Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "08" листопада 2010 р.Справа № 11/54-НМ
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Маріщенко Л.О.
судді
за участю представників сторін
від позивача Мончакивський В.П. (довіреність № 32 від 19.04.10р.)
від відповідача Дем'янчук І.М. (довіреність від 05.01.10р. № 14)
Розглянув справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (м. Київ) в особі Житомирської філії відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (м. Житомир)
до Відкритого акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів" (м.Житомир)
про спонукання вчинити певні дії
В судовому засіданні оголошувались перерви з 30.09.10р. по 28.10.10р., з 28.10.10р. по 29.10.10р., з 29.10.10р. по 08.11.10р. з викликом сторін.
Позивачем пред'явлено позов про спонукання відповідача укласти п. 1.2., 3.2.,2.5., 2.7., 2.10., 7.3.4., 11.5. Договору та п. 1.1. та 1.2. додатку до договору №23 від 15.04.2010р. в редакції позивача.
15.07.10р. позивач надав суду письмові пояснення по суті спору, в яких зазначив, що між сторонами укладений договір №23 від 15.04.10р. з протоколом розбіжностей зі сторони відповідача.
Однак, деякі пункти залишились сторонами неврегульованими.
Стосовно неврегульованого п. 1.2 до Договору позивач зазначає, що діяльність виконавця здійснюється відповідно до ТУ У 60.1-04737111-019: 2006, зареєстрованих Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.12.06р. №020568182/032101.
Стосовно п. 2.3 Договору слід зазначити, що колії, на яких проводиться приймання та передавання вантажу вже узгодженні Сторонами в п. 1.3 Договору. Порядок передачі вагонів Замовнику від Виконавця врегульований Сторонами у п. 2.6 Договору. Щодо порядку приймання вантажу Виконавцем від Залізниці, то це встановлюється договором між Залізницею та ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", без участі Замовника. Стосовно плати за користування вагонами позивач в своїх поясненнях зазначає, що відповідно до розділу 6 п. 4 аб. 5 "Правил перевезення вантажів залізничним транспортом", затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 09.12.02р. № 1030/7318. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласнику до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Моментом прийняття вантажу від залізниці вантажовласником є факт розкредитування документів підприємством в товарній касі залізниці. Документи розкредитовує Замовник і Залізниця не подає вагони раніше розкредитування документів.
Також, позивач зазначає, що зміст п. 2.7 Договору, викладений замовником не відповідає змісту Виконавця, оскільки Виконавцем у п. 2.7 Договору вказується на обов'язок Залізниці видати вантаж безпосередньо Замовнику без участі Виконавця, у випадках встановлених ст. 52 Статуту Залізниць, затверджених Постановою Кабінету міністрів України №457 від 06.04.98р. Натомість Відповідачем зазначено порядок приймання вантажів Виконавцем.
Абз. 2,3,4 п. 2.7 договору в редакції Відповідача відноситься до розділу "Відповідальність сторін", який вже узгоджений.
Стосовно доповнень п. 2.10 частиною другою в редакції Відповідача, то позивач зазначає, що викладені відповідачем положення вже погоджені в п. 6.2 Договору.
15.07.10р. відповідач надав суду відзив на позов в якому позовні вимоги не визнає.
В своєму відзиві відповідач зазначив наступне.
Розглядаючи проект договору №23 від 15.04.10р. відповідач виключив п. 1.2 у зв'язку з тим, що по своєму змісту він є неконкретним. Всі розділи Договору детально регламентують права та обов'язки сторін при наданні послуг позивачем відповідачу по вищезгаданому Договору.
Пункт 2.3 необхідно викласти в редакції відповідача в зв'язку з тим, що ця редакція встановлює порядок обчислення часу користування вагонами для відповідача. Час користування вагонами для відповідача повинен обчислюватись з моменту поставки вагонів під розвантаження (навантаження) до моменту повідомлення відповідачем позивача про готовність вагонів до забирання (п. 4 "Правил користування вагонами і контейнерами" затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.99р.).
В п. 2.5 Договору в редакції відповідача вказаний фактичний час, який потрібний для виконання робіт по вивантаженню каміння. У відповідності до п. 2.3 Договору відповідач, а не позивач оплачує час користування вагонами при проведенні робіт по вивантаженню каміння.
Пункти 2.7 і 2.10 Договору, в редакції відповідача відображають специфіку взаємовідносин між позивачем і відповідачем при виконанні договірних відносин. В зв'язку з тим, що питання прийняття вантажів на адресу відповідача позивачем від залізниці та порядок проведення розрахунків між позивачем та відповідачем за надання договірних послуг не врегульовані діючим законодавством, відповідач у відповідності до ст. ст. 6,627ЦК України вважає необхідним врегулювати ці питання в договорі і тому запропонував укласти п.п. 2.7 і 2.10 Договору в своїй редакції.
Відповідач виключив з договору п. 7.3.4 тому, що проведення модернізації фронтів навантаження-вивантаження, застосування та впровадження в виробничих процесах новітніх розробок, рекомендацій та механізмів стосується особистої господарської діяльності відповідача і не має ніякого відношення до взаємовідносин між позивачем та відповідачем по Договору.
Відповідач також, виключив з договору п. 11.5 у зв'язку з тим, що він суперечить п. 1 ст. 188 ГК України, який не допускає зміну умов господарських договорів в односторонньому порядку.
Відповідач не може погодитись з встановленим позивачем в додатку №1 до Договору тарифу на перевезення вантажів в розмірі 15 грн. за одну тону вантажу і плати за користування тепловозом у розмірі 138 грн. за кожні півгодини роботи тепловоза наступних підстав.
Взаємовідносини між позивачем і відповідачем по наданню послуг по перевезенню вантажів в 2009-2010р. р. (до 14.04.10р.) були врегульовані договором №23 від 14.04.09р. , в якому за згодою сторін був встановлений тариф на перевезення вантажів у розмірі 5,58 грн. за одну тону вантажу і плата за користування тепловозом у розмірі 104,50 грн. В вересні 2009р. позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про зміну тарифу на перевезення вантажів з 5,58 грн. до 15 грн. за 1 тону вантажу.
Рішенням суду від 17.02.10р. , залишеному без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 27.05.10р., позивачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю.
При укладанні Договору і подачі позовної заяви позивач не зміг документально обґрунтувати збільшення тарифу на перевезення з 5,58 грн. до 15 грн. за 1 тону вантажу і плату за користування тепловозом з 104,5 до 138 грн., а тому відповідач залишив в п. 1.1 додатку №1 до Договору тариф на перевезення вантажів у розмірі 5,58 грн. за одну тону вантажу і в п. 1.2 даного додатку плату за користування тепловозом в розмірі 104,5 грн.
29.09.10р. позивач надав суду додаткові пояснення до позовної заяви в яких не погоджується з відзивом відповідача та просить спонукати відповідача укласти п. 1.2, 2.3, 2.7, 2.10, 7.3.4, 11.5. та п. 1.1 та п. 1.2 (Додатку) Договору №23 від 15.04.10р. в редакції позивача.
В судове засідання 08.11.10р. представник відповідача надав клопотання про призначення економічної експертизи для з'ясування питання про те, чи є економічно обґрунтованими збільшення позивачем тарифів на послуги з перевезення вантажу та плата за користування тепловозом.
Суд відмовляє в задоволенні даного клопотання, так як вважає, що результат даної експертизи не вплине на оцінку доказів судом відповідно до ст. 43 ГПК України.
За клопотанням сторін спір розглянутий у більш тривалий строк ніж передбачено ст. 69 ГПК України.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, господарський суд
З позовної заяви та додаткових пояснень до неї вбачається, що між сторонами був укладений договір №23 від 14.04.09р. про надання послуг з перевезення вантажів, термін дії якого сплив 14.04.10р.
Договір - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямоване на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України ( 436-15 ) при укладанні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Позивач листом від 15.03.10р. №121/03 направив відповідачу пропозицію укласти договір № 23 від 15.04.10р. з додатком № 1 до договору.
01.04.10р. позивач отримав від відповідача підписаний договір з протоколом розбіжностей до договору.
Пункти 2.2, 2.14, 2.15, 3.9, 4.2, 7.2.3 протоколу розбіжностей погоджені позивачем в редакції відповідача.
Згідно протоколу розбіжностей до договору між сторонами залишилися неврегульованими пункти 1.2, 2.3, 2.5, 2.7, 2.10, 7.3.4, 11.5 договору та п. 1.1, 1.2 додатку № 1 до договору.
Позивач, не погодившись з протоколом розбіжностей відповідно до ст. 181 ч.5, 7 Господарського Кодексу України, звернувся до суду.
В пункті 1.2 договору зазначено "послуги можуть надаватися тільки при умові технічної можливості з дотриманням вимог п. 1.1 цього договору та у порядку, що забезпечує відповідну якість цих послуг".
В протоколі розбіжностей пропонується цей пункт виключити.
Суд не погоджується з редакцією даного пункту у позивача з наступних підстав.
Проаналізувавши даний пункт, суд прийшов до висновку, що текст в даному пункті є неконкретним, оскільки не зазначено, які саме технічні можливості необхідні для надання послуг.
Відповідно до ч. 5 ст. 306 ГК України, загальні умов перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
В даному пункті позивач не вказав, в яких саме нормативних актах зазначені відповідні технічні можливості, необхідні для надання послуг та наявність або відсутність яких впливає на умови укладання відповідного договору.
В пункті 2.3 договору зазначено: "Час користування вагонами, які прибули на адресу Замовника, обчислюється з моменту їх прийому виконавцем від залізниці та до моменту повернення їх виконавцем залізниці. Початок та закінчення користування вагоном (вагонами) зазначається в відомості плати за користування вагонами (далі - відомість форма ГУ-46) затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.11.08р. №1454. Нарахування плати за користування вагонами проводиться по ставкам , які вказані в розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, Тарифного керівництва №1 (затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.09р. № 317), з урахуванням діючих коефіцієнтів, які вводяться органом державної влади (наказом Кабінету Міністрів України або МТЗУ)".
У протоколі розбіжностей відповідач пропонує викласти даний пункт в наступній редакції: "Прийом вагонів від Залізниці проводиться на коліях 3 або 7 станції Бистра ПЗЗ, представником Виконавця, який перевіряє наявність пломб або схоронність вантажу на відкритому рухомому складі . Час користування вагонами для Замовника обчислюється з моменту поставки вагонів під розвантаження (навантаження) до моменту повідомлення Замовником Виконавця про готовність до забирання вагонів. Передача вагонів Замовнику проводиться Виконавцем на під'їзній колії № 1 та №2. Часом передачі вагонів вважається час приймання вагонів на вантажному фронті та підтверджений підписом працівників Виконавця та Замовника сторін пам'ятки про користування вагонами я. ГУ-45 під час подачі (забирання) вагонів".
Суд не погоджується з редакцією пункту 2.3, вказаної в основному договорі, так як у відповідності до ст. 64 Статуту залізниць України, п.1.1 "Правил обслуговування залізничних під'їзних колій", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00р. № 644, до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і належать підприємствам незалежно від форми власності. Власником під'їзних колій № 1 і № 2 від станції Бистра до місць навантаження - вивантаження відповідача є позивач, про що прямо вказано в п. 1.3 договору.
Згідно ст. 71 Статуту залізниць України, п. 2.1 "Правил обслуговування залізничних під'їзних колій" взаємовідносини залізниці з позивачем про порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договорами про експлуатацію під'їзних колій, або договорами про подачу та забирання вагонів. Вищезгадані договори визначають порядок подачі та забирання вагонів, терміни перебування вагонів на під'їзній колії та інші умови роботи під'їзної колії.
Згідно п. 2 "Правил користування вагонами і контейнерами", затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.99р., за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі (відповідач), власники під'їзної колії (позивач) вносять плату. Для позивача час користування вагонами на залізничних під'їзних коліях ( п. 7 "Правил користування вагонами і контейнерами"), а для відповідача - з моменту поставки вагонів під розвантаження (навантаження) до моменту повідомлення відповідачем позивача про готовність до забирання вагонів (п. 4 "Правил користування вагонами і контейнерами", п. 5.5 договору). В зв'язку з тим, що згідно п. 3.7 "Правил обслуговування залізничних під'їзних колій" позивач проводить всі розрахунки з залізницею за користування вагонами, відповідач сплачує позивачу за свій час користування вагонами, а остаточний розрахунок з залізницею за весь час користування вагонами проводить позивач.
В п.2.5 договору в характеристиці вантажних фронтів зазначений час для вантажної операції по вивантаженню каміння 1,2 год.
В протоколі розбіжностей відповідач пропонує збільшити цей час до 6 год.
Суд не погоджується з вказаним пунктом, викладеним в основному договорі, так як згідно п. 2.3 договору відповідач, а не позивач оплачує час користування вагонами при проведенні робіт по вивантаженню каміння і тому саме відповідач повинен встановлювати необхідний для цього час.
Крім того, Правила обслуговування залізничних під'їзних колій, якими встановлено само строк 1,2 години, і на які посилається позивач несе рекомендаційний характер, а не обов'язковий до виконання.
В пункті 2.7 договору зазначено "При надходженні на станцію Житомир на адресу Замовника, вагонів де залізниця, відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, передавальні операції та видача вантажу на вантажних фронтах Замовника проводяться залізницею безпосередньо Замовнику без участі Виконавця".
В протоколі розбіжностей відповідач виклав цей пункт в такій редакції: "Приймаючи від залізниці вагони з вантажами для Замовника Виконавець зобов'язаний пересвідчитись у справності та цільності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв, переконатись у відсутності слідів утрати й пошкодження вантажу при перевезенні на відкритому рухомому складі. Якщо під час приймання вагонів від залізниці буде виявлено їх пошкодження, ознаки недостачі, псування або пошкодження вантажу на відкритому рухомому складі, або в критих вагонах без пломб, коли таке перевезення передбачено Правилами, несправність пломб, їх відсутність Виконавець викликає для участі в видачі вантажу представника залізниці із складанням у відповідних випадках комерційного акту або акту загальної форми.
Виконавець несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого від залізниці (замовника) вантажу для Замовника до передачі його у відповідному порядку Замовнику (залізниці).
По фактам втрати, псування або пошкодження вантажу при передачі його від Виконавця на вантажно-розвантажувальні фронти Замовника складається акт загальної форми в момент передачі вантажу, який підписується уповноваженими представниками обох сторін. Сторони договору не мають права відмовитись від складання та підпису акту. У разі відмови від складання і підписання акту представником Виконавця, Замовник складає акт в односторонньому порядку, в якому вказує про відмову другої сторони від складання і підпису акту. В даному випадку акт вважається підписаним двома сторонами по договору.
Виконавець не несе відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, якщо вантаж надійшов у непошкодженому вагоні з непошкодженими пломбами Відправника, чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами Відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення".
Суд не погоджується з редакцією позивача, так як відповідно до ст. 73 Статуту залізниць України, п. 4.6 "Правил обслуговування залізничних під'їзних колій" обов'язок охорони вагонів і вантажів на під'їзній колії покладається на позивача.
Відповідно до ст. 313 ГК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами.
Згідно ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату , нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
В п. 2.10 договору зазначено: "Про закінчення вантажних операцій та готовність вагонів до забирання представник Замовника повідомляє представника Виконавця згідно наказу та доручення по телефону №НОМЕР_1; НОМЕР_2 з послідуючим підписанням здаючої (Замовника) та приймаючої (Виконавця) сторін "Пам'ятки при забирання вагонів" форма ГУ-45".
Відповідач не погоджується з даним пунктом та пропонує викласти його в наступній редакції
"У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник Замовника зобов'язаний підписати відомість із зауваженням. Відомості плати за користування вагонами із зауваженнями Замовника не враховуються в попередню оплату на наступний період до розгляду спірних питань представниками Виконавця та Замовника. Наслідки розгляду спірних питань оформляються двостороннім актом."
Суд не приймає редакцію позивача, оскільки доповнення відповідача є доцільним, так як даним пунктом не визначений порядок підписання відомостей про надання послуг з перевезення вантажів та послуг пов'язаних з перевезенням вантажів, і що також не суперечить ст. 179 ГК України, ст. 6 ЦК України.
Пункт 7.3.4 викладений в договорі наступним чином " Для оптимізації роботи з Виконавцем та зменшення часу простою вагонів на фронтах проводити модернізацію фронтів навантаження-вивантаження, застосувати та впроваджувати в виробничі процеси новітні розробки, рекомендації чи механізми".
Відповідач пропонує вказаний пункт договору виключити.
Суд погоджується з відповідачем про виключення даного пункту, так як проведення модернізації фронтів навантаження-вивантаження, застосування та впровадження в виробничих процесах новітніх розробок, рекомендацій та механізмів стосується особистої господарської діяльності відповідача і не має ніякого відношення до взаємовідносин між позивачем та відповідачем по Договору.
В п. 11.5 договору зазначено: " У разі невиконання Замовником п. 11.3 цього Договору Виконавець має право достроково призупинити дію цього Договору в день закінчення терміну підписання Додаткової угоди, про що письмово повідомляє Замовника."
В протоколі розбіжностей відповідач пропонує виключити даний пункт.
Суд не погоджується з редакцією позивача, так як вона суперечить законодавству, а саме ст. 188 ГК України та ст. 525 ЦК України, якими передбачено, що зміна умов господарських договорів в односторонньому порядку не допускається.
В п. 11.7 договору вказано "Договір укладено Сторонами на термін один рік, якщо жодна із Сторін не звернулась письмово за один місяць до закінчення дії Договору з пропозицією до іншої Сторони про припинення його дії. Кожна із сторін вправі розірвати Договір до закінчення терміну його дії з попереднім повідомленням іншої Сторони не менше ніж за тридцять днів. У всіх випадках цей Договір діє до здійснення всіх розрахунків за надані Послуги."
Відповідач пропонує викласти даний пункт в наступній редакції " Договір набуває чинності з 15.04.2010 року і діє до 15.04.2011 року, а по розрахункам - до повного виконання зобов'язань сторонами по договору. У випадку порушення або систематичного невиконання умов цього Договору, однією зі Сторін інша Сторона має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це винну Сторону не пізніше ніж за 30 календарних днів до розірвання Договору".
Редакції даного пункту позивача та відповідача носять однакове змістовне значення. Відмінність полягає тільки в термінах дії договору. В своїй редакції позивач передбачив дію договору на термін більше ні 1 рік, а відповідач більш конкретизував строки.
Суд вважає, що редакція відповідача є більш конкретною, так як зазначає строки дії саме цього договору.
Також, між сторонами залишились неврегульованими пункти 1.1 та 1.2 Додатку №1 до Договору.
В п. 1.1 додатку №1 зазначено "За перевезення Виконавцем вантажів Замовника на відстань до 3-х км. - 15 грн. за 1 тонну вантажу. За перевезення вантажів на відстань понад 3 км до встановленого тарифу додається 0,05 грн. за кожний наступний повний або неповний кілометр.
Маса завантаженого рухомого складу визначається у тоннах (т) по залізничній накладній. При цьому неповні тони приймаються за повні."
В протоколі розбіжностей відповідач виклав даний пункт наступним чином: " За перевезення Виконавцем вантажів Замовника на відстань до 3-х км. - 5,58 грн. за 1 (одну) тонну вантажу.
Маса завантаженого рухомого складу визначається у тоннах (т) по залізничній накладній."
В пункті 1.2 додатку №1 до договору зазначено: " За користування тепловозом (маневрова робота) - 138 грн. за кожні півгодини роботи тепловоза, при цьому кожні неповні півгодини приймаються за повні."
Відповідач пропонує викласти вказаний пункт так: " За користування тепловозом (маневрова робота) - 104,50 грн. за кожні півгодини роботи тепловоза, при цьому кожні неповні півгодини приймаються за повні."
Суд не приймає редакцію пунктів 1.1 та 1.2 додатку позивача, так як наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 30.11.07р. № 1094, на який посилається позивач в своїх розрахунках та яким затверджено "Методичні рекомендації щодо формування тарифів на перевезення вантажів та інші послуги, що надаються ВАТ "Київ-Дністровське МППЗТ", носять рекомендаційний характер для підпорядкованих підприємств позивача.
Таким чином, запропонована позивачем вартість послуг на перевезення та плата за користування тепловозом не є обов'язковою для відповідача.
Враховуючи викладене, суд відмовляє в позові про спонукання відповідача укласти договір № 23 від 15.04.10р. та додаток до нього на умовах позивача.
Керуючись ст. ст. 43,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його підписання.
СуддяМаріщенко Л.О.
Дата підписання 15.11.10 р.
Віддрукувати:
1 - в справу
2, 3 - сторонам