ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 7/45722.11.10
За позовом Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії Виробничого ремонтно-технічного підприємства «Укргазенергосервіс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»
про стягнення 10 026,99 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники:
від позивача: Очеретна Л.О. -довіреність б/н від 04.12.2009р.
від відповідача: не з'явився.
Дочірня компанія «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії Виробничого ремонтно-технічного підприємства «Укргазенергосервіс»звернулась в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»про стягнення 10 026,99 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених договором № К 01078 від 03.01.2007р. не виконав свої зобов'язання за Договором та не повернув надлишково сплачені кошти, заборгувавши позивачу 7 296,33 грн.
З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 7 296,33 грн. -основного боргу, 466,96 грн. -інфляційних збитків, 255,36 грн. -3% річних, 1 497,60 грн. -пені, 510,74 грн. -штрафу, а також понесені ним по справі судові витрати - 102,00 грн. -державного мита, 236,00 грн. -витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.10.2010р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 04.11.2010р.
04.11.2010р. представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, позивач направив до суду телеграму якій просив суд відкласти розгляд справи у зв'язку з перебуванням представника на лікарняному, представник відповідача причини неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 22.11.2010р.
В судове засідання 22.11.2010р. представник відповідача повторно не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Представник позивача в судовому засіданні 22.11.2010р. підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
03 січня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № К 01078 (далі -Договір), згідно умов якого (п.2.1) відповідач від свого імені та за рахунок відповідача за винагороду купує в торгових точках стиснений природний газ, нафтопродукти, інші товари та надає послуги для обслуговування автотранспортних засобів позивача згідно отриманих ПК.
ПК видається позивачу після отримання відповідачем всіх платежів у розмірі, визначеному Додатком № 2 до Договору (п. 3.1 , 4.1 Договору).
Витрати грошових коштів погоджуються сторонами шляхом підписання акту звірки (п. 4.4. Договору).
На виконання умов Договору позивачем було здійснено проплату за поставлену продукцію, однак відповідачем поставку продукції в повній мірі не здійснено, внаслідок чого позивачем здійснено переплату за товар на суму 7 296, 33 грн., що підтверджується наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься вимога позивача від 24 вересня 2009 року повернути переплату за непоставлений товар, відповідь на яку в матеріалах справи відсутня.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно, і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, відпала.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідач припустився прострочення поставки, а тому позивач, на підставі ст.ст. 230,231, 22 Господарського кодексу України, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 1 497,60 грн. та штраф у розмірі 510,74 грн.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до ст. 22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.03.2005р. № 64-р позивач внесений до реєстру підприємств державного сектору економіки.
Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 1 497,60 грн. та штрафу в розмірі 510,74 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача 466,96 грн. -інфляційних збитків, 255,36 грн. -3% річних (розрахунок у матеріалах справи).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 466,96 грн. -індексу інфляції та 255,36 грн. -3 % річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»(юр. адреса: 03115, м. Київ, пл. Святошинська, 1, кв. 272; факт. адреса: 02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 19 (поверх 10, оф. 1-2), код ЄДРПОУ 34483710) на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії Виробничого ремонтно-технічного підприємства «Укргазенергосервіс» (08151, Київська обл., м. Боярка, вул. Маяковського, 49, код ЄДРПОУ 00156127) -7 296 (сім тисяч двісті дев'яносто шість) грн. 33 коп. - боргу, 1 497 (одну тисячу чотириста дев'яносто сім) грн. 60 коп. -пені, 510 (п'ятсот десять) грн. 74 коп. -штрафу, 466 (чотириста шістдесят шість) грн. 96 коп. -інфляційних збитків, 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. 36 коп. -3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. -державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. -витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя М.М. Якименко
Дата підписання рішення: 29.11.2010р.