Справа № 201/1287/24
Провадження № 2/201/280/2025
06 березня 2025 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:
головуючого - судді Покопцевої Д.О.,
секретаря - Тоцької Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач зазначив, що відповідач звернулася до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (далі - банк) з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву № б/н від 03.10.2010р. та приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms.
03.10.2010 року відповідачем також була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». В цій же довідці відповідач власним підписом підтвердила, що з фінансовими умовами надання кредитки «універсальна, 55 днів пільгового періоду», що зазначені у довідці, і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлена.
На підставі вищевказаної анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 50 000грн.
Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідачка отримала кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 12/12, тип - карта універсальна, здійснила дії щодо проведення її активації, користувалася карткою тощо. Активація картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору.
Після спливу строку дії першої картки відповідачкою для можливості користування рахунком додатково отримані наступі картки: 1. кредитна картка номер - НОМЕР_2 , строк дії - 06/14, тип - Карта Універсальна; 2. кредитна картка номер - НОМЕР_3 , строк дії - 10/15, тип - Карта Універсальна; 3. кредитна картка номер - НОМЕР_4 , строк дії - 11/17, тип - Карта Універсальна; 4. кредитна картка номер - НОМЕР_5 , строк дії - 07/18, тип - Карта Універсальна; 5. кредитна картка номер - НОМЕР_6 , строк дії - 11/18, тип - Карта Універсальна; 6. кредитна картка номер - НОМЕР_7 , строк дії - 12/21, тип - Карта Універсальна.
В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки до 42% річних, а 10.01.2022 р. відповідачкою підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (копія додається до позовної заяви), на підставі якої отримано додаткову кредитну картку номер - НОМЕР_8 , строк дії - 12/25, тип - Карта Універсальна, а також погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком.
Відповідачка була належним чином повідомлена про умови кредитування, зокрема щодо сплати відсотків. Починаючи з 10.01.2022 р. відсотки нараховувалися відповідно до підписаної відповідачем Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно п. 1.3. у розмірі 42 %. При цьому за погодженою ставкою банком нараховано відсотків у розмірі 6287,13 грн.
Тобто банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, надавши відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідачка у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 625, 1054 ЦК України зобов'язання за вказаним договором не виконала, оскільки не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, внаслідок чого її заборгованість за кредитним договором станом на 13.12.2023р. становить 31 763грн 73коп, з яких: 25 476.60 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 6 287.13 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідачки разом із судовими витратами.
Представник позивача заявою позов підтримав, просить задовольнити.
Представник відповідача - адвокат Павленко А. - просить про застосування позовної давності у спорі.
Оскільки головуючим не приймалося рішення щодо розгляду судової справи в змішаній (паперовій та електронній) формі, то подані одночасно із позовом через підсистему «Електронний суд» довідка банку про видані відповідачці кредитні картки, довідку банку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, виписку банку за договором б/н за період з 03.10.2010-18.12.2023, розрахунки заборгованості станом на 13.12.2023р., станом на 30.06.2019р., станом на 31.05.2015р. переведені в паперову форму. Файл 2-2-7a02acd0-c1ae-11ee-b2d7-69a4642d4f4b.pdf не відкривається, відтак не роздруковується.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідачка звернулась до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку чим підписала заяву № б/н від 03.10.2010р. (а.с.43).
В заяві зазначено, що відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді.
Згідно з довідкою наданою АТ КБ «ПриватБанк», зазначено, що між АТ КБ « Приват Банк» та відповідачкою був підписаний кредитний договір б/н, за яким було надано декілька кредитних карток, останню 30.01.2018р. (номер - 5167985561232901), строк дії - 12/21, і 10.01.2022р. - додаткову кредитну картку (номер - НОМЕР_8 ), строк дії - 12/25 (а.с.111).
Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк», старт карткового рахунку відбувся 03.10.2010р., в подальшому неодноразово відбувалася зміна кредитного ліміту в бік збільшення до 50 000грн (28.02.2020р.), а 01.08.2023р. зменшений до нуля (а.с.112).
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач відповідно до ст. 634 ЦК України підписанням анкети-заяви у повному обсязі приєднується до Умов і Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою www.privatbank.ua, та які разом тарифами становлять договір банківського обслуговування, екземпляр якого він отримав шляхом самостійного роздрукування.
З виписки за договором за період з 03.10.2010 по 18.12.2023р.р. (л.д.113), встановлено, що відповідачка є активним користувачем банківських послуг, про що свідчать транзакції зі зняття готівки у банкоматі, оплати послуг в торгівельній мережі, поповнення рахунку тощо, тобто остання фактично отримала кредитну картку, за допомогою якої скористалась наданими банком грошовими коштами в межах кредитного ліміту.
З наданих суду розрахунків заборгованості вбачається, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми кредиту, належним чином не виконала, у результаті чого створилася заборгованість станом на 13.12.2023р. становить 31 763грн 73коп, з яких: 25 476.60 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 6 287.13 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 03.10.2010р. процентна ставка не зазначена.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 03.10.2010р., посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: банку https://privatbank.ua/terms як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи 03.10.2010р. заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Паспорт споживчого кредиту суд не може прийняти до уваги, як достатній, належний та допустимий доказ, виходячи з того, що він має виключно інформаційний характер, що прямо випливає з його змісту.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Обґрунтовуючи свої вимоги банк також посилався на паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені умови кредитування та який підписаний відповідачем 04.04.2023р. (а.с.38-42).
Зі змісту паспорту слідує (розділ 7), що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено інформацію щодо орієнтованої реальної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача.
Термін «паспорт споживчого кредиту» визначається у Законі України «Про споживче кредитування» в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1734-VIII)).
З огляду на ці приписи, паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов'язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року у справі № 201/10403/19 вказано, що положення Закону № 1734-VIII допускають те, що укладення договору про споживчий кредит може бути пов'язане з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб, але вимагають, щоб відомості про це були відображені у паспорті споживчого кредиту, з яким кредитодавець має ознайомити позичальника у письмовій формі до укладення договору про споживчий кредит. Інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, зокрема, розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються за невиконання зобов'язання за договором про споживчий кредит, має бути зазначена у такому договорі.
Враховуючи, що паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка отримана відповідачкою через значний строк (04.04.2023р.), то інформація у ньому не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження узгодження між сторонами у справі запропонованих відповідачці умов кредитування про сплату відсотків згідно кредитного договору від 03.10.2010 року.
За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані йому умови та правила банківських послуг не може свідчити про те, що відповідач ознайомлений з відсотками, які йому можуть бути нараховані.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11.07.2013р. у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.
Як вбачається з наданих банком доказів, анкета-заява від 03.10.2010р. містить лише підпис відповідача. Водночас, анкета-заява від 03.10.2010р. не містить визначення розміру процентів за користування кредитом, неустойки та інших істотних умов.
Надані позивачем Умови з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Зазначений висновок узгоджується з висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Оскільки Умови та Правила надання банківських послуг на які посилався позивач та наданий ним паспорт споживчого кредиту не є складовою частиною кредитного договору, слід відмовити у задоволенні вимог про стягнення процентів за користування кредитом.
При цьому суд не враховує як погодження відсотків та інших платежів з 03.10.2010р. заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, підписану позивачем 10.01.2022р. (тобто через 12 років) та отримання нею в той же день кредитної картки номер - НОМЕР_8 , строк дії - 12/25.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд ураховує надані позивачем розрахунки заборгованості та виписки за договором б/н за період з 03.10.2020 по 18.12.2023р.р.
З наданих позивачем розрахунків та виписки вбачається, що збільшення заборгованості відповідачки за тілом кредиту здійснювалося не лише за рахунок фактично використаних нею коштів, а і за рахунок збільшення (списання коштів) кредиту з метою погашення нарахованої заборгованості за процентами та інших, не передбачених анкетою-заявою платежі, у зв'язку з чим суд не може взяти за основу розмір заборгованості за тілом кредиту, визначений позивачем (відсутнє погодження щодо розміру процентів).
Судом за даними виписки з банківського рахунку підраховано, що за період з 03.10.2020 по 18.12.2023р.р. позивач збільшив розмір заборгованості відповідачки за тілом кредиту за рахунок погашення нарахованих процентів та платежів шляхом списання на суму в розмірі 51 992грн 48коп.
Такий порядок погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами між сторонами в письмовій формі не погоджувався, а односторонні та безпідставні дії позивача щодо погашення (списання) відсотків за рахунок кредиту і додавання до тіла кредиту не відповідають суті кредитних правовідносин, оскільки проценти є платою за використання кредитних коштів, а анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку б/н від 03.10.2010р. не містить домовленості сторін про такий порядок одержання та сплати відсотків.
Сума необґрунтовано збільшеної позивачем заборгованості за тілом кредиту - 51 992грн 48коп - перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, розрахований позивачем - 25 476рн 60коп. Максимальний кредитний ліміт, який був встановлений - 50 000грн, а безпідставно списано з рахунку в рахунок процентів та інших, не передбачених договором між сторонами платежів, - 51 992грн 48коп.
Такі обставини дають відстави для висновку про те, що станом на 13.12.2023р. у відповідачки була відсутня заборгованість за тілом кредиту.
Тому слід відмовити у стягненні заборгованості за тілом кредиту, а відтак у задоволенні позову в цілому.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, які аналогічні правовим висновкам Верховного Суду України, перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України). Оскільки умовами кредитного договору, укладеного між сторонами 03.10.2010р. щомісячні платежі не передбачені, а строк дії карти НОМЕР_8 не сплинув, суд не вважає строк позовної давності у цьому спорі пропущеним.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 207, 526, 599, 610, 612, 614, 615, 626, 628, 629, 634, 638, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Відмовити у задоволенні позову.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду впродовж 30 днів. Повний текст рішення буде складений впродовж 5 днів.
Суддя: Д.О. Покопцева