Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "18" листопада 2010 р. Справа № 12/907
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Сікорської Н.А.
судді
за участю представників сторін
від позивача Сліпчук С.С. - дов. № 1068/1-1ЮР від 03.06.10р.
від відповідача Головієнко П.В. - засновник.
розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства компанії "Райз" (м.Київ)
до Селянського фермерського господарства "Нона" (с.Биків Брусилівський район)
про стягнення 36783,95 грн.
В судовому засіданні від 11.11.10р., в порядку ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 12:30год. 18.11.10р.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 36783,95 грн. заборгованості, з яких: 23664,67грн. - основний борг, 3027,68грн. - проценти за користування товарним кредитом, 1129,74грн. - пеня, 4496,03грн. збитки, 4465,83грн. - двадцять вісім відсотків річних.
В судовому засіданні від 19.10.10 представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 22491,25грн. боргу за отриманий товар, 3029,91грн. процентів за користування товарним кредитом, 2062,40грн. пені, 3823,60грн. збитків, 3588,70грн. двадцять вісім відсотків річних. Вказану заяву судом прийнято до розгляду.
В судовому засіданні від 11.11.10р. представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просить стягнути з відповідача 19939,14грн. заборгованості, з яких: 11670,02грн. - борг за отриманий товар, 3029,29грн. - проценти за користування товарним кредитом, 1065,13грн. - пеня за прострочення виконання грошових зобов'язань, 2106,18 грн. - збитки, завдані неналежним виконанням грошових зобов'язань; 2068,52грн. - двадцять вісім відсотків річних.
Як вбачається з поданої заяви, позивач зменшив розмір позовних вимог.
Оскільки вказана заява не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, суд приймає її до розгляду та вирішує спір в межах зменшених позовних вимог.
Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням поданої 11.11.10р. заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 90-104).
Представник відповідача в судових засіданнях заперечив проти позову у повному обсязі з підстав, викладених у письмових відзивах (а.с. 37-38, 105).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.08р., між ПАТ Компанія „Райз" (позивач, постачальник) та Селянським фермерським господарством “НОНА” (відповідач, покупець), був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту № 144/16 (Договір) з додатками до нього ( а.с. 13-19).
Відповідно до 1.1 Договору, в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.
За п.1.2 Договору, найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару ( в т.ч. тієї частина вартості товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) та нарахованих відсотків, інші умови, погоджені сторонами - визначені в договорі та специфікації (додатки №1 та № 1а), яка складає невід'ємну частину договору.
Відповідно до умов договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення (товар):
1) що постачається в частині, яка оплачується авансом, згідно додатку №1 від 23.04.2008 року до Договору № 144/16 від 23.04.2008 року (а.с.19) :
- гліф в.р. у кількості 240,0 літрів, загальною вартістю у грошовому еквіваленті 3404,16 доларів США;
2) що постачається на умовах відстрочення платежів, згідно додатку №1а від 23.04.2008 року до Договору № 144/16 від 23.04.2008 року(а.с. 20) :
гліф в.р. у кількості 360,0 літрів, загальною вартістю у грошовому еквіваленті 5106,24 доларів США.
Відповідач у свою чергу відповідно до п. 1.1., 2.4., 2.5. Договору зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість:
- в частині, що оплачується авансом - до З0 квітня 2008 року, згідно додатку №1 до договору;
- в частині, що постачається на умовах відстрочення платежів - до 01 грудня 2008 року, згідно додатку №1а до договору.
Позивач свої зобов'язання виконав, поставивши гліф в.р. у кількості 240 літрів на загальну суму 17183,74 грн., що підтверджується накладною № ВН-10016-00404 від 23.04.2008 року (а.с.20); гліф в.р. у кількості 360 літрів на загальну суму 25775,60 грн., що підтверджується накладною № ВН-10016-00541 від 23.04.2008 року(а.с.21).
За п. 2.4 Договору, термін оплати вартості (ціни) частини товару, яка оплачується покупцем авансом, вказаний в додатку № 1 до договору, а саме 30.04.08р.
За п.2.5 Договору, вартість (ціна) частини товару, яка оплачується на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, сплачується покупцем чотирма платежами в таких розмірах та в наступні терміни: перший платіж в розмірі 25 відсотків відстроченої з оплатою суми - першого серпня року, в якому покупець отримав товар; другий платіж в розмірі 25 відсотків відстроченої з оплатою суми - першого вересня року, в якому покупець отримав товар: третій платіж в розмірі 25 відсотків відстроченої з оплатою суми - першого жовтня року, в якому покупець отримав товар; четвертий платіж в розмірі 25 відсотків відстроченої з оплатою суми - першого листопада року, в якому покупець отримав товар.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що вартість (ціна) товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатку № 1а. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті - в доларах США. Ціну договору становить вартість (ціна) товару га сума належних до сипати процентів за користування товарним кредитом.
Згідно п.2.2 Договору сторони встановлюють, що протягом строку дії договору , грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в доларах США, вказаного в додатках до договору, на офіційний курс гривні до долара США, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини); однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо офіційний курс гривні до долара США, встановлений на день фактичної оплати вартості товару покупцем, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання договору.
За п.2.3 Договору, покупець проводить оплату вартості (ціни) товару та відсотків за користування товарним кредитом, шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни договору, вирахуваної відповідно до положень п. 2.2., на банківський рахунок постачальника.
За п. 2.6 Договору, товар (його вартість (ціна), в т.ч. ПДВ ), отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника проценти. Умови щодо процентів за користування товарним кредитом викладені в п.п. 2.7-2.12 договору та в додатку №1а.
Згідно п. 2.7 Договору, строк користування товарним кредитом починається з дня наступного за днем отримання товару покупцем та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума (або її частина) відстроченого платежу. Проценти за користування товарним кредитом нараховуються покупцем та підлягають сплаті в термін, визначений договором для сплати останнього відстроченого платежу. В цей же термін сторони підписують акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування.
Пунктом 2.9 Договору передбачено, що розмір процентів, які покупець сплачує на користь постачальника за користування товарним кредитом, встановлюється в залежності від термінів оплати покупцем вартості товару, отриманого на умовах товарного кредиту і становить (якщо інший розмір процентів не встановлений в додатку № 1а до договору ):
2.9.1. У разі оплати до 01 серпня року, в якому отриманий товар - 6 відсотків річних від вартості товару, отриманого на умовах товарного кредиту ;
2.9.2. У разі оплати до 01 вересня року, в якому отриманий товар - 10 відсотків річних від вартості товару, отриманого на умовах товарного кредиту ;
2.9.3. У разі оплати до 01 жовтня року, в якому отриманий товар -14 відсотків річних від вартості товару, отриманого на умовах товарного кредиту.
2.9.4. У разі оплати покупцем вартості товару, отриманого на умовах товарного кредиту, після 01 жовтня року, в якому отриманий товар, розмір процентів за користування товарним кредитом встановлюється на рівні, визначеному у п. 2.9.3. та збільшується на 1 процент за кожний повний або неповний місяць користування товарним кредитом.
У відповіщдності до п.2.10 Договору, сторони встановили, що до процентів застосовується порядок визначення розміру грошових зобов'язань покупця та їх оплати, встановлений п. 2.2., п. 2.З.
В оплату за користування товарним кредитом включається також позитивна різниця між гривневою вартістю товару на день фактичного проведення покупцем оплати і гривневою вартістю товару на день його отримання (п.2.11 Договору)..
На день пред'явлення позову Відповідач не оплатив в повному обсязі вартості переданого товару.
За даними позивача, на день пред'явлення позову, Відповідач не оплатив всієї вартості переданого товару та проценти за користування товарним кредитом згідно з п.п.2.3-2.6 договору.
Так, вартість поставленого товару склала 17183,74 грн. + 25775,60 грн. = 42959,34 грн., що становить 8510,40 доларів США.
За даними позивача, часткову оплату вартості поставленого товару відповідачем було здійснено на суму 44972,24 грн., що еквівалентно 7031,45 дол. США, а саме:
23.04.2008 року в сумі 10000,00 грн. - еквівалентно 1980,20 дол. США;
02.06.2008 року в сумі 7183,74 грн. - еквівалентно 1480,57 дол. США;
29.12.2008 року в сумі 20000,00 грн. - еквівалентно 2597,40 дол. США;
05.10.2009 року в сумі 7000,00 грн - еквівалентно 873,91 дол. США;
25.03.2010 року в сумі 788,50 грн - еквівалентно 99,37 дол. США.
В подальшому погашення заборгованості не проводилось.
Враховуючи викладене, станом на 25.03.10р. еквівалент заборгованості відповідача становив 1475,35 дол. США, що на 11.11.10р., з урахуванням п.2.1 Договору, склало 11670,02 грн. (а.с.92-93)
Також на підставі п.п. 2.1, 2.9. Договору, позивачем нараховано до стягнення з відповідача проценти за користування товарним кредитом, за період з 23.04.08р. по 01.12.08р. на суму товарного кредиту - 5106,24 дол. США, що становить 382,97 дол. США, що на 11.11.10р., з урахуванням п.2.1 Договору, склало 3029,29 грн.(а.с.93).
Згідно п.7.3 Договору відповідач повинен сплатити за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.
На підставі зазначеного, позивачем за період з 26.03.10р. (дата останнього платежу) по 22.09.10р. (182 календарних дні), що склала 1065,13 грн. (а.с. 93-97).
В той же час, укладаючи Договір, сторони встановили, що у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків відповідач сплачує відсотки у розмірі 28% річних з простроченої суми (п.7/5 Договору).
Згідно п.7.5 Договору, відповідачу нараховано 28% річних за неправомірне користування коштами з простроченої суми за період з 26.03.10р. (дата останнього платежу) на суму 2068,52 грн. (а.с. 98-103).
Згідно п. 7.4. Договору, відповідач відшкодовує збитки, завдані позивачу невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по Договору в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов'язання відповідачем в розмірі: 10 процентів неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф).
Посилаючись на ст.ст. 193, 223, 225, ч.2 ст. 232 ГК України, п. 74 Положення про поставки продукції, п. 65 Положення про поставки товарів та п.7.4 Договору, позивач заявив до стягнення з відповідача 2106,18 грн. збитків за період з квітня по листопад 2010 року, виходячи із заборгованості станом на 26.03.10р. в сумі 1170,10 грн.
Зокрема, вказав, що згідно п. 74 Положення про поставку продукції та п. 65 Положення про поставку товарів сторони мають право передбачити в договорі можливість відшкодування збитків у твердій сумі, яка підлягає стягненню у випадку невиконання або неналежного виконання.
У п.1.2 роз'яснення від №02-5/218 від 30.03.95 Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки" із змінами і доповненнями, внесеними роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України від 18 листопада 1997 року N 02-5/445, від 12 травня 1999 року N 02-5/223, роз'ясненням президії Вищого господарського суду України від 31 травня 2002 року N 04-5/609, рекомендацією президії Вищого господарського суду України від 18 листопада 2003 року N 04-5/1429 (далі по тексту - Роз'яснення), зазначена умова договору означає, що у кожному випадку порушення зобов'язання кредитор не повинен доводити дійсний розмір своїх збитків, однак у разі застосування залікової неустойки ці збитки підлягають стягненню в частині, не покритій неустойкою (штрафом, пенею)
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши у письмовому відзиві від 11.11.10р. (а.с. 37,105-106), що наданий до суду Договір № 144/16 від 23 квітня 2008 року не відповідає тому договору, який було підписано між ЗАТ компанія „ Райз" та СФГ „ Нона".
Пояснив, що:
- 23 квітня 2008 року було підписано усі сторінки договору поставки, а до суду надано Договір, де підписано лише останній його аркуш;
- при підписані договору не було зазначено, що ЗАТ компанія „ Райз" має право проводити нарахування заборгованості в еквіваленті до курсу долара США;
- наданий до суду договір не відповідає вимогам Закону, ст.ст.6, 627.639 ЦК України, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, відповідно до яких передбачено підписання договору сторонами, якщо він викладений на двох та більше аркушах, тобто повинні бути підписані усі аркуші договору.
До того ж представник відповідача вказав, що договір укладався із ЗАТ Компанія "Райз", в той час, як позивач у позовній заяві зазначив, що договір укладався із ПАТ Компанія "Райз", що, на думку позивача, не відповідає дійсності.
При цьому відповідач не погоджується з тим, що на момент подачі позовної заяви до суду ним не було сплачено всієї вартості переданого товару, оскільки вартість отриманого товару становить 42959,34 грн., а розрахунки проведено на суму 44972,24 грн. Зауважив, що СФГ „ Нона" отримало товар по накладних, в яких ціна товару визначена у гривнях.
Доказом проведення розрахунків у повному обсязі також вважає акт звірки розрахунків станом на жовтень місяць 2010 року (а.с. 109).
Крім того, представник відповідача наголосив на тому, що повноваження представника позивача не підтверджені належним чином, оскільки довіреність йому видана ЗАТ компанією "Райз", а ПАТ компанією "Райз" (а.с.10).
У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши надані в процесі її розгляду, пояснення представників сторін та інших учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог на підставі слідуючого.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів, інших правочинів та інших юридичних фактів.
Так, згідно наданих до справи документів, спір між сторонами виник саме з відносин, що грунтуються на договорі поставки.
Положеннями ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Оскільки укладеним сторонами Договором передбачено поставку товару за умови надання товарного кредиту, при вирішенні спору необхідно керуватися положеннями ст. 694 ЦК України.
У відповідності до п.п. 1,2,5,6 ст 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
Згідно ст 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Так, за умовами Договору, покупець зобов 'язаний :
п. 3.5. Провести оплату за товар та сплатити відсотки за користування товарним кредитом з дотриманням порядку, передбаченого п. 2.2 та в наступні терміни:
п.п. 3.5.2. - відстрочені платежі по товарному кредитуванню - в терміни , визначені в тексті договору (якщо інші терміни не передбачені сторонами у відповідній таблиці додатку № 1а до договору );
п.п. 3.5.3. - проценти за користування товарним кредитом - в терміни, встановлені в договорі та /або в додатку № 1а.
При цьому слід зазначити, що статтею 533 Цивільного кодексу України визначено валюту виконання грошового зобов'язання та передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконано в гривнях; водночас частиною 2 статті 533 Цивільного кодексу України надано можливість визначення сторонами у зобов'язанні грошового еквівалента в іноземній валюті, а також можливість узгодження сторонами порядку визначення суми, що підлягає сплаті в такому випадку
Отже, спосіб визначення позивачем належної до сплати суми з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни договору, обумовлений діючим договором та не суперечить чинному законодавству.
Вірно та обгрунтовано позивачем визначено і суму 28 відсотків річних.
Розглянувши доводи позивача в частині стягнення суми збитків, заздалегідь узгодженої сторонами, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 526,530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк. Згідно із ст. 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.224 ГК України учасник господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати збитки суб'єкту, права та інтереси якого порушені.
За ч.5 ст.225 ГК сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.
Виходячи з поняття та складу збитків, визначеного статтею 22 Цивільного кодексу України та статтями 224, 225 Господарського кодексу України, умовою, за якої у кредитора виникає право на відшкодування збитків, є завдання йому збитків (реальних збитків чи упущеної вигоди); звільняючи від обов'язку доказування розміру збитків, що підлягають стягненню, приписи частини 5 статті 225 Господарського кодексу України не звільняють кредитора від обов'язку доказування завдання йому збитків, як умови права на їх відшкодування, протиправної поведінки боржника, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками. Натомість позивачем не доведено завдання йому збитків відповідачем.
Також з системного аналізу статей 22 та 623 Цивільного кодексу України, статті 224 та 225 Господарського кодексу України вбачається, що за своїм змістом відшкодування збитків передбачає поновлення майнового стану кредитора, що потерпів через допущене боржником порушення зобов'язання, та, як правило, не є спрямованим на отримання кредитором прибутку в результаті відшкодування збитків
Такої ж позиції дотримано у Постанові Вищого господарського суду від 13 жовтня 2010 р.№ 2/39-09.
Згідно зі ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Що стосується заперечень відповідача, то вони є недоречними, оскільки:
- чинним законодавством не передбачено підписання сторонами кожної сторінки договору поставки, а Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій не поширює свою дію на порядок укладення господарських договорів, оскільки регулює порядок вчинення дій нотаріуса;
- матеріали справи містять, підписаний сторонами, договір №144/16 від 23.04.08р., змісту якого відповідають вимоги позовної заяви, а договір, в описаній відповідачем редакції, останній не надав;
Слід також зазначити, що у відповідності до ч.1 ст.5 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.08р., акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства.
Тобто, зміна позивачем чи стороною господарського договору своєї назви із закритого на публічне акціонерне товариство не тягне жодних правових наслідків для нього ні як для сторони правочину, ні як для учасника судового процесу, оскільки не тягне за собою зміни організаційно-правової форми, правонаступництва, тощо.
Законність зміни назви ЗАТ "Компанія "Райз" на ПАТ "Компанія "Райз" позивач підтвердив протоколом загальних зборів акціонерів ЗАТ Компанія "Райз" від 27.04.10, згідно яких Статут ПАТ Компанія "Райз" викладено у новій редакції (а.с. 112-125).
Також слід вказати, що позивачем до матеріалів справи надано довіреність на свого представника від 03.06.10р. від імені Публічного акціонерного товариства Компанії "Райз" (а.с.86).
З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позов обгрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає частковому задоволенню в сумі 17832,96 грн.. заборгованості, з яких: 11670,02грн. - борг за отриманий товар, 3029,29грн. - проценти за користування товарним кредитом, 1065,13грн. - пеня за прострочення виконання грошових зобов'язань, 2068,52грн. - двадцять вісім відсотків річних.
В частині стягнення 2106,18 грн. - збитків суд відмовляє, оскільки їх нараховано до стягнення безпідставно.
Витрати по сплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Селянського фермерського господарства "Нона", 12642, Брусилівський район, с.Биків, код 30700573
на користь Публічного акціонерного товариства компанія "Райз", 03680, м. Київ, вул. Заболотного, 152, код 13980201
-11670,02 грн. - основний борг;
- 3029,29 - проценти за користування кредитом;
- 1065,13 грн. - пеня за прострочення виконання грошового зобов"язання;
- 2068,52 грн. - 28 % річних;
- 178,33 грн. - державного мита;
- 211,07 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК України.
Суддя Сікорська Н.А.
Повне рішення складено 23 листопада 2010 року.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3- сторонам
4- філія позивача (м. Житомир, вул.Звягільська, 19, 10031)