Справа № 172/592/24
Провадження № 2/172/240/24
12.03.2025 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Битяка І.Г.
за участю секретаря судового засідання - Глушко О.М.
позивачки - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про позбавлення батьківських прав, -
До суду надійшов вищевказаний позов. В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що 30.06.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений шлюб. Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.10.2019 року шлюб розірвано. Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська видано судовий наказ про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.01.2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Зазначає, що стосунки між сторонами відсутні починаючи з вагітності позивачки, яка не бачила відповідача після виписки з пологового будинку, так як відповідач переїхав жити до іншої країни і його місцезнаходження наразі не відоме. Дитина проживає та перебуває на утриманні позивачки. В Україну відповідач не повертався і не здійснював контакт з дитиною від самого її народження. Тобто відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов'язків щодо свого сина. Відповідач жодним чином не бере участі у вихованні дитини, не приділяє їй ніякої уваги, не цікавиться станом її здоров'я, матеріально дитину не забезпечує, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на її духовний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє жодного інтересу до внутрішнього світу дитини, не створює умов для отримання нею освіти. Просить суд позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Ухвалою від 26.04.2024 року провадження у справі відкрито, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 10.09.2024 року замінено у цивільній справі первісну третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради.
У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Представник третьої особи Воднева Н.В. надала заяву про розгляд справи у відсутність представника Органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, просить ухвалити рішення в межах чинного законодавства та в інтересах дитини, також надала висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , 2017 року народження.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що з позивачкою познайомилася у пологовому будинку, бо її матері просила відвезти їй продукти та одяг, так як не було кому це зробити. Оскільки у них діти одного віку і вони проживають неподалік, то з позивачкою дружать. Зі слів позивачки знає, що стосунки між нею та відповідачем були не добрі. Одружилися, так як ОСОБА_8 була вагітна. Після народження дитини ОСОБА_3 виїхав за кордон і більше не з'являвся.
Свідок ОСОБА_9 пояснила в суді, що позивачка це її донька, живуть разом і разом виховують дитину. Відповідач виїхав за кордон через два місяці після шлюбу і більше не повертався. Лише платить аліменти. З дитиною батько взагалі не контактує, не телефонує. Відносини між сторонами були погані. Одружилися так як ОСОБА_8 завагітніла.
Свідок ОСОБА_10 пояснила, що з сім'єю позивачки дружать, ОСОБА_8 знає з народження, відповідача ніколи не бачила. Він не барв участі у вихованні сина. Відомо, що він поїхав за кордон і не допомагає. Сім'я позивачки живе на 4 поверсі, а вона (свідок) на 8 поверсі одного будинку. Часто буває у позивачки в гостях. ОСОБА_4 свого батька не знає. Батьком вважає вітчима.
Вислухавши учасників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_5 , в свідоцтві про народження якого батьком записаний ОСОБА_3 , матір'ю - ОСОБА_11 .
Згідно з педагогічної характеристики ОСОБА_12 , 2017 року народження відвідує дошкільну групу № 11 «Рибка» КЗДО № 366 з жовтня 2019 року, адаптивний період пройшов швидко, стан здоров'я - відмінний. Вихованням хлопчика займається мама, участь у житті хлопчика бере мама, яка відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини, моніторить поводження дитини, забезпечує високий рівень розвитку.
З характеристики директора дитячого клубу «Всезнайка» вбачається, що ОСОБА_12 почав відвідувати клуб з вересня 2022 року, протягом всього часу навчання мати брала активну участь у розвитку і вихованню сина, завдяки чому ОСОБА_4 проявляє себе як дитина з високим рівнем інтелекту, вмінням висловлювати власну думку, в колективі поводиться чемно, з повагою до дорослих та своїх однолітків. ОСОБА_13 йде на контакт з дітьми та дорослими завдяки сприятливій атмосфері в сім'ї.
Відповідно до інформації Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 19.06.2024 року громадянин України ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вперше виїхав за межі України 27 січня 2018 року, в подальшому періодично в'їздив на короткий час та виїздив за межі України, останній раз виїхав за межі України 15 січня 2020 року.
Таким чимно з вказаної інформації встановлено, що відповідач виїхав за кордон невдовзі після народження дитини та повертався до України за весь період тричі на терміни від 1 дня до 2 неділь.
Згідно зі ст. 164 СК України мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема: ухиляються від виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки чи піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14 років.
Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року Генеральної Асамблеї ООН, ратифікована Постановою Верховної Ради України 27.02.1991 року в преамбулі визначає, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.
Стаття 3 Конвенції зазначає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до стаття 9 Конвенції Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Згідно з пунктами 15 та 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В ході розгляду справи суд встановив, що сторони у справі є батьками неповнолітнього ОСОБА_15 , 2017 року народження, дитина проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 , знаходиться на її утриманні, матір дитини забезпечує сину необхідні умови для проживання, виховання та навчання, відповідач без будь-яких об'єктивних на те причин ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, участі у вихованні дитини не приймає, не забезпечує нормального фізичного, духовного та морального розвитку, з дитиною не спілкується, матеріально її не утримує, що в свою чергу свідчить про небажання відповідача добровільно матеріально допомагати своїй дитині, яка в силу свого віку потребує такої підтримки від обох з батьків, обов'язки яких перед неповнолітньою дитиною є рівними.
При вирішенні справи суд також враховує висновок Органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, відповідно до якого доцільно позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його сина ОСОБА_5 , 2017 року народження, що повністю відповідає інтересам малолітньої дитини.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_15 , 2019 року народження, що повністю відповідає інтересам останнього.
Питання про розподіл судових витрат у вигляді судового збору слід вирішити відповідно до ст. 141 ЦПК України, якою передбачено, що у разі задоволення позовних вимог судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись Декларацією прав дитини Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 року, Конвенцією про права дитини Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 року, Законом України «Про охорону дитинства», постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 164-165 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 211, 247, 259, 263 ЦПК України, -
1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
2. Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн.
4. Копію рішення суду, після набрання ним законної сили, надіслати до Індустріального відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І.Г. Битяк