11.03.2025 Справа № 756/3142/25
Номер справи 756/3142/25
Провадження номер 2-о/756/253/25
про відмову у відкритті провадження
11 березня 2025 року м. Київ
Суддя Оболонського районного суду міста Києва Шролик І.С., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення фату батьківства,
06 березня 2025 року заявник ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Даніель А.В., звернулась до суду зі заявою в якій просить встановити факт, що громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є батьком громадянки України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; внести зміни до актового запису №968, складеного 25 квітня 2012 року відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у місті Києві про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому зазначити відомості про батька дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Плесецьке,Васильківського району,Київської області.
В обґрунтування вимог заявник зазначає, що підставою для звернення зі заявою є захист інтересів неповнолітньої доньки, з метою одержати інформацію про ймовірну загибель батька дитини та оформити пенсію у зв'язку із втратою годувальника.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 березня 2025 року заяву переданого головуючому судді Шролик І.С.
Вивчивши матеріали заяви, приходжу до висновку про відмову у відкритті провадження по справі з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
Відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19.
Критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб.
З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.
Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У цій справі, ОСОБА_1 , просила в порядку окремого провадження вставити факт батьківства, а саме - що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст.126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття, або особою, яка вважає себе батьком дитини.
Відповідно до ст. 130 СК України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
У справі встановлено, заявник ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Із Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст. 135 СК України від 15 лютого 2024 року вбачається, запис про батька дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинено відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.
Відповідно до сповіщення сім'ї №424 від 05 серпня 2024 року, гранатометник стрілецького відділення стрілецького батальйону, молодший сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на службу ІНФОРМАЦІЯ_3 21 травня 2024 року, зник безвісті 30 липня 2024 року під час виконання завдань з оборони та відсічі збройної агресії російської федерації проти України, поблизу н.п. Урожайне,Волноваського району, Донецької області.
Таким чином, на теперішній період часу ОСОБА_2 вважається зниклим безвісти.
Для розгляду судом в порядку окремого провадження справи про встановлення батьківства необхідною умовою є встановлений факт смерті чоловіка (батька) дитини.
У відповідності до ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Слід зазначити, з поданої ОСОБА_1 заяви про встановлення факту батьківства вбачається спір про право, який вирішується в позовному провадженні. Факт батьківства, про встановлення якого просить заявник, не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки доказів того, що ОСОБА_2 помер матеріали справи не містять, з матеріалів справи вбачається, що існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.
Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Враховуючи, що доказів того, що ОСОБА_2 помер матеріали справи не містять, приходжу до висновку про відсутність підстав розгляду поданої ОСОБА_1 заяви в порядку окремого провадження, тому у відкритті провадження слід відмовити.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, відмови у відкритті провадження.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 293, 315 ЦПК України, суддя,
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення фату батьківства.
Роз'яснити заявнику право на подачу заявлених ним вимог у порядку позовного провадження.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн, що підтверджується квитанцією №4012-0434-2359-9578 від 03 березня 2025 року.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І.С. Шролик