Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "16" листопада 2010 р. Справа № 15/1179
Господарський суд Житомирської області у складі:
Судді Кравець С.Г.
при секретарі Біленькій Ю.П.
за участю представників сторін
від позивача: Мороза О.І. - представника за довіреністю№ 187 від 14.09.2010р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український нафтовий союз" (смт. Борова Фастівський район)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новогородецький кар'єр" (с.Новогородецьке Коростишівського району)
про стягнення 161288,20 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Український нафтовий союз” звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Товариства з обмеженою відповідальністю “Новогородецький кар'єр” 161288,20грн., із яких 154031,25грн. основного боргу, 154,03грн. штрафу, 896,76грн. - 3% річних, 6206,16грн. пені.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, зазначив, що на час розгляду справи сума основного боргу складає 114031,25грн.
Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмовий відзив на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №0350650 (а.с.55).
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,
Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Український нафтовий союз” (позивач/продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Новогородецький кар'єр” (відповідач/покупець) було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 37/10 (а.с.6-10).
Стаття 655 ЦК України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму
Згідно п. 2.1 договору № 37/10 продавець продає, а покупець купує нафтопродукти (товар) по ціні відповідній до затвердженого продавцем прейскуранта цін на нафтопродукти на день продажу в кількості та асортименті відповідно до поданої заявки.
Відповідно до п. 4.15 договору купівлі-продажу нафтопродуктів №37/10 від 01.02.2010р., право власності на нафтопродукти покупець набуває в момент їх прийняття-передачі відповідно до умов даного договору, що підтверджується підписами уповноважених представників продавця і покупця та штампами на товарно-транспортних накладних.
Позивач, на виконання умов договору купівлі-продажу №37/10 від 01.02.2010р., по видатковій накладній № РН-0000265 від 18.05.2010р., на підставі довіреності № ОФ-118/1 від 16.05.2010р., передав відповідачу товар (дизпаливо) на суму 204031,25грн. (а.с. 17,18).
Для оплати отриманого товару, позивачем було виписано відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000263 від 18.05.2010р. на суму 204031,25грн. (а.с. 11).
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Пунктами 5.2, 5.3 договору №37/10 сторони погодили, що розрахунок за нафтопродукти здійснюється покупцем у національній валюті України шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунковий рахунок продавця. Покупець здійснює 100% оплату вартості нафтопродуктів по кожній окремо поданій заявці протягом 1-го банківського дня з моменту отримання товару по даній заявці в сумі, вказаній у рахунку-фактурі на оплату ( в тому числі ПДВ).
Таким чином, за отриманий по видатковій накладній №РН-0000265 від 18.05.2010р. товар на суму 204031,25грн., відповідач мав провести оплату в строк до 19.05.2010р.
Проте, відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у встановлений строк у повному обсязі не виконав.
До пред'явлення позову до суду, відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за отриманий товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на суму 60000,00грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача: за 02.06.2010р. на суму 40000,00грн. (а.с.37), за 06.08.2010р. на суму 10000,00грн. (а.с. 38) та за 12.08.2010р. на суму 10000,00грн. (а.с. 39).
При цьому, судом приймається до уваги, що позивачем при зверненні з позовом до суду не було враховано здійснену відповідачем 12.08.2010р. проплату в сумі 10000,00грн. (а.с. 39). Зазначені кошти відповідачем були перераховані позивачу до звернення з позовом у даній справі (як вбачається з штампу відділення зв'язку на поштовому конверті у якому надійшла до суду позовна заява (а.с. 23), позовну заяву було направлено 04.09.2010р.), а тому вимоги про їх стягнення з відповідача є безпідставними.
Таким чином, на момент подачі позову до суду, у відповідача перед позивачем існувала заборгованість в сумі 144031,25грн.
Після порушення провадження у справі відповідачем було частково погашено заборгованість перед позивачем на суму 30000,00грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача: за 08.09.2010р. на суму 10000,00грн. (а.с.40), за 01.10.2010р. на суму 10000,00грн. (а.с.41) та за 07.10.2010р. на суму 10000,00грн.(а.с. 42).
Отже, на час розгляду справи, непогашеною залишилась заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий згідно видаткової накладної № РН-0000265 від 18.05.2010р. товар в сумі 114031,25грн.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
На час розгляду справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Новогородецький кар'єр" не надало суду доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар на суму 114031,25грн.
За таких обставин, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 114031,25грн. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 30000,00грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 10000,00грн. основної заборгованості суд відмовляє, оскільки, як було встановлено судом, зазначені кошти відповідачем сплачені до порушення провадження у справі.
Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 154,03грн. штрафу, 6206,16грн. пені та 896,76грн. - 3% річних.
Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача штрафу, пені та 3% річних, господарський суд враховує таке.
Частина 1 статті 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.1 договору № 37/10 сторони погодили, що у разі неналежного здійснення покупцем зобов'язань по оплаті відповідно до п. 5.3 цього договору, а також порушення п. 5.7 цього договору, покупець виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої в період, за який нараховується пеня) від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення.
Згідно п. 6.2 договору № 37/10, у випадку порушення строків по оплаті, передбачених в цьому договорі, за поставлений товар більш як на 10 календарних днів, покупець додатково до пені сплачує штраф у розмірі 0,1% від вартості поставленого за відповідною заявкою товару.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 6206,16грн., нараховану в сумі 1485,35грн. за період з 20.05.2010р. по 02.06.2010р. на суму заборгованості 204031,25грн., в сумі 2985,36грн. за період з 03.06.2010р. по 07.07.2010р. на суму заборгованості 164031,25грн., в сумі 1735,45грн. за період з 08.07.2010р. по 30.07.2010р. на суму заборгованості 164031,25грн.
Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені, з урахуванням встановлених судом обставин по справі, господарський суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача 6206,16грн. пені правомірні та підлягають задоволенню.
За порушення строків оплати товару, отриманого по видатковій накладній №РН-0000265 від 18.05.2010р., у відповідності до п. 6.2 договору №37/10 від 01.02.2010р., позивачем нараховано відповідачу штраф в сумі 154,03грн. (0,1% від 154031,25грн.), вимога про стягнення якого є обґрунтованою, оскільки відповідачем допущено прострочення оплати товару більше як на 10 календарних днів.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із розрахунком позивача наведеним у позовній заяві (а.с.3), розмір 3% річних нарахованих за період з 20.05.2010р. по 31.07.2010р. на суму заборгованості 154031,25грн. становить 896,76грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача 3% річних в сумі 896,76грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості у повному обсязі суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 114031,25грн. основної заборгованості, 154,03грн. штрафу, 6206,16грн. пені та 896,76грн. - 3% річних. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 30000,00грн. підлягає припиненню. В решті позову суд відмовляє.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно сумі обґрунтовано заявлених вимог.
На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 549, 625 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Новогородецький кар'єр” (12523, Житомирська область, Коростишівський район, с.Новогородецьке, ідентифікаційний код 32694400)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Український нафтовий союз” (08520, Київська область, Фастівський район, смт. Борова, вул. Пархоменка, 17а, ідентифікаційний код 35967856):
- 114031,25грн. основної заборгованості;
- 154,03грн. штрафу;
- 6206,16грн. пені;
- 896,76грн. - 3% річних;
- 1512,88грн. витрат по сплаті державного мита;
- 221,37грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 30000,00грн. основної заборгованості.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
Суддя Кравець С.Г.
Повний текст рішення підписано: "17" листопада 2010 року.
Віддрукувати:
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 - відповідачу (рек. з пов.)