Справа №303/9034/24
2/303/1891/24
05 березня 2025 року м.Мукачево
в особі: головуючого судді Монич В.О.
за участю секретаря судового засідання Галамба Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до комунального підприємства «Міськводоканал» Мукачівської міської ради, третя особа Мукачівська міська рада про захист прав споживачів,-
05.11.2024 року представник позивача ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом в інтересах ОСОБА_2 до комунального підприємства «Міськводоканал» Мукачівської міської ради, третя особа Мукачівська міська рада про захист прав споживачів.
Позовні вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є власником квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Тривалий час позивач перебувала за кордоном. Повернувшись додому, а саме 26.04.2023 року виявила факт від'єднання її квартири від водопостачання.
Згідно з інформацією викладеною в листі на адвокатський запит, який надійшов від КП «Міськводоканал» від 15.05.2023 року, що 02.01.2023 року, диспетчерською службою підприємства було отримано інформацію в телефонному режимі від мешканки АДРЕСА_2 щодо витоку води в шахті, у зв'язку з чим бригадою аварійної служби, було здійснено виїзд в ході якого було проведено заглушку труби за вказаною адресою та складено Акт № 8055 від 02.01.2023 року.
Позивач також неодноразово усно зверталася до КП «Міськводоканал» про відновлення водопостачання, але на її звернення ніхто не реагував.
17 вересня 2024 року позивач із заявою звернулася до КП «Міськводоканал» про те, щоб надіслали технічного виконавця для перевірки труби на витік та при наявності несправності труби яка приєднана до її квартири, замінити трубу, а у разі відсутності такої несправності відновити водопостачання до квартири.
19 вересня 2024 року інженер мережі КП « Міськводоканал» прибувши за адресою: АДРЕСА_1 , по питанню відновлення водопостачання, не виявив жодних порушень щодо витоку води та шляхом приєднання муфти Д 25 до врізки відновив водопостачання до квартири позивача.
Також інженером КП «Міськводоканал» Машіка О.О. було складено акт про відновлення водопостачання, але акт складений з явними порушеннями, в акті не зазначено чи було виявлено/не виявлено пошкодження труби, яка приєднана до квартири позивача, причиною чого було відключення водопостачання від 02.01.2023 року по 19.09.2024 рік також не вказано.
Тобто, із 02.01.2023 року до 19.09.2024 року позивач, як власник житлового будинку та споживач знаходиться без водопостачання.
Отже, незаконні дії відповідача призвели до відсутності води у позивача більше року, у зв'язку з чим її права, як споживача, істотно порушено та завдано моральну шкоду. Проживання в квартирі без води становить загрозу для життя та її здоров'я. У квартирі антисанітарні умови. Позивач була змушена набирати воду у ємкості, підігрівати її на газовій плиті, що створювало великі незручності в побуті.
Крім того ускладнювало ситуацію відчуття невизначеності через відсутність повідомлень відповідача про терміни відновлення надання послуги, у зв'язку з чим моральну шкоду позивач оцінює у сумі 60 000 грн. (шістдесят тисяч грн.).
28.01.2025 року від представника відповідача надійшла надійшов відзив на позовну заяву, який мотивував наступним.
ОСОБА_2 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 . Тривалий час позивач перебувала за кордоном. Повернувшись додому, а саме: 26.04.2023 року виявила факт від'єднання її квартири від водопостачання працівниками КП «Міськводоканал» у зв'язку з витоком води у шахті. Саме це сприяло проведенню заглушки ввода за адресою позивача.
Позивач стверджує, що вона неодноразово усно зверталась до КП «Міськводоканал» Мукачівської міської ради про відновлення водопостачання, але на її звернення ніхто не реагував, на що вона подала відповідні письмові заяви.
17.09.2024 року Позивач зверталась до КП «міськводоканал» Мукачівської міської ради з проханням надіслати технічного виконавця для перевірки труби на витік та при наявності несправності труби яка приєднана до її квартири, замінити трубу, а у разі відсутності такої несправності відновити водопостачання до квартири.
19.09.2024 року інженером мережі КП «Міськводоканал» Мукачівської міської ради на думку позивача, не виявивши жодних порушень щодо витоку води та шляхом приєднання муфти до врізки було відновлено водопостачання. Таким чином, зі слів позивача із 02.01.2023 року до 19.09.2024 року знаходився без водопостачання.
Однак, проаналізувавши вищенаведене КП «Міськводоканал» Мукачівської міської ради висловлюю свою незгоду з поданим позовом, з посиланням на те, що на неодноразові звернення Позивачки до КП «Міськводоканал» Мукачівської міської ради було надано обґрунтовані відповіді на звернення позивача, де вказувалось, що відповідно до Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення затверджених Постановою КМУ № 690 від 05.07.2019 р. зі змінами та доповненнями, послуги надаються споживачу згідно з умовами типового договору про надання послуг, що укладається з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - договір), та вимогами цих Правил.
Частиною 11 цих Правил передбачено, що послуги надаються споживачам безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
02.01.2023 року диспетчерською службою підприємства було отримано в телефонному режимі повідомлення від мешканки АДРЕСА_3 щодо витоку води в шахті, у зв'язку з чим бригадою аварійної служби, а саме інженером мереж ОСОБА_4 було здійснено виїзд в ході якого було проведено заглушку ввода за адресою АДРЕСА_1 та складено Акт №8055 від 02.01.2023 р.
Заяву від 27.04.2023 року щодо обстеження водопровідного дворового люку і з'ясування причини відключення від мережі водопостачання, представниками відповідача 01.05.2023 року було здійснено виїзд на адресу АДРЕСА_1 для належного виконання заявки, однак здійснити відновлення водопостачання не вдалося у зв'язку з відсутністю позивачки за даною адресою, та зі слів сусідів перебувала за кордоном.
Відповідно до розділу II Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затверджених Наказом Міністерства з питань ЖКГ України N0190 від 27.06.20008 р. зі змінами та доповненнями, виконавець послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення. споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі. Мережою розподільних мереж, які обслуговує виконавець послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, є перший колодязь із запірною арматурою у місці приєднання до водопровідної мережі споживача. У випадку відсутності контрольного колодязя у місці приєднання, межею яку обслуговує виконавець послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, є місце приєднання до мережі водопостачання та водовідведення споживача.
Відповідачем листом від 15.05.2023 року було повідомлено, що експлуатацію мереж водопостачання та водовідведення, утримання їх у належному стані в межах ТП здійснюють підприємства, на балансі яких перебувають ці об'єкти, а враховуючи той факт, що відповідно до вищенаведених Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затверджених Наказом Міністерства з питань ЖКГ України №0190 від 27.06.20008 р. водопровідний ввід - це трубопровід від мережі виконавця комунальної послуги у місці приєднання, з колодязем, патрубком і запірною арматурою до зовнішньої стіни будинку або межі території об'єкта, а відтак заглушку ввода за адресою АДРЕСА_1 було здійснено на межі експлуатації абонента ОСОБА_2
19.02.2025 року від представника позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, яку мотивувала наступним.
У своєму відзиві відповідач висловлює свою незгоду з поданим позовом, посилаючись на те, що 02.01.2023 року диспетчерською службою підприємства було отримано в телефонному режимі повідомлення від мешканки АДРЕСА_3 щодо витоку води в шахті, у зв'язку з чим бригадою аварійної служби, а саме інженером мереж ОСОБА_4 , було здійснено виїзд в ході якого було проведено заглушку ввода за адресою АДРЕСА_1 та складено Акт від 02.01.2023р.
В доданому акті від 02.01.2023 року є виправлення із зазначення номера квартири, та відсутня будь яка інформація, на підставі чого та яким чином було встановлено витік води саме із труби під'єднаної до квартири АДРЕСА_4 .
Також у своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що на заяву позивачки від 27.04.2023 року щодо обстеження відповідного дворового люку і з'ясування причин відключення від мережі водопостачання, представниками відповідача 01.05.2023 року було здійснено виїзд на адресу АДРЕСА_1 , для належного виконання заявки, однак здійснити відновлення водопостачання не вдалося у зв'язку із відсутністю позивача за даною адресою, та, зі слів сусідів, перебувала за кордоном.
В той же час незважаючи на відсутність власниці будинку, ніщо не перешкоджало відповідачу відновити водопостачання до кв. АДРЕСА_1 .
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2024 року, суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Сторони в судове засідання не з'явилися повідомлялися належним чином.
Оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини справи суд виходить з того, що згідно з положеннями ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст. 16 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Згідно положень статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як роз'яснено у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Тобто при вирішенні спору про стягнення моральної шкоди суду слід встановити: наявність заподіяної позивачу шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв'язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача. При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 5,6 статті 81 ЦПК України).
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетин кордону України позивачем ОСОБА_2
12.02.2025 року на адресу суду надійшов віст від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відповідно до якого позивач ОСОБА_2 перебувала закордоном, а саме: 24.04.2023 року - в'їзд на територію України, 11.05.2023 року - виїзд за кордон; 05.09.2024 року - в'їзд на територію України, 24.09.2024 року виїзд за кордон.
В свою чергу позивач просить стягнути моральну шкоду, завдану внаслідок відсутності водопостачання з 02.01.2023 року по 19.09.2024 року, тобто більшу частину даного відрізку часу позивач перебувала за кордоном, а тому в даному випадку позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою та діями з боку відповідача.
Крім того, позивачем не надано жодних допустимих та належних доказів завдання йому моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 19, 56 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 19, 76, 77, 78, 80, 81, 82, 89, 133, 141, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до комунального підприємства «Міськводоканал» Мукачівської міської ради, третя особа Мукачівська міська рада про захист прав споживачів - відмовити повністю.
Судові витрати слід понести за рахунок позивача.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 10 березня 2025 року.
Головуючий Володимир МОНИЧ