Справа № 202/2848/24
Провадження № 2/202/482/2025
12 березня 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Мариніна О.В.
за участі секретаря судового засідання Куліш А.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуренічова Олега Миколайовича, Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до АТ «Ідеа Банк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 29.01.2024 року йому стало відомо, що його всі рахунки заблоковані та він не може користуватись послугами банк, після чого з Автоматизованої системи виконавчих проваджень він дізнався, що Індустріальним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 64528282 на підставі виконавчого напису № 6750 від 24.07.2019 року, який виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М.
Вважає, що виконавчий напис винесений на підставі кредитного договору № 202_00400_006727361 від 05.03.2018 року, який укладений між ним та Публічний акціонерним банком «Ідея Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Ідея Банк» підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, оскільки заборгованість у розмірі 114 397,93 грн., не є безспірною, а нотаріус вчинив виконавчий напис за № 6750 від 24.07.2019 року, з порушення процедури, оскільки кредитний договір укладений в письмовій формі, нотаріально не посвідчений та не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (така позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 21.09.2021 у справі №910/10374/17). Враховуючи, що нарахування процентів здійснювалась після спливу визначеного кредитним строку кредитування, а виконавчий напис вчинено на підставі кредитного договору, що не був посвідчений нотаріально, вважає наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Крім того, просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору.
Ухвалою від 26.03.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні до справи не подавались.
Скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, відповідач АТ «Ідеа банк» подав відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнав, вважаючи їх необґрунтованими. Зазначив, що 05.03.2018 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № Z02.00400.003727361. У зв'язку з невиконання зобов'язань станом на 10.06.2019 у нього утворилась заборгованість за договором у розмірі 112 497,93 гривень. На підставі чинного законодавства АТ «Ідея Банк» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича із заявою про вчинення виконавчого напису та стягнення з ОСОБА_2 112 497,93 грн. боргу за Кредитним договором, надавши заяву, кредитний договір № Z02.00400.003727361 від 05.03.2018; довідку АТ «Ідея Банк» про ненадходження платежів; вимогу АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про усунення порушення кредитних зобов'язань; довідку-розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за Кредитним договором № Z02.00400.003727361 від 05.03.2018, станом на 10.06.2019; список згрупованих поштових відправлень АТ «Ідея Банк»; список згрупованих поштових відправлень цінних листів АТ «Ідея Банк»; опис вкладення до цінного листа, що підтверджує надіслання на адресу Позивача документів, визначених пунктами 4 - 5 даного переліку, а також фіскальний чек по оплаті вище вказаних послуг поштового зв?язку; виписку по рахунку, що відповідає вимогам Переліку, а відтак підтверджують безспірність заборгованості.
Крім того, позивач був повідомлений про те, що в нього наявна заборгованість за Кредитним договором, вказано розмір боргу, а також з чого вона складається та попереджено також про можливість стягнення боргу шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або іншим способом на власний вибір відповідача у випадку її непогашення в тридцятиденний строк з дня надіслання відповідної вимоги, на що ОСОБА_1 не висловив заперечень.
Зазначив, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі № 826/20084/14, не визначено моменту з якого втрачає чинність постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, внаслідок чого така втрачає чинність в загальному порядку, встановленому законом для нормативно-правових актів.
Окрім того, представник позивача заявляє вимогу про визнання виконавчого напису нотаріуса таким що не підлягає виконання, проте,не зазначає, в чому полягає спірність кредитної заборгованості; не надає доказів оспорення, спростування такої кредитної заборгованості до або на момент вчинення виконавчого напису.
Зважаючи викладене, просив відмовити у задоволенні позову.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, представником позивача подано заяву про розгляд справи без їх участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у відзиві просив про розгляд справи у його відсутність.
Треті особи належним чином повідомлені про відкриття провадження, дату та час розгляду справи, в судове засідання не прибули, своїм правом подати відповідні письмові заперечення не скористалися.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 05.03.2018 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № Z02.00400.003727361.
У зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором АТ «Ідея Банк» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича із заявою про вчинення виконавчого напису та стягнення з ОСОБА_1 112 497,93 грн. боргу за Кредитним договором.
24.07.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Гуревічовим О.М. вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 6750 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором № 202_00400_006727361 від 05.03.2018 р. в розмірі 112 497,93 грн.
Індустріальним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 64528282 на підставі виконавчого напису № 6750 від 24.07.2019 року, який виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М.
Статями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена гл.14 Закону України «Про нотаріат» та гл.16 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більш як 3 роки, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більш як один рік. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (далі - Порядок).
Відповідно до пп.1, 3 гл.16 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису.
Згідно з п.п.2.1 п.2 гл.16 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Відповідно до пункту 3.1 глави 16 розділу II Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: - якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; - за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 (пункт 3.2 глави 16 розділу II Порядку №296/5).
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюється з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (пункт 3.4 глави 16 розділу II Порядку).
Пунктом 3.5 глави 16 цього ж Порядку визначено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис, як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 405/1015/17.
Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», суд повинен перевірити у такому спорі доводи боржника в повному обсязі та установити, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Велика Палата Верховного Суду, у постанові від 16.05.2018 року у справі №320/8269/15-ц, не відступила від наведених вище висновків Верховного Суду України щодо застосування статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат».
Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року, справа № 161/6092/18-ц.
Як стверджує позивач, що не спростовано відповідачем, жодних нотаріально посвідчених договорів він не укладав (в тому числі й з відповідачем), розмір заборгованості та детального розрахунку процентів за користування кредитом йому надано не було, а відтак суд приходить до твердження, що вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання позивач не отримував.
Відсутні у справі й докази на підтвердження безспірності заборгованості боржника.
Твердження представника відповідача, що позивач був повідомлений про те, що в нього наявна заборгованість за Кредитним договором та її розмір шляхом надсилання вимоги, не підтверджено відповідачем, оскільки доказів надсилання та отримання ОСОБА_1 вимоги про погашення заборгованості у зазначеному розмірі, суду не надано.
У відповідності до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що з документів, поданих до приватного нотаріуса вбачається спірність вимог.
Крім того, з тексту оскаржуваного виконавчого напису № 6750 від 24.07.2019 року вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.ст.87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за № 1172.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі Перелік № 1172).
Постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 26 листопада 2014 року Перелік № 1172 доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі № 826/20084/14 визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України№ 662від 26.11.2014року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами, відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
Згідно ч. 5 ст.254 КАС України в редакції, що діяла на момент ухвалення вказаного судового рішення, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня -22.02.2017 року, отже і п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 662від 26.11.2014року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» також втратив чинність з цього дня.
Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
До аналогічних по суті висновків дійшов Верховний Суд й у постановах від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 та від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржений виконавчий напис № 6750, вчинений нотаріусом 24.07.2019, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, й Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року у редакції, станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, які укладено у простій письмовій формі.
Зважаючи на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав до задоволення позову та визнання виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за № 6750 вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Гуревічовим О.М. 24.07.2019 року таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено, з відповідача в користь позивача підлягає стягненню понесені останнім витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 1211,20 грн. та подачу заяви про забезпечення позову в сумі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 6750, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Гуревічовим О.М. від 24.07.2019 року про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором № 202_00400_006727361 від 05.03.2018 р.
Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» адреса 49008, м. Львів, вул. Павлова, буд. 11 ЄДРПОУ 19390819 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1816,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 березня 2025 року.
Суддя О. В. Маринін