ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 7/45922.11.10
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська агропромислова компанія»
про стягнення 11 398,64 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники:
від позивача: Савицька І.В. -довіреність № 609/1 від 03.08.2010р.;
від відповідача: не з'явились.
Відкрите акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська агропромислова компанія»про стягнення 11 398,64 грн. заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків не оплатив вартість товарно-матеріальних цінностей, заборгувавши позивачу 10 203,98 грн.
З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 10 203,98 грн. - боргу, 317,12 грн. -3% річних, 877,54 грн. -інфляційних збитків, а також понесені ним по справі судові витрати -113,99 грн. -державного мита, 236, 00 грн. -витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою від 22.10.2010 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 08.11.2010 р.
08.11.2010р. представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 22.11.2010р.
В судове засідання 22.11.2010р. представник відповідача повторно не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Представник позивача в судовому засіданні 22.11.2010р. підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.11.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
02.01.2008р. між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди автомобіля № 210/24 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого відповідач зобов'язався передати позивачу в строкове платне користування індивідуально визначене майно -легковий автомобіль марки Lexus LX 470, державний номер ВА 3332 АН.
Виходячи зі змісту п. 2.1 -2.5 Договору приймання-передача майна здійснюється шляхом підписання Актів приймання-передачі.
Термін дії Договору визначено в п. 10.1 Договору і становить з 02.01.2008р. по 30.04.2008р.
На виконання умов Договору 02.01.2008р. сторонами було підписано Акт приймання-передачі орендованого майна, за яким відповідач передав, а позивач прийняв майно, залишкова балансова вартість якого становить 228 753,45 грн.
Додатковою угодою № 1 від 22.01.2008р. до Договору сторони дійшли згоди до взаємної згоди про припинення з 22.01.2008р. терміну дії Договору, на виконання умов якої 22.01.2008р. сторони підписали Акт приймання-передачі автомобіля з оренди, за яким позивач передав відповідачу автомобіль, визначений Договором, автомобільні шини 275/60 R-18 Dunlop -4 шт., автомобільні диски 9.018 5/150 Mac Quark 5 -4 шт., СГУ -1шт.
Разом з підписанням Акту приймання-передачі автомобіля з оренди позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактури № СФ-0000466 від 22.01.2008р. на суму 26 203,98 грн. за передані товарно-матеріалі цінності: автомобільні шини 275/60 R-18 Dunlop -4 шт., автомобільні диски 9.018 5/150 Mac Quark 5 -4 шт., СГУ -1шт., та видаткову накладну № РН-0000001 на вказану суму.
Відповідачем частково сплачено за отримані товарно-матеріальні цінності, що підтверджується виписками банку, що містяться в матеріалах справи.
На дату подання позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за отримані товарно-матеріальні цінності становить 10 203, 98 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача 317,12 грн. -3% річних та 877,54 грн. інфляційних збитків (розрахунок у матеріалах справи).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи інфляційні витрати та 3% річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 317,12 грн. -3% річних та 877,54 грн. -інфляційних збитків, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська агропромислова компанія» (03151, м. Київ, вул. Керченська, 7/7, код ЄДРПОУ 33428690) на користь Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(03150, м. Київ, вул. Горького, 51, код ЄДРПОУ 31899285) -10 203 (десять тисяч двісті три) грн. 98 коп. - боргу, 317 (триста сімнадцять) грн. 12 коп. -3% річних, 877 (вісімсот сімдесят сім) грн. 54 коп. -інфляційних збитків, 113 (сто тринадцять) грн. 99 коп. -державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. -витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя М.М. Якименко
Дата підписання рішення: 29.11.2010р.