щодо посилань представника позивача на пункт 8 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", суд зазначає таке.
Судовий збір - це грошова сума, що сплачується особою, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначається законом і залежить від об'єктивних ознак позову (заяви), з яких правовідносин він виник і який предмет позову. Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.
Так, Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
Суд зазначає, що правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Згідно ч.2 ст.22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом таких питань.
Аналіз п.п. 8, 13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" в сукупності з ч.2 ст.22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказує на те, що члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій, закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.
Отже, сама по собі наявність статусу члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №545/1149/17 зроблений правовий висновок про те, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.ст. 12, 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Серед переліку пільг сім'ям загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, визначеного у ст.15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відсутні пільги щодо звільнення від сплати судового збору у справах про зобов'язання вчинити дії.
Пільги членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов'язаних винятково з таким статусом, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин (подібний правовий висновок викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2020 у справі №9901/70/20, постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №640/7310/19 та від 12.02.2020 у справі №640/7310/19).
Суд зазначає, що хоча норми п.8 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" в сукупності з ч.2 ст.22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не містять вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов'язані саме із статусом члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.
Як вбачається, предметом спору у даній справі є зобов'язання вчинити дії. Тобто, у цьому спорі не вирішуються питання, пов'язані із соціальним захистом члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України, передбачені статтею 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Оскільки зазначена справа не пов'язана із соціальним захистом порушених прав скаржника, як члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України, відсутні правові підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання позову.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі ст.129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
У рішенні від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп. за немайнову вимогу та подати до суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору.
На виконання ухвали про залишення позову без руху, позивачу слід подати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору відповідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 185 ЦПК України встановлено, що суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 175,177,185, 260 ЦПК України, -
У задоволенні клопотання представника позивача адвоката Бездітної Тетяни Вячеславівни в інтересах ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про зобов'язання вчинити дії - залишити без руху, та надати позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ними копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення вказаних в ній недоліків.
У разі, якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, позовна заява буде вважатись не поданою та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Соколов