Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "28" жовтня 2010 р.Справа № 6/961
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Терлецької-Байдюк Н.Я.
судді
за участю представників сторін
від позивача Вірьовкін О.І. - довіреність від 04.01.2010р.;
від відповідача не з'явився.
Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Крігер" (м. Житомир)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна організація "Житомиргазбуд" (м.Житомир)
про стягнення 357 849, 20 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 357849,20 грн. боргу за неналежне виконання умов договору №113-К від 20.11.208р., з яких: 273842,00грн. - основний борг, 43814,72 грн. - інфляційні, 27340,66грн. - пеня, 12851,82грн. - 3% річних.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали суду надав довідку від 28.10.2010р. за вих.№194 про те, що станом на 28.10.10р. сума основного боргу становить 273842,00грн. Крім того, надав уточнений розрахунок штрафних санкцій.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав. 28.10.2010р. від представника відповідача за довіреністю Алейнікова О.С. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його участю в судовому засіданні Корольовського районного суду м. Житомира.
Представник позивача заперечує щодо відкладення розгляду справи. Вважає, що відповідач таким чином затягує розгляд справи.
Суд відхиляє клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, причину неявки вважає неповажною. Крім того, розгляд справи тричі відкладався через неявку відповідач, яким не виконані вимоги відповідних ухвал суду.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
20.11.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Крігер" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна організація "Житомиргазбуд" (відповідач) було укладено договір поставки №113-К (а.с.22-24), за умовами якого продавець (позивач) зобов'язується продати замовлену продукцію і передає її у власність покупця (відповідач) в строки та в порядку, що передбачені цим договором.
Покупець зобов'язується прийняти продукцію і сплатити продавцю її вартість в строки та порядку, що передбачені цим договором (п.1.2 договору).
Загальна сума поставки з ПДВ становить 498842,00 грн. (п.2.1 договору).
Згідно п.4.1 договору покупець проводить попередню оплату продукції на рахунок продавця в сумі 498842,00 грн. до 19.12.2008р.
Днем розрахунку по п.4.1 вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця.
На виконання умов договору поставки позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 498842,00грн., що підтверджується видатковою накладною №ТД-0000273 від 25.12.2008р. та довіреністю серії ЯОЧ №245028 від 24.12.2008р. (а.с.21,25).
Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої йому продукції виконав лише частково в сумі 225000,00грн.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становить 273842,0грн., про що свідчить довідка позивача від 28.10.2010р. (а.с.51).
Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 27340,66грн. - пені за період з 20.12.2008р. по 20.05.2009р., 43814,72 грн. - інфляційних та 12851,82грн. - 3% річних за період з 20.12.2008р. по 13.07.2010р.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).
Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 273842,00грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 27340,66грн. - пені за період з 20.12.2008р. по 20.05.2009р., 43814,72 грн. - інфляційних та 12851,82грн. - 3% річних за період з 20.12.2008р. по 13.07.2010р.
Згідно приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
За змістом ч.1 ст.230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що за порушення строків оплати за цим договором покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої вартості продукції за кожний день прострочення.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок сум штрафних санкцій, суд вважає обґрунтованим стягнення пені за період з 26.12.2008р. (з дня поставки товару) по 26.05.2009р. в сумі 29668,64грн., інфляційних - за період з 26.12.2008р. по 13.07.2010р. в сумі 46341,82грн. та 3% річних - за період з 26.12.2008р. по 13.07.2010р. в сумі 13477,42грн.
Однак, враховуючи, що суд не може вийти за межі позовних вимог без відповідного клопотання сторони та збільшити період нарахування штрафних санкцій без заяви позивача, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в межах сум, заявлених позивачем до стягнення, а саме: стягненні пені в сумі 27340,00 грн., інфляційних - 43814,72грн., 3% річних - 12851,82грн.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач заявлені вимоги та викладені позивачем обставини справи не спростував, доказів сплати боргу не надав.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 273842,00грн. - основного боргу, 43814,72 грн. - інфляційних, 27340,66грн. - пені, 12851,82грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд ,
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна організація "Житомиргазбут" (10002, м.Житомир, вул. Селецька, 33, код 04852674)
- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Крігер" (10031, м.Житомир, вул.Щорса, 81, код 32885870)- 357849,20 грн. заборгованості за неналежне виконання умов договору №113-К від 20.11.208р., з яких: 273842,00грн. - основний борг, 43814,72 грн. - інфляційні, 27340,66грн. - пеня, 12851,82грн. - 3% річних, а також 3578,49 грн. сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.
Повне рішення складено 01 листопада 2010р.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам