печерський районний суд міста києва
Справа № 757/9199/25-ц
05 березня 2025 року суддя Печерського районного суду м. Києва Соколов О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про визнання недійсним договору позики, -
На адресу Печерського районного суду м. Києва надійшов вищевказаний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про визнання недійсним договору позики.
Перевіривши матеріали позовної заяви, вважаю, що її слід залишити без руху для усунення недоліків, з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву з доданими до неї матеріалами, судом встановлено наступне.
Також, згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, як на підставу для звільнення від сплати судового збору позивач посилається на положення Закону України «Про захист прав споживачів».
Однак з такою позицією позивача суд не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлена вимога про визнання недійсним договору позики № 4442356 від 07.06.2023 року.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12.05.1991 р №1023-XII "Про захист прав споживачів". Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Із пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 р №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено саме Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду.
Зі змісту позову не можна однозначно встановити, що між позивачем та відповідачем виник спір, який стосується захисту прав споживача, що як наслідок вказувало б на наявність підстав для звільнення особи від сплати судового збору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
Твердження позивача, що норми Закону України «Про захист прав споживачів» поширюються на вказані правовідносини є хибним, оскільки в даному випадку не вбачається, що позивач є споживачем товарів чи послуг, оскільки спірні правовідносини виникли на підставі договору позики, в яких позивач не виступає споживачем.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви не майнового характеру, яка подана фізичною особою - справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року складає 3028 грн.
У порушення вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України позивачем не надано документів, що підтверджують оплату судового збору за подання позову, який містить дві одну вимоги немайнового характеру, у розмірах визначених відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи викладене, позивачу слід усунути вказані недоліки, сплатити судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру та надати докази його сплати.
Частиною 1 ст. 185 ЦПК України встановлено, що суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175,177,185, 260 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про визнання недійсним договору позики - залишити без руху, та надати позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ними копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення вказаних в ній недоліків.
У разі, якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, позовна заява буде вважатись не поданою та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає
Суддя О.М.Соколов