ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 13/52518.11.10
За позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"
ДоПублічного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг"
Провизнання недійсним положень договору фінансового сублізингу
Суддя Курдельчук І.Д.
Представники сторін:
від позивача Ігнатов А.О. -дов. № 18 від 01.01.2010 р.,
був Калмиков М.С. -дов. № 70 від 01.01.2010 року
від відповідача Скорік Ю.Б. -дов. № б/н від 06.10.2010 р.,
Зонтов Ю.В. -дов. № б/н від 01.05.2010 р.,
Пхайко Ю.Л. -дов. № б/н від 01.02.2010 р.
в судовому засіданні 18.11.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду
ОБСТАВИНИ СПРАВИ та СУТЬ СПОРУ:
Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" про визнання недійсним положень договору фінансового сублізингу.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2010 року на підставі ст.. 17 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Державного підприємства "Придніпровська залізниця" надіслано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва від 20.10.2010 року позовну заяву Державного підприємства "Придніпровська залізниця" було передано на розгляд судді Курдельчук І.Д.
Ухвалою від 22.10.2010 року порушено провадження у справі № 13/525 та призначено до розгляду на 10.11.2010 року.
В судове засідання, призначене на 10.11.2010 року, з'явилися представники сторін, але вимоги ухвали про порушення провадження у справі виконали частково. В судовому засіданні оголошено перерву до 18.11.2010 року.
18.11.2010 року в судове засідання з'явилися представники сторін та надали витребувані судом документи по справі.
В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує невідповідністю оспорюваних пунктів зазначеного договору, в частині коригування лізингових платежів у разі зміни офіційного курсу НБУ долара США до гривні на дату сплати, вимогам ст.. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг». Окрім того, на думку позивача, наявність у змісті договору умов про здійснення коригування розміру лізингових платежів не узгоджується з іншими умовами зазначеного договору, що свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо того, яка саме сума підлягає сплаті відповідачем на користь позивача. На переконання позивача, наведені обставини свідчать про неукладеність договору.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що спірні пункту договору відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема вимогам ст..ст. 192, 524, 533 ЦК України, які надають право суб'єктам господарювання визначати грошове зобов'язання в грошовому еквіваленті в іноземній валюті, а виконувати це зобов'язання у гривнях.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -
18.06.2007 року між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (надалі -позивач, сублізингоодержувач) та ВАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Лізингова компанія «Укртранслізинг»(надалі -відповідач, сублізингодавець), укладено договір фінансового сублізингу № 79ПР/П-071604/НЮ (надалі - Договір), відповідно до умов якого сублізингодавець зобов'язався передати в тимчасове платне володіння і користування на умовах, передбачених Договором, предмету лізингу. Предметом Договору є рейкосвердлильний верстат МП6-1515.
Однією з істотних умов Договору є обов'язок сублізингоодержувача сплачувати на користь сублізингодавця лізингові платежі, поняття якого наведене в розділі 1 Договору, а саме: лізинговий платіж -сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню сублізингодавцю в день розрахунку, відповідно до графіку нарахування платежів. В лізинговий платіж входять суми, скореговані на коефіцієнт коригування (К) і еквівалентні відшкодуванню вартості предмета лізингу, а також винагороди сублізингодавця, включаючи відсотки за користування позичковими коштами з метою придбання предмету лізингу, податків, сплачувані відносно предмету лізингу сублізингодавцем, інші витрати тощо (п.1.7 Договору).
У п. 1.8 Договору наведене поняття коефіцієнта коригування -це розрахункова величина, одержувана з відношення : К= «Курс2»/ «Курс1», де «Курс1»- це курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання Договору, а «Курс2»- курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснювався лізинговий платіж.
Розділом 3 Договору сторони погодили ціну Договору та порядок розрахунків, відповідно до якого загальна ціна Договору визначається виходячи з підписаного сторонами графіку лізингових платежів, який узгоджується та підписується сторонами та є невід'ємною частиною Договору. Графік нарахування платежів розраховується, виходячи з винагороди сублізингодавця, визначеного сторонами у розмірі 17% річних та сплати сублізингоодержувачем авансового платежу в розмірі 20% від вартості предмета лізингу. Величина лізингових платежів, що підлягає оплаті, зафіксована в графіку до Договору і розраховується згідно з п.п. 1.7, 1.9 Договору (п. 3.2 Договору).
Відповідно до п. 3.3 Договору, лізингові платежі за користування предметом лізингу по графіку здійснюються сублізингоодержувачем до закінчення лізингового періоду не пізніше 10 числа поточного місяця, відповідно до графіка і мають бути скориговані на коефіцієнт коригування (К) сумами лізингових платежів.
Додатком 4 до Договору є Базовий графік сплати лізингових платежів за 1 рейкосвердлильний верстат МП6-1515, в якому сторони погодили місяць здійснення кожного чергового лізингового платежу, розмір кожного із лізингових платежів у гривнях, складові частини цих лізингових платежів та залишок зобов'язань на кожний черговий місяць.
12.10.2007 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до умов якої Базовий графік сплати лізингових платежів за 1 рейкосвердлильний верстат МП6-1515 виклали в новій редакції.
На думку позивача, механізм індексації розміру лізингових платежів, тобто коригування лізингових платежів у разі зміни офіційного курсу НБУ долара США до гривні на дату сплати, суперечить вимогам ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг». Окрім того, за твердженням позивача, наявність у змісті Договору умов про здійснення коригування розміру лізингових платежів не узгоджується з іншими умовами зазначеного Договору, що свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо того, яка саме сума підлягає сплаті відповідачем на користь позивача.
Таким чином, як стверджує позивач, наведені обставини свідчать про неукладеність Договору та відповідно до приписів ст.ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання спірних пунктів Угоди недійсними.
Але з такими доводами позивача суд не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з тою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом (ст.. 43 ГК України).
Одним з принципів підприємницької діяльності, відповідно до ст.. 44 ГК України, є самостійне встановлення підприємцем цін на продукцію та послуги відповідно до закону.
Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на підставі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ст..67 ГК України).
Як передбачено ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним повністю або в частині. Ціна (тариф) у цьому кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях (ст.. 189 ГК України).
Згідно ст.. 192 ГК України, політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення а регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються Законом України «Про ціни і ціноутворення», іншими законодавчими актами.
Грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкт господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону. Відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розміру та порядку, визначених законом або договором (ст.. 198 ГК України).
Відповідно до ст.. 6 Закону України «Про ціни та ціноутворення», в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.
Як передбачено ст. 7 вищезазначеного Закону, вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Згідно до приписів ст.524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті; грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначеного грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ст.. 533 ЦК України).
Тобто чинним законодавством надано право суб'єктам господарювання визначати грошове зобов'язання в грошовому еквіваленті в іноземній валюті, та одночасно -покладено обов'язок виконувати це зобов'язання у гривнях.
Відповідно до вимог ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ст..215 ЦК України). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст.. 203 ЦК України).
Оцінюючи спірні пункти Договору з точки зору наявності обставин, з яким закон пов'язує визнання угод недійсними, суд дійшов висновку, що оспорювані позивачем пункти Договору фінансового сублізингу відповідають вимогам чинного законодавства, наведеним вище; цей Договір укладений повноваженими особами; вчинений у формі, встановленій законом.
З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя І.Д. Курдельчук
дата складення 25.11.2010