Справа № 756/2085/25
Номер провадження № 1-кп/756/1102/25
27 лютого 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 Оболонського районного суду міста Києва судове провадження в рамках кримінального провадження, внесеного 16.11.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100050003626, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новонаталівка, Чаплинського району, Херсонської області, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України,
1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
1.1. 15.11.2024, близько 00:06 год., у ОСОБА_4 , який знаходився у приміщенні шиномонтажу, що за адресою: м. Київ, просп. Степана Бандери, 32, виник умисел на придбання та носіння вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу, а саме гранати «М67».
Реалізуючи вказаний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та знаючи вражаючу здатність бойової гранати, усвідомлюючи, що вказаний предмет є вибуховим пристроєм і маючи намір на його використання, взяв ручну гранату «M67», яка знаходилась в тумбочці у приміщенні за вказаною адресою, тим самим придбав її без передбаченого законом дозволу, вийшов з нею на вулицю, пройшов близько 10-15 метрів та застосував її за призначенням, перекинувши через загорожу.
У подальшому, 16.11.2024, під час огляду місця події за адресою: м. Київ, просп. Степана Бандери, у районі будинку № 32, на землі виявлено та вилучено деформовані уламки (залишки) зі слідами вибухового навантаження та металевий предмет, схожий на деталь, що закріплює детонатор, які є залишками вибухового пристрою промислового виготовлення - наступальної осколкової ручної гранати «M672 після вибуху та на металевих фрагментах, виявлено сліди вибухової речовини - тротил.
1.2. Отже, ОСОБА_4 учинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, а саме незаконне придбання та носіння вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу.
1.3. Окрім цього, 15.11.2024, близько 00:06 год., у ОСОБА_4 , який знаходився у приміщенні шиномонтажу, що за адресою: м. Київ, просп. Степана Бандери, 32, виник умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
Реалізуючи вказаний умисел, у цей день, час та місці, ОСОБА_4 взяв у приміщенні шиномонтажу ручну гранату M67, яка є вибуховим пристроєм для нанесення тілесних ушкоджень, та вийшов з нею на вулицю, пройшов близько 10-15 метрів та застосував її за призначенням. Зокрема, перекинув гранату через загорожу, унаслідок чого стався вибух та відбулось пошкодження 5-ти вікон двоповерхової офісної будівлі, що за адресою: м. Київ, просп. Степана Бандери, 32, яке належить ТОВ «ДНІПРОСІТІ-ІНВЕСТ», та орендує ТОВ «ЕКСПРЕС ТЕХБУД». Своїми діями ОСОБА_4 порушив громадський порядок, а також наразив на небезпеку працівників охорони території ТОВ «ДНІПРОСІТІ-ІНВЕСТ», що за адресою: м. Київ, просп. Степана Бандери, 32, працівників АЗС «Укрнафта», що за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 32-а, відвідувачів вказаної АЗС, а також створив небезпеку для життя працівників шиномонтажу та перехожих.
1.4. Отже, ОСОБА_4 учинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 296 КК України, а саме грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (хуліганство), вчинене із застосуванням спеціально пристосованого предмету для нанесення тілесних ушкоджень.
2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.
2.1.1. Прокурор у судовому засіданні зазначив, що у судовому засіданні достеменно було встановлено, що інкриміновані злочини вчинені обвинуваченим, а тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання за ч.1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки, за ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки, за сукупності злочинів, шляхом поглинання менш суворого більш суворим, остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, звільнивши від відбування покарання із застосуванням положень 75 КК України з випробуванням строком на 3 роки. Разом з цим, прокурор зауважив, що є пом'якшуюча обставина - щире каяття.
2.1.2. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердив обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого органом досудового розслідування злочині, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та надав показання, що 15.11.2024 ОСОБА_4 знаходився у приміщенні шиномонтажу, що за адресою: м. Київ, просп. Степана Бандери, 32, де узяв гранату та вирішив перевірити чи вона справжня. Для чого він витягнув чеку з гранати та кинув її через огорожу. Граната вибухнула.
Свою поведінку засуджує, просить надати шанс виправитися, бо зрозумів помилковість свого поступку.
2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
2.2.1. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінального правопорушеннях при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і в суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому, суд роз'яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавленим права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
2.2.2. Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що він себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.
2.2.3. Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості поза розумним сумнівом ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 України, а саме грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (хуліганство), вчинене із застосуванням спеціально пристосованого предмету для нанесення тілесних ушкоджень, а також передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, а саме незаконне придбання та носіння вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу.
3. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
3.1. У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованих злочинів визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченим та його щире каяття не пов'язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочинів у справі. Бо саме обвинувачений просив суд не досліджувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Аналогічну позицію було висловлено прокурором у судовому засіданні.
3.2. У зв'язку з чим, на думку суду, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття.
3.3. При цьому судом не було встановлено обставин, які би обтяжували покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України.
4. Мотиви призначення покарання.
4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром, якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорій тяжких відповідно до ст. 12 КК України, його вид, суспільна небезпечність. Наслідки вчинення злочину. При цьому суд також ураховує загальні відомості щодо обвинуваченого, який має освіту, хоча і не офіційно, але працює шиномонтажником, добровільно частково відшкодував завдану ним школу потерпілим.
4.3. У судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статей 69 КК України, не встановлено.
4.4. Ураховуючи відсутність обставин, які обтяжують покарання, відомості що характеризують особистість обвинуваченого, а також обставину, що пом'якшує покарання відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України, у суду наявні підстави для призначення покарання обвинуваченому за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, за ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
Оскільки ураховуючи висновки, що зроблені в п 4.2. рішення, ОСОБА_4 можна призначити покарання без ізоляції від суспільства.
4.5. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 слід призначити покарання в виді позбавлення волі строком на 4 роки, із застосуванням положень 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки.
4.6. Відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, а також передбачені пунктами 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
4.7. Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, бо призначення покарання є дискрецією суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
5.1. Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого.
5.2. Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено. Процесуальні витрати у кримінальному провадженні - витрати на проведення експертизи № СЕ-19/111-24/70498-ВТХ від 12.12.2024 у розмірі 14326 грн 20 коп. - стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.
5.3. Речові докази відповідно до ст. 100 КПК України, а саме металеві фрагменти, запобіжне кільце від гранати «М67», зразки ґрунту (піску), які перебувають в камері схову речових доказів Оболонського УП ГУНП в м. Києві, слід знищити.
Керуючись статтями 7, 100, 124, 127-129, 366-377, 395, 615 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;
- за ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання в виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання в виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1, пунктів 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Речові докази:
- металеві фрагменти, запобіжне кільце від гранати «М67», зразки грунту (піску), які перебувають в камері схову речових доказів Оболонського УП ГУНП в м. Києві - знищити.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні - витрати на проведення експертизи № СЕ-19/111-24/70498-ВТХ від 12.12.2024 у розмірі 14326 грн 20 коп. - стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України.
Суддя ОСОБА_1